Розділ: Національний мультитест з української мови
Тест: Тренувальні мультитести НМТ 2026
Блок: Варіант 1
Кількість завдань: 30
ТЕМА: Морфологія. Відмінювання числівників.
Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати порядкові та кількісні числівники.
Проаналізуймо запропоновані варіанти.
У складених порядкових числівниках відмінюємо лише останнє слово. Отже, необхідно обрати форму тисяча дев’ятсот двадцятого.
У кількісному числівнику п’ятдесят два відмінюємо два слова: у складному числівнику п’ятдесят потрібно відмінювати лише другу частину. Отже, потрібний варіант – п’ятдесяти двох. Форма двух є скалькованою з російської мови. Останній запропонований числівник ужитий у родовому відмінку. Отже, правильними є форми дев’ятнадцяти, дев’ятнадцятьох.
Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.
Відповідь – А.
ТЕМА: Морфологія. Відмінювання числівників.
Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати кількісні числівники.
Речення необхідно читати дуже уважно, щоб правильно визначити відмінок, у якому стоїть числівник.
Запропонований числівник має форму родового відмінка.
Числівник 18 у родовому відмінку може мати форми вісімнадцяти, вісімнадцятьох.
У числівниках на позначення сотень відмінюємо першу й другу частини. У родовому відмінку числівник п’ятсот матиме форму п’ятисот.
Числівник 40 у всіх відмінках, крім називного й знахідного, має форму сорока.
Числівник 6 у цьому відмінку може мати форми шести й шістьох.
Тепер поєднаємо ці форми. Отже, правильна відповідь – вісімнадцяти тисяч п’ятисот сорока шести.
Відповідь – Б.
ТЕМА: Синтаксис. Однорідні члени речення.
Це завдання перевіряє ваше вміння правильно, комунікативно доцільно використовувати речення з однорідними членами в мовленні, розставляти розділові знаки.
Проаналізуймо запропоновані речення.
Однорідні члени є в реченнях, позначених кружечком і ромбом.
ЮНЕСКО визначає інклюзивне навчання як «процес звернення і відповіді на різноманітні потреби учнів, щоб забезпечити їхню участь в освітньому процесі, культурних заходах і житті громади».
В Україні найчастіше відповідне навчання розуміють вузько, а саме як такий спосіб здобуття освіти, коли учні або студенти з особливими потребами перебувають у загальному освітньому просторі за місцем свого проживання, що є альтернативою інтернатній системі або домашньому чи індивідуальному навчанню.
Відповідь – В.
ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки при відокремлених членах речення
Вам потрібно продемонструвати свої знання головних і другорядних членів речення, уміння визначати їх у реченні, правильно розставляти розділові знаки, пояснювати їх.
У реченні, позначеному квадратом, є додаток, що починається словом зокрема. Такий додаток є відокремленим. У запропонованому тексті перед ним коми немає. Отже, це і є пунктуаційна помилка.
Відповідь – Г.
ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Складносурядне речення.
Це завдання перевіряє ваше вміння розрізняти види складних речень, визначати смислові зв’язки між частинами складносурядного речення.
Складносурядне речення – це складне речення, яке має щонайменше дві граматичні основи, частини цього речення пов’язані сполучниками сурядності.
У реченні Саме завдяки такому всеохопному підходу жодна українська дитина не відчуватиме себе вилученою із соціуму – і це головне завдання реалізації інклюзивної освітньої політики на державному рівні дві граматичні основи (дитина не відчуватиме себе вилученою та це є головне завдання), що поєднані єднальним сполучником сурядності і. Це складносурядне речення.
Відповідь – А.
ТЕМА:Розвиток мовлення. Текст. Основні ознаки тексту. Логічна послідовність. Зв’язність і точність мовлення.
Завдання перевіряє ваше вміння читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціюючи в ньому головне та другорядне, критично оцінювати прочитане, логічно мислити.
Обов’язково звертайтеся до тексту, виконуючи це завдання. Потрібно проаналізувати, які засоби міжфразового зв’язку використано в тексті (займенники, лексичний повтор, прислівники, граматичні засоби, вставні слова тощо).
Проаналізуймо запропоновані рядки.
Речення, позначене ромбом, є початковим реченням запропонованого деформованого тексту. Це визначення інклюзивного навчання. Наступні речення мають поглиблювати цю інформацію, розширювати чи конкретизувати її.
Саме це є в реченні з символом «кружечок», де пояснюють, що такий процес в Україні зазвичай розуміють як навчання дітей чи студентів з особливими потребами.
Подальшу конкретизацію поняття «інклюзія» знаходимо в реченні з призмою, де стверджують, що це значно ширший процес (ужито вставне слово «безсумнівно»).
