Національний мультитест з української мови – Варіант 27

ТЕМА: Орфографія.

Завдання перевіряє вміння правильно добирати й писати ненаголошені голосні а / о в коренях слів, зокрема чергування голосних у дієслівних коренях і позиційні зміни голосних після приголосних г, к, х. 

В українській мові дієслова недоконаного виду (що означають багаторазову або тривалу дію) у корені мають літеру а, тоді як спільнокореневі дієслова доконаного виду мають у корені о: ломити – ламати, котити – качати, перемогти – перемагати, змагатися, ганяти.

Пишемо й вимовляємо [а] після г, к, х перед складом з [а]: кажан, качан; а також перед г в словах багатство, багаття; пишемо й вимовляємо [а] в слові чабан (треба запам’ятати).

Пишемо й вимовляємо [о] в слові оренда.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис ненаголошених Е, И, О.

Завдання перевіряє вміння визначати правильне написання ненаголошених голосних е, и, о в коренях слів, зокрема чергування голосних, позиційні правила написання и, а також випадки написання голосних в іншомовних словах, які перевірити не можна.

Щоб з’ясувати, який голосний (е чи и) треба писати, маємо змінити слово або дібрати спільнокореневе, у якому ненаголошений звук стане наголошеним: черговий, бо чЕрга.

У деяких словах (переважно іншомовних) написання е та и перевірити не можна: теоретичний, метушливий.

Букву и пишемо:

• у суфіксі -ин(а) в іменниках жіночого роду: височина;
• у відкритих складах -ри-, -ли-: тривожний, відгриміти, дрижати, абрикос, гримить.

В іншомовних словах и пишемо після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж (дж), р (правило «дев'ятки») у загальних назвах перед приголосним, крім й: меридіан, диригент.

У низці слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишемо відповідно до вимоги и: вимпел.

Треба пам’ятати про чергування в кількох дієслівних коренях [е] з [и]: завмерти – завмирати, тому завмирання.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір.

Завдання перевіряє вміння визначати корінь слова, добирати спільнокореневі слова й відрізняти їх від слів з омонімічними коренями, спираючись на лексичне значення кореня.

Корінь – головна значуща частина слова, що містить спільне значення для спільнокореневих слів (пекти, пекар, опечений, випічка) і виражає їхнє лексичне значення.

Пекти – це дієслово, що означає готувати їжу, нагріваючи, прожарюючи на вогні або в печі, у духовці тощо.

Спільнокореневими до слова пекти є слова:

• випічка – загальна назва для хлібобулочних і кондитерських виробів, виробів що виготовляють випіканням, а також сам цей процес;
• обпечений – пошкоджений вогнем або чимось гарячим;
• пекарня – це установа для хлібопечення й інколи продажу хліба, печива, кексів, тортів й інших виробів із печеного тіста. 

Усі ці слова спільнокореневі, адже вони мають спільний корінь і пов’язані спільним основним значенням.

Зауважте! Треба відрізняти спільнокореневі слова від слів з омонімічними коренями. Так, у словах пекти й печеніг схожий корінь пек / печ, однак ці слова не є спільнокореневими, бо корінь у них має різне лексичне значення. Печеніги – це кочовий тюркський народ із прабатьківщиною в Центральній Азії.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників.

Завдання перевіряє вміння правильно визначати й писати закінчення прислівників (-и / -і) залежно від твердості / м’якості приголосного, позиційних правил після г, к, х, а також морфемної будови прислівників із ч, ж.

У кінці прислівників пишемо -и після букв, що позначають тверді приголосні: безвісти, упівсили, почасти; -і – після букв, що позначають м'які й пом'якшені приголосні звуки: відтоді, мимоволі.

Запам’ятайте, що в кінці прислівників після г, к, х завжди пишемо -и: аніскілечки, по-юнацьки, навіки, мовчки, навкруги, узнаки.

Після букв ч, ж в кінці прислівників пишемо -и в прислівниках типу по-вовчи та у віддієприслівникових прислівниках із суфіксами -ачи (-ячи), у решті випадків пишемо -і, зокрема в прислівнику заочі.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів разом, окремо, через дефіс.

