Тренувальні тести навчальної компетентності (ТЗНК) – Варіант 2

Прочитайте опис ситуації та умов до неї й виконайте завдання.

Для підготовки інтегрованого курсу з математичного моделювання фізичних процесів викладач хоче організувати роботу п'яти студентських пар (№ 1, № 2, № 3, № 4, № 5), до кожної з яких входитиме один/одна студент/-ка- математик/-иня (Костянтин, Лариса, Мирон, Надія, Орест) і один/одна студент/-ка-фізик/-иня (Петро, Раїса, Святослав, Тамара, Устим).

Під час формування студентських пар мають бути враховані такі умови:

1) Лариса та Святослав мають працювати в одній парі;

2) Тамара не може працювати ані з Мироном, ані з Надією;

3). Надія має працювати або з Петром, або з Устимом.

4). Костянтин працюватиме в парі № 1, Лариса - у парі № 2, Мирон - у парі № 3, Надія - у парі № 4, Орест – у парі № 5.

Якщо Устим працюватиме в групі № 5, то з Тамарою працюватиме

Прочитайте опис ситуації та умов до неї й виконайте завдання.

Для підготовки інтегрованого курсу з математичного моделювання фізичних процесів викладач хоче організувати роботу п'яти студентських пар (№ 1, № 2, № 3, № 4, № 5), до кожної з яких входитиме один/одна студент/-ка- математик/-иня (Костянтин, Лариса, Мирон, Надія, Орест) і один/одна студент/-ка-фізик/-иня (Петро, Раїса, Святослав, Тамара, Устим).

Під час формування студентських пар мають бути враховані такі умови:

1) Лариса та Святослав мають працювати в одній парі;

2) Тамара не може працювати ані з Мироном, ані з Надією;

3). Надія має працювати або з Петром, або з Устимом.

4). Костянтин працюватиме в парі № 1, Лариса - у парі № 2, Мирон - у парі № 3, Надія - у парі № 4, Орест – у парі № 5.

Хто, окрім Мирона, працюватиме в парі № 3, якщо Петро працюватиме в парі № 5?

Прочитайте опис ситуації та умов до неї й виконайте завдання.

У правничій школі пропонують шістьфакультативних курсів:

1. «Податкові спори».

2. «Інтелектуальна власність».

З. «Корпоративне право в іноземних юрисдикціях».

4. «Бухгалтерський облік для юристів».

5. «Юридичні аспекти організації стартапів».

6. «Інформація й комунікації в сучасному правовому полі».

Кожен студент повинен обрати для прослуховування лише два з них.

Скільки є способів вибору студентом курсів, якщо читання курсів «Податкові спори» та «Інтелектуальна власність» починається 0 9.00 по понеділках, курсів «Корпоративне право в іноземних юрисдикціях» та «Інформація й комунікації в сучасному правовому полі» - об 11.00 по вівторках, а читання двох інших курсів відбувається в інші дні тижня й не перетинається в часі?

Прочитайте опис ситуації та умов до неї й виконайте завдання.

У правничій школі пропонують шістьфакультативних курсів:

1. «Податкові спори».

2. «Інтелектуальна власність».

З. «Корпоративне право в іноземних юрисдикціях».

4. «Бухгалтерський облік для юристів».

5. «Юридичні аспекти організації стартапів».

6. «Інформація й комунікації в сучасному правовому полі».

Кожен студент повинен обрати для прослуховування лише два з них.

Скільки є способів вибору студентом курсів, якщо читання курсів «Бухгалтерський облік для юристів» і «Юридичні аспекти організації стартапів» починається 0 9.00 по понеділках, а читання будь-яких двох інших курсів відбувається в інші дні тижня й не перетинається в часі?

Прочитайте опис ситуації та умов до неї й виконайте завдання.

У правничій школі пропонують шістьфакультативних курсів:

1. «Податкові спори».

2. «Інтелектуальна власність».

З. «Корпоративне право в іноземних юрисдикціях».

4. «Бухгалтерський облік для юристів».

5. «Юридичні аспекти організації стартапів».

6. «Інформація й комунікації в сучасному правовому полі».

Кожен студент повинен обрати для прослуховування лише два з них.

Скільки є способів вибору студентом курсів, зважаючи на те, що читання будь-яких двох курсів не перетинається в часі?

Прочитайте опис ситуації та умов до неї й виконайте завдання.

На університетській спартакіаді в одночасному забігу на 400 М серед жінок узяли участь п’ять студенток: Катерина, Лілія, Надія, Оксана й Поліна.

Про результати забігу Відомо таке:

1) Будь-які дві спортсменки не фінішували одночасно.

2) Катерина не була другою.

З) Надія опинилася на останньому місці.

4) Оксана фінішувала відразу після Поліни.

Якою за порядком фінішувала Катерина, якщо вона випередила Оксану?

Прочитайте опис ситуації та умов до неї й виконайте завдання.

На університетській спартакіаді в одночасному забігу на 400 М серед жінок узяли участь п’ять студенток: Катерина, Лілія, Надія, Оксана й Поліна.

Про результати забігу Відомо таке:

1) Будь-які дві спортсменки не фінішували одночасно.

2) Катерина не була другою.

З) Надія опинилася на останньому місці.

4) Оксана фінішувала відразу після Поліни.

Якщо Поліна фінішувала другою, то обов’язково

Прочитайте опис ситуації та умов до неї й виконайте завдання.

На університетській спартакіаді в одночасному забігу на 400 М серед жінок узяли участь п’ять студенток: Катерина, Лілія, Надія, Оксана й Поліна.

Про результати забігу Відомо таке:

1) Будь-які дві спортсменки не фінішували одночасно.

2) Катерина не була другою.

З) Надія опинилася на останньому місці.

4) Оксана фінішувала відразу після Поліни.

Який із наведених нижче варіантів може відображати послідовність, у якій фінішували студентки?

Григорій Сковорода: Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.

Яке з наведених нижче тверджень логічно випливає з твердження Григорія Сковороди?

Слідчий: Провадження охоплює чотири події - Х, Y, Z, V. У результаті слідчих дій було встановлено, що всі учасники події Y були учасниками події Х, а всі учасники події Z брали участь у події Y, при цьому жоден учасник події V не був учасником події Y.

Істинність якого твердження логічно випливає з наведеної інформації слідчого?

Керівник організації: Наша організація «Захисти вищу освіту» провела соціологічне опитування, поставивши респондентам (керівникам, викладачам і студентам вишів) питання про те, чи доцільно в умовах автономії вишів застосовувати загальнодержавні зовнішні стандартизовані тестування (ЗЗСТ) для забезпечення якості вищої освіти. Із 1024 опитаних 91 % негативно ставиться до цього, що переконливо доводить: переважна більшість громадян, які зацікавлені в якості вищої освіти, підтримає нас у тому, щоб звернутися до вищого органу управління у сфері освіти з вимогою повністю заборонити використання ЗЗСТ у вищій освіті.

Наведені міркування керівника організації вразливі для критики через усе, ОКРІМ

Аналітик: Система шкільної освіти в країні є академічно стійкою, якщо серед тих випускників, які мали несприятливі умови для навчання, принаймні 25 % потрапили до 50 % кращих випускників шкіл країни за результатами стандартизованих тестувань.

У якому з варіантів наведено властивість, яка еквівалентна академічній стійкості шкільної системи освіти країни?

Світлана: Багато людей вважають, що від застуди та грипу можна вберегтися, якщо одягатися потепліше й максимально обмежувати час перебування на вулиці за холодної погоди. Однак це не так, оскільки і застуду, і грип спричиняють віруси, які не є дрібноживцями й низька температура для яких становить несприятливу умову для активації. Найчастіше причиною застуди й грипу є поведінка людей, коли вони занадто кутаються в теплий одяг і мало часу проводять на свіжому повітрі.

Юрій: Основним фактором, що спричиняє застуду та грип, є психічний стан людини: стреси, виснаження, перевтома різко підвищують ризик захворювання. Другим за значенням фактором є недотримання правил особистої гігієни. Натомість знижує небезпеку захворювання на застуду й грип фізична активність, тривалі прогулянки на свіжому повітрі.

