Текст А
Домашнє завдання: користь чи шкода?
(1) Чи потрібні домашні завдання школярам і школяркам? Дискусія про доцільність домашніх завдань точиться роками.
(2) Скільки годин витрачає на домашнє завдання учнівство в різних країнах світу? Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) 2014 року опублікувала дані країн, які беруть участь у міжнародному дослідженні PISA. Виявилося, що найбільше часу на «домашку» витрачають у Шанхаї (Китай) – у середньому 14 годин на тиждень. Найменше навантаження мають фінські й корейські діти – трохи більше ніж дві години на тиждень.
(3) Яка ж кількість годин домашнього завдання оптимальна? У статистиці ОЕСР зазначено, що чотири години домашніх завдань на тиждень – оптимальне навантаження. А збільшення обсягу завдань понад цей час не дасть відчутних поліпшень у навчанні.
(4) Учителька Бренді Янг із Техасу з 2016 року вирішила відмовитися від домашніх завдань: її учні й учениці мали лише закінчувати вдома те, що не встигли доробити в класі. Вільний час учителька порадила дітям проводити за заняттями, які, на її думку, справді покращують результати навчання. Наприклад, повечеряти з родиною, почитати, погратися на свіжому повітрі й вчасно лягти спати.
(5) Та чи справді домашнім завданням можна знехтувати? Дослідники зі США 2006 року опублікували огляд досліджень за 1987-2003 роки. Результати доводять, що домашнє завдання поліпшує успішність учнівства в навчанні. Позитивні зміни були відчутніші в учнів й учениць 7-12 класів американських шкіл і менш відчутні – в учнівства 1-6 класів.
(6) Подальший метааналіз за 1986-2015 роки підтвердив попередні висновки. Проте цього разу результати навчання істотно поліпшилися в учнів й учениць початкової та старшої школи й менше – в учнівства середньої ланки.
(7) Науковий журнал «Educational Leadership» 2007 року опублікував матеріал, у якому наведено дослідження професора Х. Купера, який понад 25 років вивчає вплив домашніх завдань на дітей. Психолог обстоює правило «десяти хвилин», поширене в американських школах. За цим правилом оптимальний обсяг часу на виконання домашнього завдання – це 10 хвилин щодня, помножені на рік навчання. Тобто 10 хвилин для першого класу, 20 хвилин – для другого тощо.
(8) Отже, домашнє завдання все-таки потрібне для ефективнішого навчання, а його обсяг варіюють залежно від віку дітей. За тими ж рекомендаціями ОЕСР до чотирьох годин домашніх завдань на тиждень – цілком достатньо.
За матеріалами сайту EdEra
Текст Б
Чи потрібні домашні завдання в школі? Думки експертів
(9) Іванна Коберник, співзасновниця ГО «Смарт освіта». Одна з функцій школи – навчити дитину вчитися. Відповідно потрібно навчити дитину вчитися самостійно, а не лише в стінах школи. Саме цю функцію мали б виконувати домашні завдання – заохочувати самостійно шукати, добирати, аналізувати, використовувати інформацію і застосовувати здобуті знання і набуті навички.
(10) Опанування частини матеріалу вдома вчить дитину самостійно керувати своїм часом, вибирати місце й спосіб навчання, вибудовувати власний темп роботи. Погодьтеся, це корисні навички для дорослого життя.
(11) Узагалі інструмент сам собою (тут – домашні завдання) не може бути негативним. Негативними можуть бути способи застосування його. Особливо безглуздими є однотипні завдання в робочих зошитах. У старших класах домашні завдання можуть бути частиною навчання, якщо їх розумно розподілити.
(12) Катерина Гольцберг, психологиня. Початкова школа – це період, коли дитина має полюбити школу. Зараз же домашні завдання призводять до того, що дитина ненавидить школу. Ба більше, разом із дитиною школу ненавидять і батьки. Батько цербером стоїть над дитиною, дитина нещасна, утомлена, не бажає це робити й не розуміє користі такого заняття. Це все завдає лише шкоди взаєминам дитина – батьки, дитина – школа та школа – батьки.
(13) Теоретично від домашніх завдань можна відмовитися. Та нашій системі дуже важко це зробити. Тож треба відразу усвідомлювати, що з боку школи буде величезний опір такому рішенню.
(14) Батькам також складно відмовитися від домашніх завдань, адже дорослі їх використовують для контролю над тим, щоб дитина не займалася чимось іншим – тим, що їй не корисно. Наприклад, мама каже: «Поки не зробиш домашнього, за комп'ютер не сідай!». Отже, зараз домашні завдання – це те, чим ми нібито можемо зайняти дітей, хоча користі від цього дуже мало.
(15) Богдан Олександрук, засновник і керівник приватної школи. Якщо дитина проводить у школі весь день, то домашні завдання стають тим, чим для дорослих робота вдома. Якщо ж дитина проводить у школі нетривалий час, то, звісно, вона не зможе глибоко розібратися в якомусь питанні, у неї немає часу попрактикуватися.
(16) Часто дитина може гарно працювати в групі, команді, але коли залишається сам на сам із якоюсь проблемою, завданням, то може пасувати. Тож дуже важливо розвивати вольові якості, уміння самостійно розв'язати завдання.
