Національний мультитест з української мови – Авторський тест від школи «ЗНО на 200»

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Неправильно наголошене слово зручний, оскільки треба вимовляти з наголосом на перший склад: зрУчний.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення в групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, яке забезпечує милозвучність. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- відбувається спрощення, тобто приголосні [д] та [т] випадають. Отже, спрощення є у словах виїзний, вісник, швидкісний, чесний, капусняк, благовісний, перехресний.

Є винятки, де спрощення не відбувається (форпостний, шістнадцять).

Не відбувається також спрощення в іншомовних словах (протестний, комендантський).

Групи приголосних -скн-, -стц- не змінюються (журналістці).

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів.

Разом пишемо складний субстантивований прикметник військовозобов’язаний.

Разом пишемо прикметники західноєвропейський, кримськотатарський, тому що від них можна утворити підрядні словосполучення (Західна Європа, кримські татари). 

Разом пишемо слово золотогарячий, бо це один колір, а не поєднання двох кольорів чи кольору та відтінку.

Разом пишемо назви жителів у формі іменників, що утворені від назв населених пунктів, частини яких поєднані дефісом: Івáно-Франкíвськ – іванофранкíвець.

Разом треба писати слово хитромудрий, бо це виняток.

З дефісом пишемо прикметники золото-валютний, машинно-тракторний, монголо-татарський, науково-фантастичний, оскільки всі частини цих слів рівноправні, їх можна з’єднати сполучником сурядності і.

Окремо потрібно писати прикметники суспільно необхідний, діаметрально протилежний, адже логічний наголос тут падає на перше слово і від нього не можна утворити ступенів порівняння.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння приголосних за рахунок збігу. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних.

Подвоєні літери треба писати в слові волосся, бо це іменник середнього роду ІІ відміни, який має закінчення -а (я). Подовження тут відбувається в позиції між двома голосними звуками.

Розкішшю, міццю, риссю – іменники жіночого роду ІІІ відміни. Подовження відбувається в орудному відмінку в позиції між двома голосними.

Подвоєння відбувається на межі морфем: віддячити (префікс + корінь), електронний (корінь + суфікс).

Подвоєння відбувається в прикметниках з наголошеними суфіксами -енн-, -анн-: нездолáнний.

Подвоєння літер не відбувається в слові бадей (у називному відмінку - баддя), правопис цього слова треба запам’ятати.

У дієприкметниках подвоєння не відбувається: вивчений. 

У словах екстрений, довгожданий подвоєння не відбувається, адже тут немає однакових приголосних на межі різних морфем.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Основні випадки чергування у-в.

У вживаємо для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

• незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в, ф, а також перед буквосполученнями льв, св, тв, хв і под.: загубився у Львові, світло у квартирі, яблуня у цвіту, постукали у двері;

В уживаємо для того, щоб уникнути збігу голосних:

• між голосними: сіли в автобус, відпочивали в Одесі;
• після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хв і под.): світло в кімнаті, зустрілися в Лондоні, закутався в ковдру, інформація в книжці;
• після приголосного перед голосним: запитав в Олесі, забув в офтальмолога.

Отже, правил чергування у-в дотримано в рядку В.

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери. Лапки у власних назвах.

Проаналізуймо запропоновані слова. 

У рядку Б є помилка, оскільки присвійні прикметники, утворені від власних особових назв за допомогою суфікса -івськ-, пишемо з малої літери – шевченківський стиль. 

Зверніть увагу, що присвійний прикметник відповідає на питання чий? чия? чиє? чиї? 

Якщо присвійні прикметники, що походять від власних особових назв, входять до словосполучення зі значенням «імені когось», «пам’яті когось», то пишемо їх із великої літери: Шевченківська премія (премія імені Шевченка).

У рядку В є помилка, адже в назві пам'ятки архітектури пишемо з великої літери лише перше слово: Золоті ворота.

У рядку Г дамоклів меч – це стійке фразеологічне сполучення, тому в подібних конструкціях пишемо обидва слова з малої літери (напр., ахіллесова п’ята, прокрустове ложе).

Отже, помилки немає в рядку А.

Відповідь: А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис частки НЕ з різними частинами мови.

Частку не з дієприкметниками, що виконують функцію присудка, пишемо окремо, тому правильно човен не привʼязаний.

Не засіяні ніким поля також слід писати окремо, адже дієприкметник має пояснювальне слово ніким.

Не знаючи, не лізь слід писати окремо, оскільки частку не з дієсловами пишемо саме так.

Нездужало вжито в значенні «хворіти», тому пишемо разом. Зверніть увагу, що не здужати в значенні «не змогти» слід писати окремо.

Відповідь: В.

ТЕМА: Словотвір. Катойконіми.

