Ознаки постмодернізму помітно в рядках

Проаналізуйте віршований твір і виконайте завдання до нього.

Давно вже сонце запалило обрій,

і синю тінь наводить ніч прозора...

Гуде Дніпро... Встають пінясті гори,

і Див сичить, віщує щось недобре.

Щити червоні, і криваві зорі,

дрижить земля під дужим кроком обрів.

Це Святославича полки хоробрі

ідуть збагрити кров'ю Чорне море...

Прозорий ранок розправляє крила

і сипле срібло в синю далечінь...

Невже ж не вернеться завзяття й сила?!

Невже ж поржавіють щити й мечі?!

Спокійно скрізь... Чекає, як чекала

на помсту, ще не помщена Каяла...

Андрій Гарасевич

Поезію написано за мотивами твору

Проаналізуйте віршований твір і виконайте завдання до нього.

Давно вже сонце запалило обрій,

і синю тінь наводить ніч прозора...

Гуде Дніпро... Встають пінясті гори,

і Див сичить, віщує щось недобре.

Щити червоні, і криваві зорі,

дрижить земля під дужим кроком обрів.

Це Святославича полки хоробрі

ідуть збагрити кров'ю Чорне море...

Прозорий ранок розправляє крила

і сипле срібло в синю далечінь...

Невже ж не вернеться завзяття й сила?!

Невже ж поржавіють щити й мечі?!

Спокійно скрізь... Чекає, як чекала

на помсту, ще не помщена Каяла...

Андрій Гарасевич

Основну думку твору виражено в рядках

Проаналізуйте віршований твір і виконайте завдання до нього.

Давно вже сонце запалило обрій,

і синю тінь наводить ніч прозора...

Гуде Дніпро... Встають пінясті гори,

і Див сичить, віщує щось недобре.

Щити червоні, і криваві зорі,

дрижить земля під дужим кроком обрів.

Це Святославича полки хоробрі

ідуть збагрити кров'ю Чорне море...

Прозорий ранок розправляє крила

і сипле срібло в синю далечінь...

Невже ж не вернеться завзяття й сила?!

Невже ж поржавіють щити й мечі?!

Спокійно скрізь... Чекає, як чекала

на помсту, ще не помщена Каяла...

Андрій Гарасевич

Óбраз Каяли символізує

Проаналізуйте віршований твір і виконайте завдання до нього.

Давно вже сонце запалило обрій,

і синю тінь наводить ніч прозора...

Гуде Дніпро... Встають пінясті гори,

і Див сичить, віщує щось недобре.

Щити червоні, і криваві зорі,

дрижить земля під дужим кроком обрів.

Це Святославича полки хоробрі

ідуть збагрити кров'ю Чорне море...

Прозорий ранок розправляє крила

і сипле срібло в синю далечінь...

Невже ж не вернеться завзяття й сила?!

Невже ж поржавіють щити й мечі?!

Спокійно скрізь... Чекає, як чекала

на помсту, ще не помщена Каяла...

Андрій Гарасевич

За жанром (віршовою формою) твір є

Проаналізуйте віршований твір і виконайте завдання до нього.

Давно вже сонце запалило обрій,

і синю тінь наводить ніч прозора...

Гуде Дніпро... Встають пінясті гори,

і Див сичить, віщує щось недобре.

Щити червоні, і криваві зорі,

дрижить земля під дужим кроком обрів.

Це Святославича полки хоробрі

ідуть збагрити кров'ю Чорне море...

Прозорий ранок розправляє крила

і сипле срібло в синю далечінь...

Невже ж не вернеться завзяття й сила?!

Невже ж поржавіють щити й мечі?!

Спокійно скрізь... Чекає, як чекала

на помсту, ще не помщена Каяла...

Андрій Гарасевич

У рядках

Прозорий ранок розправляє крила

і сипле срібло в синю далечінь...

наявна

Проаналізуйте уривок прозового твору й виконайте завдання до нього.

Ластів'яче гніздо

Над моїм вікном, у куточку, ластівки звили собі гніздо. По крихітці носили вони у дзьобах мокру глину, трудячись день у день. Потім я бачив їхні задумливі палеві голівки, срібно-чорні оченята – ластівки зігрівали гніздо, здається, не залишали його ні на мить.

