Національний мультитест з української літератури – Варіант 4

Хто з героїв «Слова про похід Ігорів» сказав, що хоче «списа приломити кінець поля Половецького»?

Повчальний сенс байки «Бджола та Шершень» є суголосним вислову

Персонажа давньогрецької міфології, зображеного на малюнку, згадано у творі

«Я ж вам гармати слів повиставляв!
Я ж ніс за вас камінного хреста,
Аж захлиналась у сльозах земля!» - писав Іван Драч про

Життя родини Мазурів із села Семигори лягло в основу твору

З-поміж перелічених поетів до «празької школи» належав

За жанром твір «Мойсей» Івана Франка – це

Вислів «Воли в ярмі, та й ті ревуть, а то щоб душа християнська всяку догану, всяку кривду терпіла й не озвалась!» суголосний з назвою

Біблійний афоризм «Хто взяв меч, від меча й загине» суголосний із основною проблемою твору

Проблема емансипації жінки та її самореалізації є ключовою у творі

«Сміхом крізь сльози» можна схарактеризувати зображене в обох творах рядка

«За тобою завше будуть мандрувати / Очі материнські і білява хата», - каже синові героїня твору

Опис «Зараз мені – за сімдесят, мене термосить іноді ломота, руки дрижать, і на очі набігає сльоза. Тоді я наказую розтопити кану, кладу на підставку ноги і стежу вогники над деревом» стосується персонажа роману Юрія Яновського «Майстер корабля», прототипом якого є

Ознаки постмодернізму відчутні в рядках

Проаналізуйте твір і виконайте завдання до нього.

Колекціонер кольорових олівців

Життя було сіре як передзимові краєвиди
а кольори які йому доводилось бачити
були такі тьмяні
що в них не вірилося

А райдуга з'являлася дуже рідко –
двічі-тричі за все життя –
і про неї він тільки й знав
що зі старих книжок та від матері

На всю зарплатню яку він отримував
за роботу в якійсь установі
купував олівці
дешевші й дорожчі
по шість олівців у коробці
і по двадцять чотири

Ховав їх у шафи і під ліжко
а коли заглядав туди
то несподівано знаходив райдугу

Василь Голобородько

Порушену в поезії проблему найкраще розкрито у вислові

Проаналізуйте твір і виконайте завдання до нього.

Колекціонер кольорових олівців

Життя було сіре як передзимові краєвиди
а кольори які йому доводилось бачити
були такі тьмяні
що в них не вірилося

А райдуга з'являлася дуже рідко –
двічі-тричі за все життя –
і про неї він тільки й знав
що зі старих книжок та від матері

На всю зарплатню яку він отримував
за роботу в якійсь установі
купував олівці
дешевші й дорожчі
по шість олівців у коробці
і по двадцять чотири

Ховав їх у шафи і під ліжко
а коли заглядав туди
то несподівано знаходив райдугу

Василь Голобородько

Цей твір є

Проаналізуйте твір і виконайте завдання до нього.

Колекціонер кольорових олівців

Життя було сіре як передзимові краєвиди
а кольори які йому доводилось бачити
були такі тьмяні
що в них не вірилося

А райдуга з'являлася дуже рідко –
двічі-тричі за все життя –
і про неї він тільки й знав
що зі старих книжок та від матері

На всю зарплатню яку він отримував
за роботу в якійсь установі
купував олівці
дешевші й дорожчі
по шість олівців у коробці
і по двадцять чотири

Ховав їх у шафи і під ліжко
а коли заглядав туди
то несподівано знаходив райдугу

Василь Голобородько

Ключові образи, що передають ідею твору, наведено в рядку

Проаналізуйте твір і виконайте завдання до нього.

Колекціонер кольорових олівців

Життя було сіре як передзимові краєвиди
а кольори які йому доводилось бачити
були такі тьмяні
що в них не вірилося

А райдуга з'являлася дуже рідко –
двічі-тричі за все життя –
і про неї він тільки й знав
що зі старих книжок та від матері

На всю зарплатню яку він отримував
за роботу в якійсь установі
купував олівці
дешевші й дорожчі
по шість олівців у коробці
і по двадцять чотири

Ховав їх у шафи і під ліжко
а коли заглядав туди
то несподівано знаходив райдугу

Василь Голобородько

Порівняння є в рядку

Проаналізуйте твір і виконайте завдання до нього.

