Завдання за темами в мультитестах

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінки іменників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту. Проаналізуймо його.

Також виконуючи це завдання, необхідно ставити подвійне відмінкове питання.

Основою кого?чого? пізнання – родовий відмінок.

Відіграє хто?що? оточення – називний відмінок.

Відіграє кого?що? роль – знахідний відмінок.

Уважають кого?що? особистість – знахідний відмінок.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Види речень у сучасній українській мові

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості та складні речення.

Просте речення – це речення, яке має одну граматичну основу або її частину.

Щоб правильно виконати запропоноване завдання, необхідно підкреслити в реченнях граматичні основи.

Друге речення має три граматичні основи (відомо, немає, кожен із нас неповторний). Це складнопідрядне речення.

Третє речення має дві граматичні основи (людина формується , розвивається та оточення відіграє роль). Це складносурядне речення.

Четверте речення має одну граматичну основу (учені вважають). Це просте речення.

П’яте речення має дві граматичні основи (науковці переконані та людина не народжується особистістю, стає). Це складне безсполучникове речення.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в ускладненому реченні. Вставні слова

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості ускладнені речення зі вставними словами.

Вставні слова виражають особисте ставлення мовця до свого повідомлення. Вони не є членами речення. Вставні слова можуть виражати оцінку повідомлюваного (буває, сподіваюся), упевненість або невпевненість (мабуть), джерело повідомлення (кажуть).

У третьому реченні слова на думку деяких науковців передають джерело повідомлення, від них не можна поставити питання до інших слів. Отже, ці слова є вставним, тому їх треба виділяти комами.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення. Цьогоріч у завданні запропоновано речення, в окремих словах яких підкреслено певні звуки.

Розглянемо рядок з такими слова: заспівала, сопілка, осьдечки.

Підкреслені букви в цих словах позначають різні звуки: у слові сопілка це [с], а в словах заспівала (далі в слові після [с′] пом’якшений губний [п’]) та осьдечки (після [с′] далі м’який знак) – [с′].

У рядку зі словами відповідаючи, забудьте, подякувати підкреслені літери теж позначають різні звуки: у слові відповідаючи це звук [д]; у словах забудьте та подякувати це звук [д′], адже далі відповідно бачимо м’який знак та букву я.

У словах квитки та касі вимовляємо звук [к], а в слові вокзалу це звук [ґ], адже глухий звук [к] перед дзвінким вимовляємо як [ґ].

У словах можливості, живокосту, безмежні всі підкреслені літери позначають звук [ж]

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення в групах приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема слова, у яких позначають спрощення в групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, що забезпечує милозвучність. При збігові кількох приголосних в основі слова відбувається, як правило, це явище, тобто один із звуків зникає у вимові, а на письмі це фіксують пропуском відповідної літери згідно з фонетичним принципом орфографії. Саме в групах приголосних -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- відбувається спрощення, тобто приголосні [д] та [т] випадають. 

Отже, спрощення відбуватиметься у словах виїзний, обласний, заздрісно, очисний, улесливий, тижневий, ремісник, хруснути, провісник, доблесний, якісний, безшелесно.

Є винятки, де спрощення на письмі не позначають (зап’ясний ,шістнадцять, кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, хворостняк).

Спрощення не відбувається в словах іншомовного походження (баластний, гігантський).

У групі -скн- спрощення відбувається у вимові й на письмі: блиск – блиснути.

Група приголосних -скн- не змінюється в слові випускний.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Запропоновані слова – це іменники жіночого роду ІІІ відміни. Подовження відбувається в орудному відмінку в позиції між двома голосними. Подовжуватися будуть такі звуки: д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш. Саме тому в словах любов’ю, чесністю, радістю не потрібно писати подвоєні приголосні.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (апостроф) та пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять

• на початку кореня (м’якоть, розв’язка);
• після голосного (пуп’янок, кав’ярня);
• якщо перед кореневим приголосним стоїть Р (арф’яр).

Апостроф після Р ставимо, якщо є роздільна вимова (матір’ю).

Апостроф ставимо на межі частин складного слова (дит’ясла).

