Національний мультитест з біології – Варіант 15

ТЕМА: Вступ. Органічні сполуки. Нуклеїнові кислоти. АТФ.

Нуклеїнові кислоти – полімерні органічні сполуки, мономерами яких є нуклеотиди, що поєднані водневим звʼязком. Забезпечують збереження й передання спадкової інформації в клітинах.

Мономерами нуклеїнових кислот є нуклеотиди (а не амінокислоти, які є мономерами білків). Твердження 1 – хибне.

Здійснюють матричну реплікацію: ДНК здатна до реплікації (подвоєння) за матричним принципом. Твердження 2 – правильне.

Нуклеїнові кислоти (ДНК та РНК) добре розчиняються у воді (утворюють колоїдні розчини, оскільки є поліаніонами). Твердження 3 – хибне.

Забезпечують клітини швидкою енергією: головним джерелом енергії для клітин є вуглеводи й ліпіди, а не нуклеїнові кислоти. Твердження 4 – хибне.

Здатні до самоподвоєння молекул: реплікація – це процес самоподвоєння молекул ДНК. Твердження 5 – правильне.

Залишки комплементарних азотистих основ у молекулі сполучені водневими зв'язками: у молекулі ДНК залишки комплементарних азотистих основ сусідніх ланцюгів (аденіну й тиміну, гуаніну й цитозину) з'єднані між собою водневими зв'язками. Тобто дволанцюгову структуру молекули стабілізують водневі зв'язки. Твердження 6 – правильне.

Отже, правильними є твердження 2, 5, 6.

Відповідь: В.

ТЕМА: Вступ. Клітина. Елементний склад клітини. Неорганічні сполуки. Органічні сполуки. Вуглеводи. 

На рисунку зображено фрагмент плазматичної мембрани: її біліпідний шар та інтегральний білок, що пронизує мембрану й забезпечує транспортування речовин. Такі білки називають транспортними; вони містять білковий канал, через який речовини переміщуються з позаклітинного середовища всередину клітини.

Визначмо речовину, яку транспортує білок. З рисунка видно, що молекула має чітку шестикутну карбонову основу, що вказує на її органічну природу. Серед запропонованих варіантів лише глюкоза (C₆H₁₂O₆) є органічною сполукою з відповідною структурою.

Вода, кисень і вуглекислий газ належать до неорганічних речовин. Для надходження їх у клітину транспортні білки не потрібні: ці молекули проходять крізь біліпідний шар унаслідок звичайної дифузії.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Вступ. Клітина. Компоненти цитоплазми еукаріотичної клітини. 

Спочатку визначмо, які органели еукаріотичної клітини зображено на електронограмі.

Зображення 1 – апарат (комплекс) Гольджі. На це вказують характерні ознаки:

• диктіосоми – система плоских одномембранних цистерн, що нагадують стос мішечків;
• транспортні везикули – пухирці, що відокремлюються від диктіосом для сортування й виведення речовин;
• одномембранна будова – органела побудована з однієї мембрани, що відрізняє її від двомембранних хлоропластів чи мітохондрій.

Визначмо основні функції, які притаманні комплексу Гольджі:

• дозрівання, розподіл, модифікація та транспорт синтезованих речовин у клітині – б;
• утворення лізосом – органел, які забезпечують внутрішньоклітинне травлення;
• утворення транспортних міхурців (везикул), які забезпечують виведення й поглинання речовин у клітині – г.

Зображення 2 – мітохондрія. На це вказують характерні ознаки:

• двомембранна структура – чітко видно систему внутрішньої мембрани, яка утворює характерні вигини – кристи;
• рибосоми (точкові ущільнення на електронограмі) містяться лише в матриксі мітохондрій (внутрішньому рідкому середовищі), часто поблизу крист або внутрішньої мембрани.

Визначмо основні функції, які притаманні мітохондрії:

• синтез макроергічної сполуки – АТФ – яка забезпечує енергією клітину – а;
• внутрішньоклітинне дихання – окиснення органічних речовин у матриксі та на внутрішній мембрані (кристах) – в;
• участь у програмованій загибелі клітин, що важливо для оновлення організму.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Вступ. Клітина. Реалізація спадкової інформації.

Транскрипція – це процес синтезу молекули РНК на матриці ДНК. Головним ферментом, який забезпечує цей процес, є РНК-полімераза. Вона розпізнає спеціальну ділянку ДНК (промотор), приєднується до неї та будує ланцюг РНК за принципом комплементарності.

