Національний мультитест з української літератури – Варіант 5

На малюнку зображено героїню твору

Мораль у байках Григорія Сковороди названа автором

«Спіши, милий, спаси мене од лютой напасті! / За нелюбом коли буду, то мушу пропасти», — звертається до коханого головна героїня твору

Імпресіонізм є основним стильовим струменем у творчості

Рядками «На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне, а як гляне, то од її очей молоко кисне» схарактеризовано героїню «Кайдашевої сім’ї» Івана Нечуя-Левицького

Не захотів «вертатись на сталінську “родіну” тому, що підлість, цинізм і жорстокість більшовиків не знає меж» автор твору, де персонажами є

«Були вони всі три панські й повиростали по панських дворах. Лушня був пана Совинського, а Пацюк та Матня – пана Польського, того самого, що й Чіпчин батько», – сказано про персонажів

Словами «Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий, / Та повний віри; хоч гіркий, та вільний, / Твоїй будущині задаток, слізьми злитий, / Твойому генію мій скромний дар весільний» звертається до свого народу ліричний герой твору

Слова «Без надії таки сподіватись» – провідний мотив твору, де є рядки

Послідовність розгортання подій твору «Мартин Боруля» дотримано в рядку

«Я виношую ще один жіночий образ. Образ жінки, котра дуже любила мого батька. Коли у нас сталося нещастя, мама в горі кинулася саме до неї. Жінка була набагато старша за маму, старша за батька. Але обоє, батько й мати, ніколи не посміли зневажити ту любов, велику і безвзаємну. … Мабуть, одна вона в цілім світі шукала підтримки в своєї суперниці, співчувала їй і жаліла. І якщо доля дасть мені таланту... Не дивися так скептично... Не таланту – Бог із ним... Якщо поталанить щось написати – воздам хвалу жінці й красі», – так розповідає автор про історію написання твору

«Був молодий і гарний був на вроду.
І жив, і вмер, як личить козаку.
За те, що він боровся за свободу,
його спалили в мідному бику», -

сказано про

Характерні ознаки постмодернізму відчутні в рядках

Проаналізуйте художній твір і виконайте завдання до нього.

В руках ціпок, за поясом сопілка –

На тлі шляхів знайомий силует.

Це йде мислитель, вчитель і поет,

Бо в далеч кличе звабниця мандрівка.

Увесь народ – його сім’я велика.

Вітчизни небо – це його намет.

Хоч тілом він похилий очерет –

Душа небес торкнулась сонцелика.

Степи прокреслив вільним летом птиці,

Скарби розсіяв золотим крилом.

Напившись мудрості з джерел криниці,

Він сам пролився світлим джерелом.

Тоді й тепер, в погоду і негоду,

Він б’є ключем з душі свого народу.

Рядки

Увесь народ – його сім’я велика. / Вітчизни небо – це його намет.
Хоч тілом він похилий очерет – / Душа небес торкнулась сонцелика

суголосні із життєвою позицією героя твору

Проаналізуйте художній твір і виконайте завдання до нього.

В руках ціпок, за поясом сопілка –

На тлі шляхів знайомий силует.

Це йде мислитель, вчитель і поет,

Бо в далеч кличе звабниця мандрівка.

Увесь народ – його сім’я велика.

Вітчизни небо – це його намет.

Хоч тілом він похилий очерет –

Душа небес торкнулась сонцелика.

Степи прокреслив вільним летом птиці,

Скарби розсіяв золотим крилом.

Напившись мудрості з джерел криниці,

Він сам пролився світлим джерелом.

Тоді й тепер, в погоду і негоду,

Він б’є ключем з душі свого народу.

За жанром цей твір є

Проаналізуйте художній твір і виконайте завдання до нього.

В руках ціпок, за поясом сопілка –

На тлі шляхів знайомий силует.

Це йде мислитель, вчитель і поет,

Бо в далеч кличе звабниця мандрівка.

Увесь народ – його сім’я велика.

Вітчизни небо – це його намет.

Хоч тілом він похилий очерет –

Душа небес торкнулась сонцелика.

Степи прокреслив вільним летом птиці,

Скарби розсіяв золотим крилом.

Напившись мудрості з джерел криниці,

Він сам пролився світлим джерелом.

Тоді й тепер, в погоду і негоду,

Він б’є ключем з душі свого народу.

У творі йдеться про автора рядків

Проаналізуйте художній твір і виконайте завдання до нього.

В руках ціпок, за поясом сопілка –

На тлі шляхів знайомий силует.

Це йде мислитель, вчитель і поет,

Бо в далеч кличе звабниця мандрівка.

Увесь народ – його сім’я велика.

Вітчизни небо – це його намет.

Хоч тілом він похилий очерет –

Душа небес торкнулась сонцелика.