Яке з наведених нижче тверджень найкраще виражає схожість поглядів Світлани та Юрія згідно з наведеним діалогом?

Прочитайте мікротексти й виконайте завдання.

Автор: Сократ - великий філософ Стародавньої Греції. Хоча він не залишив після себе жодного письмового твору, проте саме його вважають одним зі стовпів філософії. Сократ утвердив думку про марність людських зусиль зрозуміти хоч щось у цьому світі відомим твердженням: «Я знаю тільки те, що нічого не знаю».

Рецензент: Важко переоцінити роль Сократа в розвитку не тільки філософії, а й психології, педагогіки та багатьох інших наук. Сократівський метод лежить в основі теорії критичного мислення й діалогового навчання. Цей метод ґрунтується на твердженні: «Я знаю тільки те, що нічого не знаю», і полягає в усвідомленні відносності будь-якого знання та необхідності його постійного поглиблення.

Яке з наведених нижче тверджень найкраще відображає розбіжність у поглядах автора та рецензента згідно з наведеним діалогом?

Прочитайте тексти А й Б та виконайте завдання

(цифра в дужках позначають номери абзаців наскрізна в обох текстах).

Текст А

(1) За законом, серед особистих немайнових прав фундаментальним є право на життя, а отже, і право розпоряджатися ним, що тлумачиться як можливість піддавати його значному ризику або навіть приймати рішення про його припинення. Це й породжує чимало дискусій навколо евтаназії.

(2) Супротивники заперечують її можливість, наприклад, із таких мотивів. Бог дав людині життя, а

тому й приймати рішення про його позбавлення може лише Він. Евтаназія може стати гальмом у пошуку нових засобів лікування, адже часто саме боротьба зі смертю рухає медицину вперед. Легалізація евтаназії може призвести до тиску на інвалідів, старих і невиліковно хворих, яких оточення (часто й вони самі) вважає «тягарем». Евтаназія може використовуватися для вчинення злочинів. Евтаназія не дає права пацієнтові передумати, коли процедура почалася. Вона виключає можливість випадків так званого «чудесного одужання», яких мало, але які можуть розглядатися як шанс для пацієнта.

(З) Прихильники легалізації евтаназії наводять свої аргументи. Евтаназія дає змогу повною мірою реалізувати право людини розпоряджатися своїм життям. Людина визнається найвищою цінністю, а отже, і її реальне благополуччя, право на самовизначення, свободу, повагу гідності, гідну смерть мають бути гарантовані й забезпечені цілком. Евтаназія забезпечує реалізацію одного з основоположних принципів права - принципу гуманізму. Евтаназія є гуманною, бо припиняє страждання й муки невиліковно хворого.

(4) Насправді, у цивілізованих країнах «убивство зі співчуття» практикується незалежно від того, дозволено воно законом чи ні. За статистикою, 40 % смертей хворих настає шляхом прийняття медиками рішень про припинення життя за відсутністю інших варіантів. Можна припустити, що в країнах, де евтаназія заборонена, де немає законного захисту від неправомірного застосування евтаназії, ситуація є гіршою.

(5) Тому в багатьох країнах зараз спостерігається тенденція до легалізації евтаназії (варто нагадати, що ЄСПЛ у цьому питанні зберігає нейтралітет, визнаючи за державами право на самостійність урегулювання евтаназії). Декриміналізація евтаназії, указує ПАРЄ в документі «Питання й відповіді про евтаназію» (2003 р.), дасть змогу контролювати її й обмежити рамками закону. Тільки контрольовані процедури застосування евтаназії покладуть край довільній системі, чинній у багатьох країнах.

(6) Вітчизняним законодавством не визнається будь-яка форма евтаназії. Це діяння зазвичай кваліфікується як убивство. Повністю чи частково легалізуючи вже існуюче (у латентній формі) явище, Україна зробить крок уперед до розбудови демократичної та правової держави. Проте цей процес повинен бути поступовим і багатовекторним. Необхідно не лише створити правову норму, а й забезпечити чіткий механізм реалізації евтаназії. До речі, соцопитування показують, що 51 % українців уважає, що людина має право скористатися допомогою лікарів для добровільної смерті, однак легалізація такої процедури повинна бути, на їхню думку, за жорсткого контролю з боку держави й повної обізнаності хворого.

За Ю. Усмановим.

Текст Б

(7) За всіх недоліків сучасної медицини люди хочуть бачити в лікареві насамперед цілителя й утішителя в стражданнях. Та лікування не виключає в особливо тяжких і безнадійних випадках звернення хворого до лікаря з проханням про евтаназію (грецькою - «легка смерть»). Евтаназія - це право людини на смерть і право на вбивство в ім’я співчуття. Є, виявляється, і таке право. І в цьому одна з особливостей діалектики життя.

(8) Нині можливість удаватися до евтаназії обговорюється в багатьох країнах. А в Нідерландах, наприклад,  «навмисне позбавлення життя пацієнтана його прохання, проведене лікарем», дозволено. Нідерландські дослідники стверджують, що евтаназію широко підтримує суспільство (70 %), а також більшість лікарів і юристів. Дані зрізів, проведених у країні, засвідчують, що пацієнти просили про евтаназію через утрату відчуття власної гідності (57 % випадків), біль (46 %), недостойне помирання (46 %), залежність від оточення (ЗЗ %), утому від життя (23%). Тільки в 10 зі 187 випадків біль було названо єдиною причиною.

(9) Однак нідерландську практику гостро критикують поза країною на релігійному та ідеологічному ґрунті, адже ще в 1995 р. Іван Павло II виступив з одним із найсильніших засуджень евтаназії.

(10) Попри багатоманіття поглядів на проблему в нас превалює один: ніякої евтаназії, медицина – для допомоги хворим і запобігання хворобам. Як правило, звучать аргументи, відповідно до яких евтаназія - антигуманний спосіб позбутися хворого замість знайти ліки. На підкріплення цього противники евтаназії наводять приклади, коли безнадійний хворий одужував або мертвого реанімували. Звісно, таке є, але із цього не можна робити абсолютні висновки. Це швидше свідчить, що за життя треба боротися попри все. Але одне - гостре виникнення критичного стану, а інше - тяжкі, невиліковні хвороби, перебіг яких болісний і не залишає хворому надії. Не варто перебільшувати й можливі в разі евтаназії зловживання, на які часто посилаються противники евтаназії, ігноруючи перспективи законодавчої строгості в цьому питанні й цілковитої поінформованості хворого. Сумнівним є й прирівнювання евтаназії до суїциду, зважаючи бодай на те, що кількість суїцидів у світі все зростає, зокрема й серед молоді, із причин, не пов’язаних із хворобами.

(11) Іншими словами, однозначно негативним підходом до проблеми її не розв’язати. Очевидно, рішення щодо евтаназії має бути альтернативним, заснованим на врахуванні багатьох  соціально-психологічних, медичних, юридичних чинників у кожному конкретному випадку, зважаючи, зокрема, на те, що останнім часом інтерес до евтаназії зріс, хоча медицина й технології суттєво прогресували.

(12) Боротьба за життя людини завжди була й буде найважливішим і найгуманнішим принципом медицини, але, якщо стосовно якогось конкретного смертельно хворого медицина вичерпала себе, він повинен мати надію, що хоча б в останньому проханні йому не відмовлять.

За О. Грандо.

У тексті Б, на відміну від тексту А, не порушено проблеми

Прочитайте тексти А й Б та виконайте завдання

(цифра в дужках позначають номери абзаців наскрізна в обох текстах).

Текст А

(1) За законом, серед особистих немайнових прав фундаментальним є право на життя, а отже, і право розпоряджатися ним, що тлумачиться як можливість піддавати його значному ризику або навіть приймати рішення про його припинення. Це й породжує чимало дискусій навколо евтаназії.

