ТЕМА: Україна в Першій світовій війні.

На картосхемі зображено бойовий шлях Українських січових стрільців у роки Першої світової війни. На це вказують стрілки руху підрозділів УСС, географічні назви місць важливих битв за участи УСС (гора Маківка, гора Лисоня тощо), зазначення ліній фронтів.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Українська революція.

На фото зображено Михайла Грушевського і Володимира Винниченка.

З їхніми іменами пов’язано створення Української Центральної Ради. М. Грушевський був її головою, В. Винниченко – одним із заступників.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918–1921 рр.).

Першочерговим завданням є визначення, що це за джерело і які викладені в ньому основні положення.

У цьому випадку подано уривок джерела, який є наказом Революційної військової Ради Південного фронту Червоної Армії, фактично ультиматум, який був виданий після розгрому військ П. Врангеля у Криму.

На це вказують слова-маркери: Наказ стосувався Повстанської армії, якій під загрозою силових дій пропонувалося переформуватися у регулярну частину Червоної армії. Повстанська армія – це загони, які перебували під загальним командуванням Нестора Махна, з яким представники Червоної Армії та партії більшовиків уклади союзницьку угоду для спільної боротьби проти військ П. Врангеля.

Після перемоги над білими, більшовики вирішили розправитися з союзником, який був вкрай небезпечним для існування радянської влади Проте розгромити повстанців поблизу Євпаторії не вдалося. Повстанці зуміли вирватися з Криму, але під Тимошівкою вони зіткнулись із значними частинами червоноармійців і зазнали поразки. Тільки небагатьом махновцям вдалося прорватись, і згодом вони з’єдналися з рештками повстанців на чолі з Махном, які вирвалися з оточення в районі Гуляйполя. Загони Махна до вересня 1921 р. вели запеклу боротьбу проти більшовицької влади.

Відповідь – А.

ТЕМА: Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918–1921 рр.).

Подано уривок джерела, який є наказом Революційної військової Ради Південного фронту Червоної Армії.

Результатом виконання завдання Повстанською армією стало захоплення Криму.

Після перемоги над білими, більшовики вирішили розправитися з союзником, який був украй небезпечним для існування радянської влади Проте розгромити повстанців поблизу Євпаторії не вдалося. Повстанці зуміли вирватися з Криму, але під Тимошівкою вони зіткнулись із значними частинами червоноармійців і зазнали поразки. Тільки небагатьом махновцям вдалося прорватись, і згодом вони з’єдналися з рештками повстанців на чолі з Нестором Махном, які вирвалися з оточення в районі Гуляйполя. Загони Махна до вересня 1921 р. вели запеклу боротьбу проти більшовицької влади.

Відповідь – В.

ТЕМА: Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918–1921 рр.).

Повстанці Нестора Махна зуміли вирватися з Криму, але під Тимошівкою вони зіткнулись із значними частинами червоноармійців і зазнали поразки. Наслідком виконання цитованого наказу був розгром головних сил повстанців.

Тільки небагатьом махновцям вдалося прорватись, і згодом вони з’єдналися з рештками повстанців на чолі з Махном, які вирвались з оточення в районі Гуляйполя. Загони Махна до вересня 1921 р. вели запеклу боротьбу проти більшовицької влади.

Відповідь – В.

ТЕМА: Українська CРР в умовах нової економічної політики (1921–1929 рр.)

«Коренізація» — політика залучення представників корінного населення радянських республік та автономій до місцевого керівництва та надання офіційного (а інколи й панівного) статусу їхнім національним мовам для утвердження радянської влади і створення для неї національного підґрунтя.

Започаткована рішенням XII з'їзду РКП(б) у квітні 1923 р. і формально реалізовувалася до 1938 р., фактично до початку 1930-х рр. В УСРР проводилася у форму українізації. Сприяла збільшенню представництва українців в органах влади, культури, освіти, державних установ; розширення сфери застосування української мови в суспільстві; пробудження інтересу до української культури.

Головними провідниками цієї політики в УСРР були Олександр Шумський і Микола Скрипник. Самогубство останнього вважається завершенням реалізації політики українізації. Більшість національних кадрів і митців, які проявили себе у 1920-ті роки були репресовані сталінським режимом.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Утвердження тоталітарного режиму в 1929–1939 рр.

Ключові в джерелі словосполучення-маркери – «ЦК пропонує правлінню “Українфільму”…», «цілковитого підпорядкування кінематографії розгорнутому висвітленню завдань [сучасності]», «особливу увагу треба звернути на висвітлення завдань індустріалізації та суцільної колективізації й теми боротьби з класовим ворогом, …виховання нових кадрів» – дають змогу визначити, що згідно з партійними вказівками кінематографісти у своїй творчості повинні були дотримуватися методу соціалістичного реалізму.

Соціалістичний реалізм – творчий метод, який найбільшого поширення набув у СРСР, де він був частиною офіційної ідеології. Основні риси: присутність нового героя – революціонера-пролетаря, комуніста, оспівування комуністичних ідеалів, відображення й оцінка життєвих ситуацій з позиції марксизму-ленінізму, багатогранність художніх форм і проявів. Митці, які не вписувалися у визначені межі соцреалізму, підлягали гонінню або вигнанню. Попри офіційність та ідеологічну спрямованість, чимало творів соцреалізму мали і мають художню та історичну цінність.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Утвердження тоталітарного режиму в 1929–1939 рр.

Стахановський рух – форма соціалістичного змагання, започаткована в 1935 р. шахтарем Олексієм Стахановим, який з помічниками за одну зміну добув 102 т вугілля при нормі 7 т. Повсюдне упровадження стахановських методів не дало бажаного економічного ефекту проте призвело до збільшення робітничих норм і посилення експлуатації працівників.

Відповідь – А.

ТЕМА: Західна Україна в 1921–1939 рр.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості вмінь аналізувати зміст історичного джерела. Слова маркери – «осадження», «Східні креси», «1921,1922 р….» – указують на політику, яка здійснювалася у 1920-1930-ті рр. у Польщі.

Осадництво – процес заселення польськими поселенцями (переважно відставними військовими) етнічних українських і білоруських земель у ІІ Речі Посполитій (1918–1939 рр.) з метою їх колонізації та асиміляції місцевого населення.

Відповідь – Б.