Національний мультитест з української мови – Варіант 3

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами. 

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот передає додаткову дію підмета.

У рядках А, Б, В, Д дія в дієприслівниковому звороті та дія, що її передає присудок, стосуються різних діячів.

А от у рядку Д дієприслівник передає додаткову дію до основної того ж суб’єкта (я перечитую, я згадую).

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Правопис ЙО та ЬО

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема сполуки літер йо, ьо.

Йо пишемо

• після літер, що позначають голосний звук: бойовий, знайомство, привілейований;
• після твердого приголосного на початку складу: курйозний, серйозний;
• у іншомовних словах: кроманьйонець, батальйон, бульйон, шампіньйон.

Сполука літер ьо передає звук [о] та позначає м’якість попереднього приголосного звука, пишемо її в середині та наприкінці складу: гостьовий, третього.

В іншомовному слові траєкторія не пишемо на місці пропуску нічого, адже там після голосного [а] стоїть буква є.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Учасникам ЗНО рекомендовано перелік слів з наголосами.

У запропонованому реченні неправильно підкреслено літери на позначення наголошених голосних у таких словах: читання, довідників, визвольний (правильні наголоси такі: читання, довідників, визвольний).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення. У заданні запропоновано речення, в окремих словах яких підкреслено певні звуки.

Розгляньмо рядок з такими слова: рельєфна, модель, людям. Підкреслені букви в цих словах позначають однаковий звук – це [л′], адже далі відповідно бачимо м’який знак та букву я, яка в цій позиції передає пом’якшення попереднього приголосного. 

Підкреслені букви в словах слабозорих, Софійського, собору позначають різні звуки: у слові слабозорих та собору це [с], а в слові Софійського це [с′] (далі м’який знак).

У рядку зі словами цей, соціальний, місць підкреслені літери теж позначають різні звуки: у слові цей це звук [ц]; у словах соціальний та місць це звук [ц′], адже далі відповідно бачимо м’який знак та букву і.

У рядку зі словами сайті, конструкцію, кошти підкреслені літери теж позначають різні звуки: у словах конструкцію та кошти це звук [т]; у слові сайті це звук [т′], адже далі звук і.

 Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Речення До кожного лікарського засобу додано інструкцію; спочатку може здатися, що інформація в ній призначена лише для фахівців, але це не так має чотири граматичні основи, складається з чотирьох частин. Перша та друга частини поєднані безсполучниковим зв’язком; друга й третя – сполучником підрядності що. Це підрядний зв’язок. А третя й четверта поєднані сполучником сурядності але. Отже, у цьому реченні є безсполучниковий та сполучникові сурядний та підрядний зв’язки. Це складне речення з різними видами зв’язку.

Речення Насамперед потрібно впевнитися, чи назва препарату на упакуванні збігається з назвою в інструкції, що містить надзвичайно важливі для пацієнта розділи має три граматичні основи, складається з трьох нерівноправних частин, що пов’язані сполучником чи та сполучним словом що. Від одного речення до іншого можна поставити питання (у чому?, якої?) Отже, це складнопідрядне речення з послідовною підрядністю.

Речення У частині «Показання до застосування» має бути зазначено захворювання чи стан, проте в будь-якому разі треба з’ясувати в лікаря доцільність уживання цього засобу має лише дві граматичні основи. Воно має дві частини, що пов’язані сполучником сурядності проте. Отже, це складносурядне речення.

Речення Ліки, як і продукти харчування, мають властивість псуватися: за неправильного зберігання їх ефективність істотно знизиться, застосування ж може завдати більше шкоди, ніж користі має три граматичні основи, складається з трьох частин, що пов’язані лише змістом та інтонацією, друга й третя частини пояснюють першу. Отже, це складне безсполучникове речення.

Відповідь – ДВБГ.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Синонімія речень.

Завдання перевіряє ваше вміння читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціюючи в ньому головне та другорядне.

Діалогу, запропонованому в завданні, відповідає за змістом речення Тато емоційно нагадав Марічці роздрукувати пакет потрібних документів, але донька сказала, що не зможе через використаний картридж.

Саме тут змальовано ситуацію із запропонованого діалогу.

