Морфологія – Морфологія

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Закінчення -е у формі кличного відмінка мають усі іменники в рядку Б. У кличному відмінку однини іменники І відміни м'якої групи мають закінчення -е: воле. 

Більшість безсуфіксних іменників ІІ відміни твердої групи утворюють кличний відмінок за допомогою закінчення -е: Богдане; деякі іменники ІІ відміни, що закінчуються на -ець, мають у кличному відмінку закінчення -е: шевче; іменники ІІ відміни чоловічого роду м’якої групи у кличному відмінку мають закінчення -у(ю), але Ілле.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Правильною відповіддю є варіант В. З дефісом пишемо прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника-префікса по та суфіксів -ому або -(к)и, а також по-латині; складні прислівники, утворені з двох прислівників: десь-інколи; складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів чи зі службовими словами між ними: мало-помалу, віч-на-віч.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово

Це завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми дієслів від помилкових. 

Згадаймо, що наказовий спосіб дієслова виражає спонукання до дії, наказ, прохання тощо. Наказовий спосіб у 2-й особі множини має закінчення -імо: зробімо. 

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Сполучник

Завдання перевіряє вміння розпізнавати частини мови.

Для того щоб розрізнити складні сполучники й однозвучні поєднання інших частин мови, спробуйте сполучники замінити іншими синонімічними сполучниками: зате – але; проте – однак; тож – тому; якби – коли б. Це можливо зробити лише в реченні варіанта Д: Якби знали, не те б заспівали. – Коли б знали, не те б заспівали.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм іменника 

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати правильні форми слів від помилкових.

Закінчення -а(-я) мають:

• назви населених пунктів: Львова, Миргорода, Харкова 
• назви мір довжини, ваги, часу: вольта
• числові назви: десятка
• наукові назви іншомовного походження: займенника
• органів і частин тіла: язика
• назви рослин: нарциса

Закінчення -у(-ю) мають:

• назви регіонів, країн: Криму
• назви будівель, споруд, приміщень та їхніх частин: фонтану
• переважна більшість слів зі значенням місця, простору: кварталу
• назви речовин, маси, матеріалу, але: хліба;
• збірні поняття, але: табуна
• назви станів, хвороб: кору 

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово

Це завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми дієслів від помилкових. 

Визначаючи особові закінчення дієслів, потрібно враховувати те, що дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и, -і (-ї) або на -а (після ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни: варити – варю – варять.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Частка

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати частини мови.

Згадаймо, що частка – це службова частина мови, яка надає окремим словам чи реченням додаткових смислових відтінків і служить для утворення нових слів або окремих граматичних форм.

У реченні рядка Г слово «наче» є порівняльним сполучником, який приєднує порівняльний зворот, має значення мов, немов.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Сполучник

Завдання перевіряє вміння розпізнавати частини мови.

Для того щоб розрізнити складні сполучники і однозвучні поєднання інших частин мови, спробуйте сполучники замінити іншими синонімічними сполучниками: щоб – аби; тож – тому; якби – коли б. Це неможливо зробити в реченнях варіантів А, В, Г.

Отже, у цих реченнях виділені слова НЕ є сполучниками.

У реченні «Чисте полуденне небо, і тихо-тихо, немовби все заснуло» виділене слово є сполучником і його треба писати разом.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Числівник

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати правильні форми слів від помилкових.

Норму при відмінюванні числівників порушено в рядку Б: у складних числівниках п'ятсот – дев'ятсот із двох паралельних відмінкових форм, які мають перші їхні частини – числівники п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, закріпилася лише форма на -и в усіх непрямих відмінках, крім форми О. в., яка має такі паралельні форми: п’ятьмастами / п’ятьомастами.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Перед суфіксами -ськ-(ий), -ств-(о) деякі приголосні зазнають звукових змін, а саме:

• к, ц(ь), ч + -ськ-(ий), -ство-(о) дають -цьк-(нй), -цтв-(о): калмик – калмицький;
• г, ж, з + -ськ-(ий), -ств-(о) дають -ськ-(ий), -зтв-(о): Париж – паризький, Гаага – гаазький, Виборг – виборзький, Буг - бузький;
• х, ш, с + -ськ-(ий), -ств-(о) дають -ськ-(ий), -ств-(о): чех – чеський, Іртиш – іртиський, Чорнухи – чорнуський.

Зверніть увагу, поряд з українськими словами у мові співіснують запозичені слова, у деяких з них чергування та спрощення не відбувається: казах – казахський, Цюріх – цюріхський.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Закінчення -е у формі кличного відмінка мають усі іменники в рядку Д. У кличному відмінку однини іменники першої відміни м'якої групи мають закінчення -е: героїне.

