ТЕМА: Українська СРР в умовах нової економічної політики (1921–1928 роки).

«Кореніза́ція» – політика залучення представників корінного населення радянських республік й автономій до місцевого керівництва й надання офіційного (а інколи й панівного) статусу їхнім національним мовам для утвердження радянської влади і створення для неї національного підґрунтя.

Започатковану рішенням XII з’їзду РКП(б) у квітні 1923 року «коренізацію» формально реалізовували до 1938 року, фактично до початку 1930-х років. В УСРР її проводили у формі українізації.

«Коренізація» сприяла збільшенню представництва українців в органах влади, культури, освіти, державних установ; розширенню сфери застосування української мови в суспільстві; пробудженню інтересу до української культури.

Головними провідниками цієї політики в УСРР були Олександр Шумський і Микола Скрипник. Самогубство останнього вважають завершенням реалізації політики українізації. Більшість національних кадрів і митців, які проявили себе в 1920-ті роки, були репресовані сталінським режимом.

Тобто в результаті здійснення в Україні в 1920–1930-х роках політики «коренізації» було збільшено частку українців у керівних кадрах республіканського партійно-радянського апарату.

Правильна відповідь – Г.

ТЕМА: Українська СРР в умовах нової економічної політики (1921–1928 роки).

Однією із причин переходу 1921 року більшовиків до нової економічної політики було піднесення масового селянського повстанського руху проти політики «воєнного комунізму». На території України селянський рух окрім соціального змісту все виразніше почав набирати рис національно-визвольного. Активно діяли повстанські загони на чолі з Нестором Махном, тривало існування Холодноярської республіки (1918–1922 роки), діяли десятки менших повстанських загонів. За межами України вирували могутні Тамбовське («Антоновщина») і Сибірське селянські повстання, повстання на Балтійському флоті (Кронштадське повстання) тощо.

Правильна відповідь – Г.

ТЕМА: Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918–1921 роки).

Маркери у джерелі – «був великою поразкою української дипломатії та гробом самостійності Української держави в новітніх часах», «Польща і більшовицька Росія поділились українськими землями, як в Андрусові в 1667 році» –указують на умови Ризького мирного договору між радянськими республіками й Польщею.

Згідно з умовами договору було визначено лінію кордону між державами: до Польщі відходили західноукраїнські (Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Поділля, Холмщина, Підляшшя) і західнобілоруські землі; «Росія і Україна відмовляються від усяких прав і претензій на землі, розташовані на захід від кордону... Зі свого боку Польща відмовлялася на користь України й Білорусії від усяких прав і претензій на землі, розташовані на схід від цього кордону».

Анрусівський договір (перемир’я) 1667 року був першим міжнародним договором, за яким сусідні держави ділили між собою територію української держави. За Ризьким договором лінія поділу території Української держави проходила не по Дніпру, а значно західніше.

Правильна відповідь – Б.

ТЕМА: Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918–1921 роки).

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві урочисто проголошено возз’єднання УНР і ЗУНР.

Правильна відповідь – Г.

ТЕМА: Українська революція.

Наведені факти є фактами біографії Сергія Єфремова.

Правильна відповідь – А.

ТЕМА: Українська революція.

В Універсалі зазначено: «Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй Землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають – вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сейм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори». А далі наголошено, що Центральна Рада буде «творити новий лад вільної автономної України».

Тобто гасло українського національно-визвольного руху, яке відповідає змісту Першого Універсалу Української Центральної Ради (УЦР), – «Автономію Україні!»

Правильна відповідь – Б.

ТЕМА: Україна в Першій світовій війні.

Маркери в джерелі – «наша головна мета в цій війні полягає у довготривалому ослабленні Росії», «ми приступимо до створення незалежної від Росії Української держави», «.., ми будемо підтримувати діяльність Союзу визволення України»» – чітко вказують на стратегічні наміри Австро-Угорщини та загалом Четвертного союзу, який був противником країн Антанти (Росія, Англія, Франція та держави, що до них приєдналися).

Правильна відповідь – В.

ТЕМА: Культура України у другій половини ХІХ – на початку ХХ ст.

Значну частку своїх доходів вони направляли на меценатську діяльність, підтримуючи і створюючи сприятливі умови для розвитку української культури.

Правильна відповідь – А.

ТЕМА Наддніпрянська Україна в 1900–1914 роках.

Завдання скеровано на перевірку знання основних подій Російської революції 1905–1907 років і їхнього впливу на український національно-визвольний рух. Також завдання скеровано на перевірку вміння здобувати інформацію із джерела й застосовувати набуті знання з огляду на його зміст, установлювати причиново-наслідкові зв’язки.

Алгоритм виконання завдання такий:

• з’ясувати, що потрібно ідентифікувати (саме джерело, описану в ньому подію чи явище, персонаж тощо);
• у тексті джерела виділити маркери – ключові слова, словосполучення тощо, що дають змогу впізнати предмет ідентифікації;
• проаналізувати їх, узагальнити й вибрати варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить виділеним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – здобутки українського національно-визвольного руху.

Маркери в джерелі – «За рік після його оприлюднення діяло 15 українських видавництв і виходило майже 20 українських періодичних видань», «газета “Хлібороб”» у Лубнах», «першої щоденної української газети “Громадська думка” у Києві» – указують на 1906 рік і видання, які виходили друком завдяки діяльності мецената й політичного діяча Євгена Чикаленка.

Такий вплив на український національно-визвольний рух справив «Маніфест…» імператора Миколи ІІ від 17 жовтня 1905 року, який під тиском революції, розпочатої 1905 року, декларував «дарування народу» демократичних прав.

Правильна відповідь – Г.