Інші варіанти відповіді неправильні:

• реплікація – це подвоєння ДНК (головний фермент – ДНК-полімераза);
• трансляція – це біосинтез білка на матриці іРНК, що відбувається за участю рибосом;
• сплайсинг – це процес вирізання після транскрипції неінформативних ділянок (інтронів) із первинної РНК.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Вступ. Обмін речовин і перетворення енергії.

Проаналізуймо складники реакцій фотосинтезу, енергетичного й пластичного обміну в рослинних організмах.

Фотосинтез – процес перетворення вуглекислого газу й води на кінцевий продукт – глюкозу – під дією сонячного світла з виділенням побічного продукту – кисню.

Енергетичний обмін – сукупність реакцій розщеплення складних органічних сполук (глюкози, крохмалю, жирів) до простіших речовин, що супроводжується виділенням енергії, частина якої запасається у вигляді молекул АТФ. 

Пластичний обмін – сукупність біохімічних процесів синтезу складних органічних сполук із простіших, що відбувається з витратами енергії (АТФ). До пластичного обміну у рослин зараховують: фотосинтез (кінцевий продукт реакції – вуглевод глюкоза), біосинтез білків та ліпідів.

Оскільки у завданні необхідно було визначити кінцевий продукт фотосинтезу та ключові компоненти енергетичного та пластичного обміну, такою речовиною є – глюкоза.

Інші варіанти відповіді неправильні:

• А: піровиноградна кислота – утворюється як кінцевий продукт розщеплення глюкози під час гліколізу.
• Б: вуглекислий газ – під час реакцій фотосинтезу є вихідною речовиною з якої утворюється глюкоза, а також є кінцевим продуктом розпаду речовин під час дихання рослин та внутрішньоклітинного обміну речовин.
• В: целюлоза – структурний вуглевод (полісахарид), який бере участь у формуванні клітинної стінки; целюлоза утворюється після завершення фотосинтезу, шляхом полімеризації молекул глюкози.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Вступ. Клітина. Реалізація спадкової інформації.

Процес вирізання неінформативних ділянок РНК (інтронів) і зшивання інформативних ділянок (екзонів) називають сплайсингом. Він є невіддільною частиною процесингу (дозрівання) матричної РНК (мРНК).

Щоб визначити організм, якому не властивий сплайсинг, треба пригадати ключову відмінність в експресії генів між прокаріотами й еукаріотами:

Еукаріоти (амеба протей, пеніцил, хламідомонада): їхні гени мають мозаїчну структуру, тобто складаються з екзонів й інтронів. Тому після транскрипції утворюється незріла про-мРНК, яка обов'язково підлягає сплайсингу.

Прокаріоти (кишкова паличка): їхні гени переважно не містять інтронів (за дуже рідкісними винятками в деяких специфічних РНК, що не стосуються класичного сплайсингу мРНК). Процеси транскрипції та трансляції в них відбуваються одночасно в цитоплазмі.

Отже, правильна відповідь – кишкова паличка.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Біорізноманіття. Одноклітинні гетеротрофні еукаріотичні організми.

Малярія – паразитарне захворювання, яке передається людині через укуси інфікованих малярійних комарів (роду Anopheles). Збудником захворювання є одноклітинні паразити роду Plasmodium – малярійний плазмодій. 

Шляхи передання: основний — укус комахи; рідше – через переливання крові або від матері до дитини під час вагітності. Від людини до людини повітряно-крапельним шляхом хвороба не передається.

Хвороба поширена в тропічних і субтропічних регіонах (Африка, Азія, Південна та Північна Америка).

Отже, найефективнішим профілактичним заходом щодо малярії із запропонованих варіантів є – контроль популяцій тварин, в організмі яких мешкає збудник – тобто контроль популяції малярійного комара.

Інші варіанти відповідей неправильні, бо не стосуються шляхів передання або ж життєвого циклу збудника чи переносника захворювання.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Біорізноманіття. Гриби.

Гіменофор – зовнішня або відкрита поверхня плодового тіла гриба (найчастіше на нижньому боці шапинки), яка несе на собі гіменій – шар спороутворювальних клітин – спор. Головна функція гіменофору – розміщення мільйонів спор для розмноження гриба. Завдяки складній об'ємній будові поверхня гіменофору значно збільшується, що дає змогу втримувати величезну кількість спор на мінімальній площі. 