Катойконіми – назви жителів певної місцевості чи населеного пункту, утворені від топонімів.

Катойконіми, утворені від назв міст, що закінчуються на -ці, мають суфікси -анин, -янин, -чанин: Чернівці - чернівчанин, чернівчанка, чернівчани.

Інші назви міст, поданих у тесті, утворюються за допомогою суфікса -ець: Івано-Франківськ – іванофранківець; Черкаси – черкасець, Запоріжжя – запорожець.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Синтаксис. Однорідні члени речення. Узгодження членів речення.

Речення «На конференцію приїхали лікарі й офтальмологи» побудовано неправильно, адже офтальмолог – це лікар.

Речення «Руслан відвідав Німеччину, Іспанію, а також Європу» також є хибним, оскільки Німеччина та Іспанія – це країни Європи. Однорідними членами речення не можуть бути ширші й вужчі поняття.

У реченні «Микола Хвильовий любив та захоплювався творчістю Коцюбинського» є граматична помилка, адже не можна вживати один додаток, який стосується кількох однорідних присудків, якщо вони вимагають від нього різних відмінкових закінчень.

Присудок любив вимагає додатка в знахідному відмінку (кого?що?), а присудок захоплювався – додатка в орудному відмінку (ким? чим?).

Відповідь: Г.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Немає лексичної помилки в рядку Б: стати в пригоді.

В інших варіантах спостерігаємо лексичні помилки:

• надсилати за адресом – правильно вживати словосполучення надсилати на адресу, адже ставимо питання куди? і слово адреса жіночого роду. Адрес – це письмове вітання з нагоди відзначення ювілею чи іншої видатної події;
• заключати угоду – скальковане дієслово, яке треба замінити на укласти (угоду);
• хутровий – це той, що пов’язаний із розведенням звірів, обробкою й торгівлею хутром; хутряний – виготовлений, пошитий із хутра, тому правильно хутряне пальто;
• слово обʼєм уживається переважно у фізико-математичному значенні, тому правильно вживати словосполучення обсяг інформації.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Синтаксис. Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою.

У реченні «Ви вважаєте, що проблеми – це труднощі під час досягнення бажаного? – запитав професор і одразу додав: насправді вони є шляхом» розділові знаки вжито неправильно. 

Розставмо ці розділові знаки правильно: «Ви вважаєте, що проблеми – це труднощі під час досягнення бажаного? – запитав професор і одразу додав: – Насправді вони є шляхом». 

Це поєднання двох конструкцій «пряма мова й слова автора; слова автора й пряма мова». Коли перша частина слів автора стосується тієї частини прямої мови, яка стоїть перед розривом, а друга – тієї, що після нього, то після слів автор ставимо двокрапку й тире, а пряма мова продовжується з великої літери («П, – а: – П».).

Відповідь: В.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Розділові знаки в складному реченні.

Кома (5) обґрунтована як кома між однорідними членами.

Наявність протиставного сполучника а та другої граматичної основи (воно тягнеться) вказує на те, що кома стоїть на межі сурядних частин складного речення. Отже, запропоноване обґрунтування коми є хибним.

Решта обґрунтувань правильні.

Відповідь: В.

ТЕМА: Синтаксис. Граматична помилка.

Дія, названа дієприслівником, у реченні повинна стосуватися того ж діяча, що й дія, названа присудком.

Правильно побудовано речення в рядку А: дієприслівниковий зворот Збираючись у подорож вказує на дію пропущеного підмета ви.

У рядках Б, Г, В, Д дія в дієприслівниковому звороті та дія, що передає присудок, стосуються різних діячів.

Відповідь: А.

ТЕМА: Лексикологія. Іншомовні слова.

Українським відповідником до іншомовного слова індиферентний є байдужий.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання іменників. Прикладка як різновид означення. Відмінювання числівників.

Виконуючи це завдання, обовʼязково звертайтеся до речення.

Проаналізуймо його.

Присудок встановили з додатком памʼятник вимагають іменника в давальному відмінку (кому?) – Іванові Франку. Зверніть увагу, що чоловічі прізвища на -о та приголосний відмінюються так, як іменники II відміни.

Назви сіл, міст та річок слід узгоджувати в усіх відмінках із загальною назвою, тому іменник Львів узгоджуємо із загальною назвою – «в місті Львові».

При відмінюванні складених порядкових числівників змінюється лише останнє слово – тисяча девʼтсот шістдесят четвертому.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Морфологія. Узгодження числівників з іменниками. Лексичне значення слова.

Якщо іменник жіночого роду, то разом із ним слід вживати числівник півтори. Якщо іменник чоловічого або середнього роду – півтора.

Числівник півтора узгоджується з іменником місяць у родовому відмінку (кого? чого?) однини – півтора місяця. 