(17) Інша річ, що домашнє завдання все-таки має бути для дитини, а не для батьків. У реальності домашні завдання часом перетворюються на змагання батьків. Я б не робив із цього висновків, що домашнє завдання – це щось негативне, тому його треба скасувати. Адже це корисний інструмент, який потрібно використовувати.
(18) Так, це негатив, якщо домашнє завдання лише перевантажує дитину. Ми змалку привчаємо дитину до того, що вихідні не є її персональним часом. Це час, коли вона має працювати, працювати й працювати.
(19) Якщо ж ми розглядатимемо домашні завдання як дозовану роботу, до того ж роботу, яка підвищує якість взаємодії батьків і дітей, бо дитина може прийти до них із запитанням, проблемою, і ті із задоволенням допоможуть, – це може дати більше точок дотику для них.
(20) Світлана Ломовцева, психотерапевт і багатодітна мама. Відповідальність за навчання та виконання домашнього завдання має бути покладено на дитину. Батьки не повинні втручатись у процес навчання. Адже дитина, беручи відповідальність на себе, робить внесок у свою самостійність. Звісно, усі батьки хочуть, щоб їхні син чи донька були розумними й успішними. Батькам потрібно бути з дитиною, так би мовити, в одній команді, бути їй наставниками, помічниками, а не тими, хто сварить чи карає. Допомагати дитині з навчанням треба лише тоді, коли вона про це попросить. Не сидіть над душею, коли ваші син чи донька роблять уроки. Довіряйте своїм дітям.
За матеріалами сайту УП. Життя
Текст В
Що ми знаємо про приховану шкоду домашніх завдань?
(21) Як ви ставитеся до роботи, яку треба брати додому й робити щодня допізна, ще й у вихідні та під час відпустки? Відповідь очевидна. Але водночас не секрет, що багато батьків і переважна більшість учителів уболівають саме за це для дітей – за домашні завдання. Питання в тому, чи виконують діти домашні завдання, щоб учитись жити, або вчаться і живуть для того, щоб виконувати «домашку».
(22) Якщо ми зважимо зміст завдань, час, який займає виконання їх, корисність для життя і розвитку необхідних компетентностей, вплив на пізнавальний інтерес і мотивацію до навчання – здебільшого відповідь змусить задуматися, чи варта шкурка вичинки.
(23) Золотий принцип що занадто – то не здорово ми застосовуємо щодо дітей майже в усьому: обмежуємо ігри з гаджетами чи поїдання солодощів тощо. А от щодо навчання в дорослій свідомості діє інший принцип забагато не буває.
(24) У сполученні зі знання за плечима не носити діти часто отримують школотоксикоз – гостре отруєння шкільним навчанням через його надлишковість і недозованість. Дітлахи, які пів дня чи й більше перебувають у школі, а потому ще й скніють над «домашкою» під невтомним батьківським контролем, навряд чи відчуватимуть тремку радість від засвоєння нових знань – радше бажання зробити й забути, щоб якнайшвидше зайнятися природними для їхнього віку справами: молодші школярі – гратися, підлітки – спілкуватися, молодь – шукати себе й планувати майбутнє.
(25) Передозування школою, так само як і усунення її із життя дитини, – це погано. В ідеалі денний час має бути більш-менш збалансованим у частинах навчання, відпочинку, захоплення і допомоги дорослим. Адже діти, які перевтомлюються, схильні до «втеч» у хворобу, щоб мати право не навчатися.
(26) Сучасні батьки скаржаться на перевантаженість навчальної програми, завелику кількість уроків і домашніх завдань, говорять про те, що для виконання потрібного мінімуму діти мають уставати вдосвіта й лягати затемна. І самі діти, щоб не почуватися невдахами, скніють над підручниками.
(27) Тут складно говорити про єдино правильну стратегію, адже традиційно склалося, що навчальну успішність сприймають як щось найважливіше, до чого варто прагнути понад усе. Одне слово: учись змолоду – на старість не будеш знати голоду.
(28) Якось я стала випадковим свідком нотації, яку батьки читали маленькому школярикові: «Нині твоє головне завдання в житті – гарно вчитися!» Дуже хотілося заперечити їм: «Ні, ви не маєте рації, його головне завдання й особливо зараз – радіти життю!». Пропоную кожній сім'ї визначити ту межу, за якою обсяг навчання в житті дитини перестає бути корисним, і намагатися не переходити її.
За матеріалами сайту НУШ
Проаналізуйте полілог.
Мама Оксана: «У нас усі вихідні – це суцільні уроки від ранку до смерканку. Уважайте, що знову стала школяркою: учуся разом із донькою».
Тато Сергій: «А я гадаю, що своє відучився, тому дитині взагалі не допомагаю: привчаю до самостійності й відповідальності».
Бабуся Вікторія: «Привчати до самостійності – не означає пускати все на самоплив. Контроль має бути постійно: що задано, що виконано, як виконано».
Дідусь Олексій: «Я вважаю, що в родині всі мають підтримувати одне одного, отже, завдання моїх онуків – це моє завдання і справа честі для мене – виконати його на належному рівні».
Думки якого експерта з тексту Б ілюструють міркування всіх учасників розмови?