Розрізняють гіменофори двох типів: трубчастий і пластинчастий. За цією ознакою гриби також поділяють на трубчасті й пластинчасті. 

Пластинчастий гіменофор складається з радіальних пластинок, що розходяться від ніжки до країв шапинки. Спори легше підхоплюються навіть слабкими горизонтальними потоками повітря безпосередньо з-під пластинок. Приклади грибів: печериця, бліда поганка, мухомор, лисички, сироїжки.

Трубчастий гіменофор складається із численних щільно розташованих трубочок, що нагадують губку. Вихід спор назовні вповільнений. Потрібен висхідний потік повітря під шапкою, щоб підхопити їх на вильоті з трубок. Приклади грибів: білий гриб, підосичник, маслюк, чортів гриб (боровик чортів).

Розгляньте зображення й ознайомтеся з будовою гіменофору.

Отже, правильні твердження І і ІІ.

Твердження ІІІ неправильне, бо спори з трубчастого гіменофору поширюються повільніше, ніж із пластинчастого.

Відповідь: А. 

ТЕМА: Біорізноманіття. Рослини. Вегетативні органи й життєві функції рослин. 

З графіка видно, що інтенсивність транспірації в листках карагани деревоподібної зростала від червня, а найвищу транспірацію зафіксували в середині липня (приблизно 22–23 мг), після чого інтенсивність знижувалася протягом серпня й вересня та досягла найменшого значення в середині вересня (приблизно 12–13 мг).

Твердження I правильне, бо у вересні інтенсивність транспірації досягнула найнижчих значень.

Твердження II неправильне, бо найвища інтенсивність транспірації була в липні.

Отже, правильне лише І твердження.

Відповідь: А.

ТЕМА: Біорізноманіття. Хордові. Риби.

Визначмо особливості будови й пристосувань кісткових і хрящових риб.

Хрящові риби (акули, скати):

• скелет повністю хрящовий;
• зябрових кришок не мають (зяброві щілини відкриваються назовні окремими отворами); щоб дихати, риби мусять постійно рухатися або активувати бризкальця;
• плавального міхура не мають. Гідростатичну роль частково виконує велика печінка, багата на жир;
• луска плакоїдна (зубоподібна, укрита емаллю);
• запліднення внутрішнє, часті явища живородіння або відкладання яєць у захисній капсулі;
• пристосування до середовища: веретеноподібна або сплющена форма тіла для високої гідродинаміки; розвинені органи чуття, зокрема електрорецептори для пошуку здобичі.

Кісткові риби (окунь, короп, щука тощо):

• скелет кістковий або частково хрящовий із кістковими накладками;
• зяброві кришки закривають зяброві щілини й активують потік води через зябра навіть у стані спокою;
• плавальний міхур у більшості видів забезпечує плавучість і зміну глибини без витрат м'язової енергії;
• луска циклоїдна або ктеноїдна (кісткові пластинки, вкриті слизом для зменшення тертя);
• запліднення здебільшого зовнішнє (відкладання ікри у воду);
• пристосування до середовища: Різноманітна форма тіла під конкретні екологічні ніші; слиз на шкірі із бактерицидними властивостями; ефективна бічна лінія для орієнтації у каламутній воді чи темряві.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Біорізноманіття. Членистоногі, їхня різноманітність.

Вам потрібно уважно прочитати текст, виділити ключові особливості організму й визначити, до якої систематичної групи він належить.

У першому реченні тексту зазначено, що плавунець звичайний – це «водяний жук». Жуки (або Твердокрилі) – це ряд, який належить до класу Комахи. На це також чітко вказує наявність надкрил (видозміненої передньої пари крил), трьох пар кінцівок (у тексті описано задні ноги як веслоподібні плавці) і дихання атмосферним повітрям за допомогою трахейної системи (жук періодично підіймається на поверхню, щоб вдихнути).

Отже, плавунець звичайний – це водяний жук, він належить до класу Комахи.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Біорізноманіття. Членистоногі, їхня різноманітність.

У бінарній номенклатурі й класифікації живих істот назви організмів позначають двома словами. Перше слово вказує на рід, до якого належить організм, а друге – на вид.

Визначмо класифікаційні одиниці для плавунця звичайного: рід – Плавунець, вид – звичайний.

Відповідь: А.

ТЕМА: Біорізноманіття. Членистоногі, їхня різноманітність.

Орган дихання комах – трахеї. 

