Національний мультитест з української літератури – Варіант 6

Чотири сонця у "Слові про Ігорів похід" символізують

«В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля», — стверджує в своєму творі

Прадавні гуцульські звичаї й обряди у своєму творі описав

Приказка «Живуть як кішка з собакою» характеризує стосунки в родині

Зав’язкою у творі «Тигролови» є

Автор першого історичного роману в українській літературі

У творі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» селяни не довірили Чіпці пасти громадську отару, бо

Словами «Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се…» звертається до однодумців

«Ти не знаєш, як можна любити те, що люди називають артизмом, що живе в нас і заповняє нашу душу... Се щось таке велике, сильне... Заглушити в собі той світ, щоб жити лише для одного чоловіка і для самих дітей? Се неможливо... мені неможливо... тому неможливо, хто носить справдішній артизм у душі!..» – переконана героїня твору

Афоризм Григорія Сковороди «Потрібно тільки пізнати себе, хто для чого народжений. Краще бути натуральним котом, ніж з ослиною природою левом» суголосний з головною думкою твору

Порівнює поезію із «сонцем оранжевим», яке «щомиті якийсь хлопчисько відкриває для себе»,

«А взагалі батьки були нічого собі люди. Підходящі. За двадцять чотири роки спільного їхнього життя… послав їм Господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитись Милосердному», — писав про своїх батьків

Ознаки постмодернізму відчутні в рядках

Проаналізуйте твір і виконайте завдання до нього.

Покину нудні сигнатурки в аптеці,
Забуду дітей в пелюшках –
І поїду ловить оселедці
У північних морях.

Мов хмари, вони пропливають сріблисті,
Підвладні законам своїм,
І буря в своєму звитяжному свисті
Літає в плащі сніговім, –
А тут, у набридлому місті,
Лише люди та дим.

Під парусом біло-крилатим
Сам я стану як птах,
І, може, зроблюся піратом
У далеких морях.

Максим Рильський

Автор вірша належить до

Проаналізуйте твір і виконайте завдання до нього.

Покину нудні сигнатурки в аптеці,
Забуду дітей в пелюшках –
І поїду ловить оселедці
У північних морях.

Мов хмари, вони пропливають сріблисті,
Підвладні законам своїм,
І буря в своєму звитяжному свисті
Літає в плащі сніговім, –
А тут, у набридлому місті,
Лише люди та дим.

Під парусом біло-крилатим
Сам я стану як птах,
І, може, зроблюся піратом
У далеких морях.

Максим Рильський

Неоромантична туга за морем, символом чистоти й вічно мінливої далечі, споріднює поезію з твором, у якому персонажами є

Проаналізуйте твір і виконайте завдання до нього.

Покину нудні сигнатурки в аптеці,
Забуду дітей в пелюшках –
І поїду ловить оселедці
У північних морях.
 

Мов хмари, вони пропливають сріблисті,
Підвладні законам своїм,
І буря в своєму звитяжному свисті
Літає в плащі сніговім, –
А тут, у набридлому місті,
Лише люди та дим.
 

Під парусом біло-крилатим
Сам я стану як птах,
І, може, зроблюся піратом
У далеких морях.

Максим Рильський

В останній строфі використано

Проаналізуйте твір і виконайте завдання до нього.

Покину нудні сигнатурки в аптеці,
Забуду дітей в пелюшках –
І поїду ловить оселедці
У північних морях.
 

Мов хмари, вони пропливають сріблисті,
Підвладні законам своїм,
І буря в своєму звитяжному свисті
Літає в плащі сніговім, –
А тут, у набридлому місті,
Лише люди та дим.
 

Під парусом біло-крилатим
Сам я стану як птах,
І, може, зроблюся піратом
У далеких морях.

Максим Рильський

Рядки «А тут, у набридлому місті, / Лише люди та дим» суголосні з настроєм оповідача твору

Проаналізуйте твір і виконайте завдання до нього.

Покину нудні сигнатурки в аптеці,
Забуду дітей в пелюшках –
І поїду ловить оселедці
У північних морях.
 

