Речення
АЧути було лише, як Іван поспіхом зачинив двері й почав з кимось стримано сперечатися, намагаючись не підвищувати голос.
БМи, кому судилося жити на цій землі й продовжувати справу наших батьків, повинні пам'ятати про свій обов'язок.
ВНастрій у хлопця був такий, що йому хотілося співати, танцювати й на радощах обійняти весь світ.
ГЗнайомство з новим лікарем, можливо, не закарбувалося в пам'яті тому, що думки в цей час були зовсім про інше.
ДНад селом, звідки вони щойно вийшли, підіймався і повільно повз до неба великий чорний стовп диму.