У реченні А йдеться про скарги Марічки на тата, у реченні Б – про образу тата на Марічку, у реченні Г – про ставлення тата до вагомих, на думку Марічки, причин, а в речення Д – про повторну відмову Марічки.

Відповідь – В. 

ТЕМА: Фразеологія. Фразеологізми. Значення фразеологізмів.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати значення фразеологізмів. У ньому запропоновано не окремі фразеологізми, а речення зі стійкими конструкціями.

Спочатку з’ясуймо значення фразеологізмів.

Поставити на місце – певними діями, зауваженнями змусити когось опам’ятатися від зарозумілості.

Поставити на чолі – поставити для керівництва, очолити щось.

Поставити на карту – ризикувати чим-небудь заради мети, успіху.

Поставити перед фактом – повідомити про те, що вже відбулося, сталося.

Поставити на ноги – 1. Виростити, виховати; 2. Виходити після хвороби, вилікувати.

Тепер доповнимо ці речення відповідними фразеологізмами.

Відповідь – ГБАВ.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Розділові знаки в складному речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів, правильно розставляти розділові знаки та пояснювати їх.

Проаналізуймо запропоноване речення.

Тире (5) в завданні обґрунтовано як розділовий знак на місці пропущеного члена речення. Насправді це тире при відокремленій прикладці, що розташована в кінці речення й дає предмету («теорії розуму») другу назву.

Решта знаків пояснено правильно.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Творення наказового способу дієслова.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення форм дієслів, зокрема форм наказового способу.

Дієслова в наказовому способі виражають спонукання до дії (наказ, прохання тощо).

Найпростіше утворити таку форму від дієслова наказового способу в 2 особі однини (ти), а потім до основи додати особове закінчення (-мо, -імо, -те тощо).

Спробувати – спробуй – спробуйте.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

У слові районний подвоєння відбувається на межі різних частин слова (корінь + суфікс).

У родовому відмінку множини іменників чоловічого роду І відміни подовження відбувається : суддя – судді – суддів. У прикметнику нескінченним подвоєння відбувається, адже наголос падає на суфікс -енн- та слово має значення перебільшення. Ім’я Геннадій пишемо з подвоєними літерами.

У слові непродуманий подвоєння не відбувається, адже це особлива форма дієслова – дієприкметник.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери.

Це завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (уживання великої літери у власних назвах) й пояснювати їх за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила.

У власних назвах на позначення культових споруд з великої літери пишемо лише перше слово. Слово лавра потрібно писати з малої, адже це загальна назва (як монастир, собор, церква).

Відповідь – Д.

ТЕМА: Лексика. Лексична норма

Це завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Активні дієприкметники (які утворюють за допомогою суфіксів -уч-, -юч-, -ач-, -яч-, а в минулому часі – за допомогою суфікса -л-) в українській мові вживають досить рідко (особливо це зауваження стосується дієприкметників недоконаного виду). Ось приклади помилкового вживання таких дієприкметників: миючі засоби, діючий закон, працюючі люди тощо.

Отже, неправильним є словосполучення оточуюче середовище. Потрібно говорити навколишнє середовище або ж довкілля.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях і суфіксах слів

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у буквосполученнях -ере-, -еле- (мерехтіння, шелест, мереживо);
• у словах, що перевіряють наголосом (серпанок – серп);
• в іменниках на позначення абстрактних понять (марево), але якщо слово означає конкретний предмет, то вживаємо суфікс -ив- (мереживо, морозиво);
• у суфіксі -енн- в іменниках середнього роду (побачення).

И пишемо, коли ненаголошений голосний при зміні слова зникає (палиця – палка).

Правопис певних слів треба запам’ятати: левада, криниця, метушня тощо.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати частини мови.

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Характерники – іменник, називає предмет, істоту; відповідає на питання хто?, що?

Зачарованих – називає ознаку, одержану після дії, відповідає на питання який?, які? Це особлива форма дієслова – дієприкметник.

Свідомо – указує на ознаку дії, відповідає на питання як?, не змінюється. Отже, це прислівник.

Реальному – називає ознаку предмета, відповідає на питання який?, які? Це прикметник.

Відповідь: АГВБ.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати лексичні значення слів; добирати доречні слова в тексті.

Уважно перегляньте весь мікротекст, оскільки розуміння тексту, його стилю дозволить вам правильно дібрати відповідне за змістом слово.

