Тести ЗНО/НМТ онлайн з фізики — пробне ЗНО, починаючи з 1170

Завдання 1171 з 1340

Впишіть відповідь:

Перевірити Наступне Читати пояснення

Коментарі доступні лише для зареєстрованих користувачів. Дивитись умови перегляду пояснень >>>.

Пояснення

ТЕМА: Молекулярна фізика і термодинаміка. Основи термодинаміки. Коефіцієнт корисної дії теплової машини.

Завдання скеровано на перевірку знання і розуміння поняття коефіцієнта корисної дії.

З одного боку коефіцієнт корисної дії $\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\eta}$ теплової машини − фізична величина, яка характеризує економічність теплової машини і дорівнює відношенню роботи $A,$ виконуваної машиною за цикл, до кількості теплоти $Q,$ одержуваної від нагрівника: $$ \style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\eta}=\frac AQ\cdot 100\ \text{%}. $$

З іншого боку коефіцієнт корисної дії ідеальної теплової машини дорівнює: $$ \style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\eta}=\frac{T_\text{н}-T_\text{х}}{T_\text{н}}\cdot 100\ \text{%}, $$ де $T_\text{н}$− температура нагрівника; $T_\text{х}$ − температура холодильника

Прирівняємо ці два вирази для коефіцієнта корисної дії: \begin{gather*} \frac AQ\cdot 100\ \text{%}=\frac{T_\text{н}-T_\text{х}}{T_\text{н}}\cdot 100\ \text{%}. \end{gather*}

Визначімо із цієї рівності кількість теплоти $Q,$ яку має передати нагрівник робочому тілу $(T_\text{н}=527\ ^\circ\mathrm{C}+273=800\ \text{К},$ $T_\text{х}=7\ ^\circ\mathrm{C}+273=280\ \text{К}):$

\begin{gather*} Q=\frac{A\cdot T_\text{н}}{T_\text{н}-T_\text{х}},\\[6pt] Q=\frac{5,2\cdot 10^3\ \text{Дж}\cdot 800\ \text{К}}{800\ \text{К}-280\ \text{К}}=8000\ \text{Дж}=8\ \text{кДж}. \end{gather*}

Відповідь: 8.

Вид завдання: Завдання відкритої форми з короткою відповіддю (1 вид)
Знайшли помилку? Пишіть на

Завдання 1172 з 1340

Впишіть відповідь:

Перевірити Наступне Читати пояснення

Коментарі доступні лише для зареєстрованих користувачів. Дивитись умови перегляду пояснень >>>.

Пояснення

ТЕМА: Механіка. Елементи механіки рідин і газів. Архімедова сила. Умова плавання тіл.

Завдання скеровано на перевірку знання і розуміння повітроплавання тіл, уміння описувати його за допомогою формул.

Позначмо всі сили, що діють на систему тіл у повітрі: повітряна куля з гелієм ‒ вантаж. Це сила тяжіння $m_\text{в}\overrightarrow{g},$ що діє на вантаж, сила тяжіння $(m_\text{об}+m_\text{He})\overrightarrow{g},$ що діє на повітряну кулю (оболонка плюс гелій), виштовхувальна сила (сила Архімеда) $\overrightarrow{F}_A,$ що діє з боку повітря на цю систему тіл (див. рисунок).

За другим законом Ньютона векторна сума всіх сил дорівнюватиме нулю, оскільки в умові зазначено, що система не рухається: $$ m_\text{в}\overrightarrow{g}+(m_\text{об}+m_\text{He})\overrightarrow{g}+\overrightarrow{F}_A=0. $$

Запишімо це рівняння в проєкціях: $$ (m_\text{в}+m_\text{об}+m_\text{He})g=F_A. $$

Розпишімо силу Архімеда: $$ F_A=\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\rho}_\text{пов}gV, $$ де $\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\rho}_\text{пов}$ ‒ густина повітря, $g$ ‒ прискорення вільного падіння, $V$ ‒ об’єм системи куля ‒ вантаж. В умові зазначено, що об’єм вантажу малий, тож ним можна знехтувати. Оболонка кулі є тонкою, тобто нехтуємо її товщиною, яка не впливатиме на шуканий об’єм. Також в умові відмічено, що газонепроникна оболонка кулі не чинить опору зміні об’єму кулі, тобто тиск $p$ повітря ззовні кулі дорівнюватиме тиску, який чинить зсередини гелій. Отже, оскільки куля має неправильну форму, і ми не зможемо обчислити її об’єм, визначімо об’єм гелію $V_\text{He}$ з рівняння стану ідеального газу ‒ рівняння Менделєєва ‒ Клапейрона (ідеальність гелію і повітря теж зазначено в умові): $$ pV_\text{He}=\frac{m_\text{He}}{M_\text{He}}RT, $$ де $m_\text{He}$ ‒ маса гелію, $M_\text{He}$ ‒ молярна маса гелію, $R$ ‒ універсальна газова стала, $T$ ‒ абсолютна температура.

