Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання
Нобелівська плеяда «неукраїнських» українців
(1-5) Нобелівська премія — відзнака, яка не має собі рівних ані за світовим ав-
торитетом, ані за щедрістю. Нагороду присуджують не за працю всього життя, а за
конкретне наукове відкриття, дослідження, видатний твір, мужню миротворчу ді-
яльність. Чіткою є й «формула присудження премії» — лише одне речення, у якому
окреслено результат напруженої інтелектуальної роботи мозку, рук і душі творця.
(6-8) Із 1901 року цією премією нагороджено понад 700 осіб. Ім’я кожного лауреа-
та зазвичай публікують у довіднику «Nobel foundation directory» і записують до тієї
країни, громадянином якої нобеліант є на момент присудження.
(9-16) Формально Україна не має своїх лауреатів. Але Нобелівський комітет не
обділив увагою вихідців з нашої землі. Це вчені та письменники, які народилися,
навчалися, розпочинали діяльність або тривалий час жили й творили в Україні,
проте здобули Нобелівську премію як громадяни інших країн. Українська земля
народжувала геніїв, виколисувала їх, навчала й відпускала (чи, на жаль, витиска-
ла) у чужі краї. В умовах бездержавності світлі голови нерідко змушені були залиша-
ти свою землю й шукати кращої долі, розширювати наукові та літературні горизонти
в інших куточках планети.
(17-24) На українській землі народилося сім нобеліантів. Історія лауреатів
Нобелівської премії, уродженців України, бере початок з Іллі Мечникова (1845-1916)
славетного бактеріолога й імунолога, 40 років життя якого пов’язано з Харківщи-
ною. Нобелівський комітет присудив науковцеві премію 1908 року за дослідження
з імунології. Учений був удостоєний нагороди в галузі фізіології та медицини (спіль-
но з П. Ерліхом) як підданий Російської імперії. Про присуджену йому високу відзна-
ку він висловився так: «Нобелівська премія, мов чарівна паличка, уперше відкрила
світу значення моїх скромних робіт».
(25-28) Ще одним лауреатом у галузі фізіології та медицини став учений-мікро-
біолог Зельман Абрахам Ваксман (1888-1978), уродженець села Нова Прилука на По-
діллі. У 1952 році Ваксмана удостоїли Нобелівської премії як громадянина США «за
відкриття стрептоміцину — першого антибіотика, ефективного проти туберкульозу».
(29-32) У Золочеві на Львівщині 1937 року народився Роальд Гофман (Сафран).
У 1981 році йому разом із К. Фукуї присуджено Нобелівську премію «за розроблення
теорії перебігу хімічних реакцій». Нагороджений як американець, він не забував сво-
єї Батьківщини, про яку говорив так: «Україна — обітована земля мого серця».
(33-39) Цікавою є доля ще одного «українського» нобеліанта — Саймона Кузнеця
(1901-1985). Він пройшов довгий і славний життєвий шлях ученого й громадянина
від Харкова, де здобув освіту й підготував значну частину магістерської дисерта-
ції, до США, де його знайшло світове визнання у вигляді премії Нобеля з економіки
1971 року. З 1960 року він працював у Гарвардському та Пенсільванському універси-
тетах, університеті Джона Гопкінса, був обраний почесним доктором кількох інших
університетів. На жаль, в Україні цей інтелектуал майже не відомий.
(40-47) Лауреат Нобелівської премії Георгій Шарпак (1924-2010), чиє дитинство
минуло на Рівненщині, став на чужині одним з найталановитіших учених-експери-
ментаторів сучасності. У 1992 році його відзначено Нобелівською премією з фізики
«за винахід пристрою, що відбраковує субатомні частинки в субатомному приско-
рювачі». Найвищу міжнародну відзнаку вчений здобув як громадянин Франції.
Його праці суттєво посприяли прогресу в галузі фізики елементарних часток. Коли
громадськість відзначала 75-річний ювілей ученого, він тепло висловився про свою
Вітчизну — Україну.
(48-58) У яскравому сузір’ї нобелівських обранців родом з України належне
місце посідає й письменник Шмуель Йосеф Агнон (1887-1970), який народився в
Бучачі на Тернопільщині. Йому першому серед тих, хто писав івритом та ідишем,
присудили Нобелівську премію в галузі літератури (1966) «за глибоко оригінальну
й майстерну прозу за мотивами життя єврейського народу», талановите відображен-
ня загальнолюдських проблем сучасності, насиченої парадоксами й суперечностями,
і за «комічну майстерність», «багатство та глибину творів». Недарма літературо-
знавці порівнюють митця із Сервантесом і Кафкою... Письменник, найкращі твори
якого — про долю галицьких євреїв, нагороджений Нобелівською премією як грома-
дянин Держави Ізраїль. Народжена в Івано-Франківську (1948) білоруська письмен-
ниця Світлана Алексієвич поповнила когорту нобеліантів 2015 року.
(59-64) Ті, кого увінчано нобелівськими лаврами, є інтелектуальною елітою
людства. Прикро, що нобеліанти з України стали, за висловом письменника Бориса
Харчука, «поетами чужої слави, акторами сусідньої сцени». Але віримо, що невдовзі
справдяться сподівання на належну оцінку досягнень вітчизняних інтелектуалів і на
те, що серед лауреатів премії врешті з’явиться ім’я українця, який нагороджений як
громадянин материнської землі.
За Ю. Килимником, газета «День»
НЕ ВІДПОВІДАЄ змісту тексту твердження
