Національний мультитест з української мови – Варіант 15

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені і ненаголошені склади.

Завдання перевіряє вміння визначати правильний наголос у словах відповідно до орфоепічних норм.

Готуючись до НМТ, опрацюйте додаток до Програми ЗНО з української мови, який містить перелік слів із нормативним наголосом.

НЕПРАВИЛЬНО підкреслено букви на позначення наголошених голосних в усіх словах, позначених цифрами в рядку Б. Правильно ці слова треба наголошувати так: дОнька, чотирнАдцять, «ПавИч», листопАда.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака.

Завдання перевіряє вміння застосовувати правила вживання м’якого знака в різних частинах мови.

М’який знак НЕ ТРЕБА писати в слові ниточці (м'який знак не пишемо після б, п, в, м, ф, р, ж, ч, ш, щ).

Інші слова треба писати з м’яким знаком: мален(1)кий (у суфіксі пестливості), переконуєт(2)ся (у дієслові перед часткою -ся), повіл(3)но (після л у кінці складу).

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних.

Подвоєні букви -нн- треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка А: монотонний, бездоганний, ешелонний (при збігові двох однакових приголосних на межі кореня й суфікса).

В інших варіантах є слова, які треба писати з однією буквою н: у прикметникових суфіксах -ан-, -ян-, -ен-, що не вказують на неможливість виконання дії або велику міру, і в суфіксах -ин-, -ін-: журавлиний, довгожданий, скляний, студений. 

Відповідь: А.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання апострофа.

Завдання перевіряє вміння визначати випадки вживання апострофа та розпізнавати позиції, у яких його не ставлять.

В українській мові апостроф пишемо перед я, ю, є, ї:

• після губних приголосних (б, п, в, м, ф): верф’ю;
• після р (у кінці складу): подвір’я;
• після префіксів і першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний (я, ю, є, ї):  з’явитися, пан’європейський, возз’єднання.

Апостроф не пишемо, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякати.

Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишемо, як і в тих же словах без префікса: відв’язати

Апостроф у словах іншомовного походження та похідних пишемо перед я, ю, є, ї після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: Рейк’явік, кон’юнктура, ін’єкція.

Апостроф не пишемо, коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: Мюнхен, бюро.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом, окремо, через дефіс.

Завдання перевіряє вміння розрізняти написання складних слів: разом, окремо чи через дефіс.

З дефісом треба писати всі слова в рядку Б: мідно-червоний (складний прикметник, утворений із двох основ, які означають відтінок кольору), навчально-виробничий, об’ємно-просторовий, гуртово-роздрібний (складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному; між компонентами цих складних прикметників, не з’єднаними в одне слово, можна вставити сполучник і).

В інших варіантах є слова, які треба писати разом або окремо: гострокритичний, сільськогосподарський (складні прикметники, утворені з іменника та узгодженого з ним прикметника: гостра критика, сільське господарство); суспільно небезпечний (небезпечний для суспільства).

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати випадки вживання великої літери в різних власних назвах і загальних поняттях.

НЕ ДОТРИМАНО правил уживання великої букви в рядку В. З великої літери пишемо лише початкові слова офіційної назви внутрішніх і міжнародних фестивалів, конкурсів, змагань: Олімпійські ігри.

З великої літери пишемо:

• імена персонажів казок, байок, легенд, міфів: бог Перун;
• назви сторін світу, які вжито на означення країн, народів: країни Близького Сходу;
• географічні назви: Ріо-де-Жанейро;
• назви історичних подій, епох, війн, повстань, знаменних дат: Коліївщина;
•  усі слова астрономічних назв, а також народних назв сузір’їв і галактик: сузір’я Великий Віз;
• назви пам’яток архітектури, замків, храмів: Андріївський узвіз.

У назвах історичних і календарних дат або свят із великої літери пишемо перше (або єдине) слово: День будівельника.

Усі слова з великої літери  пишемо в назвах органів влади, державних, міжнародних установ: Верховна Рада України.

З малої літери пишемо назви історичних подій, епох, війн, геологічних періодів тощо, які стали загальними: доба неоліту, хрестові походи, трипільська культура.

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія

Завдання перевіряє вміння розпізнавати орфографічні помилки та правильно застосовувати правила написання слів.

НЕМАЄ орфографічних помилок у реченні Вибір продуктів, технологія приготування страв та особливості споживання їх мають бути підпорядковані правилам здорового способу життя.

У реченні, наведеному у варіанті відповіді А, слово збалансований треба писати з однією буквою н (дієприкметник утворено за допомогою суфікса -ан-, у якому подвоєння не відбувається), слово раціон – з буквою і (в іншомовних словах пишемо і в загальних і власних назвах перед голосними, й, я, ю, є, ї).