Тобто $$ V_\text{He}=\frac{m_\text{He}\cdot RT}{p\cdot M_\text{He}}. $$

Запишімо рівняння Менделєєва ‒ Клапейрона для повітря: $$ pV_\text{пов}=\frac{m_\text{пов}}{M_\text{пов}}RT. $$

Звідси визначімо густину повітря: $$ \frac{pM_\text{пов}}{RT}=\frac{m_\text{пов}}{V_\text{пов}}=\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\rho}_\text{пов}. $$

Підставімо вирази для густини повітря і для об’єму гелію у формулу виштовхувальної сили:

$$ F_A=\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\rho}_\text{пов}gV=\frac{pM_\text{пов}}{RT}\cdot g\cdot \frac{m_\text{He}\cdot RT}{p\cdot M_\text{He}}=\frac{M_\text{пов}}{M_\text{He}}\cdot m_\text{He}g. $$

Повернімося до запису другого закону Ньютона в проєкціях і визначімо шукану величину ‒ масу гелію:

\begin{gather*} (m_\text{в}+m_\text{об}+m_\text{He})g=F_A,\\[6pt] (m_\text{в}+m_\text{об}+m_\text{He})g=\frac{M_\text{пов}}{M_\text{He}}\cdot m_\text{He}g,\\[6pt] m_\text{в}+m_\text{об}+m_\text{He}=\frac{M_\text{пов}}{M_\text{He}}\cdot m_\text{He},\\[6pt] m_\text{He}\left(\frac{M_\text{пов}}{M_\text{He}}-1\right)=m_\text{в}+m_\text{об},\\[6pt] m_\text{He}=\frac{m_\text{в}+m_\text{об}}{M_\text{пов}/M_\text{He}-1},\\[6pt] m_\text{He}=\frac{225\ \text{кг}+400\ \text{кг}}{\frac{29\cdot 10^{-3}\ \text{кг/моль}}{4\cdot 10^{-3}\ \text{кг/моль}}-1}=\frac{625}{\frac{25}{4}}\ \text{моль}=100\ \text{кг}. \end{gather*}

Відповідь: 100.

Вид завдання: Завдання відкритої форми з короткою відповіддю (1 вид)
Знайшли помилку? Пишіть на

Завдання 1173 з 1340

Впишіть відповіді:

1.			2.

Перевірити Наступне Читати пояснення

Коментарі доступні лише для зареєстрованих користувачів. Дивитись умови перегляду пояснень >>>.

Пояснення

ТЕМА: Механіка. Основи динаміки. Сила пружності. Закон Гука.

Завдання скеровано на перевірку знання і розуміння закону Гука.

1. Сила пружності $\overrightarrow{F}_\text{пруж}$ − це сила, яка виникає під час деформації тіла і намагається повернути тіло в недеформований стан. За законом Гука в разі малих пружних деформацій розтягнення або стиснення сила пружності прямо пропорційна видовженню тіла: $$ \overrightarrow{F}_\text{пруж}=-k\overrightarrow{x}. $$

Знак мінус показує, що сила пружності напрямлена в бік, протилежний видовженню.

Запишімо закон Гука для модулів: $$ F_\text{пруж}=k|x|=k|\Delta l|, $$ де $x=\Delta l$ – видовження, $k$ – жорсткість пружини.

\begin{gather*} k=\frac{F_\text{пруж}}{|x|},\\[6pt] k=\frac{45\ \text{Н}}{0,15\ \text{м}}=300\frac{\text{Н}}{\text{м}}. \end{gather*}

Відповідь: 300.

2. Визначімо силу пружності $F_\text{пруж1}$ у разі видовження тієї самої пружини $(k=300\ \text{Н/м})$ на $|x_1|=10\ \text{см}=0,1\ \text{м}:$

\begin{gather*} F_\text{пруж1}=k|x_1|,\\[7pt] F_\text{пруж1}=300\ \text{Н/м}\cdot 0,1\ \text{м}=30\ \text{Н}. \end{gather*}

Відповідь: 30.

