ТЕМА: Твори українських письменників-емігрантів. Іван Багряний «Тигролови»

Завдання перевіряє ваше знання образів головних героїв.

Головним героєм  роману Івана Багряного «Тигролови» є Григорій Многогрішний – нащадок українського гетьмана Дем'яна Многогрішного/

Відповідь – А.

ТЕМА: Сучасний літературний процес. Літературні угруповання (Бу-Ба-Бу, «Нова дегенерація», «Пропала грамота», «ЛуГоСад»). Творчість Ю. Андруховича.

Завдання перевіряє вміння орієнтуватися в основних тенденціях розвитку сучасної літератури; знати літературні угруповання 80-90-х років, найвизначніших представників літератури.

Юрій Андрухович – сучасний поет, прозаїк, перекладач, есеїст, творчість якого пов’язують із напрямком постмодернізму, що прийшов на зміну модернізму ще на початку 80-х років XX ст., і це має свою точку відліку – 1985 рік, коли Ю. Андрухович разом із В. Небораком та О. Ірванцем заснували поетичну групу «Бу-Ба-Бу» (Бурлеск-Балаган-Буфонада).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Основні теоретико-літературні поняття: епос, новела, оповідання, повість, роман, різновиди повісті та роману; драма, комедія, трагікомедія, власне драма, містерія, драма-феєрія; різновиди роману (роман у новелах, роман у віршах).

Завдання перевіряє вміння визначати жанр (жанровий різновид) художнього твору.

Ураховуючи певні особливості літературного твору, ми визначаємо його жанр. Щоб виконати це завдання, потрібно спочатку згадати назви творів запропонованих письменників, а потім установити їх провідні жанри.

Іван Багряний утвердив жанр українського пригодницького роману;

Григір Тютюнник був блискучим новелістом;

Олександр Довженко працював у жанрі кіноповісті;

Остап Вишня створив новий жанр – усмішку.

Відповідь: 1Б, 2Г, 3Д, 4А.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Тарас Шевченко. «Гайдамаки». Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Ліна Костенко. «Маруся Чурай». Література XX ст. Валер’ян Підмогильний «Місто». Твори українських письменників-емігрантів. Іван Багряний «Тигролови».

Виконати це завдання допоможе знання сюжету та композиції літературних творів.

«Гінець до гетьмана» – частина роману у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай»;

«Треті півні» – поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки»;

«Польова царівна» – соціально-психологічного роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»;

«Дракон» – пригодницького роману «Тигролови».

Відповідь: 1Б, 2В, 3Д, 4Г.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Тарас Шевченко «Гайдамаки». Пантелеймон Куліш «Чорна рада». Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Література XX ст. Олександр Довженко «Україна в огні».

Виконати це завдання допоможе знання героїв літературних творів.

Персонажі Лаврін Запорожець і Мина Товченик діють у кіноповісті «Україна в огні», Ярема Галайда і Іван Гонта – у поемі «Гайдамаки», Матвій Гвинтовка і Кирило Тур – у романі «Чорна рада», Максим Ґудзь і Василь Польський – у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

Відповідь: 1Б, 2В, 3А, 4Д.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Григорій Квітка-Основ’яненко. Тарас Шевченко. Іван Франко. Іван Карпенко-Карий.

Завдання перевіряє вміння орієнтуватися у творчості письменників, визначати тематику й художні особливості їх творів.

Виконуючи це завдання, уважно прочитайте висловлювання письменників і знайдіть у ньому так звані «маркери», які допоможуть визначити, хто є автором того чи того висловлювання.

Висловлювання у рядку А належить Івану Карпенку-Карому. Тут ідеться про Борулю – головного героя трагікомедії «Мартин Боруля».

В основу поеми «Мойсей» Івана Франка покладено біблійну легенду про єврейського пророка. Про це автор каже у висловлюванні в рядку Б.

Григорій Квітка-Основ’яненко роздумує над причинами народної любові до його героїнь (рядок Г), зокрема Марусі з однойменної повісті. 

З’ясувати, яке висловлення належить Тарасу Шевченку, допоможе знання основних фактів біографії митця. Тарас Шевченко у висловленні, указаному в рядку Д,  каже про своє бажання не тільки малювати, а й писати поезії, а також згадує про Карла Брюллова, який відіграв у житті Шевченка вирішальну роль, допомігши викупити його з кріпацтва.

Відповідь: 1Г, 2Д, 3Б, 4А.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання апострофа.

Це завдання на правильне написання слів з апострофом. Для його виконання треба пригадати, що апостроф позначає на письмі тверду роздільну вимову приголосних звуків перед наступними я, ю, є, ї.

Апостроф треба ставити після букв я, ю, є, ї, які позначають звуки [йа], [йу], [йе], [йі], якщо ці я, ю, є, ї стоять після букв на позначення губних приголосних, звука р та префіксів, які закінчуються на приголосний звук.

Тому, виконуючи це завдання, поставимо апостроф у словах «прем’єра», «ім’я», оскільки перед ним стоїть буква на позначення губного звука.

У словах «бур’ян», «сузір’я» апостроф потрібен після букви р, а в слові «роз’ятрена» – після префікса.

У решті слів ми не ставимо апостроф: «різьбяр», «духмяна» – перед губним стоїть інший кореневий приголосний (крім р), «порятунок» – після [р] не вимовляємо [й].

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова

Це завдання на правильне слововживання. Одна з найпоширеніших лексичних помилок, що їх припускаються учасники зовнішнього незалежного оцінювання, – уживання росіянізмів (слів, скалькованих з російської мови) замість правильних українських слів.

У трьох варіантах є лексична помилка:

багаточисельні дзвінки (калька з російського слова многочисленные), коректний варіант цього словосполучення – численні дзвінки;

рішити завдання (калька з російського слова решить), правильно треба говорити виконати завдання;

погляди співпадають (калька з російського слова совпадают), натомість нормативним є варіант погляди збігаються.

Немає помилки в рядку «наступного разу».

Відповідь – В.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення

Завдання вимагає знаходження кореня в запропонованих словах і пошук спільнокореневих слів.

У наведених словах ми маємо справу з омонімічними коренями (такими, що звучать і пишуться однаково, але мають різне значення).

Спільнокореневим до слова «рад-и-ти» (давати кому-небудь пропозицію, вказівку, як діяти в яких-небудь обставинах) є «по-рад-а» (пропозиція, вказівка, як діяти в яких-небудь обставинах). Бачимо, що спільним для цих слів є корінь -рад-.

У слові «рад-ість» корінь -рад- за звуковим складом той самий, а за значенням – інший (почуття задоволення, втіха, приємність).

Слова «радіо» (передавання на відстань без дротів інформації за допомогою радіохвиль) і «рад-ист» (фахівець з передавання та приймання таких повідомлень) зовсім інші за значенням. Корінь -рад- у цих словах є омонімічним до кореня -рад- у слові «рад-и-ти».

Відповідь – Б.