У слові корисні (варіант відповіді В) відбулося спрощення на письмі, слово харчування пишемо з подвоєнням.

У варіанті відповіді Г окремо треба писати сполуку слів не кожен, а займенники із часткою будь пишемо через дефіс: будь-яких.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.

Завдання перевіряє вміння визначати, чи має слово закінчення, і розпізнавати незмінювані частини мови й форми слів.

Закінчення – це змінна звукова частина змінюваного слова. Незмінювані слова не мають закінчень.

Отже, НЕ МАЮТЬ закінчення обидва слова в рядку В: читаючи (дієприслівник, невідмінювана форма дієслова), кашне (незмінюваний іншомовний іменник).

В інших варіантах є змінювані слова, які мають закінчення: нульове – гордість, блакить; -і – джунглі.

Відповідь: В.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати лексичні помилки та добирати нормативні українські відповідники замість скалькованих або стилістично невдалих слів.

Лексичну помилку допущено в словосполученні співставити факти (варто замінити скальковане дієслово співставити на стилістично кращі варіанти: зіставити, порівняти).

Відповідь: В.

ТЕМА: Синтаксис. Граматична помилка.

Завдання перевіряє вміння аналізувати та правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дія, названа дієприслівником, у реченні повинна стосуватися того ж діяча, що й дія, названа присудком.

Неправильно побудовано речення в рядку Д: дієприслівниковий зворот вимагаючи дотримання вашого права на одержання інформації та послуг державною мовою вказує на дію підмета українська, хоч за змістом речення це неправильно.

Граматично правильно можна побудувати це речення так: Щоб українська звучала повсюди, вимагайте дотримання вашого права на одержання інформації та послуг державною мовою.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки при прямій мові.

Завдання перевіряє вміння правильно ставити розділові знаки в різних моделях прямої мови та словах автора.

Розділові знаки під час передавання чужої мови правильно вжито в реченні у варіанті відповіді В: Василь Симоненко стверджував: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

Якщо слова автора всередині прямої мови, то перед словами автора й після них ставимо комбінований знак – кому й тире, а пряму мову продовжуємо з малої літери. «Найкраща помилка та, – говорив філософ Григорій Сковорода, – якої припускаються в навчанні».

Якщо пряма мова передує словам автора, то її беремо в лапки, після неї ставимо кому й тире, слова автора пишемо з малої літери: «Якщо почуєш жарт, шукай у ньому приховану правду», – радив геніальний Олександр Довженко.

Коли одна частина слів автора стосується тієї частини прямої мови, яка йде перед розривом, а друга – тієї, що йде після нього, то після слів автора ставимо двокрапку й тире, а пряму мову продовжуємо з великої літери: «Рідна мова дається народові Богом, – наголошував Василь Захарченко й застерігав: – А чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів».

Якщо слова автора після прямої мови, то між ними ставимо кому й ти­ре (кому не ставимо, якщо після прямої мови стоїть знак питання або знак оклику), а слова автора розпочинаємо з малої літери: «Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько – колюче терня?» – запитує ліричний герой поезії Івана Франка.

Відповідь: В.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в реченні.

Завдання перевіряє вміння визначати, який саме розділовий знак ужито й чому, та знаходити помилкове обґрунтування пунктуації.

Неправильно обґрунтовано вживання розділових знаків у рядку А. У цьому реченні відокремлено комами вставну конструкцію, яка вказує на джерело інформації: Як стверджують філософи й соціологи, ...

Відповідь: А.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє вміння розрізняти пароніми (слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням) й доречно вживати їх у тексті.

Лексична помилка є в реченні Беріть участь у різноманітних тренінгах з професіональної орієнтації. Професіональний – той, що стосується професіонала; кваліфікований; професійний – той, що стосується професії, пов’язаний із нею; фаховий.

Отже, у варіанті Г треба вжити слово професійної замість професіональної.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Лексикологія. Іншомовні слова

Завдання перевіряє знання часто вживаних слів іншомовного походження.

Модерний – прикметник, що означає сучасний, новомодний, який відповідає останнім вимогам моди, прогресивний або стосується новітнього часу. Отже, українським відповідником до іншомовного слова модерний є прикметник сучасний.

Відповідь: А.

ТЕМА: Морфологія. Відмінкові закінчення.

Завдання перевіряє вміння визначати рід незмінюваних іншомовних іменників і правильно добирати й узгоджувати форми іменників II відміни м’якої групи.

Іменники II відміни чоловічого роду м’якої групи в кличному відмінку мають закінчення -у(ю): українцю.

