ТЕМА: Орфографія. Написання складних прикметників разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

З дефісом пишуться всі слова в рядку Б, адже через дефіс пишемо:

• складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному: мовно-літературний; між компонентами цих складних прикметників, не з’єднаними в одне слово, можна вставити сполучник і: мовний і літературний тощо;
• складні прикметники, утворені з двох або кількох основ, які означають якість із додатковим відтінком, відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: сніжно-білий, світло-голубий;
• складні назви проміжних сторін світу: північно-східний.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Це завдання перевіряє вміння визначати число іменників.

Згадаймо, що іменники мають два числа: однину й множину.

Іменники в однині можна співвіднести із займенниками він, вона, воно або поєднати із цей, ця, це. Іменники в множині можна співвіднести із займенником вони або поєднати із ці.

Частина іменників уживається лише в однині:

• назви речовин;
• збірні назви: листя, коріння, колосся;
• назви дій, якостей, почуттів: далина;
• власні назви.

Незначна частина іменників має тільки форму множини. Вони переважно означають:

• назви предметів, парних за своєю будовою;
• деякі збірні назви;
• назви дій, станів, почуттів (переважно із суфіксом -ощ-);
• назви родин рослин і тварин;
• деякі власні географічні назви.

Усі іменники рядка Б мають форми однини і множини.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Прийменник

Завдання перевіряє вміння розпізнавати частини мови.

Прийменник – службова частина мови, що виражає відношення між предметами, відношення дії та ознаки до предмета, залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у реченні і разом з ними вказує на об’єкт дії, напрям, місце, час, причину, мету.

Зверніть увагу: варто розрізняти похідні прийменники та форми повнозначних слів (з прийменниками та без), від яких вони походять. Орієнтуватися потрібно на значення: Аж ось нарешті і коханий край… (іменник) – Перші орачі порушать ниву, поки напівсонну, тополю збудить трактор край села (прийменник).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Вставні слова

Завдання перевіряє вміння розпізнавати вставні слова за значенням.

Згадаймо, що вставні слова та словосполучення можуть виражати:

• упевненість, непевність, сумнів тощо;
• емоційну оцінку повідомлюваного (радість, задоволення, жаль, здивування тощо);
• вказівку на зв'язок думок, послідовність викладення;
• вказівку на джерело повідомлення;
• активізацію уваги слухача.

Емоційну оцінку повідомлюваному дає вставне словосполучення мов на гріх у реченні рядка В.

Відповідь – В.

ТЕМА: Фонетика. Позначення звуків мовлення на письмі

Завдання перевіряє вміння визначати звукове значення букв у слові.

Букви я, ю, є позначають два звуки в таких випадках: на початку слова, після голосного, після апострофа та м’якого знака. У решті випадків букви я, ю, є передають м’якість попередніх приголосних та звуки [а], [у], [е]. Буква ї завжди передає два звуки.

М’який знак не передає звука, а лише позначає м’якість попереднього приголосного. Отже, у словах із м’яким знаком звуків завжди менше.

Буква щ завжди передає два звуки – шч.

Африкати дж та дз також передають один звук.

Проаналізуймо запропоновані слова:

У рядку Г однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка: ЩавелЬ, ателЬЄ, ліЧба, боЄцЬ.

У рядку А у слові Їжак на один звук більше.

У рядку Б у слові вугіЛЛЯ  на один звук менше.

У рядку В у слові ЄвропеЄцЬ на один звук більше.

У рядку Д у слові подороЖЖЮ на один звук менше.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Фонетика. Класифікація звуків

Це завдання перевіряє ваші знання про звуки в потоці мовлення.

Згадаймо, що приголосні звуки творяться шумами, які виникають внаслідок неперіодичних коливань струменя видихуваного повітря при подоланні ним перепони, утворюваної на його шляху мовними органами. Певну участь у творенні приголосних може брати також голос.

Усі приголосні за участю голосу і шуму поділяються на 2 групи: сонорні  і шумні. При творенні сонорних голос переважає над шумом.

Усі інші приголосні шумні. При утворенні їх шум переважає над голосом або є лише шум. Шумні приголосні, утворені за участю голосу, є дзвінкими, а утворені одним шумом – глухими. 

• Сонорні: [р], [р'], [л], [л'], [н], [н'], [м], [в], [й].
• Дзвінкі: [б], [д], [д'], [з], [з'], [ж], [дз], [дз'], [дж], [ґ], [г].
• Глухі: [п], [т], [т'], [с], [с'], [ш], [ц], [ц'], [ч], [к], [х], [ф].

Приголосні звуки тільки дзвінкі в рядку Б.

В усіх інших рядках є глухі звуки у словах: в’юнець, колеж, рейс, рельєф.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Велика літера

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Присвійні прикметники, утворені від власних особових імен за допомогою суфіксів -івськ-/-ївськ-, -евськ-/-євськ-, -инськ-/-інськ-/-їнськ-, пишемо з малої букви: шевченківська мати.

Зауважмо, що присвійні прикметники, утворені від іменників – власних назв і входять до складу назв, що мають значення «імені когось», «пам’яті когось», пишемо з великої букви: Шевченківські читання.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник

Завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми прикметників від неправильних. Зауважмо, що в прикметниках пишемо:

• суфікс -ов-, якщо основа іменника закінчується на твердий приголосний або наголос на закінченні: метр – метровий, дощ – дощовий, нуль – нульовий, пурпур – пурпуровий, край – крайовий, кварц – кварцовий, гроза – грозовий, шовк – шовковий, ліс – лісовий, калина – калиновий, казка – казковий, поле – польовий, марш – маршовий;
• суфікси -ев- (після голосних -єв-), якщо основа іменника закінчується на м’який або шиплячий приголосний: травень – травневий, емаль – емалевий, груша – грушевий, парча – парчевий, кільце – кільцевий, кришталь – кришталевий, глянець – глянцевий.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово

Завдання перевіряє вміння визначати вид дієслів.

Дієслова мають два види — доконаний і недоконаний.

Доконаний вид означає дію, обмежену в часі, вказує на її завершеність: прибіг, напишу, пішов би. Дієслова доконаного виду відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю? та ін.

Дієслова недоконаного виду означають дію, не обмежену в часі, не завершену: малював, читаю, будемо писати. Відповідають на питання що робити? що робив? що роблю? що робитиму?

Усі дієслова недоконаного виду в рядку А: зберігати, ходити, гарантувати, зашивати.

Відповідь – А.