Апостроф ставимо після префікса, якщо він закінчується на приголосний, а корінь починається на я, ю, є, ї (між’ярусний).

В іншомовних словах апостроф пишемо залежно від вимови п’єдестал, але мюзикл, нюанс, бюлетень.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. И та І в іншомовних словах

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (И та І в іншомовних словах) та пояснювати їх за допомогою правил.

У цьому завданні помилку допущено в написанні слова дісконт.

В українській мові в основах іншомовних слів на позначення загальних назв після дев’яти букв (д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р) перед наступним приголосним, крім Й, пишемо И.

Отже, потрібно написати дисконт. Інші слова написано правильно.

Відповідь – В.

ТЕМА:Морфологія. Змінні та незмінні частини мови. Словотвір

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати частини мови; розрізняти змінні та незмінні частини мови, робити розбір слова за будовою.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Закінчення – це змінна частина слова.

Незмінними в українській мові є прислівники (по-полтавськи), особлива форма дієслова – дієприслівник (співаючи), неозначена форма дієслова (відчувати) та безособові форми дієслова на -но, -то (змито, ухвалено).

Іменники пальто, будинок є змінними й мають закінчення (пальтом, будинком тощо).

Числівник сорок теж змінюємо (сорока).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Правильно наголошені слова треба вимовляти так: одинАдцять, черговИй, цемЕнт, кИдати, пОки.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис префіксів.

Завдання перевірить ваші знання про правопис префіксів з-, с-.

Префікс с- є (тобто літера с пишеться) перед літерами к, п, т, ф, х. Пригадаймо мнемонічну формулу: кафе «Птах».

Отже, наведені слова треба писати так:

скаламутити, стесаний, зціплені, спекти, сфальсифіковані, зшивати, скалічений, схрещений, зсушений, спасувати, сформований, стрясти, схотіти, стурбований, зчитування.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис суфіксів.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати похідні прикметники, ураховуючи чергування приголосних у суфіксах.

Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) при словотворенні відбуваються такі зміни:

к, ч, ц+ -ськ(ий), -ств(о)= -цьк(ий), цтв(о): узбек – узбецький, Бахмач – бахмацький.

г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о)= -зьк(ий), зтв(о): гагауз – гагаузький, Прага – празький, Париж – паризький.

х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о)= ськ(ий), ств(о): чех – чеський, латиш – латиський, черкес – черкеський, Калуш – калуський, матрос – матроський, інгуш – інгуський.

Виняток: казах – казахський.

Чергування не відбуватиметься в таких словах: адвокат – адвокатський, Карпати – карпатський, студент – студентський.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака 

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові м’який знак пишемо після приголосних д, т, з, с, ц, л, н у кінці складу чи слова: порадьте, сядьте; у дієсловах перед суфіксом -ся (-сь): посунь – посунься.

М’який знак пишемо у буквосполученні -ньц-, -ньч- якщо в Н. в. -ньк-: голубоньці, бо голубонька. 

В іншомовних словах м’яким знаком позначається м’якість зубних приголосних також перед й, я, ю, є, ї: батальйон.

М’який знак НЕ пишемо:

• перед буквосполученням йо: курйозний;
• перед м’якими, пом’якшеними або шиплячими: тонший, ремінчик, кузня, смієшся, велетенський;
• між подвоєними та подовженими приголосними: сіллю;
• у буквосполученнях -нч-, -нц-, якщо вони утворені від -нк-: дівчинці, бо дівчинка; соломинці, бо соломинка; Галинці, бо Галинка.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема складні прикметники.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Через дефіс потрібно писати слова лимонно-жовтий (відтінок + колір), лимонно-ванільний, суспільно-політичний, суспільно-економічний, південно-західний, садово-городній, садово-дачний, садово-парковий, науково-дослідний, науково-популярний (усі слова рівноправні, їх можна з’єднати сполучником сурядності і).

Разом потрібно писати слова лимоннокислий (бо лимонна кислота), південноукраїнський (бо Південна Україна), південнокримський (бо південний Крим), науковоподібний (бо подібний до науки).