Рід незмінюваних іменників іншомовного походження, що позначають власні географічні назви, визначають за родовою ознакою (місто, озеро, гора тощо): Батумі (місто) – середній рід, отже, старовинне; хачапурі – середній рід, оскільки це незмінюваний іменник іншомовного походження, назва неістоти, отже, смачне.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Морфологія

Завдання перевіряє вміння правильно добирати й уживати службові частини мови та граматично нормативні форми слів у контексті речення.

У запропонованому реченні треба вжити прийменник завдяки (чому?), а не дієприслівник дякуючи; пораді (кого?) Миколи Івановича; правильним варіантом є також краще за інших (прислівники вищого ступеня вживаємо з прийменниками від, за або сполучниками ніж, як). 

Відповідь: Г.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння правильно вживати кількісні числівники в різних відмінках та узгоджувати їх з іменниками відповідно до норм української мови.

Числівник півтора поєднується з іменником чоловічого або середнього роду, а числівник півтори – з іменником жіночого роду. Після числівників півтора й півтори в називному, родовому та знахідному відмінках іменник має форму Р. в. однини: півтора місяця.

Конструкція більше із числівником у родовому відмінку, що вказує на перевищення якоїсь кількості (більше ста), не характерна для української мови, варто використовувати один із нормативних варіантів: більш ніж, більш як, понад: понад сто телеканалів.

Правильна форма числівника тисяча двісті в орудному відмінку – тисячею двомастами рекламодавцями.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння утворювати та правильно вживати форми наказового способу дієслів, зокрема форми II особи множини.

Форму наказового способу II особи множини утворюємо, додаючи до форми II особи однини закінчення -іть (якщо закінчується на голосний) або -те (якщо закінчується на приголосний). Економити: ти економ, ви  економте.

Дієслово подовжити в II особі множини має форму подовжите.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння правильно відмінювати іменники III відміни та утворювати просту форму найвищого ступеня порівняння прикметників.

У родовому відмінку множини іменники III відміни мають закінчення -ей: галузей.

Просту форму найвищого ступеня порівняння прикметників творимо від вищого ступеня за допомогою префікса най-: найкращі.

Відповідь: А.

ТЕМА: Розвиток мовлення. Текст. Основні ознаки тексту. Логічна послідовність. Зв’язність і точність мовлення.

Завдання перевіряє вміння визначати логічну послідовність речень у деформованому тексті та визначати засоби міжфразового зв’язку для відновлення його зв’язності й цілісності.

Треба проаналізувати, які засоби міжфразового зв’язку використано в тексті (займенники, лексичний повтор, прислівники, граматичні засоби, вставні слова тощо).

Речення з позначкою-трапецією є початковим реченням запропонованого деформованого тексту. У цьому реченні йдеться про задум створення комп’ютерної гри японською компанією.

Речення із символом-трикутником розповідає про те, яких персонажів планували використати розробники.

Наступним є речення, позначене ромбом: тут ідеться про головного героя гри – Маріо. 

Далі йде речення із символом-колом, на це вказує займенник він, адже в реченні продовжено розповідь про Маріо.

І останнім має бути речення, позначене  квадратом, тут ідеться про те, яку професію врешті-решт отримав  культовий герой гри.

Відповідь: В.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в простому реченні.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати й правильно застосовувати правила вживання розділових знаків у простому реченні, зокрема щодо коми після сполучника однак.

Пунктуаційна помилка є в реченні, позначеному квадратом: кому не треба ставити після слова однак.

Якщо однак стоїть на початку речення чи частини складного речення і є сполучником (його можна замінити на але), то кому після нього не ставимо.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Синтаксис. Прикладка.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати прикладку в структурі простого речення та визначати речення, у якому її вжито.

Прикладка – це різновид означення, виражений іменником, який дає предметові іншу, конкретнішу назву.

Прикладка чоловік є в реченні, позначеному ромбом.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Синтаксис. Типи речень.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати типи простих і складних речень.

Речення Так з’явився Маріо – чоловік, який мав простий вигляд через технічні обмеження: кепка приховувала складності в анімації волосся, а вуса дали змогу уникнути промальовування рота є складним із підрядним, безсполучниковим і сурядним зв’язком.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Синтаксис. Головні й другорядні члени речення.

Завдання перевіряє вміння визначати члени речення.

Додаток – це другорядний член речення, що вказує на об'єкт дії та відповідає на питання непрямих відмінків (усіх, крім називного). Отже, роль додатка виконує виділене в тексті слово труби. Решта виділених слів є підметами.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Фразеологія.

Завдання перевіряє вміння тлумачити фразеологізми й добирати до них семантично точні відповідники.

