АЩе так недавно бігла по Дніпровських кручах рудою лисицею осінь, холодним повівом несло від її прудкого, безповоротного бігу.
БТак недавно дихало в мої думки студеним запахом зів'ялого листя, а вже сьогодні лагідне, шовковисте повітря весни купає мої очі, вся земля ніби випромінює благодатну снагу.
ВЯ спускаюся у ще сонний яр і впираюся в столітні верби, які, сплівшись своїми вітами, стоять насторожі його спокою, пильно оберігаючи від людського ока.
ГЗдалека чуються сплески журавлиних сурем у сліпучо блакитному піднебессі, легенький, бентежний передзвін, прозорий, кришталевий, який сповіщає про щось хороше.
ДМоже здатися, що хтось недочув цього передвесняного кличу, і все залишиться так само, але весна вже в дорозі, і кроки її що хвилини швидші та впевненіші.