Відповідь: 1. 300. 2. 30.

Вид завдання: Завдання відкритої форми з короткою відповіддю, структуроване
Знайшли помилку? Пишіть на

Завдання 1174 з 1340

Позначте відповіді:

	А	Б	В	Г	Д
1
2
3
4

Перевірити Наступне Читати пояснення

Коментарі доступні лише для зареєстрованих користувачів. Дивитись умови перегляду пояснень >>>.

Пояснення

ТЕМА: Квантова фізика. Елементи теорії відносності.

Завдання скеровано на перевірку знання і розуміння дослідів або спостережень, що сприяли відкриттям із розділів «Елементи теорії відносності», «Світлові кванти» й «Атом та атомне ядро».

1. Явище радіоактивності – засвічення фотопластинки солями Урану (Г).

Анрі Антуан Беккерель (1852–1908) − французький фізик, знаючи, що рентгенівські промені, на відміну від світлових, проходять крізь чорний папір, узяв загорнуту в чорний папір фотопластинку, поклав на неї крупинки уранової солі й на кілька годин виніс фотопластинку на яскраве сонячне світло. Після проявлення на фотопластинці виявилися темні плями саме в тих місцях, де лежала уранова сіль. Таким чином було з’ясовано, що уранова сіль дійсно випускає випромінювання, яке має велику проникну здатність і діє на фотопластинку. Беккерель вирішив продовжити дослідження і підготував дослід, який дещо відрізнявся від попереднього. Проте науковцю завадила похмура погода, і він із жалем поклав готову до досліду фотопластинку з урановою сіллю та мідним хрестом між ними в шухляду стола. Через кілька днів, так і не дочекавшись появи сонця, Беккерель вирішив про всяк випадок проявити фотопластинку. Результат був несподіваним: на пластинці з’явився контур хреста. Тож сонячне світло тут ні до чого, і сіль Урану сама, без впливу зовнішніх чинників, випускає невидиме випромінювання, якому не є перешкодою навіть шар міді! Пізніше таке випромінювання назвали радіоактивним випромінюванням (від латин. radio − випромінюю, activus − дієвий); здатність речовин до радіоактивного випромінювання – радіоактивністю. Це був 1896 рік.

2. Планетарна модель атома − бомбардування альфа-частинками золотої фольги (А).

Вузький пучок $\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\alpha}\text{-частинок}$ зі свинцевого контейнера спрямовувався на тонку золоту фольгу, а далі потрапляв в екран, покритий шаром кристалів цинк сульфіду. Якщо в такий екран улучала $\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\alpha}\text{-частинка},$ то в місці її влучання відбувався слабкий спалах світла. Переважна більшість $\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\alpha}\text{-частинок}$ проходила крізь золоту фольгу, не змінюючи напрямку руху, деякі відхиляються від початкової траєкторії. Приблизно одна з $20000$ частинок відскакувала від фольги, начебто натикаючись на якусь перешкоду. Після зазначених дослідів Ернест Резерфорд (1871–1937), видатний англійський фізик, у 1911 р. запропонував ядерну модель будови атома: атом складається з позитивно зарядженого ядра, оточеного негативно зарядженими частинками − електронами; саме в ядрі зосереджена мало не вся маса атома.

Ядерна (планетарна) модель атома, запропонована Резерфордом, була розвинена в роботах видатного данського фізика Нільса Бора (1885–1962). Саме на ядерній моделі ґрунтується сучасне уявлення про будову атома.

3. Закони фотоефекту – опромінювання металів світлом (В).

Розрізняють зовнішній фотоефект, за якого фотоелектрони вилітають за межі тіла, і внутрішній фотоефект, за якого електрони, «вирвані» світлом із молекул і атомів, залишаються всередині тіла.

Зовнішній фотоефект відкрив німецький фізик Г. Герц 1887 р., а детально дослідив О. Столєтов (1839–1896) у 1888–1890 рр. Для вивчення фотоефекту О. Столєтов використав пристрій, сучасне зображення якого схематично наведено на рисунку. Усередині камери, з якої викачано повітря, розташовані два електроди (катод К і анод А), на які подається напруга від джерела постійного струму.