(2) Супротивники заперечують її можливість, наприклад, із таких мотивів. Бог дав людині життя, а

тому й приймати рішення про його позбавлення може лише Він. Евтаназія може стати гальмом у пошуку нових засобів лікування, адже часто саме боротьба зі смертю рухає медицину вперед. Легалізація евтаназії може призвести до тиску на інвалідів, старих і невиліковно хворих, яких оточення (часто й вони самі) вважає «тягарем». Евтаназія може використовуватися для вчинення злочинів. Евтаназія не дає права пацієнтові передумати, коли процедура почалася. Вона виключає можливість випадків так званого «чудесного одужання», яких мало, але які можуть розглядатися як шанс для пацієнта.

(З) Прихильники легалізації евтаназії наводять свої аргументи. Евтаназія дає змогу повною мірою реалізувати право людини розпоряджатися своїм життям. Людина визнається найвищою цінністю, а отже, і її реальне благополуччя, право на самовизначення, свободу, повагу гідності, гідну смерть мають бути гарантовані й забезпечені цілком. Евтаназія забезпечує реалізацію одного з основоположних принципів права - принципу гуманізму. Евтаназія є гуманною, бо припиняє страждання й муки невиліковно хворого.

(4) Насправді, у цивілізованих країнах «убивство зі співчуття» практикується незалежно від того, дозволено воно законом чи ні. За статистикою, 40 % смертей хворих настає шляхом прийняття медиками рішень про припинення життя за відсутністю інших варіантів. Можна припустити, що в країнах, де евтаназія заборонена, де немає законного захисту від неправомірного застосування евтаназії, ситуація є гіршою.

(5) Тому в багатьох країнах зараз спостерігається тенденція до легалізації евтаназії (варто нагадати, що ЄСПЛ у цьому питанні зберігає нейтралітет, визнаючи за державами право на самостійність урегулювання евтаназії). Декриміналізація евтаназії, указує ПАРЄ в документі «Питання й відповіді про евтаназію» (2003 р.), дасть змогу контролювати її й обмежити рамками закону. Тільки контрольовані процедури застосування евтаназії покладуть край довільній системі, чинній у багатьох країнах.

(6) Вітчизняним законодавством не визнається будь-яка форма евтаназії. Це діяння зазвичай кваліфікується як убивство. Повністю чи частково легалізуючи вже існуюче (у латентній формі) явище, Україна зробить крок уперед до розбудови демократичної та правової держави. Проте цей процес повинен бути поступовим і багатовекторним. Необхідно не лише створити правову норму, а й забезпечити чіткий механізм реалізації евтаназії. До речі, соцопитування показують, що 51 % українців уважає, що людина має право скористатися допомогою лікарів для добровільної смерті, однак легалізація такої процедури повинна бути, на їхню думку, за жорсткого контролю з боку держави й повної обізнаності хворого.

За Ю. Усмановим.

Текст Б

(7) За всіх недоліків сучасної медицини люди хочуть бачити в лікареві насамперед цілителя й утішителя в стражданнях. Та лікування не виключає в особливо тяжких і безнадійних випадках звернення хворого до лікаря з проханням про евтаназію (грецькою - «легка смерть»). Евтаназія - це право людини на смерть і право на вбивство в ім’я співчуття. Є, виявляється, і таке право. І в цьому одна з особливостей діалектики життя.

(8) Нині можливість удаватися до евтаназії обговорюється в багатьох країнах. А в Нідерландах, наприклад,  «навмисне позбавлення життя пацієнтана його прохання, проведене лікарем», дозволено. Нідерландські дослідники стверджують, що евтаназію широко підтримує суспільство (70 %), а також більшість лікарів і юристів. Дані зрізів, проведених у країні, засвідчують, що пацієнти просили про евтаназію через утрату відчуття власної гідності (57 % випадків), біль (46 %), недостойне помирання (46 %), залежність від оточення (ЗЗ %), утому від життя (23%). Тільки в 10 зі 187 випадків біль було названо єдиною причиною.

(9) Однак нідерландську практику гостро критикують поза країною на релігійному та ідеологічному ґрунті, адже ще в 1995 р. Іван Павло II виступив з одним із найсильніших засуджень евтаназії.

(10) Попри багатоманіття поглядів на проблему в нас превалює один: ніякої евтаназії, медицина – для допомоги хворим і запобігання хворобам. Як правило, звучать аргументи, відповідно до яких евтаназія - антигуманний спосіб позбутися хворого замість знайти ліки. На підкріплення цього противники евтаназії наводять приклади, коли безнадійний хворий одужував або мертвого реанімували. Звісно, таке є, але із цього не можна робити абсолютні висновки. Це швидше свідчить, що за життя треба боротися попри все. Але одне - гостре виникнення критичного стану, а інше - тяжкі, невиліковні хвороби, перебіг яких болісний і не залишає хворому надії. Не варто перебільшувати й можливі в разі евтаназії зловживання, на які часто посилаються противники евтаназії, ігноруючи перспективи законодавчої строгості в цьому питанні й цілковитої поінформованості хворого. Сумнівним є й прирівнювання евтаназії до суїциду, зважаючи бодай на те, що кількість суїцидів у світі все зростає, зокрема й серед молоді, із причин, не пов’язаних із хворобами.

(11) Іншими словами, однозначно негативним підходом до проблеми її не розв’язати. Очевидно, рішення щодо евтаназії має бути альтернативним, заснованим на врахуванні багатьох  соціально-психологічних, медичних, юридичних чинників у кожному конкретному випадку, зважаючи, зокрема, на те, що останнім часом інтерес до евтаназії зріс, хоча медицина й технології суттєво прогресували.

(12) Боротьба за життя людини завжди була й буде найважливішим і найгуманнішим принципом медицини, але, якщо стосовно якогось конкретного смертельно хворого медицина вичерпала себе, він повинен мати надію, що хоча б в останньому проханні йому не відмовлять.

За О. Грандо.

Основна відмінність тексту А від тексту Б позначена в рядку

Прочитайте тексти А й Б та виконайте завдання

(цифра в дужках позначають номери абзаців наскрізна в обох текстах).

Текст А

(1) За законом, серед особистих немайнових прав фундаментальним є право на життя, а отже, і право розпоряджатися ним, що тлумачиться як можливість піддавати його значному ризику або навіть приймати рішення про його припинення. Це й породжує чимало дискусій навколо евтаназії.

(2) Супротивники заперечують її можливість, наприклад, із таких мотивів. Бог дав людині життя, а

тому й приймати рішення про його позбавлення може лише Він. Евтаназія може стати гальмом у пошуку нових засобів лікування, адже часто саме боротьба зі смертю рухає медицину вперед. Легалізація евтаназії може призвести до тиску на інвалідів, старих і невиліковно хворих, яких оточення (часто й вони самі) вважає «тягарем». Евтаназія може використовуватися для вчинення злочинів. Евтаназія не дає права пацієнтові передумати, коли процедура почалася. Вона виключає можливість випадків так званого «чудесного одужання», яких мало, але які можуть розглядатися як шанс для пацієнта.

(З) Прихильники легалізації евтаназії наводять свої аргументи. Евтаназія дає змогу повною мірою реалізувати право людини розпоряджатися своїм життям. Людина визнається найвищою цінністю, а отже, і її реальне благополуччя, право на самовизначення, свободу, повагу гідності, гідну смерть мають бути гарантовані й забезпечені цілком. Евтаназія забезпечує реалізацію одного з основоположних принципів права - принципу гуманізму. Евтаназія є гуманною, бо припиняє страждання й муки невиліковно хворого.

(4) Насправді, у цивілізованих країнах «убивство зі співчуття» практикується незалежно від того, дозволено воно законом чи ні. За статистикою, 40 % смертей хворих настає шляхом прийняття медиками рішень про припинення життя за відсутністю інших варіантів. Можна припустити, що в країнах, де евтаназія заборонена, де немає законного захисту від неправомірного застосування евтаназії, ситуація є гіршою.

(5) Тому в багатьох країнах зараз спостерігається тенденція до легалізації евтаназії (варто нагадати, що ЄСПЛ у цьому питанні зберігає нейтралітет, визнаючи за державами право на самостійність урегулювання евтаназії). Декриміналізація евтаназії, указує ПАРЄ в документі «Питання й відповіді про евтаназію» (2003 р.), дасть змогу контролювати її й обмежити рамками закону. Тільки контрольовані процедури застосування евтаназії покладуть край довільній системі, чинній у багатьох країнах.