Інші варіанти відповіді неправильні.

А зяброве дихання притаманне водним організмам – рибам, молюскам, личинкам земноводних, ракоподібним, голкошкірим

Б легеневі мішки властиві павукоподібним

В легеневе дихання притаманне наземним молюскам, земноводним, рептиліям, птахам, ссавцям

Відповідь: Г.

ТЕМА: Організм людини як біологічна система. Сенсорні системи.

На рисунку неправильно позначено зовнішній слуховий хід. 

Зовнішній слуховий хід – це трубка, що з'єднує вушну раковину з барабанною перетинкою і проводить звукові хвилі.

Для вивчення будови вуха ознайомтеся з малюнком.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Організм людини як біологічна система. Опорно-рухова система людини.

Плоскостопість – це ортопедична деформація, за якої природні поздовжнє й поперечне склепіння стопи опускаються або повністю зникають. Унаслідок цього стопа втрачає амортизаційні властивості, що призводить до швидкої втоми ніг, болю, порушення постави й надмірного навантаження на суглоби й хребет.

Основні причини плоскостопості:

• спадковість (вроджена слабкість зв'язкового апарату стопи);
• слабкість м'язів і звʼязок стопи й гомілки через гіподинамію (брак фізичних навантажень);
• тривалі навантаження на ноги (довге стояння, взуття на високих підборах, неякісне взуття, взуття, яке не відповідає фактичному розміру ноги, вагітність тощо);
• анатомічні й фізіологічні проблеми, травмування (зайва вага, рахіт, поліомієліт).

Відповідь: Б.

ТЕМА: Організм людини як біологічна система. Нервова регуляція. Нервова система. 

Розгляньмо функції відділів мозку.

А проміжний – регулює обмін речовин, температуру тіла, відчуття голоду, спраги, цикли сну й неспання. Через нього проходять до кори півкуль усі сенсорні сигнали (крім нюху). Керує ендокринною системою (через гіпофіз)

Б середній – центр первинних зорових і слухових орієнтувальних рефлексів (наприклад, поворот голови на різкий звук або спалах світла); також відповідає за тонус м'язів і підтримання пози

В довгастий – бере участь у регуляції життєво важливих функцій (дихання, роботи серця, судинного тонусу). Тут розташовані центри захисних рефлексів: кашлю, чхання, блювання, сльозовиділення, а також харчових рефлексів (смоктання, ковтання)

Г мозочок – відповідає за координацію складних рухів, підтримання рівноваги й контроль за тонусом м'язів

Кашель – це захисний рефлекс, який виникає у відповідь на подразнення рецепторів дихальних шляхів. Центри життєво важливих рефлексів (дихання, серцебиття, ковтання, кашель, чхання) розташовані в довгастому мозку.

Відповідь: В.

ТЕМА: Організм людини як біологічна система. Виділення. Сечовидільна система людини.

Проаналізуймо таблицю й пояснення до неї.

Пояснення I правильне: у таблиці чітко показано, що в первинній і вторинній сечі білків немає, бо в нормі вони не потрапляють до фільтрату, а всмоктуються назад у кров.

Пояснення II правильне: збільшення масової частки сечовини у вторинній сечі зумовлено концентруванням розчину внаслідок зменшення об'єму розчинника. Під час первинної фільтрації утворюється значний об'єм рідини, у якій вміст сечовини відносно низький. На етапі канальцевої реабсорбції організм вибірково повертає в кровотік приблизно 99 % води й корисної речовини, натомість сечовина як кінцевий продукт метаболізму залишається в просвіті канальців. Оскільки підсумковий об'єм рідини зменшується в десятки разів, а маса сечовини залишається практично незмінною, її відсоткова концентрація у вторинній сечі пропорційно зростає.

Відповідь: В.

ТЕМА: Організм людини як біологічна система. Внутрішнє середовище організму людини. Кров. Лімфа.

До складу крові людини входять: плазма крові й формені елементи крові (клітини – еритроцити, лейкоцити, тромбоцити).

Плазма крові – це рідка частина крові, яка становить понад половину її об'єму (приблизно 55 %) і служить міжклітинним середовищем. На 90–92 % вона складається з води, а решта – це білки, глюкоза, мінеральні солі, гормони, ферменти й вітаміни.