Більшість безсуфіксних іменників другої відміни твердої групи утворюють кличний відмінок за допомогою закінчення -е: Назаре, генерале; іменники другої відміни чоловічого роду м’якої групи у кличному відмінку мають закінчення -у(ю), але Ілле.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Написання прислівників разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Правильною відповіддю є варіант Б.

З дефісом пишемо:

• прислівники, складні прислівники, утворені з двох прислівників: без кінця-краю;
• складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів чи зі службовими словами між ними: коли-не-коли;
• неозначені прислівники, що мають у своєму складі словотворчі частки будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-:  де-небудь;
• два прислівники, утворені від іменників, пишуться через дефіс: по-латині і на-гора.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Написання складних прикметників разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

З дефісом пишуться всі слова в рядку Д, адже через дефіс пишемо:

• складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному: навчально-виробничий, об’ємно-просторовий, електронно-оптичний; між компонентами цих складних прикметників, не з’єднаними в одне слово, можна вставити сполучник і: навчальний і виробничий тощо;
• складні прикметники, утворені з двох або кількох основ, які означають якість із додатковим відтінком, відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: мідно-червоний.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник

Завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми прикметників від неправильних. Зауважмо, що в прикметниках пишемо:

• суфікс -ов-, якщо основа іменника закінчується на твердий приголосний або наголос на закінченні: куля – кульовѝй, плащ – плащовѝй, кварц – кварцовий, сіль – сольовѝй;
• суфікси -ев- (після голосних -єв-), якщо основа іменника закінчується на м’який або шиплячий приголосний: взірець – взірцевий, корабель – кораблевий, матч – матчевий, калач – калачевий, липень – липневий, вуглець – вуглецевий, корінець – корінцевий, криця – крицевий, значення – значеннєвий, замша – замшевий, мить – миттєвий, баржа – баржевий, карамель – карамелевий, вишня – вишневий, журавель – журавлевий, куниця – куницевий.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

У родовому відмінку множини іменники першої відміни мають нульове закінчення або закінчення -ей, -ів.

Нульове закінчення мають іменники твердої, м’якої та мішаної груп: бур, культур, галерей, мозаїк.

Зверніть увагу, що кілька іменників жіночого роду закінчуються на -ей: мишей, ескадрилей, статей, свиней, сімей.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово

Це завдання перевіряє вміння розрізняти дієслова різних способів.

У сучасній українській мові розрізняють три способи дієслів: дійсний, наказовий і умовний.

Дійсний спосіб виражає реальну дію, що перебігає в часі. 

Наказовий спосіб виражає прохання, побажання, спонукання або наказ.

Умовний спосіб виражає дію не реальну, а тільки бажану або можливу за певних умов.

Інколи форми одного способу можуть уживати в значенні іншого: форми умовного способу – у значенні наказового для пом'якшення наказу, наприклад: Вже б покласти кінець всім незгодам і щоб кожен народ поважать.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово

Це завдання перевіряє вміння відрізняти дієслова від інших частин мови.

Зверніть увагу, що в рядку Д всі слова є дієсловами. В інших варіантах є слова, які належать до таких частин мови: крикливий, перехідний, переможний – прикметники, учений – іменник.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм іменника

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Закінчення -а(-я) мають:

• назви населених пунктів і географічних назв з наголошеним закінченням: Дінця
• назви будівель, приміщень, споруд: сектора
• назви чітко окреслених предметів: барометра

Закінчення -у(-ю) мають:

• назви країн, регіонів, територій: Лівану
• назви будівель, споруд, приміщень та їхніх частин: метрополітену, музею але: гуртка
• назви трав’янистих рослин: бузку
• назви процесів, станів, властивостей, ознак: задуму, звуку
• явища природи: землетрусу, тиску
• збірні поняття: концерту, але: гуртка
• назви спортивних ігор і танців: баскетболу

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник

Завдання перевіряє вміння визначати розряди прикметника за значенням. Згадаймо, що присвійні прикметники вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?

Присвійні прикметники творяться:

• від назв людей за допомогою суфіксів -ів (їв), -ин (-їн): лікарів, Оленчина;
• від назв тварин за допомогою суфіксів -ач (-ий), -яч (ий), ин (-ий), їн (-ий): орлине крило, заячий хвіст.

Усі прикметники є присвійними в рядку Б: Франкові заклики, ненин голос, слюсарів інструмент.

Зауважмо, що присвійно-відносні прикметники можуть поступово набувати значення якісних прикметників. Такі прикметники виділяють в окрему групу присвійно-якісних: солдатська каска, батьківські збори.

З таким же значенням виступають прикметники в стійких фразеологічних сполученнях: лебедина пісня, ахіллесова п’ята.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівниковий зворот

Завдання перевіряє вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дія, названа дієприслівником, у реченні повинна стосуватися того ж діяча, що й дія, названа присудком.

Неправильно побудовано речення в рядку Г: у реченні немає підмета, воно безособове односкладне.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник

Завдання перевіряє вміння правильно розставляти розділові знаки в реченнях з дієприслівниками.