Речення з квадратом тлумачить цю думку більш детально, для зв’язку з попереднім реченням вжито вставну конструкцію «іншими словами».
А останнє речення (трикутник) – це своєрідний підсумок, висновок щодо поданої інформації.
Відповідь – Д.
ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних.
Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх за допомогою правил.
Проаналізуймо запропоновані слова.
Подвоєні літери треба писати в таких словах:
Звання, громаддя, забуття, зілля. Це іменники середнього роду ІІ відміни, що мають закінчення -а (я). Подовження тут відбувається в позиції між двома голосними звуками.
Велич (величчю) – це іменник жіночого роду ІІІ відміни. Подовження відбувається в орудному відмінку в позиції між двома голосними. Саме тому в словах жовчю, заздрістю не потрібно писати подвоєні приголосні.
Суддею – орудний відмінок від іменника чоловічого роду І відміни суддя.
Іменник старанність утворено від прикметника старанний, тому потрібно писати подвоєні літери.
Нездоланний– прикметник, наголос падає на суфікс, слово має значення перебільшення. У таких прикметниках потрібно писати подвоєні приголосні.
Спотворений – дієприкметник. У цій особливій формі дієслова ніколи не пишемо подвоєних літер.
Немає подвоєних літер і в слові довгожданий.
Відповідь – В.
ТЕМА: Синтаксис. Однорідні члени речення.
Речення У супермаркеті суворо заборонено саджати й катати дітей у візках для покупок потребує редагування, адже заборонено саджати дітей у що? у візки, а заборонено катати дітей у чому? у візках.
Решта речень побудовано правильно.
Відповідь – Д.
ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення.
Завдання перевіряє ваше вміння визначати головні та другорядні члени речення.
Проаналізуймо запропоновані слова.
До слова зозулі від слова голос ставимо питання чий? Отже, це неузгоджене означення (можна замінити на зозулин голос).
До сполуки в лісі ставимо питання від присудка де?. Це обставина місця.
До слова гніздечко від присудка звили ставимо питання кого?, що?. Це додаток.
А до слова соловей ставимо питання хто?, що? Це підмет.
Відповідь – ВДГБ.
ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.
Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.
Речення А має лише одну граматичну основу. Це просте речення, ускладнене однорідними членами речення.
Речення Б має дві граматичні основи, утворене з двох частин, але вони не рівноправні та пов’язані сполучними словами з якого. Від першої до другої частини можна поставити питання яких? Отже, це складнопідрядне речення з підрядним означальним.
Речення В має дві граматичні основи, утворене з двох частин, що пов’язані протиставним сполучником сурядності проте. Отже, це складносурядне речення.
Речення Г має три граматичні основи, утворене з трьох частин, що пов’язані лише змістом та інтонацією. Друга частина пояснює першу, а третя досить далека за змістом стосовно двох попередніх. Отже, це складне безсполучникове речення.
Речення Д має три граматичні основи, утворене з трьох частин, перші дві пов’язані підрядним зв’язком, а третя – сурядним зв’язком. Отже, у цьому реченні є сполучниковий сурядний та сполучниковий підрядний зв’язки. Це складне речення з різними видами зв’язку.
Відповідь –1–В, 2–Б, 3–Г, 4–Д.
ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова
Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.
Слова уніс, проложив – це росіянізми.
Слова вклад і внесок мають різне лексичне значення. Вклад – це грошова сума, внесена на збереження до ощадного чи іншого банку. Внесок – це персональне чи колективне досягнення в галузі культури, науки тощо.
Лексичне значення слова даний таке: «той, що дають; наявний; попередньо визначений, відомий». Його вживання часто є простим калькуванням з російської мови.
Відповідь – Г.
ТЕМА: Орфографія. Апостроф.
Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (апостроф) і пояснювати їх за допомогою правил.
Проаналізуймо запропоновані слова.
Апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після префіксів та словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: між’ярусний, з’єднати.
Також апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять
- на початку кореня (зім’ятий, розв’язання);
- після голосного та р у корені (реп’ях, жираф’ячий, тім’я,черв’я, кав’ярня).
Після р при роздільній вимові в українських та іншомовних словах теж пишемо апостроф (матір’ю, міжгір’я). Але буряк-бурячок (тут немає роздільної вимови).
У словах святковий та медвяний апостроф не пишемо, адже тут є збіг губного та іншого кореневого приголосного. Не буде апострофа і в слові курйозний, адже в цьому слові немає я, ю, є, ї.
Відповідь – А.
ТЕМА: Морфологія. Частини мови
Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати частини мови.
Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.
Слово дивно відповідає на питання як?, характеризує дію, не змінюється. Отже, це прислівник.
Слово що не відповідає на питання, не є членом підрядного речення, а лише служить для зв’язку частин складного речення. Отже, це сполучник.