Числівники два, три, чотири узгоджуються з іменниками у формі називного відмінка (хто? що?) множини – три архітектори.

Прийменник біля вживаємо для позначення місця, тому словосполучення біля двох років хибне. Для позначення приблизної кількості вживаємо прийменник близько або коло з іменником у родовому відмінку – близько двох років.

Відповідь: В.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова. Відмінювання числівників.

У словосполученні піднімати питання слово піднімати не підходить за лексичним значенням, тому його слід замінити на порушувати.

Числівник шістсот сімдесят чотири в цьому реченні слід поставити в орудний відмінок (скількома?). 

У складених числівниках відмінюються обидві частини: шістьмастами (шістьомастами). Зверніть увагу, що при відмінюванні першої частини складених числівників в орудному відмінку зберігаються паралельні відмінкові форми.

У десятках відмінюємо лише другу частину (-десят), тому числівник сімдесят в орудному відмінку матиме форму сімдесятьма.

Числівник чотири в орудному відмінку має закінчення -ма – чотирма. Зверніть увагу, що після р у слові чотирма мʼякий знак не пишемо.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання іменників. Звʼязок прийменника з непрямими відмінками іменника. Рід незмінюваних іменників.

Супермаркет – це іменник чоловічого роду II відміни, що в родовому відмінку однини має закінчення -у, оскільки є назвою будівлі (просторове поняття).

Прийменник по слід уживати для вираження мети дії, а прийменник за уживаємо на позначення просторових відношень.

Незмінюваний іменник авокадо середнього роду, бо це назва неістоти.

Відповідь: В.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Кличний відмінок іменників. Написання й відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові. Лексикологія. Лексичне значення слова.

Закінчення іменників у кличному відмінку залежить від того, до якої відміни належить те чи те слово. Якщо це іменники І або ІІ відміни, необхідно також врахувати групу. 

Іменник Лазар – це іменник II відміни (мʼяка група), тому в кличному відмінку матиме закінчення -ю (Лазарю).

Суфікс -івн-(-а) [-ївн-(-а)] вживаємо для утворення жіночих імен по батькові від особових імен на приголосний: Валеріївна.

Дієслово доказати вжито в невластивому йому значенні, тому, замість нього, слід уживати довести теорему.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Розвиток мовлення. Текст. Основні ознаки тексту. Логічна послідовність. Зв’язність і точність мовлення.

Це робота з так званим деформованим текстом, що перевіряє ваше вміння читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціювати в ньому головне та другорядне, критично оцінювати, логічно мислити, установлювати зв’язки між фактами й думками, відновлювати початкову послідовність і далі працювати з таким текстом, досліджувати його. 

Обов’язково звертайтеся до тексту, виконуючи це завдання. Потрібно проаналізувати, які засоби міжфразового зв’язку використано в ньому (займенник, лексичний повтор, прислівники, граматичні засоби, вставні слова тощо).

Проаналізуймо запропоновані рядки.

Речення із символом-паралелограмом повідомляє, що людина добре пристосована до життя на Землі. 

Далі речення із символом-трикутником розвиває думку про вихід за межі Землі та труднощі, що можуть на нас чекати.

Опис цих труднощів, наслідків для організму є в реченні із символом-квадратом. 

У реченні із символом-колом пояснюється, що навіть тимчасові зміни в роботі організму можуть зумовити проблеми зі здоров’ям. 

Тому в реченні із символом-ромбом пропонується рішення, що протидіятиме змінам в організмі людини, – фізичні навантаження.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення. Граматична основа.

Просте речення – це речення, у якому є одна граматична основа чи її частина (якщо це односкладне речення).

Простим є речення, позначене квадратом (відсутність спричиняє).

Відповідь: А.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в реченні.

Пунктуаційну помилку допущено в реченні, позначеному трикутником. 

Розставмо розділові знаки правильно. 

Однак якщо ви мрієте полетіти в космос або ж узяти участь в колонізації Марсу, кружляти по кабіні буде весело тільки на початку.

У цьому реченні перед сполучником або не потрібно ставити кому, оскільки коли сполучники і (й), та (=і), або, чи між однорідними членами не повторюються, коми перед ними не ставимо.

Відповідь: В.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення. Однорідні члени речення.

Однорідні члени речення — це рівноправні члени речення, що поєднуються сурядним зв’язком, відповідають на однакові питання, стосуються одного члена речення й відіграють однакову синтаксичну роль.

У реченнях, позначених квадратом та трикутником, є однорідні означення (серцево-судинної, імунної, опорно-рухової, нервової) та присудки (мрієте полетіти, мрієте узяти). 

У решті речень однорідних членів речення немає.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Синтаксис. Головні члени речення.