Завдання перевіряє вміння визначати спосіб написання складних слів (разом чи через дефіс) залежно від їхньої словотвірної моделі, походження, морфемної будови та типу першої частини.

Зауважмо, складні слова, утворені від залежних слів (підрядного словосполучення), пишемо разом: кисломолочний, бо кисле молоко.

Разом також пишемо слово перекотиполе, бо це складний іменник, утворений від дієслова у наказовому способі (перекоти) та іменника (поле).

Пишемо разом слова з першими часто вживаними іншомовними та питомими українськими частинами на голосний і приголосний: абро-, авіа-, авто-, агро-, аеро-, аква-, алко-, арт-, астро-, аудіо-, біо-, боди-, боді-, веб-, геліо-, гео-, гідро-, дендро-, екзо-, еко-, економ-, етно-, євро-, зоо-, ізо-, кібер-, макро-, мета-, метео-, міні-, моно-, мото-, нарко-, нео-, онко-, палео-, пан-, пара-, поп-, прес-, псевдо-, смарт-, соціо-, теле-, топ-, фіто-, фолк- (фольк-), фоно-, іно- (іншо-, інако-), лже-, само-: авіарейс, вебсайт, мінісет, топмодель, макроекономіка.

Слова з іншомовною частиною анти-, віце-, екс-, контр-, лейб-, обер-, штабс-, унтер- теж пишемо разом: експрем’єр.

Треба писати з дефісом:

• складні прикметники, утворені від сполучень незалежних слів (однорідних або неоднорідних): черепно-мозковий;
• складні прикметники, перша частина яких числівник, записаний словом: шестиденний;
• складні прикметники, перша частина яких закінчується на -ико (-їко): героїко-романтичний;
• складні іменники, утворені з двох самостійних іменників без сполучного звука: член-кореспондент.

Відповідь – В.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір.

Завдання перевіряє вміння розрізняти значення суфіксів у словах.

Зверніть увагу, що суфікси не лише утворюють нові слова, а й можуть надавати їм додаткового значення пестливості, зменшувальності або збільшуваності, зневаги тощо.

Суфікс -ець надає відтінку ласкавості, меншого розміру словам камінець, вітерець, ремінець.

У слові синець суфікс -ець вказує на конкретний предмет чи явище за його характерною ознакою.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє вміння визначати лексичне значення слова, розпізнавати лексичні помилки (зокрема кальки) і добирати нормативні слова відповідно до контексту.

Лексичну помилку допущено у словосполученні розкрити альбом. Правильно вживати вислів розгорнути альбом, використання слова розкрити в цьому контексті є лексичною помилкою (калькою), оскільки розкривати можна дужки в математиці або таємницю, але не сторінки паперового видання.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом, окремо, через дефіс.

Завдання перевіряє вміння визначати спосіб написання прислівників (разом чи окремо) залежно від їхнього походження, морфемної структури та ступеня лексикалізації іменника в прислівниковій сполуці.

Зауважмо, що разом пишемо прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, прийменника з віддієслівним коренем, прийменника з коротким (нечленним) прикметником: улітку, донині, занадто, навесні, відтоді, потихеньку, навічно, навесні, начисто, зранку.

Окремо пишемо прислівникові сполуки, що складаються з прийменника й іменника, у яких іменник зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і поєднаним із ним іменником можливе означення, виражене прикметником, займенником, числівником: до вподоби, без упину, в основному.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення в групах приголосних.

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова зі спрощенням у групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, яке забезпечує милозвучність. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стн-, -стл-, -скн- відбувається спрощення, тобто приголосні [д], [т] й [к] випадають: перехрестя – перехресний, злість – злісний, заздрість – заздрісний, очистити – очисний, тиждень – тижневий, густий – гуснути, провісник – провісницький, пристрасть – пристрасний, область – обласний.

Спрощення не позначають на письмі, а лише у вимові у словах: баластний, кістлявий, тенісистці.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Лексикологія. Синоніми.

Завдання перевіряє вміння добирати синоніми.

