ТЕМА: Синтаксис. Речення. Складнопідрядне речення.

Працюючи над цим завданням, пригадайте, що просте та складне речення можуть бути граматично синонімічними, тобто другорядний член у простому реченні передаватиме той самий зміст, що й підрядна частина складнопідрядного речення.

В основі завдання йдеться про підрядне причини. Як відомо, ця частина складнопідрядного речення вказує на причину того, про що йдеться в головній частині, відповідає на питання чому? через що? з якої причини? та приєднується сполучниками бо, тому що, через те що, оскільки, позаяк.

З-посеред запропонованих речень піддається відповідній трансформації лише варіант Ясний місяць зблід, засоромившись зірки та червоного ранку. Перебудований у складне речення, він виглядатиме так: Ясний місяць зблід, бо (тому що, через те що, оскільки, позаяк) засоромився зірки та червоного ранку.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Речення. Розділові знаки в різних видах речень

Це завдання перевіряє знання з пунктуації в простому та складному реченнях.

Уважно прочитайте запропоноване речення й обґрунтуйте кожен розділовий знак.

Унизу,(1) за Ворсклою,(2) розгорталися в заобрійну далеч мальовничі простори рідної Вкраїни,(3) звідти попід самі вікна підступало море народного життя з його журбами й радощами,(4) з чародійними пісенними вечорами,(5) сповненими поезії,(6) яка бентежила душу то піснею-задумою,(7) то лукавим жартом,(8) то щемкою сльозою.

Отже, коми 1 і 2 відокремлюють уточнювальну обставину місця: унизу, (де саме?) за Ворсклою,..

Кома 3 стоїть між частинами безсполучникового складного речення, а не складносурядного, як зазначено у варіанті Б. Отже, це неправильне пояснення вживання розділового знака.

Коми 4, 7, 8 розділяють однорідні члени речення (додатки життя з його журбами й радощами,(4) з чародійними пісенними вечорами… та …то піснею-задумою, то лукавим жартом, то щемкою сльозою).

Кома 5 ужита при відокремленому означенні, вираженому дієприкметниковим зворотом: … вечорами, сповненими поезії.

Кома 6 стоїть перед підрядною частиною складного речення: … сповненими поезії, яка бентежила душу…

Відповідь – Б.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова. Лексичні запозичення з інших мов

Завдання передбачає пошук відповідності між українськими й іншомовними словами.

Щоб дібрати правильні українські відповідники до запропонованих іменників, треба з’ясувати лексичне значення кожного слова.

Абориген – корінний житель країни або місцевості; тубілець, туземець, автохтон.

Агресор – той, хто вдається до агресії; нападник, загарбник.

Асистент – помічник професора, лікаря та ін. в тій чи іншій роботі.

Адвокат – юрист, який захищає обвинуваченого або веде якусь справу в суді, а також дає поради з правових питань; захисник, оборонець.

Таким чином увідповіднюємо подані слова: абориген – туземець; агресор – загарбник; асистент – помічник; адвокат – захисник. Зайвим серед українських слів є попередник.

Відповідь: 1–А, 2–Б, 3–Г, 4–Д.

ТЕМА: Морфологія

Уважно прочитайте речення. Поміркуйте, до якої частини мови належать потрібні вам слова.

На полях, (1)що розстилалися (2)обабіч дороги, чулися невиразні шерехи: (3)то тріск сухого бур’яну, то причаяне (4)шарудіння.

Будьте уважні, бо частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту.

Слово «що» може бути займенником і сполучником. Оскільки тут воно поєднує частини складнопідрядного речення і є членом речення (підметом), то це займенник (його можна замінити займенником «яка»).

Слово «обабіч» може бути прислівником і прийменником. Оскільки далі йде повнозначне слово (іменник) і ми можемо поставити до нього питання обабіч (чого?) дороги, то це прийменник.

Слово «то» є сполучником. Воно поєднує однорідні підмети. Окрім того, саме сполучники бувають повторюваними: то… то.

Слово «шарудіння» – віддієслівний іменник, бо позначає явище й відповідає на питання «що?».

Відповідь: 1–Б, 2–Г, 3–Д, 4–А.

ТЕМА: Синтаксис. Речення. Члени речення

Завдання вимагає визначити члени речення в запропонованих прикладах.

Зверніть увагу, що члени речення в цих варіантах виражені нетиповими засобами. Тому треба зважати насамперед на семантику (значення) слова й правильно ставити до нього питання.

Забування вичищає авгієві стайні пам'яті (авгієві стайні – додаток, виражений фразеологізмом).

Хвилина – це наче й мало (мало – присудок, виражений прислівником).

Глечики з глини прикрашали невеликий мисник (з глини – неузгоджене означення, виражене прийменниково-іменниковою сполукою).

Андрій раптом зупинився подумати (подумати – обставина мети, виражена дієсловом).

Вибиватися в люди – справа зовсім не проста (вибиватися в люди – підмет, виражений фразеологізмом).

Відповідь: 1–Д, 2–Б, 3–А, 4–В.

ТЕМА: Синтаксис. Речення. Розділові знаки в різних видах речень

Виконуючи це завдання, треба обґрунтувати випадки вживання тире. Проаналізуймо запропоновані речення.