(6) Вітчизняним законодавством не визнається будь-яка форма евтаназії. Це діяння зазвичай кваліфікується як убивство. Повністю чи частково легалізуючи вже існуюче (у латентній формі) явище, Україна зробить крок уперед до розбудови демократичної та правової держави. Проте цей процес повинен бути поступовим і багатовекторним. Необхідно не лише створити правову норму, а й забезпечити чіткий механізм реалізації евтаназії. До речі, соцопитування показують, що 51 % українців уважає, що людина має право скористатися допомогою лікарів для добровільної смерті, однак легалізація такої процедури повинна бути, на їхню думку, за жорсткого контролю з боку держави й повної обізнаності хворого.

За Ю. Усмановим.

Текст Б

(7) За всіх недоліків сучасної медицини люди хочуть бачити в лікареві насамперед цілителя й утішителя в стражданнях. Та лікування не виключає в особливо тяжких і безнадійних випадках звернення хворого до лікаря з проханням про евтаназію (грецькою - «легка смерть»). Евтаназія - це право людини на смерть і право на вбивство в ім’я співчуття. Є, виявляється, і таке право. І в цьому одна з особливостей діалектики життя.

(8) Нині можливість удаватися до евтаназії обговорюється в багатьох країнах. А в Нідерландах, наприклад,  «навмисне позбавлення життя пацієнтана його прохання, проведене лікарем», дозволено. Нідерландські дослідники стверджують, що евтаназію широко підтримує суспільство (70 %), а також більшість лікарів і юристів. Дані зрізів, проведених у країні, засвідчують, що пацієнти просили про евтаназію через утрату відчуття власної гідності (57 % випадків), біль (46 %), недостойне помирання (46 %), залежність від оточення (ЗЗ %), утому від життя (23%). Тільки в 10 зі 187 випадків біль було названо єдиною причиною.

(9) Однак нідерландську практику гостро критикують поза країною на релігійному та ідеологічному ґрунті, адже ще в 1995 р. Іван Павло II виступив з одним із найсильніших засуджень евтаназії.

(10) Попри багатоманіття поглядів на проблему в нас превалює один: ніякої евтаназії, медицина – для допомоги хворим і запобігання хворобам. Як правило, звучать аргументи, відповідно до яких евтаназія - антигуманний спосіб позбутися хворого замість знайти ліки. На підкріплення цього противники евтаназії наводять приклади, коли безнадійний хворий одужував або мертвого реанімували. Звісно, таке є, але із цього не можна робити абсолютні висновки. Це швидше свідчить, що за життя треба боротися попри все. Але одне - гостре виникнення критичного стану, а інше - тяжкі, невиліковні хвороби, перебіг яких болісний і не залишає хворому надії. Не варто перебільшувати й можливі в разі евтаназії зловживання, на які часто посилаються противники евтаназії, ігноруючи перспективи законодавчої строгості в цьому питанні й цілковитої поінформованості хворого. Сумнівним є й прирівнювання евтаназії до суїциду, зважаючи бодай на те, що кількість суїцидів у світі все зростає, зокрема й серед молоді, із причин, не пов’язаних із хворобами.

(11) Іншими словами, однозначно негативним підходом до проблеми її не розв’язати. Очевидно, рішення щодо евтаназії має бути альтернативним, заснованим на врахуванні багатьох  соціально-психологічних, медичних, юридичних чинників у кожному конкретному випадку, зважаючи, зокрема, на те, що останнім часом інтерес до евтаназії зріс, хоча медицина й технології суттєво прогресували.

(12) Боротьба за життя людини завжди була й буде найважливішим і найгуманнішим принципом медицини, але, якщо стосовно якогось конкретного смертельно хворого медицина вичерпала себе, він повинен мати надію, що хоча б в останньому проханні йому не відмовлять.

За О. Грандо.

У тексті Б у той чи той спосіб ідеться про всі аргументи супротивників евтаназії, перелічені автором тексту А, ОКРІМ аргументу

Прочитайте тексти А й Б та виконайте завдання

(цифра в дужках позначають номери абзаців наскрізна в обох текстах).

Текст А

(1) За законом, серед особистих немайнових прав фундаментальним є право на життя, а отже, і право розпоряджатися ним, що тлумачиться як можливість піддавати його значному ризику або навіть приймати рішення про його припинення. Це й породжує чимало дискусій навколо евтаназії.

(2) Супротивники заперечують її можливість, наприклад, із таких мотивів. Бог дав людині життя, а

тому й приймати рішення про його позбавлення може лише Він. Евтаназія може стати гальмом у пошуку нових засобів лікування, адже часто саме боротьба зі смертю рухає медицину вперед. Легалізація евтаназії може призвести до тиску на інвалідів, старих і невиліковно хворих, яких оточення (часто й вони самі) вважає «тягарем». Евтаназія може використовуватися для вчинення злочинів. Евтаназія не дає права пацієнтові передумати, коли процедура почалася. Вона виключає можливість випадків так званого «чудесного одужання», яких мало, але які можуть розглядатися як шанс для пацієнта.

(З) Прихильники легалізації евтаназії наводять свої аргументи. Евтаназія дає змогу повною мірою реалізувати право людини розпоряджатися своїм життям. Людина визнається найвищою цінністю, а отже, і її реальне благополуччя, право на самовизначення, свободу, повагу гідності, гідну смерть мають бути гарантовані й забезпечені цілком. Евтаназія забезпечує реалізацію одного з основоположних принципів права - принципу гуманізму. Евтаназія є гуманною, бо припиняє страждання й муки невиліковно хворого.

(4) Насправді, у цивілізованих країнах «убивство зі співчуття» практикується незалежно від того, дозволено воно законом чи ні. За статистикою, 40 % смертей хворих настає шляхом прийняття медиками рішень про припинення життя за відсутністю інших варіантів. Можна припустити, що в країнах, де евтаназія заборонена, де немає законного захисту від неправомірного застосування евтаназії, ситуація є гіршою.

(5) Тому в багатьох країнах зараз спостерігається тенденція до легалізації евтаназії (варто нагадати, що ЄСПЛ у цьому питанні зберігає нейтралітет, визнаючи за державами право на самостійність урегулювання евтаназії). Декриміналізація евтаназії, указує ПАРЄ в документі «Питання й відповіді про евтаназію» (2003 р.), дасть змогу контролювати її й обмежити рамками закону. Тільки контрольовані процедури застосування евтаназії покладуть край довільній системі, чинній у багатьох країнах.

(6) Вітчизняним законодавством не визнається будь-яка форма евтаназії. Це діяння зазвичай кваліфікується як убивство. Повністю чи частково легалізуючи вже існуюче (у латентній формі) явище, Україна зробить крок уперед до розбудови демократичної та правової держави. Проте цей процес повинен бути поступовим і багатовекторним. Необхідно не лише створити правову норму, а й забезпечити чіткий механізм реалізації евтаназії. До речі, соцопитування показують, що 51 % українців уважає, що людина має право скористатися допомогою лікарів для добровільної смерті, однак легалізація такої процедури повинна бути, на їхню думку, за жорсткого контролю з боку держави й повної обізнаності хворого.

За Ю. Усмановим.

Текст Б

(7) За всіх недоліків сучасної медицини люди хочуть бачити в лікареві насамперед цілителя й утішителя в стражданнях. Та лікування не виключає в особливо тяжких і безнадійних випадках звернення хворого до лікаря з проханням про евтаназію (грецькою - «легка смерть»). Евтаназія - це право людини на смерть і право на вбивство в ім’я співчуття. Є, виявляється, і таке право. І в цьому одна з особливостей діалектики життя.

(8) Нині можливість удаватися до евтаназії обговорюється в багатьох країнах. А в Нідерландах, наприклад,  «навмисне позбавлення життя пацієнтана його прохання, проведене лікарем», дозволено. Нідерландські дослідники стверджують, що евтаназію широко підтримує суспільство (70 %), а також більшість лікарів і юристів. Дані зрізів, проведених у країні, засвідчують, що пацієнти просили про евтаназію через утрату відчуття власної гідності (57 % випадків), біль (46 %), недостойне помирання (46 %), залежність від оточення (ЗЗ %), утому від життя (23%). Тільки в 10 зі 187 випадків біль було названо єдиною причиною.