Згадаймо, що одиничні дієприслівники НЕ відокремлюються, якщо вони вказують на спосіб дії (як? яким способом?) і стоять після присудка.

У реченні «Похитуючись Соломія підійшла до столу» дієприслівник стоїть перед присудком, тому його ПОТРІБНО відокремити комою.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Числівник

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати й записувати числівники на позначення часу.

Зверніть увагу, що години завжди вказуємо порядковим числівником, який відповідає на питання котра?.

Отже, порушено граматичну норму на позначення часу у словосполученні: сім годин двадцять хвилин (правильно: сьома година двадцять хвилин; двадцять хвилин на восьму; двадцять хвилин по сьомій тощо).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм іменника

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Усі іменники у формі родового відмінка однини мають закінчення -а(-я) в рядках 1, 4, 6.

Зверніть увагу, що закінчення -а(-я) мають:

• назви населених пунктів та географічні назви з наголошеним закінченням: вулиці Києва, доїхали до Іртиша;
• назви осіб, власні імена та прізвища: кабінет директора;
• назви мір довжини, ваги, часу: не вистачає кілограма, зібрали з гектара;
• назви машин та їхніх деталей: зупинка трамвая, з останнього вагона;
• терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: сума сторін трикутника;
• назви чітко окреслених предметів: виписав із підручника.

Відповідь: 1, 4, 6.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати правильні форми слів від помилкових.

В орудному відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -ою, м'якої та мішаної груп – -ею, після голосного та апострофа – -єю: пісня, кручею, колією, вулицею, сім’єю, надією, шаблею, кулею, перемогою, ношею.

В орудному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ом, -ем (-єм) і -ям, -им: закінчення -ом мають усі іменники чоловічого та середнього роду твердої групи, -ем (після голосного та апострофа -єм) – іменники чоловічого та середнього роду мішаної та м'якої груп (крім іменників середнього роду, що закінчуються на -я): кухарем, ячменем, стилем, прізвищем, мікрофоном, перпендикуляром, роєм, плечем, слюсарем, калачем, кущем, кобзарем, слухачем, бригадиром, букварем, днем, гаєм, солов’єм.

Відповідь: 1, 4, 6.

ТЕМА: Орфографія. Написання дієприкметників

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Згадаймо, дієприкметник з не пишемо разом, якщо в реченні він виступає означенням i не має залежних слів: невиконане завдання; нескошена трава; нерозв’язана задача.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Частка

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати частини мови.

Згадаймо, що частка – це службова незмінна частина мови, яка надає окремим словам чи реченням додаткових смислових відтінків і служить для утворення нових слів або окремих граматичних форм.

У рядку Б всі словосполучення містять частки: озирайся не (заперечна) озирайся; це (модальна вказівна) ж мій друг; сказав би (формотворча) комусь.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Написання прислівників разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Правильною відповіддю є варіант Б.

В інших рядках є прислівники, які треба писати окремо: на жаль, з переляку, до речі, по змозі (окремо пишемо ті прислівники, де іменник зберігає своє значення).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово

Це завдання перевіряє вміння визначати дієвідміни дієслів.

Зверніть увагу, що розрізняють два типи дієвідмінювання дієслів – І (першу) і ІІ (другу) дієвідміни.

Найпростіше визначити дієвідміну за закінченнями 3-ї особи множини теперішнього часу недоконаного виду чи майбутнього часу доконаного виду:

• І дієвідміна – закінчення -уть (-ють): малюють, знають, полють, радіють, об’єднаються, хочуть, борються;
• ІІ дієвідміна – закінчення -ать (-ять): носять, просять, бояться, їздять, веселяться, ходять, люблять, радять, ставлять.

Визначаючи особові закінчення дієслів, потрібно враховувати те, що дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и, -і (-ї) або на -а (після ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни: клеїти – клею – клеять, гоїти – гою – гоять, бачити – бачу – бачать, кричати – кричу – кричать.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Числівник

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати числівники.

Згадайте, що в складних числівниках на -десят змінюється тільки друга частина: шістдесят, шістдесяти, шістдесятьма тощо.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Написання складних прикметників разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

З дефісом пишуться всі слова в рядку Б, адже через дефіс пишемо:

• складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному: мовно-літературний; між компонентами цих складних прикметників, не з’єднаними в одне слово, можна вставити сполучник і: мовний і літературний тощо;
• складні прикметники, утворені з двох або кількох основ, які означають якість із додатковим відтінком, відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: сніжно-білий, світло-голубий;
• складні назви проміжних сторін світу: північно-східний.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Це завдання перевіряє вміння визначати число іменників.

Згадаймо, що іменники мають два числа: однину й множину.