Еритроцити – червоні безʼядерні клітини крові, які мають форму двоввігнутого диска, усередині якого міститься молекула гемоглобіну. Вони переносять кисень від легень до всіх органів і забирають вуглекислий газ. Утворюються в червоному кістковому мозку, руйнуються в селезінці, а також у печінці й червоному кістковому мозку.

Лейкоцити – білі кров'яні клітини, які мають ядро, здатні змінювати форму клітини й захищають організм від інфекцій, вірусів і шкідливих речовин – є головною частиною імунної системи. Утворюються в червоному кістковому мозку, руйнуються переважно в селезінці, а також у місцях запалення (вогнищах інфекції або пошкодження тканин).

Тромбоцити – маленькі безʼядерні кровʼяні пластинки, які забезпечують згортання (зсідання) крові й відновлення пошкоджених тканин організму. Утворюються в червоному кістковому мозку як уламки великих клітин – мегакаріоцитів, руйнуються переважно в селезінці й частково в печінці.

Імуноглобуліни – це спеціальні білкові сполуки (антитіла), їх виробляють В-лімфоцити й плазматичні клітини імунної системи у відповідь на потрапляння чужорідних агентів.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Організм людини як біологічна система. Травлення. Травна система людини.

Орган , у якому відбувається розщеплення білків, – шлунок (А). Це головний порожнистий м'язовий орган травної системи, розташований у верхній частині черевної порожнини під діафрагмою.

Розгляньмо інші складники травної системи, які позначено на рисунку.

Б печінка – найбільша залоза, розташована під діафрагмою у правому підребер'ї. Фільтрує кров, виробляє жовч, яка сприяє розщепленню жирів

В підшлункова залоза – залоза травної та ендокринної систем; розташована в черевній порожнині позаду шлунка. Її головна функція – вироблення травних ферментів (для розщеплення їжі) і гормонів, передусім інсуліну (для регуляції рівня цукру в крові)

Г жовчний міхур – невеликий порожнистий орган, що розташований у правому підребер’ї, просто під печінкою. Виконує роль резервуара для накопичення, зберігання та згущення жовчі, яку безперервно виробляє печінка

Відповідь: А.

ТЕМА: Організм людини як біологічна система. Внутрішнє середовище організму. Кров. Розмноження й індивідуальний розвиток організмів.

Основним центральним органом кровотворення (гемопоезу) й імуногенезу протягом усього постембріонального життя людини є червоний кістковий мозок. У ньому містяться стовбурові клітини, з яких утворюються всі формені елементи крові (еритроцити, лейкоцити й тромбоцити). Загальна маса кісткового мозку в дорослої людини становить близько 2,5–3 кг (приблизно 4–5 % від маси тіла), з яких приблизно половину становить активний червоний кістковий мозок.

Інші варіанти відповіді неправильні.

Головний мозок (А) та спинний мозок (Б) належать до центральної нервової системи й не виконують функції кровотворення. Жовтий кістковий мозок (В) складається переважно із жирової тканини, заповнює порожнини трубчастих кісток у дорослих і за звичайних умов не виконує кровотворної функції.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Біорізноманіття. Ссавці, їхня різноманітність. Екологічні чинники. Адаптація як загальна властивість біологічних систем.

На світлині зображено коалу – типового стенофага й стенобіонта (вузькоспеціалізований вид). Вона харчується лише листям певних видів евкаліпта й пристосована до певних умов середовища.

Здатність організму пристосовуватися до змін умов довкілля називають екологічною пластичністю. Коала дуже залежить від обмеженого раціону й певного ареалу, тобто цей вид є екологічно непластичним.

Через низьку пластичність коала має вузький адаптаційний потенціал, що робить її вразливою до будь-яких змін навколишнього середовища (наприклад, вирубки евкаліптових лісів чи лісових пожеж).

Відповідь: Г.

ТЕМА: Основи екології та еволюційного вчення. Адаптація як загальна властивість біологічних систем.

Мімікрія – це здатність організмів наслідувати задля виживання зовнішній вигляд, забарвлення або інші ознаки інших організмів чи неживих предметів.

Розрізняють Бейтсівську мімікрію і Мюллерівську мімікрію, а також звичайний тип маскування.

Бейтсівська мімікрія – беззахисний і неїстівний для хижаків вид копіює зовнішність небезпечної чи отруйної істоти. Приклад – нешкідливі мухи-дзюрчалки колірною гамою нагадують ос або бджіл.