Окремо потрібно писати слова суспільно корисний, адже логічний наголос тут падає на перше слово і від нього не можна утворити ступені порівняння.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис частки НЕ з різними частинами мови.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Прислівник не високо, а низько потрібно писати окремо, бо тут є протиставлення.

Не надано, не відчув, не сказавши потрібно писати окремо, адже дієслова з часткою НЕ пишемо саме так.

У словосполученні невже ми зустрілися частку невже потрібно писати разом.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

У запропонованих реченнях є недоречно вжиті слова (мебелі, залог, уют, міроприємств).

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Займенник. Відмінювання займенників.

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати займенники, розрізняти правильні та неправильні відмінкові форми займенників.

У рядках А, Б, В, Д займенник вони вжито у формі давального відмінка: кому? – їм.

У рядку Г займенник вони потрібно вжити у формі орудного відмінка. Отже, пишалися ким? ними. Форма їми є помилковою.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання іменників. Дієприкметник

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники та вживати в мовленні дієприкметники.

Проаналізуймо запропоновані варіанти.

Активні дієприкметники в сучасній українській мові не є нормативними. Отже, потрібно вибрати варіант захопливе. 

Іменник гості у формі знахідного відмінка множини мають форму гостей.

Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Складносурядне речення.

Це завдання перевіряє ваше вміння розрізняти види складних речень, визначати смислові зв’язки між частинами складносурядного речення.

Складносурядне речення – це складне речення, яке має щонайменше дві граматичні основи, частини цього речення пов’язані сполучниками сурядності.

Підкреслимо граматичні основи в тих частинах, які поєднані сполучниками сурядності. У реченні Уранці землю притрусив легкий сніжок і перетворив галявину на строкатий візерунок граматична основа одна. Це просте речення з однорідними присудками.

А от у реченні Уранці землю притрусив легкий сніжок, а вечір видався дивовижно теплим їх дві (сніжок притрусив, вечір  виявився теплим), частини поєднані єднальним сполучником сурядності а. Це складносурядне речення.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти складні речення різних типів, правильно розставляти розділові знаки та пояснювати їх.

Проаналізуймо запропоноване речення.

На місці цифри (1) потрібно поставити тире, адже це тире між частинами складного речення, що пов’язані безсполучниковим зв’язком (причиново-наслідковий); цифра (2) – це кома перед підрядною частиною складного речення (відповідає на питання якою?, підрядне означальне); коми (3) і (4) виділяють вставні слова, що вказують на джерело повідомлення, кома (5) поєднує частини складного речення, які пов’язані сурядним зв’язком (протиставний сполучник сурядності а).

Тире (цифра 6) – це розділовий знак, що відокремлює прикладку, яка стоїть у кінці речення.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова. Омоніми

Це завдання перевіряє знання лексики української мови, а саме груп слів за значенням.

Омоніми – це слова, що мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення. Омонімія подібна до полісемії (багатозначності), проте за змістом і походженням це різні явища.

Проаналізуймо запропоновані речення.

Слова шляхетний і шляхетський, талант і талан, бранець і обранець, свобода і слобода є паронімами (це слова, що дуже подібні за звучанням, нерідко – й за значенням, але не тотожні).

Слово душ має значення пристосування для обливання тіла тонкими струменями води. А інше слово душ у цьому ж реченні – це родовий відмінок множини від іменника жіночого роду душа (внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями​).

Однакове звучання цих слів маємо саме в цих формах душ (іменник чоловічого роду, Н.в.) та душ (множина, Р.в.). Отже, це омоніми, а саме омоформи.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Числівник

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати числівники на позначення часу.

Пригадаймо, що в українській мові години завжди вказуємо порядковим числівником, який відповідає на питання котра?

Отже, неправильно побудовано словосполучення в рядку А. Правильна форма – п’ятнадцять хвилин на десяту.

Відповідь: А.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення. Розділові знаки в простому реченні.

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки, пояснювати їх.

