ТЕМА: Література кінця XVIII – початку ХХ ст. Тарас Шевченко

Завдання перевіряє знання змісту програмових творів. 

Виконуючи запропоноване завдання, згадайте твори Тараса Шевченка.

Уривок рядка А узято з поеми «Сон» («У всякого своя доля...»). 

Рядки, подані у варіанті Г, є в поемі «Кавказ».

Послання «І мертвим, і живим...» містить рядки, які вказані у варіанті Д.

Рядок Б – це уривок з вірша «Ісаія. Глава 35».

Відповідь: 1–А, 2–Г, 3–Д, 4–Б.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Завдання перевіряє вміння визначати автора літературного твору.

Марко Кропивницький написав п’єсу «Глитай, або ж Павук».

Автором комедії «Хазяїн» є Іван Карпенко-Карий.

«Не судилось» – це драма Михайла Старицького.

«Украдене щастя» написав Іван Франко.

Відповідь: 1–Б, 2–В, 3–Д, 4–Г.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Це завдання перевіряє знання відповідностей між псевдонімами письменників та їхніми справжніми прізвищами.

Справжнє прізвище Миколи Хвильового – Микола Фітільов, Остапа Вишні – Павло Губенко, Панаса Мирного – Панас Рудченко, Івана Багряного – Іван Лозов’ягін.

Відповідь: 1–Д, 2–Г, 3–А, 4–В.

ТЕМА: Художні засоби в літературних творах

Завдання перевіряє знання основних теоретико-літературних понять і вміння визначати художні засоби в поезіях. 

Проаналізуймо запропоновані уривки:

У рядках варіанта А провідним художнім засобом є персоніфікація, або уособлення, – різновид метафори, у якому ознаки істоти переносяться на неістот (предмети, явища, поняття, тварини): день стомився, дмухнув на сонце, узяв на плечі хмару, рушив спати тощо.

У рядку Г є тавтологія – синтаксичний прийом, сутність якого полягає в тому, що в реченні спеціально або випадково повторюються спільнокореневі, близькі за значенням однієї або різних частин мови слова (наприклад, прощаннячко прощай).

Оксиморон – літературно-поетичний прийом, що полягає в поєднанні протилежних за змістом, контрастних понять, які спільно дають нове уявлення. Цей художній засіб є в уривку рядка Б: найтемніше світло, найсвітліший морок, найгіркіший солод та ін.

Риторичним є запитання в рядку Д. Його автор ставить не з метою отримання відповіді, а з метою афористичного узагальнення загальновідомої або очевидної думки: «Болю мій, друже вірний, чом же ти не втихаєш?».

Відповідь: 1–А, 2–Г, 3–Б, 4–Д.

ТЕМА: Фразеологія

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати значення фразеологізмів.

Фразеологізм «Голову гризти» має значення «набридати розмовами».

Відповідь – Б. 

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Перехід інших частин мови в іменник.

Це завдання перевіряє ваше вміння визначати частини мови.

Проаналізуймо речення.

До слова чарівні ми поставимо питання від слова долини: долини які? чарівні. Отже, це прикметник. Аналогічно можна поставити питання до слова рицарські:  замки які? рицарські. Це теж прикметник.

Слово оповиті  є частиною складеного дієслівного присудка, означає ознаку, одержану від дії. Отже, оповиті – це особлива форма дієслова дієприкметник.

А от до слова подорожні логічно поставити питання хто? Це слово в реченні вказує на діяча, а не на ознаку. Отже, подорожні – це іменник.

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Це завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Проаналізуймо наведені словосполучення.

Освітлювальний – той, який освітлює що-небудь, є джерелом світла.

Освітній – той, який стосується освіти.

Освітянський – той, який стосується освітян, тобто тих, хто працює в освіті.

Освічений – той, який  має освіту, засвоїв різнобічні знання, культурний, письменний.

Отже, лексичну помилку допущено в рядку освічене перехрестя.

Відповідь – В.

ТЕМА: Фонетика. Найпоширеніші чергування голосних звуків.

Це завдання перевіряє знання основних правил чергування голосних.

Звуки [o],[e] у відкритих складах чергуються з [і] в закритих складах: слово – слівце, пір’я – перо, лід – льоду.

Звук [і] вживається у відкритому складі перед наступними суфіксами  -ок, -ець: мішок – мішечок.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис префіксів.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Префікс пре- вживається переважно на позначення найвищої якості. Саме тому у словах преславний, преподобний необхідно писати префікс пре- .

Префікс прі-  пишемо у слові прізвище.

Префікс при- вживається на позначення приєднання, наближення до чогось або неповноти дії. Саме тому при- потрібно вживати у словах прибічник, прилеглий, приховати, пригріти, прибуток, прикрашений, присвоїти, прибій, привабити тощо.

Відповідь – А.