Мов хмари, вони пропливають сріблисті,
Підвладні законам своїм,
І буря в своєму звитяжному свисті
Літає в плащі сніговім, –
А тут, у набридлому місті,
Лише люди та дим.
 

Під парусом біло-крилатим
Сам я стану як птах,
І, може, зроблюся піратом
У далеких морях.

Максим Рильський

Ідеї твору відповідає вислів

Проаналізуйте прозовий твір і виконайте завдання до нього

Новела «Сини» (уривок)

Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми добрими, молодими. Борони літали по землі, як пера. Максим кинув капелюх на ріллю, сорочка розіпнялася і впала аж на плечі. Хмара куряви з-під борін засипала його сивий чупер на голові і на грудях. Він галасував, лютився, а люди з сусідніх нив говорили до себе:

– Старий пес, все лютий, але молоді коні ще міцно тримає; богатир, іззамолоду добре годований, та втратив обох синів і відтогди все кричить і на полі, і в селі…

До самого вечора Максим водив коні по ниві та не кричав уже, геть замовк. Діти, що вівці гнали, люди, що плугами попри нього дзвонили, з ляку не поздоровляли його. Замазаний грязюкою, обдертий, кривий, він неначе западався в землю.

* * *

Пізнім вечором, як Максим пообходив корови та коні та подоїв вівці, увійшов до хати.

– Ти, небого, геть затихла, замертвіла, як би в тебе хто ніж упхав, не годна-с слова сказати... Та я в тобі ще розгрібу трохи вогню...

Він зварив кулешу, убрав білу сорочку, повечеряв і затих. Потім прикляк до землі і молився:

– А ти, мати боже, будь мойов газдинев, ти з своїм сином посередині, а коло тебе Андрій та Іван по боках... Ти дала сина одного, а я двох.

Василь Стефаник

Автор започаткував в українській літературі стильову течію

Новела «Сини» (уривок)

Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми добрими, молодими. Борони літали по землі, як пера. Максим кинув капелюх на ріллю, сорочка розіпнялася і впала аж на плечі. Хмара куряви з-під борін засипала його сивий чупер на голові і на грудях. Він галасував, лютився, а люди з сусідніх нив говорили до себе:

– Старий пес, все лютий, але молоді коні ще міцно тримає; богатир, іззамолоду добре годований, та втратив обох синів і відтогди все кричить і на полі, і в селі…

До самого вечора Максим водив коні по ниві та не кричав уже, геть замовк. Діти, що вівці гнали, люди, що плугами попри нього дзвонили, з ляку не поздоровляли його. Замазаний грязюкою, обдертий, кривий, він неначе западався в землю.

* * *

Пізнім вечором, як Максим пообходив корови та коні та подоїв вівці, увійшов до хати.

– Ти, небого, геть затихла, замертвіла, як би в тебе хто ніж упхав, не годна-с слова сказати... Та я в тобі ще розгрібу трохи вогню...

Він зварив кулешу, убрав білу сорочку, повечеряв і затих. Потім прикляк до землі і молився:

– А ти, мати боже, будь мойов газдинев, ти з своїм сином посередині, а коло тебе Андрій та Іван по боках... Ти дала сина одного, а я двох.

Василь Стефаник

Твір написано у такому ж жанрі, що й

Новела «Сини» (уривок)

Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми добрими, молодими. Борони літали по землі, як пера. Максим кинув капелюх на ріллю, сорочка розіпнялася і впала аж на плечі. Хмара куряви з-під борін засипала його сивий чупер на голові і на грудях. Він галасував, лютився, а люди з сусідніх нив говорили до себе:

– Старий пес, все лютий, але молоді коні ще міцно тримає; богатир, іззамолоду добре годований, та втратив обох синів і відтогди все кричить і на полі, і в селі…

До самого вечора Максим водив коні по ниві та не кричав уже, геть замовк. Діти, що вівці гнали, люди, що плугами попри нього дзвонили, з ляку не поздоровляли його. Замазаний грязюкою, обдертий, кривий, він неначе западався в землю.