Синоніми – слова однієї частини мови, які різняться звучанням і написанням, але мають дуже близьке або однакове лексичне значення.

Масивний – прикметник, який означає великий за розміром, вагою або об'ємом.

Наочний – прикметник, означає об'єкт, який можна безпосередньо бачити, цілком очевидний під час споглядання; спосіб, який ґрунтується на показі предметів, моделей тощо під час їх вивчення. 

Рухливий – прикметник, що означає здатність до активного руху, швидкість або постійне перебування в дії.

Сучасний – прикметник, що означає належність до теперішнього часу, нинішньої епохи або моменту.

Великий – якісний прикметник, який означає щось значне за розміром, обсягом, кількістю, силою чи важливістю.

Сильний – прикметник, яким характеризують людину або явище, що володіє великою фізичною міццю, стійким, вольовим характером або видатними якостями.

Отже, синонім до слова масивний – великий.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє навички правильного слововживання.

НЕМАЄ лексичних помилок у реченні Студенти дедалі частіше замовляють підручники на сайтах профільних видавництв.

В інших реченнях припуститися лексичних помилок:

• вираз промовляли поглядами в реченні Б треба замінити на український фразеологізм обмінювалися поглядами або перезиралися;
• відмовляти – давати відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ. Отже, в реченні В треба вжити слово вмовляли;
• слово намовляти в українській мові означає схиляти когось до чогось або вмовляти. Воно частіше має відтінок підбурювання. У реченні Г це слово треба замінити словом відмовлятиме;
• примовляти – це супроводжувати дію, танок, гру або обряд певними словами (приказками чи заклинаннями). У розмовній мові слово часто вживають як синонім слова приказувати – повчати, дорікати або повторювати щось до когось. Щоб виправити лексичну помилку в реченні Д, треба замінити слово примовляв на промовляв, адже промовляти – це чітко й усвідомлено висловлювати думки, вимовляти слова вголос, урочисто виголошувати промову чи тост.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Зверніть увагу, що в родовому відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ів (-їв), нульове закінчення й закінчення -ей.

Закінчення -ів (після голосного та апострофа – -їв) мають іменники чоловічого роду й іменники середнього роду на -е, -я: героїв, кілограмів, палаців, солов’їв, синів, директорів, професорів, інженерів, школярів.

Нульове закінчення мають усі іменники середнього роду на -о, -е й більшість на -я (переважно з попереднім м’яким подовженим приголосним н): облич.

Нульове закінчення мають іменники, що втрачають суфікс -ин у множині: селянин – селян.

Закінчення -ей мають деякі іменники чоловічого роду: коней.

Множинний іменник ворота в родовому відмінку має нульове закінчення: воріт.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Граматична помилка.

Завдання перевіряє знання граматичних норм української мови.

Зауважмо, не можна вживати додаток, який стосується кількох однорідних присудків, якщо вони вимагають від нього різних відмінкових закінчень.

Граматичну помилку маємо в реченні Ніхто з учасників конференції не заперечував проти нових правил і висловив свої пропозиції. Підмет ніхто з учасників вимагає присудка із заперечним словом не: не заперечував і не висловив.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння утворювати прості й складені форми ступенів порівняння прикметників і прислівників, правильно узгоджувати їх із залежними словами й розрізняти нормативні й ненормативні форми.

Згадаймо, як утворюються ступені порівняння прикметників і прислівників.

Вищий ступінь

Проста форма: додавання суфіксів -ш- або -іш- до основи: найвідоміша.

Складена форма: додавання слова більш або менш до початкової форми прикметника чи прислівника: більш відомою.

Найвищий ступінь 

Проста форма: додавання префікса най- до вищого ступеня: найвідомішою.

Складена форма: додавання слова найбільш або найменш до початкової форми прикметника чи прислівника: найбільш відомою.

У творенні ступенів порівняння слово самий не вживаємо. 

Слово співачка є іменником жіночого роду, слово сопрано в цьому контексті – іменник середнього роду, тому вживаємо прикметники найвідомішою, унікальним: Соломія Крушельницька була найвідомішою українською оперною співачкою, яка володіла унікальним сопрано.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння визначати правильні закінчення родового відмінка однини іменників чоловічого роду II відміни залежно від їхнього лексичного значення й морфологічних особливостей.