Та одного разу трапилося несподіване. Замість ластівки я угледів у гнізді горобця. Він витріщив свої жовті очі, настовбурчився увесь, почував себе хіба ж таким господарем у чужій оселі. Він був незворушний і гордий.

Але бачили 6 ви, що робили ластівки"! Вони злетілися сюди з усіх дворів, кружляли, кричали, плакали... Вони підлітали до гнізда і, вгледівши там розбишаку, знову відлітали геть, на родинну раду. І почалось щось неймовірне. Ластівки прилітали з мокрою глиною у дзьобах і закладали вихід із гнізда. Мабуть, вони вирішили ув'язнити горобця. Так, замурувати його навіки.

Однак горобець, не запідозрюючи про їхній замір, лишався у затишному гнізді, непереможний ї самовпевнений. Уже ледь-ледь видно його голову, уже тільки очі поблискують з потемок гнізда. А ластівки все несуть і несуть свої останні цеглинки...

Така була розплата...

Василь Земляк

Ідея твору суголосна з прислів'ям

Проаналізуйте уривок прозового твору й виконайте завдання до нього.

Ластів'яче гніздо

Над моїм вікном, у куточку, ластівки звили собі гніздо. По крихітці носили вони у дзьобах мокру глину, трудячись день у день. Потім я бачив їхні задумливі палеві голівки, срібно-чорні оченята – ластівки зігрівали гніздо, здається, не залишали його ні на мить.

Та одного разу трапилося несподіване. Замість ластівки я угледів у гнізді горобця. Він витріщив свої жовті очі, настовбурчився увесь, почував себе хіба ж таким господарем у чужій оселі. Він був незворушний і гордий.

Але бачили 6 ви, що робили ластівки"! Вони злетілися сюди з усіх дворів, кружляли, кричали, плакали... Вони підлітали до гнізда і, вгледівши там розбишаку, знову відлітали геть, на родинну раду. І почалось щось неймовірне. Ластівки прилітали з мокрою глиною у дзьобах і закладали вихід із гнізда. Мабуть, вони вирішили ув'язнити горобця. Так, замурувати його навіки.

 Однак горобець, не запідозрюючи про їхній замір, лишався у затишному гнізді, непереможний ї самовпевнений. Уже ледь-ледь видно його голову, уже тільки очі поблискують з потемок гнізда. А ластівки все несуть і несуть свої останні цеглинки...

Така була розплата...

Василь Земляк

Зав'язкою твору є речення

Проаналізуйте уривок прозового твору й виконайте завдання до нього.

Ластів'яче гніздо

Над моїм вікном, у куточку, ластівки звили собі гніздо. По крихітці носили вони у дзьобах мокру глину, трудячись день у день. Потім я бачив їхні задумливі палеві голівки, срібно-чорні оченята – ластівки зігрівали гніздо, здається, не залишали його ні на мить.

Та одного разу трапилося несподіване. Замість ластівки я угледів у гнізді горобця. Він витріщив свої жовті очі, настовбурчився увесь, почував себе хіба ж таким господарем у чужій оселі. Він був незворушний і гордий.

Але бачили 6 ви, що робили ластівки"! Вони злетілися сюди з усіх дворів, кружляли, кричали, плакали... Вони підлітали до гнізда і, вгледівши там розбишаку, знову відлітали геть, на родинну раду. І почалось щось неймовірне. Ластівки прилітали з мокрою глиною у дзьобах і закладали вихід із гнізда. Мабуть, вони вирішили ув'язнити горобця. Так, замурувати його навіки.

 Однак горобець, не запідозрюючи про їхній замір, лишався у затишному гнізді, непереможний ї самовпевнений. Уже ледь-ледь видно його голову, уже тільки очі поблискують з потемок гнізда. А ластівки все несуть і несуть свої останні цеглинки...

Така була розплата...

Василь Земляк

Зухвальство чужинця, дружна відсіч ластівок і неминуча розплата за вторгнення нагадують події у творі