Проаналізуймо лексичні значення запропонованих слів.

Упізнала – виявляти в кому-небудь або чому-небудь знайомого.

Визнати – уважати дійсним, законним.

Вигадати – говорити, описувати те, чого немає.

Уподобати – виявляти схильність до когось або до чогось, зацікавлення, симпатію.

У тексті йдеться про те, що Леся Українка побачила красу в Грузії, виявляла до цієї країни щире зацікавлення.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія

Завдання перевіряє ваші вміння розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

До сполуки слів не/звичайної можна дібрати синонім особливої. Отже, потрібно писати разом.

Сполуки слів не/оборотної та не/повторної без не не вживають. Тому їх теж треба писати разом.

А от у реченні Життєвий шлях Лесі Українки нагадує не/суцільне тло, а різнокольорові шматочки є протиставлення. Тому сполуку слів не/суцільне треба писати окремо.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення. Означення

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Вам потрібно продемонструвати свої знання про головні й другорядні члени речення та вміння визначати їх у реченні.

Проаналізуймо запропоновані приклади.

Слова краси, любові, шматочки – це додатки, адже відповідають на питання непрямих відмінків і означають предмети, на які переходить дія.

Слово душі – це неузгоджене означення, адже відповідає на питання чийого? Також його можна замінити на узгоджене означення прагнула душевного спокою.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в ускладненому реченні. Вставні слова

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості ускладнені речення із вставними словами.

Вставні слова виражають особисте ставлення мовця до свого повідомлення. Вони не є членами речення. Вставні слова можуть виражати оцінку повідомлюваного (буває, сподіваюся), упевненість або невпевненість (мабуть), джерело повідомлення (кажуть).

У другому реченні слова до речі оформлюють думку, пов’язують її з іншими реченнями, від них не можна поставити питання до інших слів. Отже, ці слова є вставним, тому повинні виділятися комою, якої в тексті немає. Інші розділові знаки правильні.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Правила вживання  апострофа

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Апостроф ставимо перед я, ю, є, ї:

• після губних приголосних (б, п, в, м, ф);
• після р (в кінці складу);
• після префіксів і першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний.

Апостроф не ставимо, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня.

Апостроф не ставимо, коли ря, рю, рє означають сполучення м'якого р із наступними а, у, е.

Апостроф у словах іншомовного походження та похідних  ставимо перед я, ю, є, ї після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р. 

Апостроф не ставимо, коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у.

Отже, апостроф пишемо в усіх словах рядка В: мін’юст, верб’я, перемир’я, інтерв’ю.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Речення. Пряма й непряма мова.

Завдання перевіряє знання правил оформлення речень із прямою мовою та пунктуаційні навички.

Поставмо правильно пропущені розділові знаки.

«Стій, – гукав на неї Іван, – звідки ти приїхала?»

«Як дивно все відбувається. Як дивно!» – думав Микола.

«Лиши біду, нехай щезає від тебе! – радив спокійно хлопець. – Нема з ким говорити!» (зайвий варіант у цьому завданні)

«Ще б ми стільки прочитали, як ти, – докинула Василина й пояснила подрузі: – Узимку цілі ночі просиджує над книжками».

«Наша артіль бідна, – сказав старий, – і кидати шаланду в морі не годиться».

Відповідь: 1-Д, 2-Г, 3-Б, 4-А.

ТЕМА: Орфографія. Написання складних слів.

Виконуючи це завдання, треба пригадати правила вживання сполучних голосних у складних словах.

Проаналізуємо запропоновані слова.

Кашовар – складне слово, перша частина якого має основу на твердий приголосний (каша, основа каш-), отже, у складному слові, утвореному від цього іменника, пишемо о.

Вогнегасник – складне слово, перша частина якого має основу на м’який приголосний (вогонь), тому сполучним голосним буде е.

Киселеподібний – складне слово, перша частина якого має основу на м’який приголосний (кисіль). Тому сполучний голосний – е.

Овочерізка – складне слово, написання якого треба запам’ятати, воно має сполучний е.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Речення з однорідними членами

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно розпізнавати однорідні члени в реченні.

Проаналізуймо запропоновані речення.

Однорідними підметами води, піски (що?) ускладнено речення в рядку Б.

