ТЕМА: Морфологія. Дієслово

Це завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми дієслів від помилкових. 

Згадаймо, що наказовий спосіб дієслова виражає спонукання до дії, наказ, прохання тощо. 

Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини й першої та другої особи множини з такими закінченнями:

2-га особа однини: -и, = ø (нульове закінчення)

1-ша особа множини: -ім(о), -мо.

2-га особа множини: -іть, -те.

Отже, правильна форма дієслова є в рядку В: не мовчімо. 

В інших варіантах потрібно виправити помилки: ходімте – ходімо, дозволимо – дозвольмо, пішли – ідімо, подякуємо – подякуймо.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом, окремо, через дефіс 

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема складні слова.

Через дефіс потрібно писати всі слова в рядку Б. 

Зверніть увагу, що через дефіс пишемо:

• складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-: військово-морський;
• складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному: навчально-виховний;
• складні назви проміжних сторін світу: південно-східний.

Відповідь – Б. 

ТЕМА: Морфологія. Сполучник

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати сполучники, визначати групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю.

Зауважте, що сполучники не відповідають на питання, не є членами речення, не можна замінити повнозначним словом.

Виділене слово є сполучником і його треба писати разом у реченні «Я хочу жити так, щоб серце билось в такт з гарячим серцем рідного народу» (щоб = аби). 

Відповідь – Б. 

ТЕМА: Морфологія

Завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми слів від неправильних.

Помилку допущено в рядку А. Не можна утворювати ступені порівняння прикметників за допомогою слова самий.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Іменник 

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати правильні форми слів від помилкових.

Закінчення -а у формі родового відмінка мають усі іменники в рядку А. Зверніть увагу, що іменники ІІ відміни чоловічого роду в Р. в. мають закінчення -а(я), якщо вони є:

• назвами  чітко окреслених предметів і понять: атестат – атестата, монітор – монітора;
• назвами населених пунктів: Пирятин – Пирятина, Краматорськ – Краматорська, Київ – Києва, Тернопіль – Тернополя, але Кавказ – Кавказу (географічна назва).
• термінами іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: відсотка, квадрата, радіуса.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

У загальних назвах іншомовного походження приголосні зазвичай не подвоюються: група, клас, масаж, оперета, апаратура, колегія, комісія, кросворд, тераса.

Подвоєння зберігається в загальних назвах слів-винятків: нетто, манна.

При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо, якщо в мові вживається слово без префікса: ірраціональний (раціональний), сюрреалізм (реалізм).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака 

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові м’який знак пишемо після приголосних д, т, з, с, ц, л, н у кінці складу чи слова: порадьте, сядьте; у дієсловах перед суфіксом -ся (-сь): посунь – посунься.

М’який знак пишемо у буквосполученні -ньц-, -ньч- якщо в Н. в. -ньк-: голубоньці, бо голубонька. 

В іншомовних словах м’яким знаком позначається м’якість зубних приголосних також перед й, я, ю, є, ї: батальйон.

М’який знак НЕ пишемо:

• перед буквосполученням йо: курйозний;
• перед м’якими, пом’якшеними або шиплячими: тонший, ремінчик, кузня, смієшся, велетенський;
• між подвоєними та подовженими приголосними: сіллю;
• у буквосполученнях -нч-, -нц-, якщо вони утворені від -нк-: дівчинці, бо дівчинка; соломинці, бо соломинка; Галинці, бо Галинка.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Числівник. Відмінювання числівників

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Помилку в утворенні відмінкової форми числівника допущено в рядку В. Запам’ятайте: у всіх складних числівниках на -десят відмінюється тільки друга частина: шістдесяти.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис ненаголошених Е, И, О

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Щоб з’ясувати, який голосний Е чи И треба писати, потрібно змінити слово або дібрати спільнокореневе, у якому ненаголошений стане наголошеним: зеленіти, бо зЕлень; шептати, бо шЕпіт; оселитися, бо осЕля; гречаний, бо грЕчка; клекотати, бо клЕкіт; колесо, бо колЕса; нести, бо принЕсений; пекти, бо пЕкар; висипати, бо сИпати; розпочинати бо почИн.

Е пишемо в іменниках зі зменшувально-пестливим значенням: горобеня.

Пишемо Е після ж, ч, ш, дж, й перед м’яким приголосним, а також перед складами з е та и: кучерявий, зачепити, причепити.

И пишемо в небагатьох дієслівних коренях, якщо -ер- переходить в -ира-: витерти – витирати. 

У деяких словах написання е та и правилами не регламентується: марЕво, трЕмтіти, решЕто, чЕбрець, ненавИдіти. Написання таких слів перевіряти за орфографічним словником.

Відповідь – Г.