Орфографія – Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні е, и, о

ТЕМА: Орфографія. Правопис ненаголошених Е, И, О.

Завдання перевіряє вміння правильно добирати й писати ненаголошені голосні Е, И, О в коренях слів відповідно до орфографічних правил української мови.

Щоб з’ясувати, який голосний Е чи И треба писати, змінімо слово або доберімо спільнокореневе, у якому ненаголошений звук стане наголошеним: шелестіти, бо шелЕснути.

И пишемо у відкритих складах -ри-, -ли-: вариво, кришталь.

З и пишемо слова із суфіксами -ик, -ник, -альник, -ильник, -чик(-щик), -ич, -ович, -иц(я), -ищ(е), -иськ(о), -ист(ий): сховище, парканчик, згарище, посміховисько, порадниця, вуличка.

Суфікс -ив(о) пишемо в іменниках середнього роду: плетиво.

З и пишемо також слова межиріччя (префікс межи-) і русалчин (присвійний прикметник, утворений за допомогою суфікса -ин).

Правильна відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [и], [е] в коренях і суфіксах слів.

И пишемо в словах, які можна перевірити наголосом (верховина – верхи, піднебесний – небо, тренування - тренер).

У слові здирати також пишемо и, тому що далі склад з наголошеним а.

И пишемо в суфіксі -ив- в іменниках на позначення конкретних понять, предметів (добриво).

Е пишемо у буквосполученнях -ере-, -еле- (шелестить, берегиня).

У зменшувально-пестливих суфіксах -ечк-, -ельк- теж потрібно писати е (крапелька, сонечко). Також е пишемо в суфіксі -ень (красень).

Правопис деяких українських слів потрібно запам’ятати (минулий, чепурний).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [и], [е] в коренях слів.

Букву Е пишемо, якщо можна дібрати перевірні слова, де звук [е] буде стояти під наголосом  (недешевий – дешево, шепотіти – шепіт, клекотіти – клекіт, верховний – верхи, верболіз – верби).

Букву Е також пишемо, якщо під час зміни слова ненаголошений голосний чергується з -і-: укоренити, бо корінь.

У зменшувально-пестливому суфіксі -ечк- теж потрібно писати -е- (дощечка, стрічечка).

Правопис деяких слів потрібно просто запам’ятати (хребет).

Букву И пишемо, якщо можна дібрати перевірні слова, де звук [и] буде стояти під наголосом скрипіти – скрипнути),

Букву И пишемо також у буквосполученнях -ри-, -ли- (скрипіти).

У слові невмирущий пишемо И, бо воно утворене від слова вмирати (тут -и-, тому що далі склад з наголошеним -а-). 

И пишемо в суфіксі -ив в іменниках на позначення конкретних понять, предметів (мереживо).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія.

Завдання перевіряє вміння комплексно застосовувати орфографічні норми, зокрема правила написання префіксів, суфіксів іменників, великої літери у власних назвах, а також правопис складних прикметників і слів з ненаголошеними голосними.

НЕМАЄ орфографічних помилок у реченні «Назва острова пов’язана з тим, що тут водилося багато змій, яких у море виносило течією з гирла Дунаю».

У варіанті відповіді А в слові розташований є префікс роз-, який в українській мові завжди пишемо з буквою -з; лише перше слово пишемо з великої літери в географічній назві Чорне море.

У варіанті відповіді Б слово селище пишемо з -и (у суфіксах іменників -ик, -иц(я), -ич, -ищ(е), -иськ(о) завжди пишемо и);  назву міста Одеса пишемо з однією с, то й у слові Одеська подвоєння не відбувається.

У варіанті відповіді Г слово давньогрецькою треба писати разом (складний прикметник, утворений від підрядного словосполучення: давня Греція); слово легенда пишемо з -е (тут написання -е не можна перевірити, це слово треба запам’ятати).

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис ненаголошених Е, И, О.

Завдання перевіряє вміння правильно писати ненаголошені голосні Е та И в коренях слів.

Щоб з’ясувати, який голосний – Е чи И – писати, треба змінити слово або дібрати спільнокореневе, у якому ненаголошений стане наголошеним: клекотить, бо клЕкіт; упевнений, бо пЕвність; змалЕчку, бо малЕнький.

И пишемо:

• у дієслівних коренях -бир-, -мир-, -пир-, -тир-, -стил-, -дир- перед наголошеним суфіксом -а-(-я-): набирати;
• у відкритих складах -ри-, -ли-: тривожний, увічливо, гримить.