4. Три типи радіоактивних променів – дія магнітного поля на випромінювання урану (Б).

Досліди з вивчення природи радіоактивного випромінювання показали, що радіоактивні речовини можуть випромінювати промені трьох видів: позитивно заряджені частинки ($\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\alpha}$ (альфа)-випромінювання), негативно заряджені частинки ($\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\beta}$ (бета)-випромінювання) і нейтральні промені ($\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\gamma}$ (гамма)-випромінювання). На рисунку зображено схему одного з таких дослідів: пучок радіоактивного випромінювання потрапляє спочатку в сильне магнітне поле постійного магніту, а потім на фотопластинку. Після проявлення фотопластинки на ній чітко видно три темні плями. Найбільший внесок у вивчення $\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\alpha}\text{-випромінювання}$ зробив Е. Резерфорд. Він одним із перших з’ясував, що $\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\alpha}\text{-випромінювання}$ − це потік ядер атомів Гелію. $\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\beta}\text{-випромінювання},$ як і $\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\alpha}\text{-випромінювання},$ відхиляється магнітним полем, але в протилежний бік. Виявлено, що $\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\beta}\text{-випромінювання}$ − це потік електронів, які летять із величезною швидкістю (наближеною до швидкості поширення світла). Вивчення $\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\gamma}\text{-випромінювання}$ показало, що це електромагнітні хвилі надзвичайно високої частоти (понад $10^{18}$ Гц).

Відповідь: 1Г, 2А, 3В, 4Б.

Вид завдання: Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)
Знайшли помилку? Пишіть на

Завдання 1175 з 1340

Позначте відповіді:

	А	Б	В	Г	Д
1
2
3
4

Перевірити Наступне Читати пояснення

Коментарі доступні лише для зареєстрованих користувачів. Дивитись умови перегляду пояснень >>>.

Пояснення

ТЕМА: Коливання і хвилі. Оптика. Шкала електромагнітних хвиль. Властивості електромагнітного випромінювання різних діапазонів.

Завдання скеровано на перевірку знань про різні види електромагнітного випромінювання і їхні джерела.

Під час розпаду радіонуклідів у ядерному реакторі виникає радіоактивне випромінювання, один із видів якого – гамма-промені.

Будь-які тіла, температура яких вища від абсолютного нуля, випромінюють інфрачервоні промені. Саме на цьому ґрунтується застосування їх у тепловізорах – приладах нічного бачення. Тому гарячий чай є джерелом інфрачервоного (теплового) випромінювання.

Радіохвилі – від наддовгих із довжиною понад $10\ \text{км}$ до ультракоротких і мікрохвиль із довжиною менш ніж $0,1\ \text{мм}$ – породжує змінний електричний струм. Електромагнітні хвилі радіодіапазону породжені високочастотним змінним струмом, який створюють генератори високочастотних електромагнітних коливань. У цьому завданні джерелом радіохвиль є супутник зв’язку.

Люмінофор – речовина, яка здатна світитися за збудження, тобто люмінесціювати. Люмінофори широко використовують в електроніці, наприклад, ними вкривають екран телевізора, електропроменевої трубки, де їхнє світіння за бомбардування електронами формує зображення, у сцинтиляційних лічильниках тощо. Людське око сприймає це світіння, отже це діапазон видимого світла.

Відповідь: 1В, 2А, 3Г, 4Д.

Вид завдання: Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)
Знайшли помилку? Пишіть на

Завдання 1176 з 1340

Позначте відповіді:

	А	Б	В	Г	Д
1
2
3
4

Перевірити Наступне Читати пояснення

Коментарі доступні лише для зареєстрованих користувачів. Дивитись умови перегляду пояснень >>>.

Пояснення

ТЕМА: Електродинаміка. Магнітне поле, електромагнітна індукція. Сила Ампера.

Завдання скеровано на перевірку знання і розуміння сили, що діє на провідник із струмом із боку магнітного поля – сили Ампера, уміння визначати її напрямок.

Сила Ампера − це сила, із якою магнітне поле діє на провідник зі струмом.