Зверніть увагу, що іменники чоловічого роду II відміни, які в називному відмінку мають нульове закінчення, у формі родового відмінка можуть мати закінчення -а, -я або -у, -ю залежно від лексичного значення й деяких формальних особливостей.

Іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини мають закінчення -у (-ю), коли вони означають назви процесів, станів, властивостей, явищ суспільного життя, загальних понять: вокалу, конкурсу.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння правильно визначати керування іменників і дієслів, добирати нормативні форми особових займенників у непрямих відмінках і грамотно узгоджувати їх у реченні.

В українській мові правильною є форма пам'ятник кому (у давальному відмінку). Це слово позначає споруду на честь особи або події. Варіант пам'ятник кого є граматичною помилкою, оскільки вказує на належність комусь.

Правильно вживати в цьому реченні займенник її, бо він не має перед собою прийменника. Неї вживаємо лише тоді, коли перед займенником стоїть прийменник (до, у, біля, від, для, з, на, про, до); єї – неправильна форма займенника.

Отже, правильно заповнити пропуски в цьому реченні треба так: Пам’ятник Соломії Крушельницькій став єдиним у світі, виконаним у повний зріст, що ще більше підкреслювало велич її таланту.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння утворювати форми наказового способу, пасивні дієприкметники й дієприслівники недоконаного виду, а також правильно узгоджувати ці форми в структурі речення.

Зверніть увагу, що правильна форма наказового способу дієслова відвідати в першій особі множини (ми) – відвідаймо.

Пасивні дієприкметники утворюємо від основи неозначеної форми перехідних дієслів (минулого часу – від дієслів доконаного виду, теперішнього – від дієслів недоконаного виду) за допомогою суфіксів -н-, -ен- і -т-: сяяти – осяяний.

Милуватися – дієслово І дієвідміни недоконаного виду, від нього утворюємо дієприслівник недоконаного виду за допомогою суфікса -ючи й постфікса -сь: милуючись.

Отже, правильно заповнити пропуски в цьому реченні треба так: Відвідаймо цей старовинний замок, осяяний променями вечірнього сонця, і, милуючись навколишньою панорамою, зможемо відчути справжній подих історії.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Правильно: згідно з, відповідно до.

Правильна форма числівника чотириста п’ятдесят у родовому відмінку: чотирьохсот п'ятдесяти. У числівниках п’ятдесят – вісімдесят відмінюємо лише другу частину.

Згадаймо, як утворюються ступені порівняння прислівників.

Вищий ступінь

Проста форма: додавання суфіксів -ш- або -іш- до основи: найшвидше.

Складена форма: додавання слова більш або менш до початкової форми прикметника чи прислівника: більш швидко.

Найвищий ступінь 

Проста форма: додавання префікса най- до вищого ступеня: найшвидше.

Складена форма: додавання слова найбільш або найменш до початкової форми прикметника чи прислівника: найбільш швидко.

У творенні ступенів порівняння слово самий не вживаємо. 

Отже, правильно заповнити пропуски в цьому реченні треба так: Згідно з рішенням приймальної комісії, консультації для чотирьохсот п'ятдесяти абітурієнтів розпочнуться якнайшвидше, щоб усі отримали відповіді на складні запитання.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в реченні.

Завдання перевіряє вміння правильно добирати розділові знаки в реченні й пояснювати їх уживання.

Неправильно обґрунтовано вживання розділових знаків у рядку Д: тире відокремлюємо поширену прикладку наприкінці речення.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Розвиток мовлення. Текст. Основні ознаки тексту. Логічна послідовність. Зв’язність і точність мовлення.

Завдання перевіряє вміння виявляти зв’язки між фактами й думками, відновлювати початкову послідовність речень у деформованому тексті, працювати з ним, досліджувати його.

Обов’язково звертайтеся до тексту, виконуючи це завдання. Треба проаналізувати, які засоби міжфразового зв’язку використано в тексті (займенники, лексичний повтор, прислівники, граматичні засоби, вставні слова тощо).