Е пишемо:

• у сполученнях -ере-, -еле-: обережно; 
• у дієприкметникових суфіксах -ен-: змушений.

У деяких словах (переважно іншомовних) написання Е та И ніяк не перевірити, такі слова треба запам’ятати: бентежний, кремезний, керівний, очевидячки.

Правильна відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення. Правопис складних слів. Правопис частки НЕ. Подвоєння і подовження. Правопис префіксів

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати різні вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

У варіанті А помилка в слові щастливими (тут відбувається спрощення) та в слові жарптиця (потрібно писати через дефіс, адже перша частина складного слова дає основну характеристику поняттю).

У варіанті Б помилка в слові атже (адже) та в слові дорогоціні (має бути подвоєння на межі кореня і суфікса).

У варіанті Г помилки у слові периконання (префікс пере-) та в не заперечне (потрібно писати разом, адже можна підібрати синоніми безапеляційне, безсумнівне).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [и], [е] в коренях слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [и]) та пояснювати їх за допомогою правил.

И пишемо в словах, які можна перевірити наголосом (смиренний – мир), у буквосполученнях -ри-, -ли- (тривожний, дрижати), також якщо це віддієслівний іменник (умерти, але завмирати – завмирання).

Правопис деяких українських та іншомовних слів потрібно просто запам’ятати: абрикос, меридіан, теоретичний, диригент, метушливий, химерний, метелик, християнин.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях і суфіксах слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у буквосполученнях -ере-, -еле- (шелестіння);
• у словах, що перевіряють наголосом (черговий – черга, постелити – стелить, відгриміти – гримати).

И пишемо в небагатьох дієслівних коренях, якщо далі з’являється суфікс  -а-, тобто -ер-переходить в -ира-: бЕру – забирати.

Також И пишемо, якщо при зміні слова цей звук не зникає: кошичок – кошик, вогнище – вогник.

И пишемо в суфіксі іменників на позначення конкретних предметів (печиво).

И також пишемо в суфіксах -иц-, -ін: власниця, височина.

Також и пишемо традиційно в корені слова після р (дрижати, тривожний).

Відповідь: А.

ТЕМА: Орфографія

Завдання перевіряє ваше вміння знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила.

НЕМАЄ орфографічних помилок у реченні «Назва острова пов’язана з тим, що тут водилося багато змій, яких у море виносило течією з гирла Дунаю».

У реченні, позначеному А, слово розташований потрібно писати з префіксом роз-, з великої літери пишемо лише перше слово у назві Чорне море.

У варіанті Б слово селище пишемо з и після літери л, слово Одеської пишемо з однією с.

У варіанті Г з е треба писати слово легенда, слово давньогрецький пишемо разом.

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях і суфіксах слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у буквосполученнях -ере-, -еле- (шелестіння);
• у словах, що перевіряють наголосом (черговий – черга, постелити – стелить, відгриміти – гримати).

И пишемо в небагатьох дієслівних коренях, якщо далі з’являється суфікс  -а-, тобто -ер-переходить в -ира-: бЕру – забирати.

Також И пишемо, якщо при зміні слова цей звук не зникає: кошичок – кошик, вогнище – вогник.

И пишемо в суфіксі іменників на позначення конкретних предметів (печиво).

И також пишемо в суфіксах -иц-, -ін: власниця, височина.

Також и пишемо традиційно в корені слова після р (дрижати, тривожний).

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях і суфіксах слів

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у буквосполученнях -ере-, -еле- (обережно, мерехтіння, велетень);
• у словах, що перевіряють наголосом (підгребти – гребля, кремезний – кремінь, гримить – гримати, надвечірок – вечір, вчинити - чинить ).

Також е пишемо, якщо при зміні слова цей звук чергується з і: полетіти – політ, зачекати – очікування.

И пишемо традиційно в корені слова після р (тривожний).

Правопис деяких слів потрібно запам’ятати (оленятко).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях та суфіксах слів

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у буквосполученнях -ере-, -еле- (беззастережно);
• у словах, що перевіряють наголосом (клекотіти – клЕкіт, змалЕчку - малЕнький) 
• завжди в суфіксах дієприкметників (упереджений, змушений);
• коли при зміні слова е чергується з і: очевидячки – очі, увечері – вечір)
• в окремих словах, які не можна перевірити наголосом і які потрібно запам’ятати (бентежний, керівник).