Степи прокреслив вільним летом птиці,

Скарби розсіяв золотим крилом.

Напившись мудрості з джерел криниці,

Він сам пролився світлим джерелом.

Тоді й тепер, в погоду і негоду,

Він б’є ключем з душі свого народу.

Ключовими до ідейного змісту поезії є всі слова рядка

Проаналізуйте художній твір і виконайте завдання до нього.

В руках ціпок, за поясом сопілка –

На тлі шляхів знайомий силует.

Це йде мислитель, вчитель і поет,

Бо в далеч кличе звабниця мандрівка.

Увесь народ – його сім’я велика.

Вітчизни небо – це його намет.

Хоч тілом він похилий очерет –

Душа небес торкнулась сонцелика.

Степи прокреслив вільним летом птиці,

Скарби розсіяв золотим крилом.

Напившись мудрості з джерел криниці,

Він сам пролився світлим джерелом.

Тоді й тепер, в погоду і негоду,

Він б’є ключем з душі свого народу.

У кожній строфі твору є

Проаналізуйте прозовий твір і виконайте завдання до нього

Новела «Impromptu phantasie» (уривок)

Коли мала десять років, строїв у її родичів якийсь переїжджий стройник фортеп’ян… Врешті мусив вже бути задоволений з інструмента, бо почав грати… Те, що грав, була пристрасть, як грав – зраджувало його як людину...

Тобі сподобалась музика? – питав він голосом чогось зміненим.

– Я... не знаю...

– Штука, котру я тепер грав, зветься «Impromtu phantasie» Шопена. Чи затямиш собі сю назву?

– Наколи повторю... то затямлю.

– Коли будеш вчитися музики, то зможеш її грати, одначе пам’ятай – грати її тоді як будеш вже мати більше як двадцять років... Чуєш?

– Чую...

– Я думаю, – говорив він більше до себе, – що ти будеш її краще грати, ніж я, далеко краще!..

Опісля оглянув її руки і поцілував їх.

– Мені можеш позволити, будуча славо! – сказав він.

* * *

Я сама – то та «звихнена слава»…

Я не вчилася музики ніколи.

Я ніколи, ніколи не могла «Imprоmtu phantasie» сама грати!! Але коли чую її, як другі грають, то душа моя наповнюється слізьми. Що се таке?

Що се є, що крізь усей той блиск, котрий хвилює так розкішно крізь мою душу... в’ється щось, немов жалібний креповий флер! 

* * *

Коли чую музику – готова вмирати.

Стаю тоді божевільно-відважна, стаю велика, погорджуюча, любляча...

Що й залежить на мені, коли лиш музику чую!..

Ольга Кобилянська 

Твір написано у такому ж жанрі, що й 

Новела «Impromptu phantasie» (уривок)

Коли мала десять років, строїв у її родичів якийсь переїжджий стройник фортеп’ян… Врешті мусив вже бути задоволений з інструмента, бо почав грати… Те, що грав, була пристрасть, як грав – зраджувало його як людину...

Тобі сподобалась музика? – питав він голосом чогось зміненим.

– Я... не знаю...

– Штука, котру я тепер грав, зветься «Impromtu phantasie» Шопена. Чи затямиш собі сю назву?

– Наколи повторю... то затямлю.

– Коли будеш вчитися музики, то зможеш її грати, одначе пам’ятай – грати її тоді як будеш вже мати більше як двадцять років... Чуєш?

– Чую...

– Я думаю, – говорив він більше до себе, – що ти будеш її краще грати, ніж я, далеко краще!..

Опісля оглянув її руки і поцілував їх.

– Мені можеш позволити, будуча славо! – сказав він.

* * *

Я сама – то та «звихнена слава»…

Я не вчилася музики ніколи.

Я ніколи, ніколи не могла «Imprоmtu phantasie» сама грати!! Але коли чую її, як другі грають, то душа моя наповнюється слізьми. Що се таке?

Що се є, що крізь усей той блиск, котрий хвилює так розкішно крізь мою душу... в’ється щось, немов жалібний креповий флер! 

* * *

Коли чую музику – готова вмирати.

Стаю тоді божевільно-відважна, стаю велика, погорджуюча, любляча...

Що й залежить на мені, коли лиш музику чую!..

Ольга Кобилянська 

Уривок має схожі настрої, художні образи, що й твір 

Новела «Impromptu phantasie» (уривок)

Коли мала десять років, строїв у її родичів якийсь переїжджий стройник фортеп’ян… Врешті мусив вже бути задоволений з інструмента, бо почав грати… Те, що грав, була пристрасть, як грав – зраджувало його як людину...

Тобі сподобалась музика? – питав він голосом чогось зміненим.

– Я... не знаю...