(9) Однак нідерландську практику гостро критикують поза країною на релігійному та ідеологічному ґрунті, адже ще в 1995 р. Іван Павло II виступив з одним із найсильніших засуджень евтаназії.

(10) Попри багатоманіття поглядів на проблему в нас превалює один: ніякої евтаназії, медицина – для допомоги хворим і запобігання хворобам. Як правило, звучать аргументи, відповідно до яких евтаназія - антигуманний спосіб позбутися хворого замість знайти ліки. На підкріплення цього противники евтаназії наводять приклади, коли безнадійний хворий одужував або мертвого реанімували. Звісно, таке є, але із цього не можна робити абсолютні висновки. Це швидше свідчить, що за життя треба боротися попри все. Але одне - гостре виникнення критичного стану, а інше - тяжкі, невиліковні хвороби, перебіг яких болісний і не залишає хворому надії. Не варто перебільшувати й можливі в разі евтаназії зловживання, на які часто посилаються противники евтаназії, ігноруючи перспективи законодавчої строгості в цьому питанні й цілковитої поінформованості хворого. Сумнівним є й прирівнювання евтаназії до суїциду, зважаючи бодай на те, що кількість суїцидів у світі все зростає, зокрема й серед молоді, із причин, не пов’язаних із хворобами.

(11) Іншими словами, однозначно негативним підходом до проблеми її не розв’язати. Очевидно, рішення щодо евтаназії має бути альтернативним, заснованим на врахуванні багатьох  соціально-психологічних, медичних, юридичних чинників у кожному конкретному випадку, зважаючи, зокрема, на те, що останнім часом інтерес до евтаназії зріс, хоча медицина й технології суттєво прогресували.

(12) Боротьба за життя людини завжди була й буде найважливішим і найгуманнішим принципом медицини, але, якщо стосовно якогось конкретного смертельно хворого медицина вичерпала себе, він повинен мати надію, що хоча б в останньому проханні йому не відмовлять.

За О. Грандо.

У текстах (хоча б в одному з них) із поняттям «евтаназія» співвідносяться всі номінації, ОКРІМ

Прочитайте тексти А й Б та виконайте завдання

(цифра в дужках позначають номери абзаців наскрізна в обох текстах).

Текст А

(1) За законом, серед особистих немайнових прав фундаментальним є право на життя, а отже, і право розпоряджатися ним, що тлумачиться як можливість піддавати його значному ризику або навіть приймати рішення про його припинення. Це й породжує чимало дискусій навколо евтаназії.

(2) Супротивники заперечують її можливість, наприклад, із таких мотивів. Бог дав людині життя, а

тому й приймати рішення про його позбавлення може лише Він. Евтаназія може стати гальмом у пошуку нових засобів лікування, адже часто саме боротьба зі смертю рухає медицину вперед. Легалізація евтаназії може призвести до тиску на інвалідів, старих і невиліковно хворих, яких оточення (часто й вони самі) вважає «тягарем». Евтаназія може використовуватися для вчинення злочинів. Евтаназія не дає права пацієнтові передумати, коли процедура почалася. Вона виключає можливість випадків так званого «чудесного одужання», яких мало, але які можуть розглядатися як шанс для пацієнта.

(З) Прихильники легалізації евтаназії наводять свої аргументи. Евтаназія дає змогу повною мірою реалізувати право людини розпоряджатися своїм життям. Людина визнається найвищою цінністю, а отже, і її реальне благополуччя, право на самовизначення, свободу, повагу гідності, гідну смерть мають бути гарантовані й забезпечені цілком. Евтаназія забезпечує реалізацію одного з основоположних принципів права - принципу гуманізму. Евтаназія є гуманною, бо припиняє страждання й муки невиліковно хворого.

(4) Насправді, у цивілізованих країнах «убивство зі співчуття» практикується незалежно від того, дозволено воно законом чи ні. За статистикою, 40 % смертей хворих настає шляхом прийняття медиками рішень про припинення життя за відсутністю інших варіантів. Можна припустити, що в країнах, де евтаназія заборонена, де немає законного захисту від неправомірного застосування евтаназії, ситуація є гіршою.

(5) Тому в багатьох країнах зараз спостерігається тенденція до легалізації евтаназії (варто нагадати, що ЄСПЛ у цьому питанні зберігає нейтралітет, визнаючи за державами право на самостійність урегулювання евтаназії). Декриміналізація евтаназії, указує ПАРЄ в документі «Питання й відповіді про евтаназію» (2003 р.), дасть змогу контролювати її й обмежити рамками закону. Тільки контрольовані процедури застосування евтаназії покладуть край довільній системі, чинній у багатьох країнах.

(6) Вітчизняним законодавством не визнається будь-яка форма евтаназії. Це діяння зазвичай кваліфікується як убивство. Повністю чи частково легалізуючи вже існуюче (у латентній формі) явище, Україна зробить крок уперед до розбудови демократичної та правової держави. Проте цей процес повинен бути поступовим і багатовекторним. Необхідно не лише створити правову норму, а й забезпечити чіткий механізм реалізації евтаназії. До речі, соцопитування показують, що 51 % українців уважає, що людина має право скористатися допомогою лікарів для добровільної смерті, однак легалізація такої процедури повинна бути, на їхню думку, за жорсткого контролю з боку держави й повної обізнаності хворого.

За Ю. Усмановим.

Текст Б

(7) За всіх недоліків сучасної медицини люди хочуть бачити в лікареві насамперед цілителя й утішителя в стражданнях. Та лікування не виключає в особливо тяжких і безнадійних випадках звернення хворого до лікаря з проханням про евтаназію (грецькою - «легка смерть»). Евтаназія - це право людини на смерть і право на вбивство в ім’я співчуття. Є, виявляється, і таке право. І в цьому одна з особливостей діалектики життя.

(8) Нині можливість удаватися до евтаназії обговорюється в багатьох країнах. А в Нідерландах, наприклад,  «навмисне позбавлення життя пацієнтана його прохання, проведене лікарем», дозволено. Нідерландські дослідники стверджують, що евтаназію широко підтримує суспільство (70 %), а також більшість лікарів і юристів. Дані зрізів, проведених у країні, засвідчують, що пацієнти просили про евтаназію через утрату відчуття власної гідності (57 % випадків), біль (46 %), недостойне помирання (46 %), залежність від оточення (ЗЗ %), утому від життя (23%). Тільки в 10 зі 187 випадків біль було названо єдиною причиною.

(9) Однак нідерландську практику гостро критикують поза країною на релігійному та ідеологічному ґрунті, адже ще в 1995 р. Іван Павло II виступив з одним із найсильніших засуджень евтаназії.

(10) Попри багатоманіття поглядів на проблему в нас превалює один: ніякої евтаназії, медицина – для допомоги хворим і запобігання хворобам. Як правило, звучать аргументи, відповідно до яких евтаназія - антигуманний спосіб позбутися хворого замість знайти ліки. На підкріплення цього противники евтаназії наводять приклади, коли безнадійний хворий одужував або мертвого реанімували. Звісно, таке є, але із цього не можна робити абсолютні висновки. Це швидше свідчить, що за життя треба боротися попри все. Але одне - гостре виникнення критичного стану, а інше - тяжкі, невиліковні хвороби, перебіг яких болісний і не залишає хворому надії. Не варто перебільшувати й можливі в разі евтаназії зловживання, на які часто посилаються противники евтаназії, ігноруючи перспективи законодавчої строгості в цьому питанні й цілковитої поінформованості хворого. Сумнівним є й прирівнювання евтаназії до суїциду, зважаючи бодай на те, що кількість суїцидів у світі все зростає, зокрема й серед молоді, із причин, не пов’язаних із хворобами.

