Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання
Нобелівська плеяда «неукраїнських» українців
(1-5) Нобелівська премія — відзнака, яка не має собі рівних ані за світовим ав-
торитетом, ані за щедрістю. Нагороду присуджують не за працю всього життя, а за
конкретне наукове відкриття, дослідження, видатний твір, мужню миротворчу ді-
яльність. Чіткою є й «формула присудження премії» — лише одне речення, у якому
окреслено результат напруженої інтелектуальної роботи мозку, рук і душі творця.
(6-8) Із 1901 року цією премією нагороджено понад 700 осіб. Ім’я кожного лауреа-
та зазвичай публікують у довіднику «Nobel foundation directory» і записують до тієї
країни, громадянином якої нобеліант є на момент присудження.
(9-16) Формально Україна не має своїх лауреатів. Але Нобелівський комітет не
обділив увагою вихідців з нашої землі. Це вчені та письменники, які народилися,
навчалися, розпочинали діяльність або тривалий час жили й творили в Україні,
проте здобули Нобелівську премію як громадяни інших країн. Українська земля
народжувала геніїв, виколисувала їх, навчала й відпускала (чи, на жаль, витиска-
ла) у чужі краї. В умовах бездержавності світлі голови нерідко змушені були залиша-
ти свою землю й шукати кращої долі, розширювати наукові та літературні горизонти
в інших куточках планети.
(17-24) На українській землі народилося сім нобеліантів. Історія лауреатів
Нобелівської премії, уродженців України, бере початок з Іллі Мечникова (1845-1916)
славетного бактеріолога й імунолога, 40 років життя якого пов’язано з Харківщи-
ною. Нобелівський комітет присудив науковцеві премію 1908 року за дослідження
з імунології. Учений був удостоєний нагороди в галузі фізіології та медицини (спіль-
но з П. Ерліхом) як підданий Російської імперії. Про присуджену йому високу відзна-
ку він висловився так: «Нобелівська премія, мов чарівна паличка, уперше відкрила
світу значення моїх скромних робіт».
(25-28) Ще одним лауреатом у галузі фізіології та медицини став учений-мікро-
біолог Зельман Абрахам Ваксман (1888-1978), уродженець села Нова Прилука на По-
діллі. У 1952 році Ваксмана удостоїли Нобелівської премії як громадянина США «за
відкриття стрептоміцину — першого антибіотика, ефективного проти туберкульозу».
(29-32) У Золочеві на Львівщині 1937 року народився Роальд Гофман (Сафран).
У 1981 році йому разом із К. Фукуї присуджено Нобелівську премію «за розроблення
теорії перебігу хімічних реакцій». Нагороджений як американець, він не забував сво-
єї Батьківщини, про яку говорив так: «Україна — обітована земля мого серця».
(33-39) Цікавою є доля ще одного «українського» нобеліанта — Саймона Кузнеця
(1901-1985). Він пройшов довгий і славний життєвий шлях ученого й громадянина
від Харкова, де здобув освіту й підготував значну частину магістерської дисерта-
ції, до США, де його знайшло світове визнання у вигляді премії Нобеля з економіки
1971 року. З 1960 року він працював у Гарвардському та Пенсільванському універси-
тетах, університеті Джона Гопкінса, був обраний почесним доктором кількох інших
університетів. На жаль, в Україні цей інтелектуал майже не відомий.
(40-47) Лауреат Нобелівської премії Георгій Шарпак (1924-2010), чиє дитинство
минуло на Рівненщині, став на чужині одним з найталановитіших учених-експери-
ментаторів сучасності. У 1992 році його відзначено Нобелівською премією з фізики
«за винахід пристрою, що відбраковує субатомні частинки в субатомному приско-
рювачі». Найвищу міжнародну відзнаку вчений здобув як громадянин Франції.
Його праці суттєво посприяли прогресу в галузі фізики елементарних часток. Коли
громадськість відзначала 75-річний ювілей ученого, він тепло висловився про свою
Вітчизну — Україну.
(48-58) У яскравому сузір’ї нобелівських обранців родом з України належне
місце посідає й письменник Шмуель Йосеф Агнон (1887-1970), який народився в
Бучачі на Тернопільщині. Йому першому серед тих, хто писав івритом та ідишем,
присудили Нобелівську премію в галузі літератури (1966) «за глибоко оригінальну
й майстерну прозу за мотивами життя єврейського народу», талановите відображен-
ня загальнолюдських проблем сучасності, насиченої парадоксами й суперечностями,
і за «комічну майстерність», «багатство та глибину творів». Недарма літературо-
знавці порівнюють митця із Сервантесом і Кафкою... Письменник, найкращі твори
якого — про долю галицьких євреїв, нагороджений Нобелівською премією як грома-
дянин Держави Ізраїль. Народжена в Івано-Франківську (1948) білоруська письмен-
ниця Світлана Алексієвич поповнила когорту нобеліантів 2015 року.
(59-64) Ті, кого увінчано нобелівськими лаврами, є інтелектуальною елітою
людства. Прикро, що нобеліанти з України стали, за висловом письменника Бориса
Харчука, «поетами чужої слави, акторами сусідньої сцени». Але віримо, що невдовзі
справдяться сподівання на належну оцінку досягнень вітчизняних інтелектуалів і на
те, що серед лауреатів премії врешті з’явиться ім’я українця, який нагороджений як
громадянин материнської землі.
За Ю. Килимником, газета «День»
Фразу Іллі Мечникова «Нобелівська премія, мов чарівна паличка, уперше відкрила світу значення моїх скромних робіт» (рядки 23, 24) варто розуміти як указівку на те, що