– Штука, котру я тепер грав, зветься «Impromtu phantasie» Шопена. Чи затямиш собі сю назву?

– Наколи повторю... то затямлю.

– Коли будеш вчитися музики, то зможеш її грати, одначе пам’ятай – грати її тоді як будеш вже мати більше як двадцять років... Чуєш?

– Чую...

– Я думаю, – говорив він більше до себе, – що ти будеш її краще грати, ніж я, далеко краще!..

Опісля оглянув її руки і поцілував їх.

– Мені можеш позволити, будуча славо! – сказав він.

* * *

Я сама – то та «звихнена слава»…

Я не вчилася музики ніколи.

Я ніколи, ніколи не могла «Imprоmtu phantasie» сама грати!! Але коли чую її, як другі грають, то душа моя наповнюється слізьми. Що се таке?

Що се є, що крізь усей той блиск, котрий хвилює так розкішно крізь мою душу... в’ється щось, немов жалібний креповий флер! 

* * *

Коли чую музику – готова вмирати.

Стаю тоді божевільно-відважна, стаю велика, погорджуюча, любляча...

Що й залежить на мені, коли лиш музику чую!..

Ольга Кобилянська 

Здатність музики розкривати емоції людей найкраще відображають рядки

Новела «Impromptu phantasie» (уривок)

Коли мала десять років, строїв у її родичів якийсь переїжджий стройник фортеп’ян… Врешті мусив вже бути задоволений з інструмента, бо почав грати… Те, що грав, була пристрасть, як грав – зраджувало його як людину...

Тобі сподобалась музика? – питав він голосом чогось зміненим.

– Я... не знаю...

– Штука, котру я тепер грав, зветься «Impromtu phantasie» Шопена. Чи затямиш собі сю назву?

– Наколи повторю... то затямлю.

– Коли будеш вчитися музики, то зможеш її грати, одначе пам’ятай – грати її тоді як будеш вже мати більше як двадцять років... Чуєш?

– Чую...

– Я думаю, – говорив він більше до себе, – що ти будеш її краще грати, ніж я, далеко краще!..

Опісля оглянув її руки і поцілував їх.

– Мені можеш позволити, будуча славо! – сказав він.

* * *

Я сама – то та «звихнена слава»…

Я не вчилася музики ніколи.

Я ніколи, ніколи не могла «Imprоmtu phantasie» сама грати!! Але коли чую її, як другі грають, то душа моя наповнюється слізьми. Що се таке?

Що се є, що крізь усей той блиск, котрий хвилює так розкішно крізь мою душу... в’ється щось, немов жалібний креповий флер! 

* * *

Коли чую музику – готова вмирати.

Стаю тоді божевільно-відважна, стаю велика, погорджуюча, любляча...

Що й залежить на мені, коли лиш музику чую!..

Ольга Кобилянська 

У рядках «Що се є, що крізь усей той блиск, котрий хвилює так розкішно крізь мою душу... в’ється щось, немов жалібний креповий флер!» є всі художні засоби, зазначені в рядку

Новела «Impromptu phantasie» (уривок)

Коли мала десять років, строїв у її родичів якийсь переїжджий стройник фортеп’ян… Врешті мусив вже бути задоволений з інструмента, бо почав грати… Те, що грав, була пристрасть, як грав – зраджувало його як людину...

Тобі сподобалась музика? – питав він голосом чогось зміненим.

– Я... не знаю...

– Штука, котру я тепер грав, зветься «Impromtu phantasie» Шопена. Чи затямиш собі сю назву?

– Наколи повторю... то затямлю.

– Коли будеш вчитися музики, то зможеш її грати, одначе пам’ятай – грати її тоді як будеш вже мати більше як двадцять років... Чуєш?

– Чую...

– Я думаю, – говорив він більше до себе, – що ти будеш її краще грати, ніж я, далеко краще!..

Опісля оглянув її руки і поцілував їх.

– Мені можеш позволити, будуча славо! – сказав він.

* * *

Я сама – то та «звихнена слава»…

Я не вчилася музики ніколи.

Я ніколи, ніколи не могла «Imprоmtu phantasie» сама грати!! Але коли чую її, як другі грають, то душа моя наповнюється слізьми. Що се таке?

Що се є, що крізь усей той блиск, котрий хвилює так розкішно крізь мою душу... в’ється щось, немов жалібний креповий флер! 

* * *

Коли чую музику – готова вмирати.

Стаю тоді божевільно-відважна, стаю велика, погорджуюча, любляча...

Що й залежить на мені, коли лиш музику чую!..

Ольга Кобилянська 

Про творчість автора йдеться у висловлюванні

Установіть відповідність між жанром і назвою твору.

Установіть відповідність між назвою твору та цитатою з нього.

Увідповідніть ім’я письменника з висловлюванням про його твір.