(11) Іншими словами, однозначно негативним підходом до проблеми її не розв’язати. Очевидно, рішення щодо евтаназії має бути альтернативним, заснованим на врахуванні багатьох  соціально-психологічних, медичних, юридичних чинників у кожному конкретному випадку, зважаючи, зокрема, на те, що останнім часом інтерес до евтаназії зріс, хоча медицина й технології суттєво прогресували.

(12) Боротьба за життя людини завжди була й буде найважливішим і найгуманнішим принципом медицини, але, якщо стосовно якогось конкретного смертельно хворого медицина вичерпала себе, він повинен мати надію, що хоча б в останньому проханні йому не відмовлять.

За О. Грандо.

Позицією, із якою, найімовірніше, НЕ погодилися б автори обох текстів, є

Прочитайте тексти А й Б та виконайте завдання

(цифра в дужках позначають номери абзаців наскрізна в обох текстах).

Текст А

(1) За законом, серед особистих немайнових прав фундаментальним є право на життя, а отже, і право розпоряджатися ним, що тлумачиться як можливість піддавати його значному ризику або навіть приймати рішення про його припинення. Це й породжує чимало дискусій навколо евтаназії.

(2) Супротивники заперечують її можливість, наприклад, із таких мотивів. Бог дав людині життя, а тому й приймати рішення про його позбавлення може лише Він. Евтаназія може стати гальмом у пошуку нових засобів лікування, адже часто саме боротьба зі смертю рухає медицину вперед. Легалізація евтаназії може призвести до тиску на інвалідів, старих і невиліковно хворих, яких оточення (часто й вони самі) вважає «тягарем». Евтаназія може використовуватися для вчинення злочинів. Евтаназія не дає права пацієнтові передумати, коли процедура почалася. Вона виключає можливість випадків так званого «чудесного одужання», яких мало, але які можуть розглядатися як шанс для пацієнта.

(3) Прихильники легалізації евтаназії наводять свої аргументи. Евтаназія дає змогу повною мірою реалізувати право людини розпоряджатися своїм життям. Людина визнається найвищою цінністю, а отже, і її реальне благополуччя, право на самовизначення, свободу, повагу гідності, гідну смерть мають бути гарантовані й забезпечені цілком. Евтаназія забезпечує реалізацію одного з основоположних принципів права - принципу гуманізму. Евтаназія є гуманною, бо припиняє страждання й муки невиліковно хворого.

(4) Насправді, у цивілізованих країнах «убивство зі співчуття» практикується незалежно від того, дозволено воно законом чи ні. За статистикою, 40 % смертей хворих настає шляхом прийняття медиками рішень про припинення життя за відсутністю інших варіантів. Можна припустити, що в країнах, де евтаназія заборонена, де немає законного захисту від неправомірного застосування евтаназії, ситуація є гіршою.

(5) Тому в багатьох країнах зараз спостерігається тенденція до легалізації евтаназії (варто нагадати, що ЄСПЛ у цьому питанні зберігає нейтралітет, визнаючи за державами право на самостійність урегулювання евтаназії). Декриміналізація евтаназії, указує ПАРЄ в документі «Питання й відповіді про евтаназію» (2003 р.), дасть змогу контролювати її й обмежити рамками закону. Тільки контрольовані процедури застосування евтаназії покладуть край довільній системі, чинній у багатьох країнах.

(6) Вітчизняним законодавством не визнається будь-яка форма евтаназії. Це діяння зазвичай кваліфікується як убивство. Повністю чи частково легалізуючи вже існуюче (у латентній формі) явище, Україна зробить крок уперед до розбудови демократичної та правової держави. Проте цей процес повинен бути поступовим і багатовекторним. Необхідно не лише створити правову норму, а й забезпечити чіткий механізм реалізації евтаназії. До речі, соцопитування показують, що 51 % українців уважає, що людина має право скористатися допомогою лікарів для добровільної смерті, однак легалізація такої процедури повинна бути, на їхню думку, за жорсткого контролю з боку держави й повної обізнаності хворого.

За Ю. Усмановим.

Текст Б

(7) За всіх недоліків сучасної медицини люди хочуть бачити в лікареві насамперед цілителя й утішителя в стражданнях. Та лікування не виключає в особливо тяжких і безнадійних випадках звернення хворого до лікаря з проханням про евтаназію (грецькою - «легка смерть»). Евтаназія - це право людини на смерть і право на вбивство в ім’я співчуття. Є, виявляється, і таке право. І в цьому одна з особливостей діалектики життя.

(8) Нині можливість удаватися до евтаназії обговорюється в багатьох країнах. А в Нідерландах, наприклад,  «навмисне позбавлення життя пацієнтана його прохання, проведене лікарем», дозволено. Нідерландські дослідники стверджують, що евтаназію широко підтримує суспільство (70 %), а також більшість лікарів і юристів. Дані зрізів, проведених у країні, засвідчують, що пацієнти просили про евтаназію через утрату відчуття власної гідності (57 % випадків), біль (46 %), недостойне помирання (46 %), залежність від оточення (ЗЗ %), утому від життя (23%). Тільки в 10 зі 187 випадків біль було названо єдиною причиною.

(9) Однак нідерландську практику гостро критикують поза країною на релігійному та ідеологічному ґрунті, адже ще в 1995 р. Іван Павло II виступив з одним із найсильніших засуджень евтаназії.

(10) Попри багатоманіття поглядів на проблему в нас превалює один: ніякої евтаназії, медицина – для допомоги хворим і запобігання хворобам. Як правило, звучать аргументи, відповідно до яких евтаназія - антигуманний спосіб позбутися хворого замість знайти ліки. На підкріплення цього противники евтаназії наводять приклади, коли безнадійний хворий одужував або мертвого реанімували. Звісно, таке є, але із цього не можна робити абсолютні висновки. Це швидше свідчить, що за життя треба боротися попри все. Але одне - гостре виникнення критичного стану, а інше - тяжкі, невиліковні хвороби, перебіг яких болісний і не залишає хворому надії. Не варто перебільшувати й можливі в разі евтаназії зловживання, на які часто посилаються противники евтаназії, ігноруючи перспективи законодавчої строгості в цьому питанні й цілковитої поінформованості хворого. Сумнівним є й прирівнювання евтаназії до суїциду, зважаючи бодай на те, що кількість суїцидів у світі все зростає, зокрема й серед молоді, із причин, не пов’язаних із хворобами.

(11) Іншими словами, однозначно негативним підходом до проблеми її не розв’язати. Очевидно, рішення щодо евтаназії має бути альтернативним, заснованим на врахуванні багатьох  соціально-психологічних, медичних, юридичних чинників у кожному конкретному випадку, зважаючи, зокрема, на те, що останнім часом інтерес до евтаназії зріс, хоча медицина й технології суттєво прогресували.

(12) Боротьба за життя людини завжди була й буде найважливішим і найгуманнішим принципом медицини, але, якщо стосовно якогось конкретного смертельно хворого медицина вичерпала себе, він повинен мати надію, що хоча б в останньому проханні йому не відмовлять.

За О. Грандо.

Тему обох текстів найбільш точно окреслено в рядку

Прочитайте тексти А й Б та виконайте завдання

(цифри в дужках позначають номери абзаців наскрізно в обох текстах).

Текст А

(1) За законом, серед особистих немайнових прав фундаментальним є право на життя, а отже, і право розпоряджатися ним, що тлумачиться як можливість піддавати його значному ризику або навіть приймати рішення про його припинення. Це й породжує чимало дискусій навколо евтаназії.

(2) Супротивники заперечують її можливість, наприклад, із таких мотивів. Бог дав людині життя, а тому й приймати рішення про його позбавлення може лише Він. Евтаназія може стати гальмом у пошуку нових засобів лікування, адже часто саме боротьба зі смертю рухає медицину вперед. Легалізація евтаназії може призвести до тиску на інвалідів, старих і невиліковно хворих, яких оточення (часто й вони самі) вважає «тягарем». Евтаназія може використовуватися для вчинення злочинів. Евтаназія не дає права пацієнтові передумати, коли процедура почалася. Вона виключає можливість випадків так званого «чудесного одужання», яких мало, але які можуть розглядатися як шанс для пацієнта.

