ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Подвоєні літери треба писати в таких словах:

Викрадення. Це іменник середнього роду ІІ відміни, має закінчення -я. Подовження тут відбувається в позиції між двома голосними звуками.

Рівнинному. У цьому прикметнику подвоєння відбувається на межі морфем (корінь + суфікс): рівнин (а) + -н- + -ий.

Еллади. Подовження відбувається в деяких власних назвах іншомовного походження. Такі слова потрібно запам’ятовувати.

Численне. Це прикметник, який є винятком (численний, старанний, рахманний, захланний).

Споряджені – дієприкметник. У цій особливій формі дієслова ніколи не пишемо подвоєних літер.

Відповідь – Г.

ТЕМА. Морфологія. Відмінювання іменників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників.

В українській мові не відмінюються жіночі прізвища на приголосний та -ко: Мар’яни Гриців, Ганни Гончарук.

А от чоловічі прізвища на -ко та приголосний змінюються: Данила Федоренка, Артема Сидька, Олега Плюща.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Числівник

Завдання перевіряє ваше вміння добирати правильні відмінкові форми числівників, правильно використовувати числівники на позначення часу.

В українській мові для позначення часу використовуються порядкові числівники. Вони вживаються в поєднанні з певними прийменниками, а саме: на, по, до, за.

Конструкція на позначення часу п’ятнадцять хвилин сьомої є хибною. Правильним відповідником буде: «П’ятнадцять хвилин на сьому».

Відповідь – Б.

ТЕМА:Орфографія. Спрощення в групах приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема слова, у яких позначають спрощення в групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, яке забезпечує милозвучність. У групах приголосних       -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- відбувається спрощення, тобто приголосні [д] та [т] випадають. Отже, спрощення є у словах свиснути, ненависний, тижневий, захисник, навмисно, провісник, радісний, цілісний, перехресний, злісний.

Є винятки, де спрощення не відбувається (пестливий, хвастнути).

Не відбувається також спрощення в іншомовних словах (агентство, баластний).

Відбувається спрощення і в групі скн: тріск, але тріснути.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

У словах зіставити, зябра літера з передає звук [з′]. Цей звук є і в слові просьба, адже глухий перед дзвінким уподібнюється до наступного і теж стає дзвінким.

Розглянемо рядок з такими слова: усмішці, смієшся, посмішка. Підкреслена літера у слові посмішка передає звук [ш], а у слові смієшся ця буква передає [c′:].

У рядку несеться тюльпан, тьмяно підкреслена літера позначає різні звуки. У словах тюльпан і тьмяно підкреслена буква – це звук [т′]. А у слові несеться ться – це [ц′: я].

У рядку перифраз, фонетика, любов підкреслена буква передає різні звуки: у словах перифраз, фонетика – це звук [ф], а у слові любов – це звук [в],

У словах край, закріплення підкреслена буква передає звук [к], а в слові вокзал це звук [ґ].

Відповідь –А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема прислівники.

Через два дефіси пишемо прислівники усього-на-всього, як-не-як.

Через дефіс потрібно писати прислівники з префіксом по- та суфіксами -ому, -єму, -е, -є, -и : по-чиновницьки, по-четверте. А також прислівник зроду-віку, з давніх-давен, видимо-невидимо, більш-менш, (схожі, однакові чи протилежні слова).

Частки казна-, хтозна-, будь-, -небудь пишемо із прислівниками через дефіс: хтозна-коли.

Прислівники спрадавна, довкруги потрібно писати разом, бо це стягнена форма.

Разом пишемо прислівники, першою частиною яких є частки ані-, аби-, що-, де-, як-. Тому разом потрібно писати прислівники щосереди, анічичирк, абиде.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в ускладненому реченні. Вставні слова

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості ускладнені речення із вставними словами.

Вставні слова виражають особисте ставлення мовця до свого повідомлення. Вони не є членами речення. Вставні слова можуть виражати оцінку повідомлюваного (буває, сподіваюся), упевненість або невпевненість (мабуть), джерело повідомлення (кажуть) тощо.

У четвертому реченні слова за давнім повір’ям указують на джерело повідомлення, від них не можна поставити питання до інших слів. Отже, ці слова є вставними.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в складному реченні

Це завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати види простих і складних речень, правильно розставляти розділові знаки між частинами складного речення.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

У складнопідрядному реченні Древні індійці вважали райдугу величним луком бога Індри за допомогою якого він пускав стріли, уражаючи злих демонів, що ховалися в чорні хмари необхідно поставити кому після головної частини перед початком підрядної означальної частини: Древні індійці вважали райдугу величним луком бога Індри, за допомогою якого він пускав стріли, уражаючи злих демонів, що ховалися в чорні хмари.

У мікротексті ця кома відсутня. Отже, це пунктуаційна помилка.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Велика літера у власних назвах

Завдання перевіряє ваші вміння розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Уважно перегляньте весь мікротекст, оскільки розуміння тексту, його стилю дозволить вам правильно дібрати відповідне за змістом слово.

Проаналізуймо лексичні значення запропонованих слів:

індійці – слово, на позначення національності, потрібно писати з малої;

земля – у тексті вживається на позначення поняття «ґрунт», потрібно писати з малої;

бог – у тексті вказує на міфологічного героя, потрібно писати з малої літери;

Богородиця – найвищий релігійний термін, потрібно писати з великої літери.

Відповідь – Г.