И пишемо у відкритих складах -РИ-, -ЛИ- в групі слів (кришити).

Також И пишемо в прислівниках, утворених за допомогою словотворчих часток чи-, чим- (чимдуж).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях і суфіксах слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

И пишемо в небагатьох дієслівних коренях, якщо далі з’являється суфікс -а, тобто -ер- переходить в –ир-: завмирала.

И пишемо в кореневих сполуках ри-, ли- (тривога).

У деяких дієсловах при зміні відбувається чергування е з и (стеле – вистилати).

И також пишемо, коли при зміні слова ненаголошений И стає наголошеним: дзеркальний – дзеркало, смиренний – мир, дрижати – дригати.

Правопис певних українських та іншомовних слів треба запам’ятати: меридіан, теоретичний, диригент, абрикос, дистанція, метушливий, метелик, химерний, християнин  тощо.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• при зміні слова ненаголошений Е зникає: вітерець – вітру, але ножичок, бо ножИк.
• у буквосполученнях -ере-, -еле- (ожеледь, оберемок);
• у словах, які перевіряються наголосом (веселка – вЕсело, шелестіти – шЕлест, кремезний – крЕмінь, лицедій – лИчко).;
• у суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять: марЕво;
• коли при зміні слова Е чергується з І: сутеніти – сутІнки, зачекати – очІкування.

И пишемо у відкритих складах РИ-, ЛИ- в групі слів – кришталик.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [Е], [И], [О] в коренях слів

Завдання перевіряє правильну передачу на письмі ненаголошених голосних звуків.

Пам'ятайте, що після літер на позначення шиплячих звуків пишемо е:

- перед м'якими приголосними (увечері);

- перед складом з е (черн​етка);

- перед складом з голосним и, що походить з давнього і (щетина) – тут нам може допомогти російська мова (щетина, звук [т'] м'який);

- перед шиплячими (діжечка).

Пишемо о:

- перед твердими приголосними (щока);

- перед складом з голосним и, що походить з давнього и (чорний) – у російській мові натомість маємо ы (черный);

- у деяких словах за традицією (свіжості, пекучості, меншості – за аналогією до молодості).

Правильне написання цих слів:

«чернетка», «щетина», «чотири»,

«чорнило», «вечорові», «пшоно»,

«щока», «меншості», «пшениця»,

«пекучості», «увечері», «чорний»,

«свіжості», «шести», «жонатий».

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях та суфіксах слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (позначення написьмі ненаголошеного [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у буквосполученнях -ере-, -еле- (березень);
• у словах, які перевіряються наголосом (клекотіти – клЕкіт, звеличений – вЕлич, скелястий – скЕля, заскреготав – скрЕгіт, повернутися – вЕрне, гречаний – грЕчка);
• у пестливих словах, тобто у тих, які звучать лагідно, ніжно: крапелька, вітерець (у суфіксах -ельк-, -еньк-, -ець тощо);
• завжди в суфіксах дієприкметників (утворений);
• у суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять (марЕво, але палИво, плетИво, бо це конкретні поняття);
• у суфіксі іменників -енн(я) (мислення);
• коли при зміні слова Е чергується з І: зачепити – чіпкий;
• в окремих словах, які потрібно запам’ятати (лЕвада, мЕтушня).

И чергується з Е в деяких дієслівних коренях перед суфіксами -а-, -ува- (стЕлити – застИлати, дЕрти – здИрати).

Також И пишемо в іменниковому суфіксі -ин- (мілина).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (позначення ненаголошеного [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• при зміні слова ненаголошений е зникає: стЕжечка – стежка.
• у буквосполученнях -ере-, -еле- (осередок);
• у словах, які перевіряються наголосом (земляний – зЕмлі, крилатий - крИла, плекати - плЕканий, блищати – блИск, піднебесний – нЕбо, пекти – пЕчений, верховий – вЕрхи);
• завжди в суфіксах дієприкметників (побілЕний);
• у суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять (марЕво, але мережИво, бо це конкретне поняття);
• коли при зміні слова е чергується з і: злетіти – політ;

И пишемо у буквосполучення ри-, ли- (кривавий).