(З) Прихильники легалізації евтаназії наводять свої аргументи. Евтаназія дає змогу повною мірою реалізувати право людини розпоряджатися своїм життям. Людина визнається найвищою цінністю, а отже, і її реальне благополуччя, право на самовизначення, свободу, повагу гідності, гідну смерть мають бути гарантовані й забезпечені цілком. Евтаназія забезпечує реалізацію одного з основоположних принципів права – принципу гуманізму. Евтаназія є гуманною, бо припиняє страждання й муки невиліковно хворого.

(4) Насправді, у цивілізованих країнах «убивство зі співчуття» практикується незалежно від того, дозволено воно законом чи ні. За статистикою, 40 % смертей хворих настає шляхом прийняття медиками рішень про припинення життя за відсутністю інших варіантів. Можна припустити, що в країнах, де евтаназія заборонена, де немає законного захисту від неправомірного застосування евтаназії, ситуація є гіршою.

(5) Тому в багатьох країнах зараз спостерігається тенденція до легалізації евтаназії (варто нагадати, що ЄСПЛ у цьому питанні зберігає нейтралітет, визнаючи за державами право на самостійність урегулювання евтаназії). Декриміналізація евтаназії, указує ПАРЄ в документі «Питання й відповіді про евтаназію» (2003 р.), дасть змогу контролювати її й обмежити рамками закону. Тільки контрольовані процедури застосування евтаназії покладуть край довільній системі, чинній у багатьох країнах.

(6) Вітчизняним законодавством не визнається будь-яка форма евтаназії. Це діяння зазвичай кваліфікується як убивство. Повністю чи частково легалізуючи вже існуюче (у латентній формі) явище, Україна зробить крок уперед до розбудови демократичної та правової держави. Проте цей процес повинен бути поступовим і багатовекторним. Необхідно не лише створити правову норму, а й забезпечити чіткий механізм реалізації евтаназії. До речі, соцопитування показують, що 51 % українців уважає, що людина має право скористатися допомогою лікарів для добровільної смерті, однак легалізація такої процедури повинна бути, на їхню думку, за жорсткого контролю з боку держави й повної обізнаності хворого.

                                                                               За Ю. Усмановим.

Текст Б

(7) За всіх недоліків сучасної медицини люди хочуть бачити в лікареві насамперед цілителя й утішителя в стражданнях. Та лікування не виключає в особливо тяжких і безнадійних випадках звернення хворого до лікаря з проханням про евтаназію (грецькою – «легка смерть»). Евтаназія – це право людини на смерть і право на вбивство в ім’я співчуття. Є, виявляється, і таке право. І в цьому одна з особливостей діалектики життя.

(8) Нині можливість удаватися до евтаназії обговорюється в багатьох країнах. А в Нідерландах, наприклад, «навмисне позбавлення життя пацієнтана його прохання, проведене лікарем», дозволено. Нідерландські дослідники стверджують, що евтаназію широко підтримує суспільство (70 %), а також більшість лікарів і юристів. Дані зрізів, проведених у країні, засвідчують, що пацієнти просили про евтаназію через утрату відчуття власної гідності (57 % випадків), біль (46 %), недостойне помирання (46 %), залежність від оточення (ЗЗ %), утому від життя (23%). Тільки в 10 зі 187 випадків біль було названо єдиною причиною.

(9) Однак нідерландську практику гостро критикують поза країною на релігійному та ідеологічному ґрунті, адже ще в 1995 р. Іван Павло II виступив з одним із найсильніших засуджень евтаназії.

(10) Попри багатоманіття поглядів на проблему в нас превалює один: ніякої евтаназії, медицина – для допомоги хворим і запобігання хворобам. Як правило, звучать аргументи, відповідно до яких евтаназія – антигуманний спосіб позбутися хворого замість знайти ліки. На підкріплення цього противники евтаназії наводять приклади, коли безнадійний хворий одужував або мертвого реанімували. Звісно, таке є, але із цього не можна робити абсолютні висновки. Це швидше свідчить, що за життя треба боротися попри все. Але одне – гостре виникнення критичного стану, а інше – тяжкі, невиліковні хвороби, перебіг яких болісний і не залишає хворому надії. Не варто перебільшувати й можливі в разі евтаназії зловживання, на які часто посилаються противники евтаназії, ігноруючи перспективи законодавчої строгості в цьому питанні й цілковитої поінформованості хворого. Сумнівним є й прирівнювання евтаназії до суїциду, зважаючи бодай на те, що кількість суїцидів у світі все зростає, зокрема й серед молоді, із причин, не пов’язаних із хворобами.

(11) Іншими словами, однозначно негативним підходом до проблеми її не розв’язати. Очевидно, рішення щодо евтаназії має бути альтернативним, заснованим на врахуванні багатьох соціально-психологічних, медичних, юридичних чинників у кожному конкретному випадку, зважаючи, зокрема, на те, що останнім часом інтерес до евтаназії зріс, хоча медицина й технології суттєво прогресували.

(12) Боротьба за життя людини завжди була й буде найважливішим і найгуманнішим принципом медицини, але, якщо стосовно якогось конкретного смертельно хворого медицина вичерпала себе, він повинен мати надію, що хоча б в останньому проханні йому не відмовлять.

                                                                                                 За О. Грандо.

Який з уривків найточніше відбиває основну ідею тексту Б?

Прочитайте тексти А й Б та виконайте завдання

(цифри в дужках позначають номери абзаців наскрізно в обох текстах).

Текст А

(1) За законом, серед особистих немайнових прав фундаментальним є право на життя, а отже, і право розпоряджатися ним, що тлумачиться як можливість піддавати його значному ризику або навіть приймати рішення про його припинення. Це й породжує чимало дискусій навколо евтаназії.

(2) Супротивники заперечують її можливість, наприклад, із таких мотивів. Бог дав людині життя, а тому й приймати рішення про його позбавлення може лише Він. Евтаназія може стати гальмом у пошуку нових засобів лікування, адже часто саме боротьба зі смертю рухає медицину вперед. Легалізація евтаназії може призвести до тиску на інвалідів, старих і невиліковно хворих, яких оточення (часто й вони самі) вважає «тягарем». Евтаназія може використовуватися для вчинення злочинів. Евтаназія не дає права пацієнтові передумати, коли процедура почалася. Вона виключає можливість випадків так званого «чудесного одужання», яких мало, але які можуть розглядатися як шанс для пацієнта.

(З) Прихильники легалізації евтаназії наводять свої аргументи. Евтаназія дає змогу повною мірою реалізувати право людини розпоряджатися своїм життям. Людина визнається найвищою цінністю, а отже, і її реальне благополуччя, право на самовизначення, свободу, повагу гідності, гідну смерть мають бути гарантовані й забезпечені цілком. Евтаназія забезпечує реалізацію одного з основоположних принципів права – принципу гуманізму. Евтаназія є гуманною, бо припиняє страждання й муки невиліковно хворого.

(4) Насправді, у цивілізованих країнах «убивство зі співчуття» практикується незалежно від того, дозволено воно законом чи ні. За статистикою, 40 % смертей хворих настає шляхом прийняття медиками рішень про припинення життя за відсутністю інших варіантів. Можна припустити, що в країнах, де евтаназія заборонена, де немає законного захисту від неправомірного застосування евтаназії, ситуація є гіршою.

(5) Тому в багатьох країнах зараз спостерігається тенденція до легалізації евтаназії (варто нагадати, що ЄСПЛ у цьому питанні зберігає нейтралітет, визнаючи за державами право на самостійність урегулювання евтаназії). Декриміналізація евтаназії, указує ПАРЄ в документі «Питання й відповіді про евтаназію» (2003 р.), дасть змогу контролювати її й обмежити рамками закону. Тільки контрольовані процедури застосування евтаназії покладуть край довільній системі, чинній у багатьох країнах.