Напрямок сили Ампера визначають за правилом лівої руки (див. рисунок): якщо ліву руку розташувати так, щоб лінії магнітної індукції $\overrightarrow{B}$ входили в долоню, а чотири витягнуті пальці вказували напрямок струму $I$ в провіднику, то відігнутий на $90^\circ$ великий палець укаже напрямок сили Ампера $\overrightarrow{F}_A.$

Розгляньмо кожний зображений варіант. Ліву руку орієнтуватимемо відносно сторінки з рисунком. Пригадаймо позначення:

На рисунку 1 вектор магнітної індукції напрямлений перпендикулярно до площини рисунка від вас (позначено хрестиком). Отже, зорієнтуймо ліву руку долонею до себе (лінії магнітної індукції входять в долоню), чотири пальці напрямлені вертикально вгору за напрямком струму, тоді великий палець, відігнутий на $90^\circ,$ буде напрямлений ліворуч у площині рисунка – варіант А.

На рисунку 2 вектор магнітної індукції напрямлений вертикально вниз, отже долоню зорієнтуймо торцем (перпендикулярно) до площини рисунка, а чотири пальці руки спрямуймо праворуч за напрямком сили струму. Тоді великий палець, відігнутий на $90^\circ,$ буде напрямлений перпендикулярно до площини рисунка від вас – варіант В.

На рисунку 3 сила Ампера не діятиме, оскільки напрямок сили струму збігається з напрямком вектора магнітної індукції та неможливо зорієнтувати ліву руку відповідно до правила визначення сили Ампера. За формулою сила Ампера також дорівнює нулю. Оскільки кут $\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\alpha}$ між напрямком струму в провіднику й вектором магнітної індукції дорівнює $0^\circ,$ синус кута $0^\circ$ дорівнює нулю, відповідно й сила Ампера дорівнює нулю: $$ F_A=BIl\sin\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\alpha}, $$ де $l$ – довжина провідника; $$ F_A=BIl\sin0^\circ=BIl\cdot 0=0. $$ Отже, сила Ампера не діятиме на провідник – варіант Д.

На рисунку 4 вектор магнітної індукції напрямлений перпендикулярно до площини рисунка до вас (позначено точками). Отже, зорієнтуймо ліву руку долонею від себе (лінії магнітної індукції входять в долоню), чотири пальці напрямлені вертикально вгору за напрямком струму, тоді великий палець, відігнутий на $90^\circ,$ буде напрямлений праворуч у площині рисунка – варіант Б.

Відповідь: 1А, 2В, 3Д, 4Б.

Вид завдання: Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)
Знайшли помилку? Пишіть на

Завдання 1177 з 1340

Позначте відповіді:

	А	Б	В	Г	Д
1
2
3
4

Перевірити Наступне Читати пояснення

Коментарі доступні лише для зареєстрованих користувачів. Дивитись умови перегляду пояснень >>>.

Пояснення

ТЕМА: Молекулярна фізика і термодинаміка. Основи термодинаміки. Застосування першого закону термодинаміки до ізопроцесів. Адіабатний процес.

Завдання скеровано на перевірку знання і розуміння першого закону термодинаміки й уміння застосовувати його до адіабатного та ізопроцесів.

Перший закон (начало) термодинаміки: кількість теплоти $Q,$ передана системі, йде на зміну внутрішньої енергії системи $\Delta U$ та на виконання системою роботи $A$ проти зовнішніх сил: $$ Q=\Delta U+A. $$

1. Ізотермічний процес. Під час цього процесу температура, а отже, і внутрішня енергія газу не змінюються $(\Delta U=0),$ тому рівняння першого закону термодинаміки має вигляд $$ Q=A. $$

Під час ізотермічного процесу вся передана газу кількість теплоти йде на виконання механічної роботи.

Варіант відповіді – Г.

2. Адіабатний процес. Це процес, який відбувається без теплообміну з навколишнім середовищем. Під час адіабатного процесу кількість теплоти $Q,$ передана системі, дорівнює нулю, тому перший закон термодинаміки має вигляд $$ \Delta U+A=0,\ \text{або}\ A=-\Delta U. $$

Під час адіабатного розширення газ виконує додатну роботу за рахунок зменшення внутрішньої енергії, а температура газу зменшується.

Відповідний варіант відповіді – В.

3. Ізохорний процес. Під час цього процесу об’єм газу не змінюється $(\Delta V=0)$ і газ роботу не виконує $(A=0),$ тому рівняння першого закону термодинаміки має вигляд \begin{gather*} Q=\Delta U. \end{gather*}

Під час ізохорного процесу вся передана газу кількість теплоти витрачається на збільшення внутрішньої енергії газу.

Варіант відповіді – А.