Правопис деяких слів потрібно запам’ятати: тремтіти.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у словах, які перевіряються наголосом (скЕлистий – скЕля, вЕрховний – вЕрхи, рЕберце – рЕбра, клЕкотіти – клЕкіт, рЕшітце – рЕшето, причЕпити – причЕпа, збЕрігається - бЕрежний);
• при зміні слова ненаголошений Е зникає: качЕчка – качка, але кошИчок, бо кошИк;
• завжди в закінченнях дієприкметників – розроблЕний;
• у сіфіксі – ець – виборЕць;

И пишемо у відкритих складах РИ-, ЛИ- в групі слів – бриніти.

У деяких словах (переважно іншомовних) написання Е та И правилами не регламентується. Такі слова потрібно запам’ятовувати : цитата, коридор, ремісник.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• при зміні слова ненаголошений Е стає наголошеним: весняне – весни, величезний – велич;
• при зміні слова ненаголошений Е зникає:сонечко – сонце:
• у буквосполученнях –ере-, -еле- : джерело;
• у суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять: марЕво;

И пишемо у відкритих складах РИ-, ЛИ- в групі слів: виринає (а також рИне), пиріг, кришталеве.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис ненаголошених Е, И, О

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Щоб з’ясувати, Е чи И треба писати, потрібно змінити слово або дібрати спільнокореневе, у якому ненаголошений стане наголошеним: клекотіли, бо клЕкіт; стеблина, бо стЕбла; зернина, бо зЕрна; зупинися – бо зупИнка.

Е пишемо в іменниках зі зменшувально-пестливим значенням: горлечко, стежечка; у словах-винятках: марево, зарево; у сполученнях -ере-, -еле-: очерет.

Пишемо Е, якщо при змінюванні слова сумнівний звук випадає: справедливий, бо правда.

И пишемо в дієслівних коренях -бир-, -мир-, -пир-, -тир-, -стил-, -дир- перед наголошеним суфіксом -а-(-я-): забирати;

У деяких словах (переважно іншомовних) написання Е та И ніяк не перевіряється, такі слова треба запам’ятати: левада, пиріг, операція, ретельно.

Відповідь: А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

-        при зміні слова ненаголошений Е зникає: сонЕчко – сонце;

-        у буквосполученнях -ере-, -еле- (джерело);

-        у словах, які перевіряємо наголосом: вЕсняний – вЕсни, вЕличезний – вЕлич;

-        у суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять (марЕво);

- при зміні слова Е чергується з І: застЕбнути – застІбка

И пишемо у відкритих складах РИ-, ЛИ- в групі слів – кришталеве, виринає.

Правопис деяких слів потрібно запам’ятати (пиріг, кишеня).

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис ненаголошених Е, И, О

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Щоб з’ясувати, який голосний Е чи И треба писати, потрібно змінити слово або дібрати спільнокореневе, у якому ненаголошений стане наголошеним: зеленіти, бо зЕлень; веселощі, бо вЕсело.

Е пишемо в іменниках зі зменшувально-пестливим значенням: вишенька, мавпеня, книжечка; у сполученнях -ере-, -еле-: шелест, велетень, берегти; у суфіксах -еньк, -есеньк, -енк, -ен, -ер, -ечк, -тель: ріднесенький, восьмеро, визволитель.

Пишемо Е, якщо при змінюванні слова сумнівний звук випадає: шершень, бо шершня; жоден, бо жодного.

Пишемо Е після ж, ч, ш, дж, й перед м’яким приголосним, а також перед складами з е та и: чернетка.

И пишемо у відкритих складах -ри-, -ли-: тривожний;

У деяких словах (переважно іншомовних) написання Е та И ніяк не перевіряється, такі слова треба запам’ятати:  мигдаль, пиріг (пиріжок), кишеня (кишеньковий), кисень, сезонний.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Правопис ненаголошених Е, И, О

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Щоб з’ясувати, який голосний Е чи И треба писати, потрібно змінити слово або дібрати спільнокореневе, у якому ненаголошений стане наголошеним: зеленіти, бо зЕлень; шептати, бо шЕпіт; оселитися, бо осЕля; гречаний, бо грЕчка; клекотати, бо клЕкіт; колесо, бо колЕса; нести, бо принЕсений; пекти, бо пЕкар; висипати, бо сИпати; розпочинати бо почИн.

Е пишемо в іменниках зі зменшувально-пестливим значенням: горобеня.

Пишемо Е після ж, ч, ш, дж, й перед м’яким приголосним, а також перед складами з е та и: кучерявий, зачепити, причепити.

И пишемо в небагатьох дієслівних коренях, якщо -ер- переходить в -ира-: витерти – витирати. 