Мюллерівська мімікрія – кілька різних отруйних або неїстівних видів нагадують один одного. Це створює спільний захисний ефект перед хижаками. Приклад – кілька неїстівних видів тропічних метеликів родини геліконід у різних регіонах мають однакові яскраві малюнки на крилах. Схоже забарвлення в неїстівних жуків-сонечок і клопів (наприклад, червоноклопів). Майже однакове жовто-чорне смугасте забарвлення мають різні види жалких комах (оси, бджоли, джмелі).

Маскування – злиття з фоном довкілля за допомогою форми або кольору. Приклад – комаха-паличник, схожий на гілочку.

Захисне забарвлення – це природний камуфляж, завдяки якому тварини зливаються з навколишнім середовищем і стають непомітними для ворогів або здобичі. 

Застережливе (попереджувальне) забарвлення (апосематизм) – це яскраве, помітне забарвлення тварин, яким вони попереджають хижаків про свою отруйність, неїстівність або небезпечні захисні пристосування. Приклад – яскраві кільця коралових аспідів або застережливі візерунки на тілі отруйних змій; отруйні жаби-дереволази (кокарі) забарвлені в дуже яскраві сині, червоні чи жовті кольори.

Отже, квітки деяких рослин, які не мають нектарників й імітують їх наявність є прикладом мімікрії.

Відповідь: А. 

ТЕМА: Основи екології та еволюційного вчення. Основи еволюційного вчення.

У наведеному фрагменті Ч. Дарвін говорить про зміну видів у часі, природний добір, викопні рештки й перехідні форми, які палеонтологія відкриває для підтвердження «послідовного походження всіх організмів». Усе це становить основні положення й докази еволюційного вчення (еволюційної теорії).

Еволюційне вчення (теорія) – наукова концепція, що пояснює механізми зміни форм організмів, їхніх спільнот і причини виникнення біорізноманіття на Землі в процесі еволюції.

Еволюція – природний процес поступової зміни організмів, їхніх ознак і популяцій протягом багатьох поколінь.

Інші варіанти відповіді неправильні. Адже

А біогенетичний закон стверджує, що індивідуальний розвиток організму (онтогенез) є коротким повторенням історичного розвитку виду (філогенезу). Його сформулювали Ернст Геккель і Фріц Мюллер у 1860-х роках

Б теорія панспермії – наукова гіпотеза, згідно з якою життя могло бути занесене на Землю з космосу. Організми або їхні «будівельні блоки» могли потрапити на планету з метеоритами, кометами чи космічним пилом

В хромосомна теорія – наукова теорія, що стверджує: матеріальними носіями спадковості є хромосоми, а гени розташовані в них лінійно. Її сформулювали Томас Морган і його співробітники в 1911–1926 рр.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Вступ. Органічні сполуки. Вуглеводи, ліпіди. Білки. Біорізноманіття. Гриби.

Для розвʼязання завдання треба знати якісні реакції на органічні речовини.

1 – В (пшеничне борошно): спиртовий розчин йоду є реактивом на складник борошна крохмаль: з'являється характерне темно-синє забарвлення

2 – Б (сухий яєчний білок): оброблення 70-процентовим етиловим спиртом спричиняє денатурацію і коагуляцію (злипання, зсідання) білків

3 – А (цукрова пудра): унаслідок нагрівання цукру (сахарози) він плавиться й карамелізується – утворюється темний в'язкий розплав

4 – Г (сухі дріжджі): дріжджі – мікроскопічні гриби, які в теплому цукровому розчині активізують процес спиртового бродіння з виділенням вуглекислого газу

Відповідь: 1-В, 2-Б, 3-А, 4-Г.

ТЕМА: Біорізноманіття. Генеративні органи покритонасінних рослин. Різноманітність, розмноження покритонасінних рослин.

Визначмо, яким рослинами притаманні плоди (1–4):

1 ягода – це соковитий, нерозкривний багатонасінний плід із тонкою шкіркою ззовні та м'якоттю всередині. Приклади: томат, аґрус, смородина, виноград, банан

2 кістянка – це простий соковитий або сухий плід з однією насіниною, всередині якого міститься тверда дерев'яниста кісточка. Приклади: вишня, черешня, слива, абрикос, персик

3 зернівка – це сухий нерозкривний однонасінний плід, у якого шкірястий оплодень щільно зростається з насіннєвою шкіркою єдиної насінини. Приклади: пшениця, кукурудза, жито, ячмінь, овес, рис, просто

4 сімʼянка – це сухий однонасінний плід із жорстким шкірястим навколоплідником, який не розкривається і не зростається з насіниною. Приклади: соняшник, кульбаба, гречка, айстра

Отже:

• олія соняшникова – соняшник – сімʼянка
• борошно житнє – жито – зернівка
• вишневе варення – вишня – кістянка
• паста томатна – томат – ягода

Зайвий варіант – повидло яблучне, яке виготовляють із яблук (плід – яблуко).