4. Ізобарний процес. Під час цього процесу виконується робота і змінюється внутрішня енергія газу, тому рівняння першого закону термодинаміки має вигляд $$ Q=\Delta U+A. $$

Під час ізобарного процесу передана газу кількість теплоти йде і на збільшення внутрішньої енергії газу, і на виконання механічної роботи.

Варіант відповіді – Б.

Відповідь: 1Г, 2В, 3А, 4Б.

Вид завдання: Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)
Знайшли помилку? Пишіть на

Завдання 1178 з 1340

Позначте відповіді:

А	Б	В	Г

Перевірити Наступне Читати пояснення

Коментарі доступні лише для зареєстрованих користувачів. Дивитись умови перегляду пояснень >>>.

Вид завдання: Завдання з вибором однієї правильної відповіді
Знайшли помилку? Пишіть на

Завдання 1179 з 1340

Позначте відповіді:

А	Б	В	Г

Перевірити Наступне Читати пояснення

Коментарі доступні лише для зареєстрованих користувачів. Дивитись умови перегляду пояснень >>>.

Пояснення

ТЕМА: Квантова фізика. Елементи теорії відносності. Світлові кванти. Кванти світла (фотони).

Завдання скеровано на перевірку знання і розуміння поняття імпульсу фотона.

Імпульс $p$ фотона дорівнює відношенню його енергії $E$ до швидкості руху $c$ й обернено пропорційний довжині хвилі $\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\lambda}$ фотона: $$ p=\frac{E}{c}=\frac{h\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\nu}}{c}=\frac{h}{\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\lambda}}, $$ де $\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\nu}$ ‒ частота випромінювання, $h$ ‒ стала Планка.

Модуль імпульсу фотона видимого світла $$ p_1=\frac{h}{\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\lambda}_1}. $$

Модуль імпульсу фотона рентгенівського випромінювання $$ p_2=\frac{h}{\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\lambda}_2}. $$

Визначімо співвідношення $p_1$ і $p_2:$

\begin{gather*} \frac{p_1}{p_2}=\frac{h}{\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\lambda}_1}:\frac{h}{\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\lambda}_2}=\frac{h}{\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\lambda}_1}\cdot\frac{\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\lambda}_2}{h}=\frac{\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\lambda}_2}{\style{font-style:normal;font-weight:bold;font-size:1.1em}{\lambda}_1},\\[6pt] \frac{p_1}{p_2}=\frac{60\ \text{пм}}{600\ \text{нм}}=\frac{60\cdot 10^{-12}\ \text{м}}{600\cdot 10^{-9}\ \text{м}}=10^{-4},\\[6pt] p_1=10^{-4}p_2. \end{gather*}

Відповідь: Г.

Вид завдання: Завдання з вибором однієї правильної відповіді
Знайшли помилку? Пишіть на

Завдання 1180 з 1340

Позначте відповіді:

А	Б	В	Г

Перевірити Наступні запитання Читати пояснення

Коментарі доступні лише для зареєстрованих користувачів. Дивитись умови перегляду пояснень >>>.

Пояснення

ТЕМА: Коливання і хвилі. Оптика. Прямолінійність поширення світла в однорідному середовищі.

Завдання скеровано на перевірку знання і розуміння закону прямолінійного поширення світла, а також понять повної тіні й півтіні.

Джерело світла, яке випромінює світло однаково в усіх напрямках і розмірами якого, зважаючи на відстань до місця спостереження, можна знехтувати, називають точковим джерелом світла.

Найкращим прикладом точкових джерел світла є зорі, адже ми спостерігаємо їх із Землі, тобто з відстані, що в мільйони разів перевищує розміри самих зір.

Джерела світла, що не є точковими, називають протяжними джерелами світла.

Повна тінь ‒ це область простору, у яку не потрапляє світло від джерела.

Якщо джерело світла є точковим, тінь від предмета буде чіткою. У цьому разі утворюється тільки повна тінь.

Якщо тіло освітлене протяжним джерелом світла, то утворюється тінь із нечіткими контурами, тобто утворюється не тільки повна тінь, а ще й півтінь.

Півтінь ‒ це область простору, освітлена деякими з наявних точкових джерел світла або частиною протяжного джерела.

Повну тінь і півтінь пояснюють відповідно до закону прямолінійного поширення світла.

Отже, правильна відповідь ‒ Б.

Відповідь: Б.

Вид завдання: Завдання з вибором однієї правильної відповіді
Знайшли помилку? Пишіть на