* * *

Пізнім вечором, як Максим пообходив корови та коні та подоїв вівці, увійшов до хати.

– Ти, небого, геть затихла, замертвіла, як би в тебе хто ніж упхав, не годна-с слова сказати... Та я в тобі ще розгрібу трохи вогню...

Він зварив кулешу, убрав білу сорочку, повечеряв і затих. Потім прикляк до землі і молився:

– А ти, мати боже, будь мойов газдинев, ти з своїм сином посередині, а коло тебе Андрій та Іван по боках... Ти дала сина одного, а я двох.

Василь Стефаник

Кульмінацією твору є рядк

Новела «Сини» (уривок)

Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми добрими, молодими. Борони літали по землі, як пера. Максим кинув капелюх на ріллю, сорочка розіпнялася і впала аж на плечі. Хмара куряви з-під борін засипала його сивий чупер на голові і на грудях. Він галасував, лютився, а люди з сусідніх нив говорили до себе:

– Старий пес, все лютий, але молоді коні ще міцно тримає; богатир, іззамолоду добре годований, та втратив обох синів і відтогди все кричить і на полі, і в селі…

До самого вечора Максим водив коні по ниві та не кричав уже, геть замовк. Діти, що вівці гнали, люди, що плугами попри нього дзвонили, з ляку не поздоровляли його. Замазаний грязюкою, обдертий, кривий, він неначе западався в землю.

* * *

Пізнім вечором, як Максим пообходив корови та коні та подоїв вівці, увійшов до хати.

– Ти, небого, геть затихла, замертвіла, як би в тебе хто ніж упхав, не годна-с слова сказати... Та я в тобі ще розгрібу трохи вогню...

Він зварив кулешу, убрав білу сорочку, повечеряв і затих. Потім прикляк до землі і молився:

– А ти, мати боже, будь мойов газдинев, ти з своїм сином посередині, а коло тебе Андрій та Іван по боках... Ти дала сина одного, а я двох.

Василь Стефаник

Провідною в уривку є тема / проблема

Новела «Сини» (уривок)

Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми добрими, молодими. Борони літали по землі, як пера. Максим кинув капелюх на ріллю, сорочка розіпнялася і впала аж на плечі. Хмара куряви з-під борін засипала його сивий чупер на голові і на грудях. Він галасував, лютився, а люди з сусідніх нив говорили до себе:

– Старий пес, все лютий, але молоді коні ще міцно тримає; богатир, іззамолоду добре годований, та втратив обох синів і відтогди все кричить і на полі, і в селі…

До самого вечора Максим водив коні по ниві та не кричав уже, геть замовк. Діти, що вівці гнали, люди, що плугами попри нього дзвонили, з ляку не поздоровляли його. Замазаний грязюкою, обдертий, кривий, він неначе западався в землю.

* * *

Пізнім вечором, як Максим пообходив корови та коні та подоїв вівці, увійшов до хати.

– Ти, небого, геть затихла, замертвіла, як би в тебе хто ніж упхав, не годна-с слова сказати... Та я в тобі ще розгрібу трохи вогню...

Він зварив кулешу, убрав білу сорочку, повечеряв і затих. Потім прикляк до землі і молився:

– А ти, мати боже, будь мойов газдинев, ти з своїм сином посередині, а коло тебе Андрій та Іван по боках... Ти дала сина одного, а я двох.

Василь Стефаник

У реченні «Замазаний грязюкою, обдертий, кривий, він неначе западався в землю» провідним художнім засобом є 

«Драматичне роздвоєння реальності та ідеалів, внутрішній конфлікт революціонера, який потрапляє у витворену революційними ідеями пастку» розкриває твір

Увідповідніть ім’я персонажа із суголосним з його долею висловом.

Установіть відповідність між назвою та жанром (жанровим різновидом) твору.

Увідповідніть ім’я автора з уривком його твору.

Увідповідніть ім’я митця з висловлюванням про нього.