Слово собі відповідає на питання кому?, вказує на предмет, але не називає його. Отже, це займенник.
Слово невже не відповідає на питання, не є членом речення, а лише надає слову певного відтінку. Отже, це частка.
Відповідь: 1Г 2Б 3Д 4А.
ТЕМА: Фонетика. Найпоширеніші чергування голосних звуків.
Це завдання перевіряє знання основних правил чергування голосних.
Звуки [o],[e] у відкритих складах чергуються з [і] в закритих складах: слово – слівце, пір’я – перо, лід – льоду.
Звук [і] вживається у відкритому складі перед наступними суфіксами -ок, -ець: мішок – мішечок.
Відповідь – Г.
ТЕМА: Морфологія. Дієслово
Це завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми дієслів від помилкових.
Згадаймо, що наказовий спосіб дієслова виражає спонукання до дії, наказ, прохання тощо.
Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини й першої та другої особи множини з такими закінченнями:
2-га особа однини: -и, = ø (нульове закінчення)
1-ша особа множини: -ім(о), -мо.
2-га особа множини: -іть, -те.
Отже, правильна форма дієслова є в рядку В: не мовчімо.
В інших варіантах потрібно виправити помилки: ходімте – ходімо, дозволимо – дозвольмо, пішли – ідімо, подякуємо – подякуймо.
Відповідь – В.
ТЕМА: Орфографія. Правопис префіксів і суфіксів
Завдання перевіряє ваше знання вивчених орфограм.
Слід розрізняти префікси пре- і при-.
Префікс пре- вживаємо переважно в якісних прикметниках і числівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прегарний, превеселий, престарий, предивний.
Префікс при- вживаємо здебільшого в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: прибувати, привезений, приписаний, привертати, прибалтійський, прилеглий, присяга, приклеєний, присісти, притримати, прикручувати, привітання, привітний, прикликаний, прикласти, принести.
Відповідь – Б.
ТЕМА: Орфографія. Спрощення
Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.
У всіх словах спрощення в групах приголосних позначається на письмі в рядку В.
Групи приголосних стн і стл спрощуються на сн і сл у вимові й на письмі: честь – чесний пристрасть – безпристрасно, месть (рос.) – месник; у вимові й на письмі відбувається спрощення у словах із коренем -їзд-: безвиїзно.
Відповідь – В.
ТЕМА: Синтаксис. Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою
У завданні подано речення з різними випадками пунктуації при прямій мові та словах автора.
У реченні «Митець не може відвернутися від своєї сучасності, – говорив Альбер Камю і далі пояснював: «Якби він відвернувся від неї, то промовляв би в порожнечу» розділові знаки вжито неправильно. Розставмо ці розділові знаки правильно: «Митець не може відвернутися від своєї сучасності, – говорив Альбер Камю і далі пояснював: - Якби він відвернувся від неї, то промовляв би в порожнечу». Це поєднання двох конструкцій «пряма мова й слова автора; слова автора й пряма мова». Після другої частини слів автора лапки не потрібні, натомість треба поставити тире.
Відповідь – Д.
ТЕМА: Орфографія. Чергування та злиття приголосних.
Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати похідні прикметники, ураховуючи чергування приголосних у суфіксах.
Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) при словотворенні відбуваються такі зміни:
к,ч,ц+ -ськ(ий), -ств(о)= -цьк(ий), цтв(о): Овруч – овруцький, козак – козацький, узбек – узбецький, турок – турецький.
г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о)= -зьк(ий), -зтв(о): Запоріжжя – запорізький, Прага – празький, Рига – ризький, Париж – паризький, Кавказ – кавказький.
х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о)= -ськ(ий), -ств(о): чех – чеський, латиш – латиський, Черкаси – черкаський.
Відповідь – В.
ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів. Сполучний звук.
Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (правопис складних слів) і пояснювати їх за допомогою правил.
Сполучний звук [о] вживається в таких випадках:
- якщо перша частина слова – прикметник твердої групи;
- якщо перша частина слова – іменник або займенник після твердого приголосного, зокрема шиплячого.
Отже, потрібно писати тисячолітній, гірничорудний, світогляд, дощомір.
Відповідь – А.
ТЕМА: Орфографія. Апостроф.
Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (апостроф) і пояснювати їх за допомогою правил.
Проаналізуймо запропоновані слова.
В українській мові апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після префіксів і словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: з’єднаний, пред’явник.
Також апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять:
- на початку кореня (в’юнкий, п’єса, зів’яти);
- після голосного (трав’янистий, жнив’яний);
- якщо перед кореневим приголосним стоїть Р (черв’ячок).
В іншомовних словах роздільна вимова після Л з наступним голосним передається м’яким знаком – мільярд.