(6) Вітчизняним законодавством не визнається будь-яка форма евтаназії. Це діяння зазвичай кваліфікується як убивство. Повністю чи частково легалізуючи вже існуюче (у латентній формі) явище, Україна зробить крок уперед до розбудови демократичної та правової держави. Проте цей процес повинен бути поступовим і багатовекторним. Необхідно не лише створити правову норму, а й забезпечити чіткий механізм реалізації евтаназії. До речі, соцопитування показують, що 51 % українців уважає, що людина має право скористатися допомогою лікарів для добровільної смерті, однак легалізація такої процедури повинна бути, на їхню думку, за жорсткого контролю з боку держави й повної обізнаності хворого.

                                                                                           За Ю. Усмановим.

Текст Б

(7) За всіх недоліків сучасної медицини люди хочуть бачити в лікареві насамперед цілителя й утішителя в стражданнях. Та лікування не виключає в особливо тяжких і безнадійних випадках звернення хворого до лікаря з проханням про евтаназію (грецькою – «легка смерть»). Евтаназія – це право людини на смерть і право на вбивство в ім’я співчуття. Є, виявляється, і таке право. І в цьому одна з особливостей діалектики життя.

(8) Нині можливість удаватися до евтаназії обговорюється в багатьох країнах. А в Нідерландах, наприклад, «навмисне позбавлення життя пацієнтана його прохання, проведене лікарем», дозволено. Нідерландські дослідники стверджують, що евтаназію широко підтримує суспільство (70 %), а також більшість лікарів і юристів. Дані зрізів, проведених у країні, засвідчують, що пацієнти просили про евтаназію через утрату відчуття власної гідності (57 % випадків), біль (46 %), недостойне помирання (46 %), залежність від оточення (ЗЗ %), утому від життя (23%). Тільки в 10 зі 187 випадків біль було названо єдиною причиною.

(9) Однак нідерландську практику гостро критикують поза країною на релігійному та ідеологічному ґрунті, адже ще в 1995 р. Іван Павло II виступив з одним із найсильніших засуджень евтаназії.

(10) Попри багатоманіття поглядів на проблему в нас превалює один: ніякої евтаназії, медицина – для допомоги хворим і запобігання хворобам. Як правило, звучать аргументи, відповідно до яких евтаназія – антигуманний спосіб позбутися хворого замість знайти ліки. На підкріплення цього противники евтаназії наводять приклади, коли безнадійний хворий одужував або мертвого реанімували. Звісно, таке є, але із цього не можна робити абсолютні висновки. Це швидше свідчить, що за життя треба боротися попри все. Але одне – гостре виникнення критичного стану, а інше – тяжкі, невиліковні хвороби, перебіг яких болісний і не залишає хворому надії. Не варто перебільшувати й можливі в разі евтаназії зловживання, на які часто посилаються противники евтаназії, ігноруючи перспективи законодавчої строгості в цьому питанні й цілковитої поінформованості хворого. Сумнівним є й прирівнювання евтаназії до суїциду, зважаючи бодай на те, що кількість суїцидів у світі все зростає, зокрема й серед молоді, із причин, не пов’язаних із хворобами.

(11) Іншими словами, однозначно негативним підходом до проблеми її не розв’язати. Очевидно, рішення щодо евтаназії має бути альтернативним, заснованим на врахуванні багатьох соціально-психологічних, медичних, юридичних чинників у кожному конкретному випадку, зважаючи, зокрема, на те, що останнім часом інтерес до евтаназії зріс, хоча медицина й технології суттєво прогресували.

(12) Боротьба за життя людини завжди була й буде найважливішим і найгуманнішим принципом медицини, але, якщо стосовно якогось конкретного смертельно хворого медицина вичерпала себе, він повинен мати надію, що хоча б в останньому проханні йому не відмовлять.

                                                                                                       За О. Грандо.

Автор тексту Б, на відміну від автора тексту А

Колінний суглоб – одне з найбільших, рухливих і складно утворених зчленувань людського скелета, що здатне витримати (7)___________ до 1 тонни. За статистикою, кожна третя людина (8) _________ 30 років хоча б раз мала травму колінного суглоба, і кожен третій житель планети (9)________ від його патологій. З віком відсоток хворих збільшується. Оскільки коліно дуже активне, то для захисту поверхонь кісток суглоба є меніски – своєрідні амортизатори з хрящової тканини. Меніск має (10)__________ півмісяця і під час руху змінює її.

Колінний суглоб – одне з найбільших, рухливих і складно утворених зчленувань людського скелета, що здатне витримати (7)___________ до 1 тонни. За статистикою, кожна третя людина (8) _________ 30 років хоча б раз мала травму колінного суглоба, і кожен третій житель планети (9)________ від його патологій. З віком відсоток хворих збільшується. Оскільки коліно дуже активне, то для захисту поверхонь кісток суглоба є меніски – своєрідні амортизатори з хрящової тканини. Меніск має (10)__________ півмісяця і під час руху змінює її.

Колінний суглоб – одне з найбільших, рухливих і складно утворених зчленувань людського скелета, що здатне витримати (7)___________ до 1 тонни. За статистикою, кожна третя людина (8) _________ 30 років хоча б раз мала травму колінного суглоба, і кожен третій житель планети (9)________ від його патологій. З віком відсоток хворих збільшується. Оскільки коліно дуже активне, то для захисту поверхонь кісток суглоба є меніски – своєрідні амортизатори з хрящової тканини. Меніск має (10)__________ півмісяця і під час руху змінює її.

Колінний суглоб – одне з найбільших, рухливих і складно утворених зчленувань людського скелета, що здатне витримати (7)___________ до 1 тонни. За статистикою, кожна третя людина (8) _________ 30 років хоча б раз мала травму колінного суглоба, і кожен третій житель планети (9)________ від його патологій. З віком відсоток хворих збільшується. Оскільки коліно дуже активне, то для захисту поверхонь кісток суглоба є меніски – своєрідні амортизатори з хрящової тканини. Меніск має (10)__________ півмісяця і під час руху змінює її.

Орієнтальне мистецтвознавство існувало як окремий та вельми значущий напрям в українській (4)_________ науці 1920-х – 1930 -х рр. Своїм активним розгортанням у зазначений період цей науковий напрям, (5)___________, завдячує наявності на території тогочасної України цілого ряду вартісних колекцій східного мистецтва, насамперед низки націоналізованих (колишніх приватних) збірок художніх пам’яток Сходу. Саме навколо цих колекцій у 1920-х – 1930 рр і формувався потужний сходознавчий (6)___________.

Орієнтальне мистецтвознавство існувало як окремий та вельми значущий напрям в українській (4)_________ науці 1920-х – 1930 -х рр. Своїм активним розгортанням у зазначений період цей науковий напрям, (5)___________, завдячує наявності на території тогочасної України цілого ряду вартісних колекцій східного мистецтва, насамперед низки націоналізованих (колишніх приватних) збірок художніх пам’яток Сходу. Саме навколо цих колекцій у 1920-х – 1930 рр і формувався потужний сходознавчий (6)___________.

Орієнтальне мистецтвознавство існувало як окремий та вельми значущий напрям в українській (4)_________ науці 1920-х – 1930 -х рр. Своїм активним розгортанням у зазначений період цей науковий напрям, (5)___________, завдячує наявності на території тогочасної України цілого ряду вартісних колекцій східного мистецтва, насамперед низки націоналізованих (колишніх приватних) збірок художніх пам’яток Сходу. Саме навколо цих колекцій у 1920-х – 1930 рр і формувався потужний сходознавчий (6)___________.

Творчість Георгія Мірецького була (2)____________ широкому загалу протягом тридцяти років після його смерті. Доступ до архіву композитора відкрився тільки у 2007 році. Він був обдарованим, витонченим (3)___________, його творча спадщина складає понад 100 робіт, цікавих і різноманітних за тематикою та жанрами.

Творчість Георгія Мірецького була (2)____________ широкому загалу протягом тридцяти років після його смерті. Доступ до архіву композитора відкрився тільки у 2007 році. Він був обдарованим, витонченим (3)___________, його творча спадщина складає понад 100 робіт, цікавих і різноманітних за тематикою та жанрами.

Психоаналітики охоче порівнюють нашу психіку з будинком, який стоїть на кількох дуже древніх, навіть (1)_____________ фундаментах, і від їхньої міцності на пряму залежить міцність усієї споруди.