ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери

Це завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (уживання великої літери у власних назвах) й пояснювати їх за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила.

Усі слова, крім службових, потрібно писати з великої літери в астрономічних назвах, географічних, назвах вулиць, площ, бульварів тощо. Отже, власні назви бульвар Академіка Вернадського, сузір’я Великий Віз, гора Ай-Петрі написано правильно.

У назвах документів і свят з великої літери треба писати лише перше слово (Декларація прав людини, День соборності).

У назвах державних установ з великої літери теж пишемо лише перше слово (Національна опера України).

Назви книг, кінофільмів, вистав беремо в лапки (кінофільм «Поводир»).

Прикметники з суфіксами -ов-, -ев-, -ів-, -ін-, -ин- треба писати з великої літери (Петрове подвір’я, Франкові вірші). Але фразеологізми та терміни з такими суфіксами пишемо з малої (езопова мова). А прикметники з суфіксом -ськ- потрібно писати з малої літери (шекспірівський стиль), окрім сполучень на позначення імені чогось, пам’яті чогось (Нобелівська премія).

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Творення дієприкметників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати дієприкметники.

Активні дієприкметники теперішнього часу утворюють за допомогою суфіксів -уч-, -юч-, -ач-, -яч-, а минулого – за допомогою суфікса -л-. Пасивні дієприкметники теперішнього часу утворюють за допомогою суфікса -н-, а минулого – -т-, -н-, -ен-, -єн-.

Суфікси -ш- та -вш- в українській мові для творення дієприкметників не використовують.

Активні дієприкметники в українській мові творяться не від усіх дієслів і вживаються досить рідко (особливо це зауваження стосується дієприкметників недоконаного виду),

Отже, неправильними є такі форми дієприкметників: помолодівший, потемнівший, роблячий, посміхаючийся.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Прийменник

Завдання перевіряє ваше вміння правильно та комунікативно доцільно вживати прийменники в мовленні.

Прийменник по в літературній мові вживають рідко. Найчастіше він із знахідним відмінком вказує на мету чи межу дії: піти по воду, пальто по коліна.

Із місцевим відмінком прийменник по переважно виражає місце або час дії (пливти по Дніпру, ходити по лікарях); стосунок до іншого предмета (різьба по дереву, черговий по школі); спосіб дії (чинити по правді, обслуговувати по черзі).

Часто прийменник по вживають недоречно, наприклад: по останній моді – за останньою модою.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

Розглянемо рядок з такими слова: пошана, молишся, наш. Підкреслена літера у словах пошана, наш передає звук [ш], а у слові дивишся ця буква передає [c′:]

У рядку хоробрий, кігті, поріг підкреслена літера позначає різні звуки. У словах хоробрий і кігті підкреслена буква – це звук [х]. А у слові поріг – це звук [г].

У словах вираз, записник літера з передає звук [з], у слові зять – [з′].

У рядку жук, важко, подружці підкреслена буква передає різні звуки: у словах жук, важко – це звук [ж], а в слові подружці – це звук [з′],

У словах сім, веснянка, невістці підкреслена буква передає звук [с′].

Відповідь –Д.

ТЕМА:Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Кличний відмінок

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, правильно утворювати форму кличного відмінка іменників.

Закінчення іменників у кличному відмінку залежить від того, до якої відміни належить те чи інше слово. Якщо це іменники І або ІІ відміни, необхідно також урахувати групу.

Олексій – це іменник другої відміни. Іменники на -й належать до м’якої групи і мають у кличному відмінку закінчення -ю: Олексію, Тимофію, Сергію. У діалозі використана неправильна форма Олексіє.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема прислівники.

Через два дефіси пишемо прислівники віч-на-віч, усього-на-всього.

Через дефіс потрібно писати прислівники з префіксом по- та суфіксами -ому, -єму, -е, -є, -и: по-рідному. А також прислівник неждано-негадано, без кінця-краю, рано-вранці (схожі слова).

Частки казна-, хтозна-, -будь-, -небудь пишемо з прислівниками через дефіс: хтозна-звідки.

Прислівники, утворені від одного слова в різних відмінках, потрібно писати окремо: раз у раз, сам на сам, кінець кінцем.

Окремо потрібно писати прислівники на позначення почуттів: на щастя.

Разом пишемо прислівники на позначення часу: наприкінці, допізна.

Прислівники навприсядки потрібно писати разом, бо це стягнена форма.

Окремо пишемо прислівники на позначення етикетних форм: до побачення, на добраніч.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінювання іменників

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, відрізняти правильні відмінкові форми від помилкових.

В українській мові чоловічі прізвища на -ко відмінюються. Отже, Степана Радченка. Варіанти з формою Степана Радченко далі не розглядаємо.

Іншомовні імена в українській мові теж переважно відмінюються. Отже, правильними будуть форми Жоржем Дюруа, Гі де Мопассана.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Синонімія складнопідрядних речень і простих речень, ускладнених відокремленими обставинами

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати речення з різноманітними відокремленими членами речення та складні речення, правильно використовувати їх у мовленні.

Особлива форма дієслова дієприслівник означає додаткову дію. Отже, дії, про які йдеться в реченні, повинні стосуватися одного діяча. Тому відокремленою обставиною (дієприслівниковим зворотом) можна замінити підрядну частину лише в реченні Я біг досить-таки повільно, бо відчував страшну втому в ногах – Я біг досить-таки повільно, відчуваючи страшну втому в ногах.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в складному реченні

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки, пояснювати їх.

Проаналізуймо запропоноване речення.

Кому (1) потрібно ставити, тому що вона виділяє вставну конструкцію, що вказує на джерело повідомлення.

Коми (2) та (4) стоять на початку підрядних частин складного речення, кома (5) виділяє відокремлену обставину, виражену дієприслівниковим зворотом.

Кому (3) ставити не треба.

Відповідь – В.