ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в безсполучниковому реченні

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібний правильний розділовий знак у безсполучникових реченнях.

Тире ставимо в реченні «Дощ пройшов хазяйським кроком – сад в росі купається», оскільки друга частина містить у собі наслідок того, про що йдеться в першій частині. 

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Написання прислівників разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Правильною відповіддю є варіант Б.

З дефісом пишемо:

• прислівники, складні прислівники, утворені з двох прислівників: без кінця-краю;
• складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів чи зі службовими словами між ними: коли-не-коли;
• неозначені прислівники, що мають у своєму складі словотворчі частки будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-:  де-небудь;
• два прислівники, утворені від іменників, пишуться через дефіс: по-латині і на-гора.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Закінчення -е у формі кличного відмінка мають усі іменники в рядку Д. У кличному відмінку однини іменники першої відміни м'якої групи мають закінчення -е: героїне.

Більшість безсуфіксних іменників другої відміни твердої групи утворюють кличний відмінок за допомогою закінчення -е: Назаре, генерале; іменники другої відміни чоловічого роду м’якої групи у кличному відмінку мають закінчення -у(ю), але Ілле.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Перед суфіксами -ськ-(ий), -ств-(о) деякі приголосні зазнають звукових змін, а саме:

• к, ц(ь), ч + -ськ-(ий), -ство-(о) дають -цьк-(нй), -цтв-(о): калмик – калмицький;
• г, ж, з + -ськ-(ий), -ств-(о) дають -ськ-(ий), -зтв-(о): Париж – паризький, Гаага – гаазький, Виборг – виборзький, Буг - бузький;
• х, ш, с + -ськ-(ий), -ств-(о) дають -ськ-(ий), -ств-(о): чех – чеський, Іртиш – іртиський, Чорнухи – чорнуський.

Зверніть увагу, поряд з українськими словами у мові співіснують запозичені слова, у деяких з них чергування та спрощення не відбувається: казах – казахський, Цюріх – цюріхський.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Складнопідрядне речення. Види підрядних речень

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати складнопідрядні речення, визначати види складнопідрядних речень, зображати речення схематично.

Згадаймо, що серед частин складнопідрядного речення виділяють незалежну, її називають головною частиною (головним реченням), і залежну – підрядну частину (підрядне речення).

Головною називають частину складнопідрядного речення, яка підпорядковує одну чи кілька підрядних частин (на лінійній схемі позначається квадратними дужками []). 

Підрядною називають частину складнопідрядного речення, яка залежить від головної або іншої підрядної частини. На лінійній схемі її позначають круглими дужками ( ).

Зверніть увагу, що підрядне речення може стояти перед головним, у середині головного, після головного. Від головної частини до підрядної ставимо питання.

Речення відповідає наведеній схемі в рядку Б. Зауважте, що в цьому реченні дві підрядні частини місця, одна з яких стоїть у середині головної частини.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Види складних речень

Завдання перевіряє ваше вміння визначати види складних речень.

Складним з різними типами синтаксичного зв’язку є речення «Вже вечір тіні склав у стоси, за обрій котиться курай, і дальні пахнуть сінокоси, і дальній пахне рідний край». Зверніть увагу, що це речення має чотири граматичні основи, отже, складається з чотирьох частин, з’єднаних як інтонаційно, так і за допомогою сурядних сполучників.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Числівник

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати правильні форми слів від помилкових.

Норму при відмінюванні числівників порушено в рядку Б: у складних числівниках п'ятсот – дев'ятсот із двох паралельних відмінкових форм, які мають перші їхні частини – числівники п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, закріпилася лише форма на -и в усіх непрямих відмінках, крім форми О. в., яка має такі паралельні форми: п’ятьмастами / п’ятьомастами.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

У всіх словах спрощення в групах приголосних позначається на письмі в рядку В.

Групи приголосних стн і стл спрощуються на сн і сл у вимові й на письмі: честь – чесний пристрасть – безпристрасно, месть (рос.) – месник; у вимові й на письмі відбувається спрощення у словах із коренем -їзд-: безвиїзно.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання апострофа

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Апостроф ставимо перед я, ю, є, ї:

Після губних приголосних (б, п, в, м, ф).

Після р (в кінці складу).

Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний (я, ю, є, ї).

Апостроф не ставимо, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня.

Апостроф не пишемо, коли ря, рю, рє означають сполучення м'якого р із наступними а, у, е.

Апостроф у словах іншомовного походження та похідних ставимо перед я, ю, є, ї після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р.

Апостроф не ставимо, коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у.

Відповідь – Б.