ТЕМА: Фразеологія.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно пояснювати значення фразеологізмів.

Запропоновані фразеологізми мають такі значення:

грати на нервах – дратувати,

вітер у голові грає – легковажний,

пасти задніх – відставати,

грати першу скрипку – бути лідером,

ні пари з вуст – змовчати, не видати ніяких звуків,

як у рот води набрав – мовчати, не видати ніяких звуків,

грати очима – кокетувати,

хоч оком світи – дуже темно,

вислизнути з рук – втекти, не дати себе спіймати,

брати у свої руки – захопити ініціативу.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання префіксів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (префікси) та пояснювати їх за допомогою правил.

В українській мові в префіксах роз-, без-, воз-, через- завжди пишеться з: безперечно, розчулення, черезсідельник, розповідати.

Префікс с- пишеться перед глухими к, п, т, ф, х.

Отже, у решті слів завдання потрібно писати саме префікс с- (досхочу, нестримно, сфокусувати тощо).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях та суфіксах слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (позначення написьмі ненаголошеного [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у буквосполученнях -ере-, -еле- (березень);
• у словах, які перевіряються наголосом (клекотіти – клЕкіт, звеличений – вЕлич, скелястий – скЕля, заскреготав – скрЕгіт, повернутися – вЕрне, гречаний – грЕчка);
• у пестливих словах, тобто у тих, які звучать лагідно, ніжно: крапелька, вітерець (у суфіксах -ельк-, -еньк-, -ець тощо);
• завжди в суфіксах дієприкметників (утворений);
• у суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять (марЕво, але палИво, плетИво, бо це конкретні поняття);
• у суфіксі іменників -енн(я) (мислення);
• коли при зміні слова Е чергується з І: зачепити – чіпкий;
• в окремих словах, які потрібно запам’ятати (лЕвада, мЕтушня).

И чергується з Е в деяких дієслівних коренях перед суфіксами -а-, -ува- (стЕлити – застИлати, дЕрти – здИрати).

Також И пишемо в іменниковому суфіксі -ин- (мілина).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінювання іменників.

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, відрізняти правильні відмінкові форми від помилкових.

Іменники І відміни після літер ж, ч, ш, щ (мішана група) в орудному відмінку однини мають закінчення -ею. Отже, потрібно писати: душею, мишею, кручею, прощею, пущею.

Іменники І відміни твердої групи мають закінчення -ою. Отже, посухою, повагою, книжкою, м’ятою, Оленою, новиною.

Іменники І відміни м’якої групи мають в орудному відмінку закінчення -ею. Отже, неділею, сотнею, вишнею, оселею, тополею, легенею, статтею.

Іменники І відміни з основою на -й в орудному відмінку однини мають закінчення -єю. Отже, мрією, Францією.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх за допомогою правил.

У словах мінному, магазинний, ввічливі подвоєння відбувається на межі різних частин слова. У слові сторіччя подовження відбувається, тому що пом'якшений звук [ч'] подовжується в іменниках середнього роду ІІ відміни, якщо вони мають закінчення -а.

Слово забинтований – це особлива форма дієслова (дієприкметник). У дієприкметниках ніколи не відбувається подвоєння.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Займенник. Відмінювання займенників.

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати займенники, розрізняти правильні та неправильні відмінкові форми займенників.

У рядках А, Б, В, Д займенник вони вжито у формі давального відмінка: кому? – їм.

У рядку Г займенник вони потрібно вжити у формі орудного відмінка. Отже, пишалися ким? ними. Форма їми є помилковою.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Числівник.

Завдання перевіряє ваше вміння добирати правильні відмінкові форми числівників, правильно використовувати числівники на позначення часу.

У рядку А в словосполученні на позначення часу використано прийменник в. Уживання цього прийменника в таких конструкціях є ненормативним. Правильною буде форма розпочнеться о четвертій годині.

У рядку В правильною буде форма тренувалися до пів на сьому годину. В українській мові, коли йдеться про час, після слова пів традиційно використовують прийменник на.

В українській мові прийменник без на позначення часу не вживається. Правильна форма – прибігти за десять хвилин третя (рядок Г).

Словосполучення зателефонуйте після дев’яти теж помилкове, оскільки в українській мові на позначення часу вживаються тільки порядкові числівники. Отже, зателефонуйте після дев’ятої (рядок Д).

У рядку Б помилок немає.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Чергування приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати форми дієслів, ураховуючи чергування приголосних звуків.

В українській мові при зміні дієслів відбуваються чергування приголосних:

г – ж: береГти – береЖу, біГти – біЖу;

к – ч: пеКти – пеЧу;

т – ч: леТіти – леЧу,

с – ш: пиСати – пиШу; проСити – проШу;

ст – щ: проСТити – проЩу;

зд – ждж: їЗДити – їЖДЖу;

д – дж: воДити – воДЖу:

б – бл: люБити – люБЛю

в – вл: лоВити – лоВЛю

Чергування не відбувається у словах вірити, грати, читати, шити.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Прийменник.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно та комунікативно доцільно вживати прийменники в мовленні.

Прийменник по в літературній мові вживається рідко. Найчастіше він із знахідним відмінком вказує на мету чи межу дії: піти по воду, пальто по коліна.

Із місцевим відмінком прийменник по переважно виражає місце або час дії (пливти по Дніпру, ходити по лікарях); стосунок до іншого предмета (різьба по дереву, черговий по школі); спосіб дії (чинити по правді, обслуговувати по черзі).

Часто прийменник по вживають недоречно, наприклад: по справі – треба у справі; по пошті – треба поштою, по вимозі – треба на вимогу.

Відповідь – В.