Висловлювання
А«Крім імен героїв та основної нитки подій, від Вергілієвого твору нічого не залишилося, бо минуле тут стало сучасним, сучасне – минулим, героїчне – побутовим, а побутове – піднесено-урочистим...»
Б«Люди сміялись, тільки-но побачивши його підпис під фейлетоном чи гуморескою, наперед смакуючи її зміст. Величезним успіхом користувались його “Усмішки сільські”, “Мисливські”, “Закордонні” та інші...»
В«Колір сонця у поета оранжевий, тобто жовтогарячий. Це, як мені здається, цілком відповідає характерові творчого сприймання світла українським народом. Бо і в казках же наших прикладається до сонця епітет не лише “золотий”, а й “жовтогарячий”...»
Г«Так із простенького ніби, модного на той час анекдота про зміну “недоброзвучного” прізвища український комедіограф видобуває чисто свіфтівську сатиру, памфлет про жуків-короїдів, які нищать древо людськості...»
Д«Як митець, він просто розповів (не розповів, а проспівав!) натхненну легенду про дивовижну любов гуцульських дітей Івана Палійчука і Марічки Гутенюк і про те, як ця любов може високо підносити й водночас спопеляти людське життя...»