У деяких словах написання е та и правилами не регламентується: марЕво, трЕмтіти, решЕто, чЕбрець, ненавИдіти. Написання таких слів перевіряти за орфографічним словником.

Відповідь – Г. 

ТЕМА: Орфографія. Написання слів іншомовного походження

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти помилки в іншомовних словах.

Пишемо и: у загальних і власних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (правило «дев’ятки», яке можна запам’ятати за допомогою фрази «Де ти з’їси цю чашу жиру?») перед приголосними кореня: цистерна, динамо, Америка, силует, диплом, бригада, режим, речитатив, таксист, Лейпциг.

Пишемо і після літер, які не входять до правила «дев’ятки»; на початку слів; перед голосними та й; після приголосних у кінці слова: хірург, мерсі, соціологія, Шекспір, архів.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів іншомовного походження

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти помилки в іншомовних словах.

Пишемо и: у загальних і власних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (правило «дев’ятки», яке можна запам’ятати за допомогою фрази «Де ти з’їси цю чашу жиру?») перед приголосними кореня: дирижабль, президент, Америка, мереживо, речитатив, величезний, Сирія, кишеня, Пакистан, лиман, Ватикан, Флорида, критичний, синус, корида, рецидив.

Пишемо і після літер, які не входять до правила «дев’ятки»; на початку слів; перед голосними та й; після приголосних у кінці слова: дезінфекція, дезінформація.

Пишемо е в суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять: марево. 

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис ненаголошених Е, И, О

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Літеру Е на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка Д:  ненаголошений стає наголошеним у спільнокореневих словах: щебетати, бо щЕбіт; у деяких словах написання е та и ніяк не перевіряється, його треба запам'ятати: тремтіти; держати. 

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Правопис ненаголошених Е, И, О

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Літеру Е на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка В.

Памʼятаймо, що в таких випадках треба дібрати перевірне слово, у якому ненаголошений стає наголошеним: заручини, бо заручИти, невидимка, бо невИдимий; п’ятирічка, бо перша частина складного слова закінчується на голосний и; у деяких словах (переважно іншомовних) написання е та и ніяк не перевіряється: обітниця.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в суфіксах слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у пестливих словах, тобто в тих, які звучать лагідно, ніжно: водиченька, криниченька, парканчик, котичок (у суфіксах -ельк-, -еньк-, -ик, -ичок- тощо);
• в іменниках 4 відміни на позначення маленьких тварин (вовченя);
• у суфіксі -тель (вихователь).

И пишемо в таких випадках:

• у суфіксах -иськ-, -ищ-, -ик, -иц , -ин (сховище, вогнище, страховисько, згарище, порадниця, посміховисько, доньчин, русалчин);
• у суфіксах -ичок-,- ичк-, які походять від -ик-, -иц- (вуличка – вулиця);
• у суфіксі -ив- у словах на позначення конкретних понять (варИво, печИво, добрИво, плетИво,палИво).

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях і суфіксах слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у буквосполученнях -ере-, -еле- (беззастЕРЕежно);
• у словах, які перевіряються наголосом (змалЕчку – малЕча, крЕемезний – крЕмінь, клЕкотить - клЕкіт);
• завжди в суфіксах дієприкметників (упереджЕний, упевнЕний, змушЕний);
• коли при зміні слова е чергується з і: очЕвидячки – очІ,увечЕрі – вечІрній.

И пишемо в небагатьох дієслівних коренях, якщо далі з’являється суфікс -а,тобто -ер-переходить в -ира-: бЕру – набИрати.

И пишемо в словотворчих частках чи-, чим- (чИмдуж).

И пишемо, коли при зміні слова ненаголошений и стає наголошеним: грИмить – грИмати.

Правопис певних слів треба запам’ятовувати: увічливо, бентежний, керівний тощо.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях і суфіксах слів

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у буквосполученнях -ере-, -еле- (мерехтіння, шелест, мереживо);
• у словах, що перевіряють наголосом (серпанок – серп);
• в іменниках на позначення абстрактних понять (марево), але якщо слово означає конкретний предмет, то вживаємо суфікс -ив- (мереживо, морозиво);
• у суфіксі -енн- в іменниках середнього роду (побачення).

И пишемо, коли ненаголошений голосний при зміні слова зникає (палиця – палка).

Правопис певних слів треба запам’ятати: левада, криниця, метушня тощо.

Відповідь – В.