Апостроф після Р ставимо, якщо є роздільна вимова: пір’їнка, але рюмсати.
Не пишемо також апостроф у слові безіменний, адже тут немає я, ю, є, ї.
Відповідь –В.
ТЕМА: Лексикологія. Антоніми
Завдання перевіряє вміння добирати до слів антоніми та використовувати їх у мовленні.
Антонімічні пари утворяться, якщо до частини ясно додати темно, до частини високо додати мало, до частини ранньо додати пізньо, до рівно додати різно.
Відповідь: 1–Г, 2–А, 3–Д, 4–В.
ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в різних видах речень
Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібний правильний розділовий знак у простому та складному реченнях.
Комою потрібно відокремити прикладку в реченні «Щасливиця, я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні».
Двокрапку потрібно поставити в безсполучниковому реченні, друга частина якого розкриває зміст першої: «Я з тобою все життя поділю: хліб і сіль і краплину щастя».
Тире між підметом і присудком уживаємо в реченні «Страшно впасти у кайдани, умирать в неволі, а ще гірше – спати, спати і спати на волі».
Знак оклику ставимо після вигуку, що є еквівалентом речення: «О ні! Являйся, зіронько, мені хоч в сні».
Відповідь: 1–В, 2–Г, 3–Д, 4–А.
ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.
Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.
Е пишемо в таких випадках:
- при зміні слова ненаголошений Е зникає: сонЕчко – сонце;
- у буквосполученнях -ере-, -еле- (джерело);
- у словах, які перевіряємо наголосом: вЕсняний – вЕсни, вЕличезний – вЕлич;
- у суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять (марЕво);
- при зміні слова Е чергується з І: застЕбнути – застІбка
И пишемо у відкритих складах РИ-, ЛИ- в групі слів – кришталеве, виринає.
Правопис деяких слів потрібно запам’ятати (пиріг, кишеня).
Відповідь – А.
ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака
Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.
Проаналізуймо запропоновані слова.
В українській мові м’який знак пишемо після приголосних д, т, з, с, ц, л, н у кінці складу чи слова: паморозь, людьми.
М’який знак пишемо також у прикметникових суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-. Отже, потрібно писати волоський.
М’який знак пишемо в другій особі однини та множини наказового способу: погляньте, перелазьте.
М’який знак пишемо в буквосполученні ньц, якщо в Н. в. ньк: пісеньці, бо пісенька; бруньці, бо брунька.
М’який знак пишемо у слові різьбяр і похідних: різьблення.
М’який знак не пишемо в буквосполученні нц, якщо в Н. в. нк: стежинці, бо стежинка.
М’який знак не пишемо після р у кінці складу: гіркий, після н перед суфіксом -ськ-: уманський.
М’який знак не пишемо між подовженими м’якими приголосними: ллється.
Відповідь: Г.
ТЕМА: Орфографія. Правила вживання префіксів
Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (правопис префіксів) та пояснювати їх за допомогою правил.
Префікс с- пишемо перед глухими к, п, т, ф, х. Отже, префікс с- буде у словах спалити, схопити, спиляти. У решті слів потрібно писати префікс з-.
Відповідь – Г.
ТЕМА: Орфографія. И та І в іншомовних словах.
Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (И та І в іншомовних словах) та пояснювати їх за допомогою правил.
В українській мові в основах загальних іншомовних назв після дев’яти букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р перед наступним приголосний, крім Й, пишемо И. Отже, титан.
І пишемо після літер «дев’ятки» перед наступним голосним та й. Отже, потрібно писати тріумф, цезій, грація, пріоритет.
І також пишемо після літер, що не входять до «дев’ятки»: фініш.
Ї пишемо після голосних (індуїзм, еліпсоїд).
Отже, букву і пишемо на місці пропуску у словах грація та пріоритет.
Відповідь – Г.
ТЕМА: Лексикологія
Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови, правильне слововживання.
Проаналізуймо словосполучення заказати букет.
Слово заказати в українській мові має значення «не дозволяти комусь чогось, забороняти». У запропонованому словосполученні це калька з російської. Отже, таке вживання слова є помилковим.
Відповідь – В.
ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Творення прикметників
Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення відносних прикметників.
Якщо наголос падає на закінчення, завжди вживаємо суфікс -ов-. Отже, плащовий. Якщо наголос падає на основу, то після м’яких і шиплячих вживаємо суфікс -ев- . Отже, ситцевий, читачевий. Після подовжених приголосних вживаємо суфікс -єв-. Отже, насіннєвий.
Відповідь – А.
ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади
Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.
У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні. Правильно наголошені слова треба вимовляти так: Олень (а не олЕнь), читАння (а не чИтання), вИпадок (а не випАдок). Наголошений звук у слові кОлесо визначений правильно.
Відповідь – Б.