Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання
Східна культура як ключ до пізнання Україною себе
(1-4) Ми, європейці, надзвичайно мало знаємо Схід. Один гонконгський
журналіст якось зазначив, що із західних публікацій про Схід складається
враження, ніби для європейців Тайвань і Таїланд - це те саме, а Пекін вони
вважають столицею якоїсь із цих країн.
(5-10) Натомість ґрунтовні знання Сходу допомогли б нам зрозуміти власну
культуру, історію і власне місце у світі, особливо зважаючи на те, що історія
розвивається за спіраллю. Були часи, коли на вищому щаблі опинялися східні
країни. Коли європейці ходили в шкурах, китайці вже знали компас і суднобуду-
вання. А після буржуазних революцій піднімається за цією спіраллю європейська
культура. Зараз знову на перше місце виходить Схід. І це тільки початок сходження...
(11, 12) Україна - по європейський бік межі між Заходом і Сходом. Треба
навчитися користуватися цим розташуванням, не втрачаючи індивідуальності.
(13-16) Схід дає гарний приклад того, як, збагачуючись новим, можна
зберігати ідентичність. Якщо ми викинули дерев'яних Перуна й Дажбога
в Дніпро, то японці зберегли синтоїзм, прийнявши буддизм. Вони сприймають
інше, органічно поєднуючи його з власним.
(17-22) Коріння західної культури дії можна пов'язати з християнством.
Воно ставить людину в центр світу, підкорюючи їй природу. Людина Заходу
справді відчувала себе царем природи. Атомна бомба й бактеріологічна зброя -
це знахідки Заходу. Китайці, винайшовши порох, могли б завоювати світ,
однак використовували порох протягом століть лише для феєрверків. Натомість
європейці насамперед зробили з пороху гармати й мушкети...
(23-27) Різниця в наших світосприйняттях очевидна й у побуті, музиці,
літературі тощо. Якщо для нас ужиткове мистецтво перетворюється на розкіш,
то в Японії, наприклад, цінується не матеріал, а вправність: глиняна чашка,
майстерно прикрашена, може коштувати набагато більше, аніж позолочена
порцелянова чаша.
(28-32) Різні підходи й до музики. Ніхто не знає японського композитора
рівня Бетховена чи Моцарта. І не тому, що їх немає, а тому, що всі
японці - композитори й музиканти. Немає японця, який би не вмів грати хоч на
одному інструменті. У європейців же навчати дитину гри на фортепіано - це вже
підняти її на щабель вище від інших дітей.
(33-42) Ще більшу різницю у світоглядах демонструє література. Коли євро-
пейці наприкінці ХІХ століття долучилися до японської поезії - це був справжній
шок. Французький літературознавець Жуль Ренар під впливом японського хоку
писав: «Перше. Прекрасним є все на світі. Про свиню треба говорити так само, як
про квітку. Друге. Я переконаний, що будь-який опис, що містить понад 10 слів, не
є художнім. Третє. Стосовно майже всієї європейської літератури можна сказати,
що вона занадто довга. Четверте. Життя треба зводити до його найпростіших ви-
явів». Вінсент ван Гог звернув увагу на здатність східної людини годинами спосте-
рігати за тим, що поруч, і бути від цього щасливою. «Вони що, міряють відстань до
Місяця? Ні. Їх чарує саме те, що є поруч».
(43-48) Уміння в близькому побачити Всесвіт найкраще, як на мене,
віддзеркалює хоку сучасного поета Іїди Дакоцу:
В росинку вгледівшись,
Що з листячка звиса,
Себе, самотнього,
під Місяцем побач.
(49-52) У цьому й відмінність між Заходом і Сходом. Західна людина
намагається підкорити світ, стати наймогутнішою над природою чи над іншим
народом (звідси безкінечні війни), а східна - намагається знайти своє місце в
мікро- й макрокосмосі.
(53-55) Україні, нам з вами, розвиваючи цінності Заходу, варто дослухатися
й до Сходу, щоб, не втрачаючи ідентичності, знайти золоту середину – своє
місце у світі.
За І. Бондаренком, газета «День», 500 слів
Непряма цитата з публікації одного з гонконгських журналістів про те, що «із західних публікацій про Схід складається враження, ніби для європейців Тайвань і Таїланд - це те саме, а Пекін вони вважають столицею якоїсь із цих країн», використана автором, щоб показати
