ТЕМА: Морфологія. Числівник

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати числівники на позначення часу.

Пригадаймо, що в українській мові години завжди вказуємо порядковим числівником, який відповідає на питання котра?

Отже, неправильно побудовано словосполучення в рядку А. Правильна форма – п’ятнадцять хвилин на десяту.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм іменника 

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати правильні форми слів від помилкових.

Закінчення -а(-я) мають назви:

• чітко окреслених речей або будов: зошита;
• населених пунктів і географічних назв із наголошеним закінченням: Тернополя;
• назви відрізків часу, днів тижня і місяців: понеділка; 
• наукові назви іншомовного походження: ромба;
• назви істот у звичайній і зменшено-пестливій формі: президента.

Закінчення -у(-ю) мають назви:

• установ, закладів, організацій, об’єднань держав: театру, університету;
• географічні назви без наголосу на закінченні: Криму, Байкалу, Казахстану;
• речовин: соку, продукту;
• абстрактні іменники чоловічого роду:  характеру, виду;
• дерев, кущів: вишняку.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній 

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати рід іменників.

Рід іменника можна визначити, співвідносячи його із займенниками він, вона, воно; цей, ця, це: цей Київ, ця Охтирка, ця магістраль.

Зауважмо, що незмінні іменники іншомовного походження, що є загальними назвами, мають середній рід: панно, лібрето, кольє, кашне, інтермецо, бароко, піаніно, кіно, манго, фортепіано, жабо, а назви істот мають рід відповідно до статі: веселий месьє, струнка міс, дивакуватий маестро; рід  іменників, що позначають власні географічні назви, визначається за родовою ознакою: багатолюдне Делі (місто), широка Міссурі (річка), висока Кіліманджаро (гора), сонячна Перу (країна), далека Чилі (країна).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів іншомовного походження

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти помилки в іншомовних словах.

Пишемо и: у загальних і власних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (правило «дев’ятки», яке можна запам’ятати за допомогою фрази «Де ти з’їси цю чашу жиру?») перед приголосними кореня: цистерна, динамо, Америка, силует, диплом, бригада, режим, речитатив, таксист, Лейпциг.

Пишемо і після літер, які не входять до правила «дев’ятки»; на початку слів; перед голосними та й; після приголосних у кінці слова: хірург, мерсі, соціологія, Шекспір, архів.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Числівник. Відмінювання числівників

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Правильно поєднано іменники з числівниками в рядку А, адже числівники два (обидва), три, чотири узгоджуються з іменником у називному відмінку множини: двадцять два футболісти, три з половиною сантиметри, двадцять чотири учні; дробові числівники узгоджуються з іменниками в родовому відмінку однини: сім цілих і вісім десятих відсотка; числівник півтори узгоджується з іменником жіночого роду, а числівник півтора – з іменником чоловічого або середнього роду в родовому відмінку однини: півтора літра.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Зауважмо, що подвоєні літери треба писати у всіх словах рядка А: віддаль (подвоєння на межі префікса й суфікса), старанний (подвоюється н з різних причин також у словах старанний, притаманний, захланний, останній), наллю (подовжується звук л в особових формах дієслова лити та похідних від нього дієсловах: ллю, виллєш, наллю, зілляти).

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання  апострофа

Завдання перевіряє рівень ваших навичок  розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї:

• після губних приголосних (б, п, в, м, ф); 
• після р (в кінці складу);
• після префіксів і першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний (я, ю, є, ї).

Апостроф не ставимо, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня.

Апостроф не пишеться, коли ря, рю, рє означають сполучення м'якого р із наступними а, у, е.

Апостроф у словах іншомовного походження та похідних  ставимо перед я, ю, є, ї після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р. 

Апостроф не ставимо, коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Відокремлені члени речення

Завдання перевіряє ваше вміння відокремлювати члени речення. 

Зауважмо, що відокремлюємо означення, виражене прикметниковим або дієприкметниковим зворотом, якщо воно стоїть після означуваного слова: «Її жовтий цвіт, мовби велетенське мереживо свічок, виготовлених із ярого воску, освітлює найтемніші закутки лісових хащ».

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в реченні

Завдання перевіряє вміння правильно розставляти розділові знаки в реченнях. 

Пунктуаційну помилку допущено в третьому реченні: потрібно відокремити порівняльний зворот: «Її жовтий цвіт, мовби велетенське мереживо свічок, виготовлених із ярого воску, освітлює найтемніші закутки лісових хащ».

Відповідь – Б.