Іменники в однині можна співвіднести із займенниками він, вона, воно або поєднати із цей, ця, це. Іменники в множині можна співвіднести із займенником вони або поєднати із ці.

Частина іменників уживається лише в однині:

• назви речовин;
• збірні назви: листя, коріння, колосся;
• назви дій, якостей, почуттів: далина;
• власні назви.

Незначна частина іменників має тільки форму множини. Вони переважно означають:

• назви предметів, парних за своєю будовою;
• деякі збірні назви;
• назви дій, станів, почуттів (переважно із суфіксом -ощ-);
• назви родин рослин і тварин;
• деякі власні географічні назви.

Усі іменники рядка Б мають форми однини і множини.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Прийменник

Завдання перевіряє вміння розпізнавати частини мови.

Прийменник – службова частина мови, що виражає відношення між предметами, відношення дії та ознаки до предмета, залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у реченні і разом з ними вказує на об’єкт дії, напрям, місце, час, причину, мету.

Зверніть увагу: варто розрізняти похідні прийменники та форми повнозначних слів (з прийменниками та без), від яких вони походять. Орієнтуватися потрібно на значення: Аж ось нарешті і коханий край… (іменник) – Перші орачі порушать ниву, поки напівсонну, тополю збудить трактор край села (прийменник).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Велика літера

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Присвійні прикметники, утворені від власних особових імен за допомогою суфіксів -івськ-/-ївськ-, -евськ-/-євськ-, -инськ-/-інськ-/-їнськ-, пишемо з малої букви: шевченківська мати.

Зауважмо, що присвійні прикметники, утворені від іменників – власних назв і входять до складу назв, що мають значення «імені когось», «пам’яті когось», пишемо з великої букви: Шевченківські читання.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник

Завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми прикметників від неправильних. Зауважмо, що в прикметниках пишемо:

• суфікс -ов-, якщо основа іменника закінчується на твердий приголосний або наголос на закінченні: метр – метровий, дощ – дощовий, нуль – нульовий, пурпур – пурпуровий, край – крайовий, кварц – кварцовий, гроза – грозовий, шовк – шовковий, ліс – лісовий, калина – калиновий, казка – казковий, поле – польовий, марш – маршовий;
• суфікси -ев- (після голосних -єв-), якщо основа іменника закінчується на м’який або шиплячий приголосний: травень – травневий, емаль – емалевий, груша – грушевий, парча – парчевий, кільце – кільцевий, кришталь – кришталевий, глянець – глянцевий.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово

Завдання перевіряє вміння визначати вид дієслів.

Дієслова мають два види — доконаний і недоконаний.

Доконаний вид означає дію, обмежену в часі, вказує на її завершеність: прибіг, напишу, пішов би. Дієслова доконаного виду відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю? та ін.

Дієслова недоконаного виду означають дію, не обмежену в часі, не завершену: малював, читаю, будемо писати. Відповідають на питання що робити? що робив? що роблю? що робитиму?

Усі дієслова недоконаного виду в рядку А: зберігати, ходити, гарантувати, зашивати.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Завдання перевіряє вміння правильно будувати речення.

Зверніть увагу, що слово пальто за традицією відмінюємо. Це слово вживаємо також і в множині: Розпочинається сезонний розпродаж зимових пальт.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Рід іменника

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати рід іменника.

Усі іменники належать до жіночого роду в рядку А.

Зверніть увагу, що рід у власних невідмінюваних назвах визначаємо за родовою назвою: Чилі (країна) – ж.р., Міссісіпі (ріка) – ж.р., Токіо (місто) – с.р.; рід абревіатур – за родом опорного слова: ГЕС (станція), СДПУ (партія) – ж.р.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови

Завдання перевіряє ваше вміння визначати частини мови.

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Слово зазвичай відповідає на питання як? та вказує на спосіб дії. Отже, це прислівник.

Слово останнє відповідає на питання хто?, що? Отже, це іменник (відбувається перехід однієї частини мови в іншу).

Слово вимикаючи відповідає на питання що роблячи? і вказує на додаткову дію. Отже, це дієприслівник.

А слово що відповідає на питання кого?, що? указує на предмета, але не називає його. Отже, це займенник.

Відповідь: ГБВА.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання числівників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати кількісні числівники.

Проаналізуймо запропоновані числівники.

Числівник дев’яносто в усіх відмінках, крім називного та знахідного, має закінчення -а. Отже, у родовому відмінку правильна форма дев’яноста відсотків.

У решті форм числівників помилок немає.

Відповідь – А.

ТЕМА. Морфологія. Синтаксис. Відмінювання іменників. Узгодження присудка з підметом

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників, узгоджувати присудок з підметом.

При підметах, виражених іменниками більшість, меншість, частина тощо, дієслово-присудок ставимо в однині і в тому ж роді, що і підмет. Отже, змогла.

Від слова вимови ставимо питання кого?, чого? Отже, обираємо варіант важких французьких звуків.

