ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова. Омоніми

Це завдання перевіряє знання лексики української мови, а саме груп слів за значенням.

Омоніми – це слова, що мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення. Омонімія подібна до полісемії (багатозначності), проте за змістом і походженням це різні явища.

Проаналізуймо запропоновані речення.

Слова шляхетний і шляхетський, талант і талан, бранець і обранець, свобода і слобода є паронімами (це слова, що дуже подібні за звучанням, нерідко – й за значенням, але не тотожні).

Слово душ має значення пристосування для обливання тіла тонкими струменями води. А інше слово душ у цьому ж реченні – це родовий відмінок множини від іменника жіночого роду душа (внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями​).

Однакове звучання цих слів маємо саме в цих формах душ (іменник чоловічого роду, Н.в.) та душ (множина, Р.в.). Отже, це омоніми, а саме омоформи.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Наказовий спосіб

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення форм дієслів, зокрема форм наказового способу.

Дієслова наказового способу в І особі множини (ми) мають закінчення -імо (якщо основа закінчується на голосний) або -мо (якщо основа закінчується на приголосний). Наприклад, ходімо, заспіваймо, повірмо, сядьмо, провітрімо, тчімо, біжімо тощо.

Отже, правильною буде форма творімо.

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексика. Лексична норма

Це завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Активні дієприкметники (які утворюють за допомогою суфіксів -уч-, -юч-, -ач-, -яч-, а в минулому часі – за допомогою суфікса -л-) в українській мові вживають досить рідко (особливо це зауваження стосується дієприкметників недоконаного виду). Ось приклади помилкового вживання таких дієприкметників: миючі засоби, діючий закон, працюючі люди тощо.

Отже, неправильним є словосполучення оточуюче середовище. Потрібно говорити навколишнє середовище або ж довкілля.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання числівників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати кількісні числівники.

Речення необхідно читати дуже уважно, щоб правильно визначити відмінок, у якому стоїть числівник.

Числівник 100 в усіх відмінках, крім називного й знахідного, має закінчення -а: ста. Числівники 5, 60 у родовому, давальному, орудному та місцевому відмінках мають паралельні форми (п’ятьма, п’ятьома, десятьма, десятьома, шістдесяти, шістдесятьох).

Числівники на позначення сотень за будовою є складними. У таких числівниках відмінюють першу й другу частини. Першу частину відмінюють так, як простий числівник. Отже, форми трьохсот, п’ятисот є правильними. А в орудному відмінку числівник шістсот матиме форми шістьмастами, шістьомастами. Форма шестистами є хибною. Решта числівників мають правильні відмінкові форми.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Ступені порівняння прикметників

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати форми ступенів порівняння якісних прикметників.

Якісні прикметники мають вищий і найвищий ступені порівняння.

Просту форму ступеня вищого ступеня порівняння утворюють за допомогою суфіксів -ш-, -іш- (цікавіші).

Також при творенні вищого ступеня суфікси ​-ок, -ек випадають:далекий – дальший.

При утворенні ступеня порівняння приголосні основи [г], [ж], [з] під час сполучення з суфіксом -ш- змінюються на [жч], тобто відбувається чергування приголосних: близький – ближчий.

Просту форму найвищого ступеня порівняння утворюють за допомогою префікса най- (найвідоміших). Частки що- та як- додають для посилення найвищого ступеня (якнайцікавіші).

Складену форму найвищого ступеня порівняння також утворюють за допомогою слів найбільш, найменш, що додають до прикметника: найбільш глибокого. Також складену форму найвищого ступеня порівняння можна утворювати за допомогою слів від усіх, над усе, до яких додають просту форму вищого ступеня – ближчий від усіх.

Пам’ятаймо, що ступені порівняння утворюють лише від якісних прикметників. Прикметник рекордний є відносним, а не якісним. Отже, ступені порівняння від нього утворити не можна. Форма найрекордніший є хибною.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот зазвичай передає додаткову дію підмета. У рядках А, Б, Г, В дія в дієприслівниковому звороті та дія, що передає присудок, стосуються різних діячів.

А от у рядку Д дієприслівник передає додаткову дію до основної дії того ж суб’єкта. Ми обираємо стиль одягу, і ми хочемо бути в центрі уваги й відчувати на собі сповнені захоплення погляди.

 Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння, подовження приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В іменниках середнього роду ІІ відміни користування та обладнання відбувається подовження нн в позиції між двома голосними. У словах повинні, ввічливими подвоєння відбувається на межі різних частин слова.

У слові облаштованих подвоєння не відбувається, адже це особлива форма дієслова – дієприкметник.

У множині іменників чоловічого роду ІІ відміни подовження не відбувається: тунель – тунелі – тунелях.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема прислівники.

Прислівники, утворені від одного слова в різних відмінках, потрібно писати окремо: рік у рік

Окремо потрібно писати прислівники на позначення почуттів, а також етикетні форми: на добраніч.

Разом пишемо прислівник поодинці.

Окремо пишемо прислівник на виплат.

Через дефіс потрібно писати прислівники з префіксом по- та суфіксами -ому,-єму, -е, -є, -и: по-моєму, по-вашому, по-іспанськи, по-четверте. А також прислівники урешті-решт, уряди-годи (прислівники, у яких повторюються, зіставляються чи протиставляються основи).

Частки казна-, хтозна-, будь-, -небудь пишемо з прислівниками через дефіс: казна-куди, хтозна-коли. Через дефіс також пишемо прислівники з частками -бо, -но, -то, -от, -таки: якось-то.

Через два дефіси пишемо прислівники хоч-не-хоч, будь-що-будь (прислівники, у яких повторювані в однаковій формі основи розділені прийменниками, що перейшли в префікси, та частками).

Відповідь – А.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

Розглянемо рядок з такими слова: доріжка, стежці, огороджений. Підкреслена літера в цих словах позначає різні звуки, тому що в слові доріжка звук буква ж означає звук [ж]; у слові стежці літера ж передає звук [з′]; у слові огороджений є африката дж (звук, що передаємо двома буквами).

У рядку ягідка, подзьобувати, радяться підкреслена літера теж позначає різні звуки. У слові ягідка літера д передає звук [д]. У слові радяться  літера д передає [д′]. У слові подзьобувати дз – це африката.

У рядку рюкзак, Великдень, жилетка підкреслені літери теж позначають різні звуки. У словах Великдень і рюкзак  літера к передає звук [ґ], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко. У слові жилетка літера к передає звук [к].

У рядку айсберг, соколиний, світовий підкреслена літера означає різні звуки: у слові айсберг літера с передає звук [з], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко; у слові соколиний літера с передає звук [с]. А слові світовий літера с передає звук [с′], адже [с] та губний  [в], що стоять поруч, взаємопом’якшуються, бо далі в слові голосний [і].

У рядку осьдечки, знімання, зів’янути підкреслені літери позначають той самий звук. Це [з′]. У слові осьдечки глухий [с] перед дзвінким [д] теж вимовляємо дзвінко. Також цей звук є м’яким, бо далі знак м’якшення. У слові знімання поруч стоять два звуки із групи д, т, з, с, ц, л, н, а після них голосний [і], тому вони взаємопом’якшуються. У слові зів’янути буква з передає теж звук [з′], адже далі голосний [і].

Відповідь – Д.