Колекціонер кольорових олівців

Життя було сіре як передзимові краєвиди
а кольори які йому доводилось бачити
були такі тьмяні
що в них не вірилося

А райдуга з'являлася дуже рідко –
двічі-тричі за все життя –
і про неї він тільки й знав
що зі старих книжок та від матері

На всю зарплатню яку він отримував
за роботу в якійсь установі
купував олівці
дешевші й дорожчі
по шість олівців у коробці
і по двадцять чотири

Ховав їх у шафи і під ліжко
а коли заглядав туди
то несподівано знаходив райдугу

Василь Голобородько

Автор цього вірша також написав поезію

Проаналізуйте прозовий твір і виконайте завдання до нього

Цвітові яблуні (уривок)

Годинник у столовій пробив другу. Голосно, різко. Ці два дзвінки впали мені на голову, як грім із неба, як ніж гільйотини. Вони мене мало не забили.

Коли ви в горі, коли ви щохвилини сподіваєтесь якогось лиxa i душа ваша напружена, мов струна на струменті, раджу вам зупинити годинники. Якщо ви стежите за ними, вони без кінця продовжують ваші муки. Коли ж забуваєте за них, вони нагадують про себе, як цегла, що падає на голову. Вони байдуже рахують ваші терпіння й довгими стрілами-пальцями наближають хвилину катастрофи…

Я роблюсь занадто чутким, мої очі помічають те, чого раніш не бачили. Я бачу навіть себе, як я ходжу з кутка в куток поміж не потрібними мені й наче не моїми меблями; бачу своє серце, в якому немає найменшого горя. Що ж, смерть – то й смерть, життя – то й життя!..

Цвітуть яблуні. Сонце вже встало і золотить повітря. Так тепло, так радісно. Птахи щебечуть під блакитним небом. Я машинально зриваю цвіт яблуні і прикладаю холодну од роси квітку до лиця. Рожеві платочки од грубого дотику руки обсипаються і тихо падають додолу. Хіба не так сталося з життям моєї дитини?

A проте природа радіє.

I чого не змогла зробити картина горя, те викликала paдість природи…

Михайло Коцюбинський

Художнім образом, що символізує життя, є 

Цвітові яблуні (уривок)

Годинник у столовій пробив другу. Голосно, різко. Ці два дзвінки впали мені на голову, як грім із неба, як ніж гільйотини. Вони мене мало не забили.

Коли ви в горі, коли ви щохвилини сподіваєтесь якогось лиxa i душа ваша напружена, мов струна на струменті, раджу вам зупинити годинники. Якщо ви стежите за ними, вони без кінця продовжують ваші муки. Коли ж забуваєте за них, вони нагадують про себе, як цегла, що падає на голову. Вони байдуже рахують ваші терпіння й довгими стрілами-пальцями наближають хвилину катастрофи…

Я роблюсь занадто чутким, мої очі помічають те, чого раніш не бачили. Я бачу навіть себе, як я ходжу з кутка в куток поміж не потрібними мені й наче не моїми меблями; бачу своє серце, в якому немає найменшого горя. Що ж, смерть – то й смерть, життя – то й життя!..

Цвітуть яблуні. Сонце вже встало і золотить повітря. Так тепло, так радісно. Птахи щебечуть під блакитним небом. Я машинально зриваю цвіт яблуні і прикладаю холодну од роси квітку до лиця. Рожеві платочки од грубого дотику руки обсипаються і тихо падають додолу. Хіба не так сталося з життям моєї дитини?

A проте природа радіє.

I чого не змогла зробити картина горя, те викликала paдість природи…

Михайло Коцюбинський

Цій новелі присвячено твір

Цвітові яблуні (уривок)

Годинник у столовій пробив другу. Голосно, різко. Ці два дзвінки впали мені на голову, як грім із неба, як ніж гільйотини. Вони мене мало не забили.