Я усміхнусь – і все навкруг сміється (тире ставимо між частинами складносурядного речення, оскільки друга частина виражає наслідок того, про що йдеться в першій).

Печаль пече – гаряча і нестримна (тире ставимо при відокремленому означенні «гаряча і нестримна», яке стоїть у кінці речення).

Для гордої і владної душі життя і воля – на горі високій (тире в неповному реченні на місці пропущеного присудка «є», це зайвий варіант у цьому завданні).

Непереможна безборонність – твій меч єдиний і єдиний щит (тире ставимо між підметом і присудками, оскільки вони виражені іменниками).

На річці, у лісі, на полі – усюди німа тиша (тире ставимо після однорідних обставин, оскільки після них стоїть узагальнювальне слово «усюди»).

Відповідь: 1–Б, 2–А, 3–Д, 4–Г.

ТЕМА: Синтаксис. Речення. Типи складних речень за способом зв’язку їх частин: сполучникові й безсполучникові. Сурядний і підрядний зв’язок між частинами складного речення

Виконуючи це завдання, треба з'ясувати тип кожного запропонованого складного речення. Проаналізуймо їхню структуру.

Буря втрамбовувала сніг, іти було набагато легше (у цьому реченні дві граматичні основи, частини речення з’єднані без сполучника, отже, це складне безсполучникове речення).

У грудях несвідомо й непомітно заповнювало всі кутки прекрасне (це речення з однією граматичною основою й однорідними обставинами, отже, воно є простим реченням з однорідними членами – зайвий варіант у завданні).

Ось і річка, що має чотири броди, ось і принишкле село з корогвами тополь (у цьому реченні три граматичні основи, перша й друга частини поєднані сполучним словом «що», перша й третя частини – без сполучника, отже, речення складне зі сполучниковим і безсполучниковим зв’язком).

На хуторі повільно вмирає день і гасне перестигла бронза пшениць (речення має дві граматичні основи, частини поєднані сполучником і, отже, це складносурядне речення).

Догоряє липневий день, палахкотить на білих стінах собору, що вигнався в небо (речення з двома граматичними основами, перша з яких має однорідні присудки й поєднана з другою сполучним словом «що», отже, це складнопідрядне речення).

Відповідь: 1–Г, 2–Д, 3–А, 4–В.

ТЕМА: Розвиток мовлення. Зміст і будова тексту. Поділ тексту на абзаци, мікротеми

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до тексту.

Дати відповідь нескладно, якщо уважно переглянути текст і звернути увагу на згадані у варіантах імена.

У рядках 10–12 читаємо: «Крім батьків, сестер і гувернантки, в Аліси був вірний друг  - пан Чарлі. Насправді його звали Чарльз Лутвідж Доджсон, а що він трохи затинався, то вимовляв своє прізвище «До-до-доджсон», тож сестрички і прозвали його – Додо…».

А в рядках 22–26 є такий фрагмент: «Та осібно стоять кілька книжок, підписаних псевдонімом Льюїс Керрол, як ось дві повісті про Алісу, що їх ти тримаєш зараз у руках. Усе почалося, коли Додо розповів Алісі найхимернішу казку, яку їй траплялося чути. Так народився великий письменник Льюїс Керрол».

Отже, бачимо, що прізвище Доджсон, прізвисько Додо та псевдонім Керрол позначають у тексті ту саму особу – математика, письменника, автора повістей про Алісу.

Прізвище Ліддел належить самій Алісі, тобто є зайвим у цьому переліку: «Колись давно, коли й прабабусі твоєї не було на світі, жила собі в Англії дівчинка Аліса Ліддел» (рядки 1–2).

Відповідь: В.

ТЕМА: Розвиток мовлення. Текст як середовище функціонування мовних одиниць

Виконуючи це завдання, треба обов’язково звертатися до тексту.

Погляньмо на рядки 6, 7 і ширше – на весь контекст першого абзацу: «Колись давно, коли й прабабусі твоєї не було на світі, жила собі в Англії дівчинка Аліса Ліддел. Аліса мала тата, маму та двох сестричок. А ще гувернантку, яка навчала сестричок Ліддел добрих манер. Бо ж не так-то воно легко запам'ятати незліченні правила ґречності: як робити при знайомстві кніксен, і як за столом ніколи не брати першого кусня собі, і як розмовляти правильною мовою, без жоднісінького слова-паразита (ти ж знаєш, як важко їх позбутися, усіх «ну» і «карочє»)… Атож, тогочасною Англією правила королева Вікторія, і доба дістала назву «вікторіанської».

Бачимо, що Оксана Забужко починає свій текст довірливо,  доступно для читача-підлітка. Авторка звертається до нас на «ти», тонко іронізує з гувернантки, як часто підлітки іронізують зі своїх учителів, співчуває уявному співрозмовникові з приводу численним норм і правил, що їх диктує доросле суспільство.

Отже, й у доборі слів письменниця прагне наблизитися до читача, заговорити його мовою, одночасно визнаючи, що слова-паразити є справжньою проблемою мовлення сучасної молоді. Тому й уживає «ну» і «кароче».

Відповідь: Б.