Відповідь: 1-Д, 2-Г, 3-В, 4-Б.

ТЕМА: Біорізноманіття. Кишковопорожнинні. Молюски. Членистоногі, їхня різноманітність. Ссавці, їхня різноманітність. Екосистеми.

Спочатку визначмо для кожної тварини (А – Д) тип органів дихання й середовище існування.

Відповідь: 1-Б, 2-Г, 3-А, 4-В.

ТЕМА: Організм людини як біологічна система. Будова тіла людини. Кровоносна система. Дихальна система людини. Травна система людини. Сечовидільна система людини.

Треба розпізнати запропоновані органи й визначити їхні функції.

Зображення 1: серце забезпечує безперервний рух крові судинами, постачання кисню й поживних речовин до всіх тканин й органів, а також транспортування продуктів розпаду до органів виділення.

Зображення 2: нирки виконують роль біологічного фільтра, очищуючи плазму крові від токсинів, продуктів обміну речовин (сечовини, сечової кислоти) і надлишку води; підтримують сталий водно-сольовий баланс організму.

Зображення 3: шлунок забезпечує механічне й хімічне оброблення їжі; ключова функція полягає в розщепленні білків під дією шлункового соку (ферменту пепсину й хлоридної кислоти) і перетворенні їжі на напіврідку масу – хімус.

Зображення 4: легені здійснюють функцію газообміну між організмом і довкіллям: насичують кров киснем і виводять вуглекислий газ через розгалужену систему альвеол.

Відповідь: 1-Д, 2-Б, 3-А, 4-Г.

ТЕМА: Закономірності спадковості й мінливості. Генетика як наука. Закономірності спадковості організмів.

Спочатку визначмо генотипи батьків. 

Позначмо: X^D – нормальний зір (домінантний алель), X^d – дальтонізм (рецесивний алель).

Мати має нормальний зір, отже, у неї є принаймні одна домінантна хромосома X^D. Проте її батько хворів на дальтонізм (X^dY) і міг передати своїй доньці лише хромосому X^d. Отже, мати гетерозиготна – X^DX^d

Батько має нормальний колірний зір. Його генотип – X^DY.

Визначмо ймовірність народження дитини:

P: X^D X^d ✕ X^DY

G: X^D, X^d та X^D, Y

F1: X^DX^D – здорова дівчинка (25 %)

X^DX^d – здорова дівчинка (25 %)

X^DY – здоровий хлопчик (25 %)

X^dY – хлопчик із дальтонізмом (25 %)

Загальна ймовірність народження дитини з дальтонізмом (серед усіх можливих дітей) становить 25 % (це хлопчик X^dY).

Визначмо тип успадкування дальтонізму.

В умові задачі зазначено, що рецесивний алель локалізований в X-хромосомі. Це означає, що ознака є зчепленою з X-хромосомою. 

Відповідь: 1, 2, 2.

Тема: Основи екології та еволюційного вчення. Екологічні чинники. Популяція. Адаптація як загальна властивість біологічних систем. Ссавці, їхня різноманітність.

Бурий ведмідь належить до типу Хордові, клас Ссавці. Виступає в ролі консумента (ланка харчового ланцюга, організми харчуються іншими організмами), може харчуватися і рослинною, і тваринною їжею (усеїдний). За екологічною валентністю належить до еврибіонтів – організмів (тварин, рослин або мікроорганізмів), які має високу пристосованість і можуть нормально існувати й розмножуватися за значних змін умов навколишнього середовища.

Інші варіанти неправильні, адже

• продуценти – організми, які утворюють органічні речовини із неорганічних (рослини, певні бактерії). Редуценти – організми, які розкладають рештки відмерлих організмів і використовують ці органічні речовини для живлення

• стенобіонти – організми (рослини або тварини), які здатні виживати й нормально розвиватися лише в умовах вузького діапазону екологічних чинників (температури, вологості, тиску, солоності або наявності специфічної їжі) – екологічно непластичні види.

Відповідь: 3, 2, 1.