Речення з позначкою-колом є початковим реченням запропонованого деформованого тексту. Воно розповідає про процес створення парфумів.

Наступним має бути речення із символом-квадратом. У реченні згадано, зі скількох рівнів складається аромат.

Речення, позначене трапецією, продовжує розповідь про те, що верхні ноти аромату формують перше враження. 

Далі йде речення із символом ромбом. Тут зазначено, коли з’являються ноти серця.

І останнім має бути речення, позначене трикутником, воно розповідає про те, які складники використовує сучасна парфумерія.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в реченні.

Завдання перевіряє вміння визначати однорідні члени речення й правильно ставити розділові знаки між ними, зокрема у випадках, коли кому перед одиничним сурядним сполучником не ставлять.

Пунктуаційну помилку маємо в реченні Створення парфуму – це не романтичне змішування квіткових олій у красивій лабораторії, а складний процес, що поєднує органічну хімію, аналітичні методи та мистецтво композиції. Зверніть увагу, що в цьому реченні не треба ставити кому перед сполучником та, адже він з’єднує однорідні члени речення.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Однорідні члени речення.

Завдання перевіряє вміння визначати однорідні члени речення.

Однорідні члени речення – це такі члени речення, що виконують одну синтаксичну роль, стосуються того самого члена речення й поєднані між собою сурядним зв'язком. Однорідні члени речення рівноправні й не залежать одне від одного.

Однорідні означення є в реченні Умовно аромат складається з трьох рівнів: верхніх нот, нот серця та базових нот. Однорідні присудки й додатки маємо в реченні Створення парфуму – це не романтичне змішування квіткових олій у красивій лабораторії, а складний процес, що поєднує органічну хімію, аналітичні методи, та мистецтво композиції.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Відокремлені члени речення.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати відокремлені додатки, визначати умови їхнього відокремлення та правильно ставити розділові знаки при таких конструкціях.

Відокремлений додаток – це додаток, виділений інтонаційно й розділовими знаками для надання йому більшої смислової ваги. Найчастіше відокремлює в разі поєднання з прийменниками крім, окрім, опріч, за винятком, зокрема, наприклад, особливо.

Відокремлений додаток маємо в реченні Сучасна парфумерія, крім ефірних олій, часто використовує їхні очищені синтетичні аналоги, які є стабільнішими, дешевшими, безпечнішими та мають прогнозовану якість.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Головні члени речення.

Завдання перевіряє вміння визначати головні члени речення.

Підмет – це головний член двоскладного речення, що означає предмет (особу, явище, поняття), про який ідеться в реченні, і відповідає на питання хто? або що?. Роль підмета виконує виділене в тексті слово аромат.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Фразеологія.

Завдання перевіряє вміння тлумачити фразеологізми й добирати їх відповідно до змісту речення, забезпечуючи семантичну точність і логічну відповідність контексту. 

Плисти за течією – пасивно підкорятися обставинам, нічого не роблячи, щоб змінити їх на краще; не протидіяти. Цей фразеологізм треба вставити замість пропуску в реченні, позначеному 1.

Хапатися за соломинку – хапатися за останню, хоч і незначну надію, шукати порятунку навіть у безвиході. Цей фразеологізм треба вставити замість пропуску в реченні, позначеному 2.

Мотати на вус – придивлятися, прислухатися до чого-небудь; помічати. Цей фразеологізм треба вставити замість пропуску в реченні, позначеному 3.

Іти своєю дорогою – не наслідувати нікого, діяти самостійно, незалежно, не піддаючись чужому впливові. Цей фразеологізм треба вставити замість пропуску в реченні, позначеному 4.

Фразеологізм вискочити на сухе означає знайти вихід зі складної ситуації, уникнути заслуженого покарання, осуду.

Відповідь: 1 – Б, 2 – А, 3 – Г, 4 – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Типи речень.

Завдання перевіряє вміння поєднувати виділені фрагменти простих і складних речень за подібністю синтаксичного значення.

Виконуючи завдання, поставте запитання до виділених фрагментів.