Також вибираємо варіант приділила, адже узгоджуємо присудок з підметом, який означає особу жіночого роду.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Наказовий спосіб.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення форм дієслів, зокрема форм наказового способу.

Дієслова наказового способу в ІІ особі однини (ти) мають закінчення -и (під наголосом та після збігу приголосних – пиши, чеши, неси, проси) та -(ь) (в інших випадках – стань, сядь).

Форма даси передає дію, яка ще не відбулася. Отже, це майбутній час.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Ступені порівняння прикметників

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати форми ступенів порівняння якісних прикметників.

Проаналізуймо запропоновані слова. Ступені порівняння не утворюються від таких груп слів:

• слова на позначення масті коней (вороний, гнідий тощо);
• слова, які передають неповну ознаку (білуватий, чорнявий тощо);
• слова, які передають непорівнювану ознаку (лисий, сліпий тощо);
• слова з префіксами ультра-, екстра-, пре-, супер-;
• слова з суфіксами -ісіньк-, -юсіньк-, -еньк- тощо.

Проста форма найвищого ступеня утворюється додаванням до прикметника вищого ступеня префікса най-, що-, як-.

Отже, помилку у творенні ступеня порівняння прикметників допущено у словах найекстраординарніший та найпрекрасніший.

Відповідь – В.

ТЕМА: Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Кличний відмінок.

Завдання перевіряє вміння відмінювати іменники, правильно утворювати форму кличного відмінка іменників.

Закінчення іменників у кличному відмінку залежить від того, до якої відміни належить те чи те слово. Якщо це іменники І або II відміни, треба також зважати на групу.

Іменник Микола – це іменник І відміни. Отже, у кличному відмінку іменник Микола (тверда група) матиме форму Миколо.

Іменники пан, друг, професор, добродій, братик, Валерій – це іменники II відміни. Отже, іменники м’якої групи добродій, Валерій матимуть у кличному відмінку закінчення -ю: добродію, Валерію.

Іменники твердої групи пан, друг матимуть закінчення -е: пане, друже (бо ці іменники не мають суфіксів). У формі слова друг також відбувається чергування приголосних. Слово братик у кличному відмінку матиме форму братику (бо має суфікс -ик).

Якщо кличний відмінок утворений двома словами на позначення загальних назв, то форму кличного відмінка має як перше, так і друге слово: пане професоре. А коли звертання утворене поєднанням загальної назви та прізвища, то форму кличного відмінка має лише загальна назва, а прізвище завжди має форму називного відмінка: добродію Гринчишин.

Отже, неправильно утворено форму кличного відмінка від слова Валерій. Правильна форма Валерію, а не Валеріє.

Правильна відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом та окремо.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до тексту, оскільки написання цих слів залежить від контексту.

Слова додолу та назустріч – це прислівники, які означають напрямок, тому їх потрібно писати разом.

Якби – це сполучник підрядності, тому його потрібно писати разом.

А от сполука слів на силу – це поєднання прийменника й іменника. Можна підібрати синоніми на міць, на могутність. Можна доповнити займенником – на його силу. Отже, цю сполуку потрібно писати окремо.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати частини мови.

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту.

Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Слово екологічно відповідає на питання як? та вказує на ознаку іншої ознаки, не змінюється. Отже, це прислівник. Слово негативом означає поняття, є загальною назвою, відповідає на питання чим? Отже, це іменник. Слово шкідливе відповідає на питання яке? і вказує на ознаку. Отже, це прикметник. А слово насичене теж відповідає на питання яке?, але вказує на ознаку, одержану від дії. Отже, це особлива форма дієслова – дієприкметник.

Відповідь: ВБГА.

ТЕМА: Морфологія. Сполучник як службова частина мови. Правопис сполучників.

Сполучники, що пишуть одним словом, відрізняються від однозвучних поєднань інших частин мови, які пишуть двома словами, тим, що сполучники членами речення не бувають і не відповідають на питання. Сполучник також можна замінити синонімічним сполучником, а з однозвучними поєднаннями інших частин мови цього зробити не можна. У цьому випадку можлива така синонімічна заміна сполучника: якби – коли б, якщо б.

Якби (коли б, якщо б) ви прокинулися раніше, то не запізнилися б.

Сполуки про те, за те то – це прийменник + займенник, тут можна поставити питання.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Дієслівні форми.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення форм дієслів.

Дієслова, що належать до І дієвідміни, мають у ІІІ особі множини (вони) закінчення -уть, -ють, а в інших особових закінченнях пишемо е.

Дієслова, що належать до ІІ дієвідміни, мають у ІІІ особі множини (вони) закінчення -ать, -ять, а в інших особових закінченнях пишемо и.

Дієслово на -отати належать до І дієвідміни.

