ТЕМА: Способи відтворення чужого мовлення. Пряма й непряма мова

Завдання перевіряє ваше вміння правильно вживати розділові знаки в конструкціях з прямою мовою.

Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставимо двокрапку, а якщо всередині або після неї, то виділяємо комою й тире й пишемо з малої букви. Проте, якщо є вже знак питання, знак оклику чи три крапки, то ні крапка, ні кома після них уже не ставиться.

Якщо слова автора розривають пряму мову на межі двох речень, то після слів автора замість коми ставимо крапку.

Якщо слова автора вжито всередині прямої мови й умовно поділено на дві частини, а друга частина слів автора стосується другої частини прямої мови, то після слів автора ставимо двокрапку й тире, а другу частину прямої мови пишемо з великої літери.

Проаналізуймо подані речення.

У реченні в рядку А пропущені лапки, у які треба взяти пряму мову.

У реченні в рядку Б треба взяти пряму мову в лапки, після прямої мови є знак оклику, тому кома не потрібна, але треба поставити тире.

У реченні в рядку В після слів автора замість тире треба поставити двокрапку.

У реченні в рядку Г слова автора всередині прямої мови потрібно виділити з обох боків комою й тире.

У реченні в рядку Д правильно вжито розділові знаки при передачі чужої мови.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Морфологія. Прийменник

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прийменники, правильно й комунікативно доцільно використовувати форми прийменників у мовленні.

Неправильним є вживання прийменника із-за (когось, чогось), якщо він указує на причину; правильний варіант: через (когось, щось): Школярі знову мають вимушені канікули через люті морози.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово

Це завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми дієслів від помилкових.

Згадаймо, що наказовий спосіб дієслова виражає спонукання до дії, наказ, прохання тощо.

Наказовий спосіб у 2 ос. однини має закінчення – -и, нульове закінчення: стань. Це правильна форма дієслова.

В інших рядках потрібно виправити помилки: дасиш – даси; ухвале – ухвалить; давай зустрінемся – зустріньмося; ходімте – ходімо.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Морфологія. Числівник

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати числівники на позначення часу.

Пригадаймо, що в українській мові години завжди вказуємо порядковим числівником, який відповідає на питання котра?

Отже, правильно побудовано словосполучення в рядку Д.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник

Завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми ступенів порівняння прикметників від неправильних.

Зверніть увагу, що не утворюють ступенів порівняння прикметники:

• із суфіксами -еньк-, -есеньк-, -уват-, -ав-, -езн-: кругленький, здоровенний;
• що означають абсолютні ознаки: лисий;
• що означають масті тварин: гнідий.

Отже, форми ступенів порівняння можна утворити від усіх прикметників рядка Г.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Написання й відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові

Це завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми чоловічих і жіночих імен по батькові від помилкових.

Чоловічі імена по батькові утворюють за допомогою суфіксів -ович, -йович, жіночі – -івн(а), -ївн(а).

Окремі імена утворюють форму по батькові з іншими суфіксами: Євгенович (від Євген), Кузьмич, Якович, Іллівна.

Отже, помилку допущено у словах: Валерієвич, Ігоревна, Іллінічна, Яківович.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Подвоєні літери треба писати у словах зілля, звання, завдання, забуття. Це іменники середнього роду ІІ відміни, які мають закінчення -а (я). Подовження тут відбувається в позиції між двома голосними звуками.

Величчю, піччю – це іменники жіночого роду ІІІ відміни. Подовження відбувається в орудному відмінку в позиції між двома голосними.

Подвоєння відбувається в прикметниках старослов’янського походження: священне; у прислівнику старанно; у слові ссати та похідних: ссавець.

Подвоєння відбувається в прикметниках з наголошеними суфіксами -енн-, -анн-: нездолáнний.

У дієприкметниках подвоєння не відбувається: розрізаний, зроблений, стоптаний.

В іменниках ІІІ відміни в орудному відмінку подовження відсутнє, якщо приголосні не між голосними: радістю, жовчю.

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Зверніть увагу, що м’який знак пишемо після приголосних д, т, з, с, ц, л, н у кінці складу чи слова: близько; у прикметникових суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-: польський; у дієслівних формах наказового способу: киньмо; у буквосполученні льч, якщо в Н. в. льк: ляльчин, бо лялька.

У рядку В не треба писати м’який знак у всіх словах: ковзкий (бо тут суфікс -к-, а не -ськ-); камінчик (після н перед шиплячими); щастя (між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого).

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

З дефісом пишемо:

• прийменники, утворені приєднанням до прийменників з, із інших прийменників: з-поміж;
• складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному: житлово-побутового;
• неозначені займенники з часткою будь-: будь-якої;
• прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою префікса по- та суфіксів -ому або -(к)и: по-господарськи.

Разом пишемо складні прикметники, першою частиною яких є числівник, написаний літерами: сорокалітню.

Відповідь: Б.