Висловлювання
А«Огненне слово його наскрізь проймало серце не тільки тих, кому близьке було народне горе, а й тих, кому й байдуже було до того... Увесь світ став прислухатися до його мови, а на Вкраїні вірші приймали як благовісне, пророче слово…»
Б«Могутній майстер української мови й творець українського правопису, благородний поет “Досвіток”, перекладач … має право на велику повагу і вдячність…»
В«Коли б хтось... та запитав мене, кого з молодих українських письменників 20–30-х років я вважаю найбільш інтелектуально заглибленим, душевно тонким або, по-простому кажучи, найбільш інтелігентним, то я б... відказав: – …»
Г«Письменник чудесно пам’ятає старе село з його забобонами й пересудами, з його дикунською “медициною”, з його темнотою… І висміює це село. Але це не сміх “з панського ґанку” … Це сміх жалю, це сміх любові…»
Д«Списуючи свої рядки крадькома й лихоманково, він міг мріяти хіба про те, щоб ці клаптики паперу, заповнені найдрібнішими літерами, ... якось дісталися поза мури його вужчої і його ширшої, всерадянської тюрми…»