Значення фразеологізмів:

• ні пари з вуст – нічого не говорити, затято мовчати; синонім до цього фразеологізму рота не розкрити;
• теревені правити – вести пусті, безпредметні розмови; синонім до цього фразеологізму плескати язиком;
• грати очима – грайливо поглядати на когось, прагнучи привернути до себе увагу, викликати до себе інтерес; синонім до цього фразеологізму пускати бісики;
• починати здалека – не розкривати одразу своїх думок, намірів, суті розмови; синонім до цього фразеологізму заходити збоку.

Фразеологізм за версту почути означає відразу розпізнати, відрізнити від інших кого-, що-небудь.

Відповідь: 1–Г, 2–В, 3–Д, 4–А.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Завдання перевіряє вміння правильно визначати частини мови.

Частиномовна належність слова часто залежить від контексту.

Навіть – частка, яку вживають для виділення і підсилення значення того слова або словосполучення, якого стосується.

Закінчивши – це дієприслівник, який означає другорядну дію, як порівняти з основною дією того самого предмета (що зробивши?).

Коло – прийменник, який ужито з іменником для позначення невеликої відстані від чого-небудь.

Вчора – вказує на час дії, відповідає на питання коли?, не змінюється. Отже, це прислівник.

Відповідь: 1–Д, 2–В, 3–Г, 4–А.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в простому та складному реченнях.

Завдання перевіряє вміння добирати потрібний правильний розділовий знак у простому та складному реченнях.

Тире між підметом і присудком уживаємо в реченні Бути особистістю – це бути самостійним джерелом дії.

Тире ставимо в неповному реченні Краще кепсько виконати свій обов’язок, аніж добре – чужий на місці пропущеного присудка.

Тире відокремлюємо поширену прикладку, яка стоїть у кінці речення Я знаю лише одного тирана – тихий голос мого сумління.

Тире ставимо між частинами складного безсполучникового речення Звільнишся від зла – у тебе залишиться лише добро.

Відповідь: 1–Б, 2–А, 3–Д, 4–В.

ТЕМА: Синтаксис. Типи речень.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати типи простих і складних речень.

Простим, ускладненим відокремленою прикладкою, є речення Найцікавіше й найзагадковіше – зв’язок двох складних психічних явищ – мови та мислення.

Складнопідрядним з’ясувальним є речення Науковці й досі сперечаються, що з-поміж них є первинним», оскільки від головної до підрядної частини можна поставити запитання про що?.

Речення Уважають, що від народження дитини мислення працює на формування мови, а приблизно з трьох років мова стає потужним двигуном розвитку мислення є складним із сурядним і підрядним зв’язком.

Складним безсполучниковим є речення Трирічний малюк не вміє скласти пірамідки чи пазла хоча б із трьох частин – це тривожний знак можливих проблем із мовленням у майбутньому, частини якого з’єднуються в одне смислове та граматичне ціле за допомогою інтонації.

Відповідь: 1–А, 2–В, 3–Д, 4–Г.

ТЕМА: Синтаксис. Типи речень.

Завдання перевіряє вміння визначати типи підрядних частин у складнопідрядних реченнях, ставити до них коректні смислові запитання та визначати відповідність між виділеними фрагментами й видами підрядних речень.

У реченні Журналісти BBC підготували велику статтю про двох блогерів – дезінформатора та правдошукача» до виділеного фрагмента ставимо запитання яких?. Йому відповідає складнопідрядне означальне речення Зрештою настає час, коли маніпулятор повністю присвячує себе цьому й живе, уводячи в оману легковірних читачів, від опорного слова в головній частині якого до залежної частини ставимо запитання який?.

У реченні Один регулярно продукує численні фейки заради власного збагачення» до виділеного фрагмента ставимо запитання з якою метою?. Йому відповідає складнопідрядне речення мети Дописувач з нечистим сумлінням використовує це, щоб змінити громадську думку щодо певного явища чи події, від головної частини якого до залежної ставимо запитання з якою метою?.

У реченні Інший, навпаки, щодня розвінчує маніпулятивну й неправдиву інформацію до виділеного фрагмента ставимо запитання коли?. Йому відповідає складнопідрядне речення часу І саме тоді, коли люди заходять на його сторінки, переглядають скандальні (а насправді брехливі) новини, він заробляє гроші завдяки рекламному сервісу Гугл, від головної частини якого до залежної ставимо запитання коли?.

У реченні Автори статті закликають не поширювати новини, попередньо не переконавшись у правдивості повідомлення до виділеного фрагмента ставимо запитання що?. Йому відповідає складнопідрядне з’ясувальне речення Зазвичай маніпулятор робить короткі записи в соцмережах, потім відстежує, скільки читачів уподобає та поширить його дезінформацію, від головної частини якого до залежної ставимо запитання що?.

Відповідь: 1–Д, 2–Б, 3–Г, 4–В.