Зверніть увагу, що підмет – це головний член речення, що називає предмет або поняття й відповідає на питання хто? що?

Із запропонованих варіантів роль підмета виконує які в реченні “Фізичні тренування ‒ головний засіб для протидії негативним змінам в організмі, які виникають під час тривалого перебування на космічних просторах”. Зверніть увагу, що які – це сполучне слово, його замінює іменник “зміни”. 

Відповідь: А.

ТЕМА: Лексикологія. Фразеологізми. Антоніми.

Антоніми – це слова, словосполучення з протилежним значенням.

Спочатку з’ясуймо значення кожного фразеологізму:

На ладан дихає – бути безнадійно хворим, близьким до смерті.

Трубити в кулак - плакати 

Гнути спину – тяжко працювати.

На цвіту прибитий – розумово обмежений.

Продавати зуби - сміятися 

Кров з молоком – здоровий.

Має лій у голові – розумний.

Давати горобцям дулі – нічого не робити.

Гріти чуба – тяжко, виснажливо працювати.

А тепер потрібно утворити антонімічні пари.

Відповідь: БАГВ.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Необхідно бути дуже уважним, адже частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту.

Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Слово наче не відповідає на питання, не поєднує члени речення, а лише надає слову певного (додаткового) відтінку. Отже, це частка.

Слово що в запропонованому реченні можна замінити на слово яка, у підрядному реченні воно виконує функцію підмета. Отже, це займенник.

Слово упродовж не відповідає на питання, а лише пов’язує різні слова в реченні. Отже, це прийменник.

Слово затуманених відповідає на питання яких? і вказує на ознаку, одержану від дії (затуманити). Отже, це дієприкметник.

Відповідь: 1–Б, 2–А, 3–Д, 4–В.

ТЕМА: Синтаксис. Тире в різних типах речень. 

Проаналізуймо запропоновані речення.

Речення А – це просте речення, у якому тире стоїть між підметом і присудком (надзвичайність – знаходити).

Речення Б – це складне речення з різними видами зв’язку, яке містить три граматичні основи (підказка – підмет; серце підкаже – підмет та присудок; розум – підмет), що пов’язані безсполучниковим з’ясувальним (двокрапка) та складносурядним протиставним (кома) зв’язками. 

Тире стоїть на місці пропущеного члена речення, оскільки замість нього можна поставити підкаже.

Речення В – це просте речення, ускладнене відокремленою поширеною прикладкою радикальної чесності. Перед нею потрібно ставити тире, бо прикладка стоїть у кінці речення.

Речення Г – це складне безсполучникове речення, частини якого пов’язані причинно-наслідковим зв’язком. У такому випадку ставимо тире.

Речення Д – це просте речення, ускладнене однорідними членами речення з узагальнювальним словом, яке стоїть після них. Тому слід ставити тире.

Відповідь: 1–Б, 2–А, 3–Г, 4–В.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Потрібно поєднати фрагменти простого та складного речення за подібністю їхнього синтаксичного значення.

До виділеного фрагмента в простому реченні 1 ставимо питання яке? На таке ж питання відповідає фрагмент в реченні Б (у світі якому?).

До фрагмента в простому реченні 2 ставимо питання про що? Аналогічне питання ставимо до виділеної частини в реченні Г (ви чули про що?).

До фрагмента в простому реченні 3 ставимо питання з якою метою? На таке ж питання відповідає фрагмент в реченні Д (у село приїждайте з якою метою?).

До фрагмента в простому реченні 4 ставимо питання з якої причини? На таке ж питання відповідає фрагмент в реченні А (простота складна з якої причини?).

Відповідь: 1–Б, 2–Г, 3–Д, 4–А.

ТЕМА: Синтаксис. Типи речень.

Речення А – це просте речення, ускладнене дієприкметниковим зворотом (вогняними крапками) й однорідними присудками (лежало й простягло).

Речення Б – це складне речення з різними видами зв’язку, оскільки має три граматичні основи, складається з трьох частин. Перша та друга частини поєднані безсполучниковим зв’язком, друга й третя – сполучниковим сурядним. У цьому реченні є безсполучниковий та сурядний зв’язки, тому воно складне з різними видами зв’язку.

Речення В – це складносурядне речення, оскільки має дві граматичні основи, складається з двох частин, що виражають причинно-наслідкові зв’язки та поєднані сполучником сурядності і.

Речення Г – це складне безсполучникове речення, що складається з двох частин, які пов’язані лише змістом та інтонацією.

Речення Д – це складнопідрядне речення, що складається з двох нерівноправних частин, що пов’язані сполучним словом що. Від першої до другої (підрядної) частини можна поставити питання які?

Відповідь: 1–В, 2–Д, 3–Г, 4–А.