Кому перед ЯК не ставимо в таких випадках:

• при фразеологічних зворотах (як з відра – сильно, дуже) та перед фразеологізованими виразами типу як сьогодні;
• якщо це прикладка, що має значення «у ролі кого чи чого» (звук як одиниця мовлення);
• у конструкціях не більше як, не раніше як, не довше ніж, як слід, як треба (не більш як на годину).

Кому перед ЯК ставимо, якщо це порівняльний зворот (роса посипалась, як дощ, тобто вона опадала так, як падає дощ).

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Вставні слова

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вставні слова в реченні.

Вставні слова – це слова, які граматично не є членами речення та існують у реченні для вираження певного ставлення спікера, оформлення думки та інших додаткових цілей.

Слово здавалося є вставним у рядку В, оскільки воно не відповідає на питання й не є членом речення.

Відповідь: В.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова

Завдання перевіряє вміння добирати слова й доречно їх уживати в мовленні.

Правильно вставити замість пропусків треба такі слова:

Замість паспорта можна подати свідоцтво про народження.

Це було натхненне й поетичне освідчення в коханні.

На вході чергові обов’язково перевіряють посвідчення особи.

Лейтенант уважно занотував свідчення очевидця події.

Відповідь: 1–А, 2–В, 3–Д, 4–Б.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати частини мови.

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Геніально  – відповідає на питання як?, не змінюється. Отже, це прислівник.

Вся – це означальний займенник. Зауважмо, що займенник – частина мови, що вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх.

Слово мовби в поданому реченні є уточнювальною часткою, що вказує на міру точності або правдивість повідомлення: мовби зіткана.

Сіючи – це дієприслівник, особлива форма дієслова, відповідає на питання що роблячи?, утворює зворот.

Відповідь: 1–Г, 2–А, 3–Д, 4–В.

ТЕМА: Синтаксис. Тире в різних видах речень.

Завдання перевіряє ваші знання з пунктуації та вміння правильно розставляти розділові знаки в різних видах речень.

Проаналізуймо запропоновані речення.

Речення 1 – це просте речення, у якому тире стоїть між підметом і присудком, що виражені іменниками.

Речення 2 – це просте речення, де тире стоїть на місці пропущеного присудка.

Речення 3 – це складносурядне речення, частини якого пов’язані протиставним зв’язком.

Речення 4 ускладнене відокремленими означеннями.

Відповідь – ДВБА.

ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати головні та другорядні члени речення.

Проаналізуймо запропоновані речення.

До слова учорашнє в реченні Учорашнє ніби сон, що випурхнув з очей можна поставити питання хто?що?.Отже, це підмет, виражений субстантивованим прикметником.

У реченні Щирі друзі глечика не поб’ють до виділених слів можна поставити питання що зроблять? Фразеологізм не побити глечика має значення не посваритися. Отже, це присудок, виражений фразеологізмом.

У реченні На десерт подали кисіль з вишень до виділеного слова можна поставити питання який?, а також замінити на слово вишневий. Отже, це означення (неузгоджене).

У реченні Перехожі з подивом поглядали на дівчину до виділеного слова можна поставити питання як? – з подивом (здивовано). Отже, це обставина.

У реченні Русявий день гаптує сни світанню до виділеного слова можна поставити питання кого?що? Отже, це додаток.

Відповідь: 1–Б, 2–А, 3–В, 4–Г.

ТЕМА: Складнопідрядне речення. Види підрядних речень

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати складнопідрядні речення,  визначати види складнопідрядних речень.

Проаналізуймо запропоновані речення.

Від головної частини, запропонованої в рядку 1, можна поставити питання що? Отже, це складнопідрядне речення з підрядним з’ясувальним.

Від головної частини, запропонованої в рядку 2, можна поставити питання з якою метою? Отже, тут утвориться складнопідрядне речення з підрядним обставинним мети.

Від головної частини, запропонованої в рядку 3, можна поставити питання яка? Отже, це складнопідрядне речення з підрядним означальним.

Від головної частини, запропонованої в рядку 4, можна поставити питання наскільки? Отже, це складнопідрядне речення з підрядним міри і ступеня.

Відповідь: 1–Б, 2–Г, 3–А, 4–Д.