Отже, шепотати, шепочу, шепочеш, шепочемо шепочуть.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот передає додаткову дію підмета та пов’язаний з присудком. У рядку Попрацювавши на різних тренажерах, спорт стане ще більш корисним дія в дієприслівниковому звороті та дія, яку передає присудок, стосуються різних діячів. Спорт є корисним, але він не може працювати з різними тренажерами. Це речення потребує редагування.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно вживати відмінкові форми іменників.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Слова насип, ступінь, нежить, накип – чоловічого роду. Саме тому в орудному відмінку вони матимуть такі форми: насипом, ступенем, нежитем, накипом.

Решта слів – це іменники жіночого роду ІІІ відміни. Усі вони в орудному відмінку матимуть закінчення -ю (папороттю, люттю, бандероллю тощо).

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінки іменників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Виконуючи це завдання, необхідно також обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

Іменники фрази, знаки, вчинки відповідають в тексті на питання кого? що?

Це знахідний відмінок.

Слово події відповідає в тексті на питання хто?, що? Отже, це слово стоїть у називному відмінку.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Види речень за метою висловлювання.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Вам потрібно продемонструвати свої знання про речення як найменшу одиницю спілкування і вираження думки, адже саме воно формує та передає інформацію про явища дійсності, ставлення до них.

Спонукальне речення – це речення, що містить у собі наказ, вимогу, заклик, побажання, пораду, прохання тощо. У такому реченні дієслово, як правило, стоїть у наказовому способі, також часто бувають звертання.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Словотвір. Перехід однієї частини мови в іншу. Морфологія. Частини мови.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати частини мови.

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів саме в реченні.

У реченнях А та Г слово добре відповідає на питання яке? Отже, це прикметник.

У реченні В до цього слова ставимо питання як? Отже, це прислівник.

А от у реченні Б до слова добре ставимо питання що? Отже, це іменник.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Синонімія складнопідрядних речень та простих речень, ускладнених відокремленими означеннями.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати речення з різноманітними відокремленими членами речення та складні речення, правильно використовувати їх у мовленні.

Спробуємо замінити підрядні частини на прості речення з дієприкметниковими зворотами:

А Листя під кленом було схоже на гору печива, щедро посипану цукровою пудрою.

Б Дітлахи з підстрибом побігли в кінець греблі, обсадженої густими вербами.

В Гості захоплено роздивлялися стіл, застелений вишитою скатертиною.

А от речення Г замінити на просте не можна, адже слова полюючий в українській мові немає.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання числівників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати кількісні числівники. Речення необхідно читати дуже уважно, щоб правильно визначити відмінок, у якому стоїть числівник.

Проаналізуймо запропоновані числівники. Усі вони стоять у родовому відмінку.

Числівники на позначення десятків за будовою є складними. У таких числівниках змінюють лише другу частину. Отже, у родовому відмінку числівник шістдесят матиме дві правильні форми – шістдесяти, шістдесятьох.

Форма шестидесяти є хибною. Решта числівників мають правильні відмінкові форми.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати частини мови.

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Слово нині вказує на час, не змінюється. Отже, це прислівник. Слово якихось указує на предмет, але не називає його Отже, це займенник. Слово років називає предмет, відповідає на питання чого? Отже, це іменник. Таки не має самостійного лексичного значення, указує лише на відтінки значення певного слова. Отже, це частка.

Відповідь – ГВАД.

ТЕМА. Морфологія. Синтаксис. Відмінювання іменників. Узгодження числівника з іменником. Узгодження присудка з підметом.

Чоловічі прізвища на -ко в українській мові відмінюють. Тому правильний варіант Пономаренка.

Числівник півтора узгоджується з іменником в родовому відмінку однини (місяця).

При підметах, виражених словосполученнями з іменниками більшість, меншість, частина, група тощо, дієслово-присудок ставимо в однині і в тому ж роді, що і підмет. Отже, навчилась.

У місцевому відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ами, -ями.

Прийменник по в українській мові вживається дуже рідко.

Застосуємо ці правила до речення.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот передає додаткову дію підмета. У рядках А, Б, Г, В дія в дієприслівниковому звороті та дія, що передає присудок, стосуються різних діячів.

А от у рядку Д дієприслівник передає додаткову дію до основної дії того ж суб’єкта. Ми й мандруємо Олешківськими пісками, і ми впевнюємося в неповторності України.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема прислівники.

Традиційно в кінці прислівників пишемо букву і (навесні, увечері, уповні, нагорі, мимоволі, віднині, по-латині).

У кінці прислівників після г, к, х завжди пишемо -и (трохи, пішки. по-київськи).

У кінці прислівників після ж, ч може бути и або і.

И пишемо в прислівниках типу по-вовчи.

І пишемо в прислівниках двічі, тричі, опівночі, позаочі.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Дієслівні форми.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення форм дієслів.