У реченні У багатьох народів вінок вважають оберегом, символом дівування до виділеного фрагмента ставимо запитання де?. Йому відповідає складнопідрядне речення місця Куди попливе вінок, пущений на воду, звідти треба виглядати дівчині нареченого, від головної частини якого до залежної ставимо запитання куди?.

У реченні Вінки надягали дівчата, ними прикрашали на свята родючості худобу до виділеного фрагмента ставимо запитання що?. Йому відповідає складнопідрядне з’ясувальне речення В Україні вважали, що вінок захищає дівчину від недоброго ока і злих духів, від головної частини якого до залежної ставимо запитання що?.

У реченні Здавна в Україні поширений обряд у купальську ніч ворожити з вінками до виділеного фрагмента ставимо запитання як довго? коли?. Йому відповідає складнопідрядне речення часу Коли дівчина виходила заміж, то вже носила на голові хустку, намітку або очіпок, від головної частини якого до залежної ставимо запитання коли?.

У реченні Вінок із квітів в уявленнях давніх греків мав Зефір – бог західного вітру до виділеного фрагмента ставимо запитання який?. Йому відповідає складнопідрядне означальне речення Весільний вінок – останній вінок у житті дівчини, який плетуть дружки на дівич-вечорі, від головної частини якого до залежної ставимо запитання який?.

Відповідь: 1 – В, 2 – А, 3 – Д, 4 – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Відокремлені члени речення.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати різні види відокремлених членів речення (означення, прикладки, обставини, додатки), визначати умови їхнього відокремлення й правильно ставити розділові знаки при таких конструкціях. 

Другорядні члени речення, які для підсилення їхньої смислової ролі виділяють в усному мовленні інтонацією і паузами, а на письмі – відповідними розділовими знаками, називають відокремленими.

Відокремлюємо означення, яке стоїть після означуваного слова в реченні Он хмарки, схожі на білих лебедів, повільно пливуть одна за одною над самим обрієм.

Прикладка називає ознаку предмета, даючи йому іншу назву. Поширену прикладку в середині речення, що стоїть після означуваного слова, відокремлено комами в реченні Чорнобривці, символ материнської любові та отчого дому, милують око до пізньої осені.

Відокремлена обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, є в реченні Блакитний час, прикинувшись водою, тече в піщаних, чистих берегах.

Найчастіше відокремлюємо додаток із прийменниками крім, окрім, опріч, за винятком, зокрема, наприклад, особливо: Шукав я правди по світах широких, та бачу, що шкода її шукати, опріч своєї взброєної хати.

Відповідь: 1 – Б, 2 – А, 3 – Д, 4 – В.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Завдання перевіряє вміння правильно визначати частини мови.

Частиномовна належність слова часто залежить від контексту.

Слово славу є іменником, має значення предметності (називає особу, предмет, явище) і відповідає на запитання що?.

Слово запалить вказує на дію, відповідає на питання що зробить?. Отже, це дієслово.

Буцімто – частка (у значенні нібито, начебто).

Неї – вказує на предмет, але не називає його. Отже, це займенник.

Відповідь: 1 – А, 2 – В, 3 – Г, 4 – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в простому та складному реченнях.

Завдання перевіряє вміння правильно добирати розділовий знак у простому та складному реченнях.

Двокрапку ставимо після узагальнювального слова перед однорідними членами в реченні У густій мряці, білій як молоко, все пропадало: небо, гори, ліси, пастухи.

Двокрапку між частинами безсполучникового складного речення, де друга розкриває зміст першої, уживаємо в реченні Ліс іще дрімає, а із синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жару, то спалахне сяйвом, немов од радощів.

Двокрапку між частинами безсполучникового складного речення, де друга вказує на причину того, про що йдеться в першій, ставимо в реченні Як мала у тебе сила, то з гуртом єднайся ти: вкупі більше зробиш діла, швидше дійдеш до мети.

Двокрапку ставимо між частинами складнопідрядного речення Ідуть дівчата в полі жати, та, знай, співають ідучи: як проводжала сина мати, як бивсь татарин уночі.

Відповідь: 1 – А, 2 – Б, 3 – В, 4 – Д.