Однорідними присудками здається казкою, плетивом (що робить?) ускладнено речення в рядку В.

Однорідними додатками звичністю, буденністю (чим?) ускладнено речення в рядку А.

Однорідними неузгодженими означеннями цвіт (який?) яблунь, груш ускладнено речення в рядку Г.

Речення Під моїм вікном густо, медово пахне акація ускладнено однорідними обставинами.

Відповідь: 1–Б, 2–В, 3–А, 4–Г.

ТЕМА: Морфологія. Прислівник

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно писати прислівники.

Правильно написано всі прислівники рядка А.

Зверніть увагу, що в рядках Б, В, Г, Д є помилки. Разом треба писати прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником, а також прислівники, утворені з кількох основ: вп’яте, позаторік, щоночі, зліва.

Відповідь: А.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів іншомовного походження

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти помилки в іншомовних словах.

Пишемо и: у загальних і власних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (правило «дев’ятки», яке можна запам’ятати за допомогою фрази «Де ти з’їси цю чашу жиру?») перед приголосними кореня: речитатив, цитата, диктант, сигнал, директор, колектив.

Пишемо і після літер, які не входять до правила «дев’ятки»; на початку слів; перед голосними та й: аналогія, соціологія, авіація, інженер.

Відповідь: А.

ТЕМА: Синтаксис. Будова речення простих та складних речень.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати прості та складні речення, використовувати в мовленні різноманітні синтаксичні конструкції.

Речення Письменник прагнув розповісти про внутрішній світ Івана Дідуха й чому він емігрує побудовано неправильно, адже не зрозуміло, хто емігрує – Іван Дідух чи його внутрішній світ.

Речення можна перебудувати так: «Письменник прагнув розповісти про внутрішній світ Івана Дідуха та з’ясувати причини еміграції свого героя» або «Письменник прагнув розповісти про внутрішній світ Івана Дідуха та з’ясувати, чому його герой емігрує».

Відповідь – А.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення

Для виконання цього завдання треба пригадати поняття значущих частин слова (морфем), зокрема кореня, і поняття «спільнокореневе слово».

Проаналізуймо подані в завданні слова.

Унісон – співзвучність, яка досягається одночасним відтворенням двох або кількох звуків однієї висоти й однакових звуків у різних октавах (кількома голосами чи інструментами).

Спросонку – у напівсонному стані, не зовсім прокинувшись. Отже, це і є спільнокореневе слово до «сонний».

Соняшник – однорічна трав'яниста олійна рослина родини складноцвітих з високим грубим стеблом і великою жовтою квіткою (суцвіттям). 

Підсоння – місце, простір, добре освітлювані сонцем; осоння. 

Відповідь: Б.

ТЕМА: Морфологія. Творення й правопис неозначених і заперечних займенників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема займенники.

Із заперечними займенниками ні пишемо разом: ніякий, ніскільки, нічий.

Частки ані-, аби-, де- потрібно писати із займенниками разом: дехто, декотрий,абищо, абихто, деякий.

Частки казна-, хтозна-, буд-, -небудь потрібно писати із займенниками через дефіс: скільки-небудь, будь-який, будь-що, хто-небудь, будь-чий, будь-хто, хтозна-що.

Частку хтозна- потрібно писати разом.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення в групах приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема слова, у яких позначаємо спрощення в групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, яке забезпечує милозвучність. У групах приголосних -ждн-,  -здн-, -стн-, -стл- відбувається спрощення, тобто приголосні [д] та [т] випадають.

Отже, спрощення відбуватиметься в словах пристрасний, щасливий, об’їзний,захисник, корисно, обласний, водоочисний, свиснути, персні,корисливий, злісний, особистісний, перехресний, капосний, доблесний, тижневик.

Є винятки, де спрощення не відбувається: шістнадцять.

Не відбувається також спрощення в іншомовних словах: студентський, агентство, контрастний.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання числівників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати кількісні числівники.

Проаналізуймо запропоновані числівники.

Числівник сто в усіх відмінках, крім називного та знахідного, має закінчення -а. Отже, за першим числом можна зробити висновок, що варіанти Б, В та Д не правильні. Числівник сім в орудному відмінку має форми сімома та сьома. Отже, форма сіма не є правильною.

Відповідь – А.