Дієслова, що належать до І дієвідміни, мають у ІІІ особі множини (вони) закінчення -уть, -ють, а в інших особових закінченнях пишемо е.

Дієслова, що належать до ІІ дієвідміни, мають у ІІІ особі множини (вони) закінчення -ать, -ять, а в інших особових закінченнях пишемо и.

Також до І дієвідміни належать слова, у яких в основі є буквосполучення -оло-, -оро-. Отже, молоти – мелють.

При зміні дієслова відбувається характерне для української мови чергування певних приголосних. Отже, проводжати – проводжають.

Дієслова з суфіксом -отіти належать до ІІ відміни. Але в слові хотіти корінь хот-, тому потрібно запам’ятати, що це дієслово І дієвідміни. Отже, хотіти – хочуть.

Також до ІІ дієвідміни належать дієслова, що мають в основі суфікси і (ї), и та після шиплячих – а, що зникають у дієсловах у формі І особи однини (я). Отже, гоЇти – гою, гоять, кричАти – кричу, кричать.

Саме форма ІІІ особи множини кричать від інфінітива кричати утворена правильно.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Ступені порівняння прикметників.

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати форми ступенів порівняння якісних прикметників.

Просту форму ступеня порівняння утворюють за допомогою суфіксів -ш-, -іш- (цікавішими, ретельніше, впевненіший).

Складену форму вищого ступеня порівняння утворюють за допомогою слів більш, менш (більш переконливі, більш яскраві).

Просту форму найвищого ступеня порівняння утворюють за допомогою префіксів най-, як-, що- (найефективніше, найкомпетентніші).

Складену форму найвищого ступеня порівняння утворюють за допомогою слів найбільш, найменш, що додають до прикметника: найбільш складне, найбільш потрібний.

Отже, вживання під час творення складеної форми найвищого ступеня прикметника у формі вищого ступеня не є нормативним. Правильною є форма найбільш вимогливий.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Числівник.

Завдання перевіряє ваше вміння добирати правильні відмінкові форми числівників, правильно використовувати числівники на позначення часу.

В українській мові для позначення часу використовують порядкові числівники. Їх уживають у поєднанні з певними прийменниками, а саме: на, по, до, за. Конструкція на позначення часу п’ять годин сорок п’ять хвилин є хибною.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Види речень у сучасній українській мові.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості та складні речення.

Просте речення – це речення, що має одну граматичну основу або її частину.

Щоб правильно виконати запропоноване завдання, необхідно підкреслити в реченнях граматичні основи.

Перше речення має одну граматичну основу (роботи стали зразками). Це просте речення.

Друге речення має дві граматичні основи. Це складнопідрядне речення.

Третє речення має три граматичні основи. Це складне речення з різними видами зв’язку.

Четверте речення має три граматичні основи . Це складне речення з різними видами зв’язку.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Творення дієприкметників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати дієприкметники.

Пасивні дієприкметники теперішнього часу утворюють за допомогою суфікса -н-, а минулого –   -т-, -н-, -ен-, -єн- (виготовлений, продуманий, посаджений).

Суфікси -ш- та -вш- в українській мові для творення дієприкметників не використовують.

Отже, неправильною є форма дієприкметника одягнувший.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати частини мови.

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Характерники – іменник, називає предмет, істоту; відповідає на питання хто?, що?

Зачарованих – називає ознаку, одержану після дії, відповідає на питання який?, які? Це особлива форма дієслова – дієприкметник.

Свідомо – указує на ознаку дії, відповідає на питання як?, не змінюється. Отже, це прислівник.

Реальному – називає ознаку предмета, відповідає на питання який?, які? Це прикметник.

Відповідь: АГВБ.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот передає додаткову дію підмета. У рядках А, Б, Г, Д дія в дієприслівниковому звороті та дія, що передає присудок, стосуються різних діячів.

А от у рядку В дієприслівник передає додаткову дію до основної дії того ж суб’єкта: Ви й оглядаєте експозицію, й уважно слухаєте гіда, і робите нотатки.

Відповідь – В.

ТЕМА. Морфологія. Відмінювання іменників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників.

В українській мові не відмінюються жіночі прізвища на приголосний та -ко: Мар’яни Гриців, Ганни Гончарук.

А от чоловічі прізвища на -ко та приголосний змінюються: Данила Федоренка, Артема Сидька, Олега Плюща.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Числівник

Завдання перевіряє ваше вміння добирати правильні відмінкові форми числівників, правильно використовувати числівники на позначення часу.

В українській мові для позначення часу використовуються порядкові числівники. Вони вживаються в поєднанні з певними прийменниками, а саме: на, по, до, за.

Конструкція на позначення часу п’ятнадцять хвилин сьомої є хибною. Правильним відповідником буде: «П’ятнадцять хвилин на сьому».

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема прислівники.

Через два дефіси пишемо прислівники усього-на-всього, як-не-як.