Коли ви в горі, коли ви щохвилини сподіваєтесь якогось лиxa i душа ваша напружена, мов струна на струменті, раджу вам зупинити годинники. Якщо ви стежите за ними, вони без кінця продовжують ваші муки. Коли ж забуваєте за них, вони нагадують про себе, як цегла, що падає на голову. Вони байдуже рахують ваші терпіння й довгими стрілами-пальцями наближають хвилину катастрофи…

Я роблюсь занадто чутким, мої очі помічають те, чого раніш не бачили. Я бачу навіть себе, як я ходжу з кутка в куток поміж не потрібними мені й наче не моїми меблями; бачу своє серце, в якому немає найменшого горя. Що ж, смерть – то й смерть, життя – то й життя!..

Цвітуть яблуні. Сонце вже встало і золотить повітря. Так тепло, так радісно. Птахи щебечуть під блакитним небом. Я машинально зриваю цвіт яблуні і прикладаю холодну од роси квітку до лиця. Рожеві платочки од грубого дотику руки обсипаються і тихо падають додолу. Хіба не так сталося з життям моєї дитини?

A проте природа радіє.

I чого не змогла зробити картина горя, те викликала paдість природи…

Михайло Коцюбинський 

Творчість автора має ознаки

Цвітові яблуні (уривок)

Годинник у столовій пробив другу. Голосно, різко. Ці два дзвінки впали мені на голову, як грім із неба, як ніж гільйотини. Вони мене мало не забили.

Коли ви в горі, коли ви щохвилини сподіваєтесь якогось лиxa i душа ваша напружена, мов струна на струменті, раджу вам зупинити годинники. Якщо ви стежите за ними, вони без кінця продовжують ваші муки. Коли ж забуваєте за них, вони нагадують про себе, як цегла, що падає на голову. Вони байдуже рахують ваші терпіння й довгими стрілами-пальцями наближають хвилину катастрофи…

Я роблюсь занадто чутким, мої очі помічають те, чого раніш не бачили. Я бачу навіть себе, як я ходжу з кутка в куток поміж не потрібними мені й наче не моїми меблями; бачу своє серце, в якому немає найменшого горя. Що ж, смерть – то й смерть, життя – то й життя!..

Цвітуть яблуні. Сонце вже встало і золотить повітря. Так тепло, так радісно. Птахи щебечуть під блакитним небом. Я машинально зриваю цвіт яблуні і прикладаю холодну од роси квітку до лиця. Рожеві платочки од грубого дотику руки обсипаються і тихо падають додолу. Хіба не так сталося з життям моєї дитини?

A проте природа радіє.

I чого не змогла зробити картина горя, те викликала paдість природи…

Михайло Коцюбинський 

Життєствердна думка твору найповніше виражена в рядках

Цвітові яблуні (уривок)

Годинник у столовій пробив другу. Голосно, різко. Ці два дзвінки впали мені на голову, як грім із неба, як ніж гільйотини. Вони мене мало не забили.

Коли ви в горі, коли ви щохвилини сподіваєтесь якогось лиxa i душа ваша напружена, мов струна на струменті, раджу вам зупинити годинники. Якщо ви стежите за ними, вони без кінця продовжують ваші муки. Коли ж забуваєте за них, вони нагадують про себе, як цегла, що падає на голову. Вони байдуже рахують ваші терпіння й довгими стрілами-пальцями наближають хвилину катастрофи…

Я роблюсь занадто чутким, мої очі помічають те, чого раніш не бачили. Я бачу навіть себе, як я ходжу з кутка в куток поміж не потрібними мені й наче не моїми меблями; бачу своє серце, в якому немає найменшого горя. Що ж, смерть – то й смерть, життя – то й життя!..

Цвітуть яблуні. Сонце вже встало і золотить повітря. Так тепло, так радісно. Птахи щебечуть під блакитним небом. Я машинально зриваю цвіт яблуні і прикладаю холодну од роси квітку до лиця. Рожеві платочки од грубого дотику руки обсипаються і тихо падають додолу. Хіба не так сталося з життям моєї дитини?

A проте природа радіє.

I чого не змогла зробити картина горя, те викликала paдість природи…

Михайло Коцюбинський 

У другому абзаці є художні засоби, зазначені в рядку

Установіть відповідність між назвою літературного твору та наявним у ньому міфологічним образом.

Поєднайте рядки того самого поетичного твору.

Увідповідніть ім'я літературної героїні з її висловлюванням.