Через дефіс потрібно писати прислівники з префіксом по- та суфіксами -ому, -єму, -е, -є, -и : по-чиновницьки, по-четверте. А також прислівник зроду-віку, з давніх-давен, видимо-невидимо, більш-менш, (схожі, однакові чи протилежні слова).

Частки казна-, хтозна-, будь-, -небудь пишемо із прислівниками через дефіс: хтозна-коли.

Прислівники спрадавна, довкруги потрібно писати разом, бо це стягнена форма.

Разом пишемо прислівники, першою частиною яких є частки ані-, аби-, що-, де-, як-. Тому разом потрібно писати прислівники щосереди, анічичирк, абиде.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Просте ускладнене речення. Відокремлені означення

Завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки в реченнях з відокремленими означеннями.

У реченні Довгі вечорові тіні перекреслюють порослу споришем вулицю коми не потрібні, тому що дієприкметниковий зворот порослу споришем стоїть безпосередньо перед означуваним словом.

У реченні Налякане голосами людей продиралося через хащі стадо зубрів дієприкметниковий зворот налякане голосами людей потрібно виділити, адже він стоїть не безпосередньо перед означуваним словом.

У реченні Дивиться хлопець на зіткані зі срібла вишняки й мало не зітхає дієприкметниковий зворот зіткані зі срібла теж стоїть безпосередньо перед означуваним словом, тому його не потрібно відокремлювати.

У реченні Люблю ходити по вкритій кришталевою росою ранковій траві дієприкметниковий звором теж стоїть перед означуваним словом, тому його не відокремлюють.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Творення дієприкметників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати дієприкметники.

Активні дієприкметники теперішнього часу утворюють за допомогою суфіксів -уч-, -юч_, -ач-, -яч-, а минулого – за допомогою суфікса -л-. Пасивні дієприкметники теперішнього часу утворюють за допомогою суфікса -н-, а минулого – -т-, -н-, -ен-, -єн-. Активні дієприкметники в українській мові творять не від усіх дієслів і вживають досить рідко (особливо це зауваження стосується дієприкметників недоконаного виду).

Суфікси -ш- та -вш- в українській мові для творення дієприкметників не використовують.

Отже, неправильними є такі форми дієприкметників: стомившийся, початкуючі, дозрівші.

Цілюща (прикметник) – та, яка має лікувальні властивості, яка сприяє зміцненню здоров’я. Це правильна форма.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Завдання перевіряє вміння визначати частини мови.

Частиномовна належність слова часто залежить від контексту.

Слово віднайденого відповідає на питання якого? і вказує на ознаку, одержану від дії (віднайти). Отже, це особлива форма дієслова – дієприкметник.

Що – займенник, який виконує функцію сполучного слова на початку підрядної частини складного речення (можна замінити на слово який).

Донедавна відповідає на питання доколи?, як довго? та вказує на ознаку дії. Отже, це – прислівник.

Слово повнометражного відповідає на питання якого? та вказує на постійну ознаку предмета. Отже, це прикметник.

Відповідь: 1 – Г, 2 – Б, 2 – А, 4 – В.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Наказовий спосіб

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення форм дієслів, зокрема форм наказового способу.

Дієслова наказового способу в І особі множини (ми) мають закінчення -імо (якщо основа закінчується на голосний) або -мо (якщо основа закінчується на приголосний). Наприклад, ходімо, заспіваймо, повірмо, сядьмо, провітрімо, тчімо, біжімо тощо.

Отже, правильною буде форма творімо.

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексика. Лексична норма

Це завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Активні дієприкметники (які утворюють за допомогою суфіксів -уч-, -юч-, -ач-, -яч-, а в минулому часі – за допомогою суфікса -л-) в українській мові вживають досить рідко (особливо це зауваження стосується дієприкметників недоконаного виду). Ось приклади помилкового вживання таких дієприкметників: миючі засоби, діючий закон, працюючі люди тощо.

Отже, неправильним є словосполучення оточуюче середовище. Потрібно говорити навколишнє середовище або ж довкілля.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання числівників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати кількісні числівники.

Речення необхідно читати дуже уважно, щоб правильно визначити відмінок, у якому стоїть числівник.

Числівник 100 в усіх відмінках, крім називного й знахідного, має закінчення -а: ста. Числівники 5, 60 у родовому, давальному, орудному та місцевому відмінках мають паралельні форми (п’ятьма, п’ятьома, десятьма, десятьома, шістдесяти, шістдесятьох).

Числівники на позначення сотень за будовою є складними. У таких числівниках відмінюють першу й другу частини. Першу частину відмінюють так, як простий числівник. Отже, форми трьохсот, п’ятисот є правильними. А в орудному відмінку числівник шістсот матиме форми шістьмастами, шістьомастами. Форма шестистами є хибною. Решта числівників мають правильні відмінкові форми.

Відповідь – Г.