ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях і суфіксах слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у буквосполученнях -ере-, -еле- (беззастЕРЕежно);
• у словах, які перевіряються наголосом (змалЕчку – малЕча, крЕемезний – крЕмінь, клЕкотить - клЕкіт);
• завжди в суфіксах дієприкметників (упереджЕний, упевнЕний, змушЕний);
• коли при зміні слова е чергується з і: очЕвидячки – очІ,увечЕрі – вечІрній.

И пишемо в небагатьох дієслівних коренях, якщо далі з’являється суфікс -а,тобто -ер-переходить в -ира-: бЕру – набИрати.

И пишемо в словотворчих частках чи-, чим- (чИмдуж).

И пишемо, коли при зміні слова ненаголошений и стає наголошеним: грИмить – грИмати.

Правопис певних слів треба запам’ятовувати: увічливо, бентежний, керівний тощо.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот передає додаткову дію підмета та пов’язаний з присудком. У рядку Попрацювавши на різних тренажерах, спорт стане ще більш корисним дія в дієприслівниковому звороті та дія, яку передає присудок, стосуються різних діячів. Спорт є корисним, але він не може працювати з різними тренажерами. Це речення потребує редагування.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Дієслівні форми.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення форм дієслів.

Дієслова, що належать до І дієвідміни, мають у ІІІ особі множини (вони) закінчення -уть, -ють, а в інших особових закінченнях пишемо е.

Дієслова, що належать до ІІ дієвідміни, мають у ІІІ особі множини (вони) закінчення -ать, -ять, а в інших особових закінченнях пишемо и.

Дієслово на -отати належать до І дієвідміни.

Отже, шепотати, шепочу, шепочеш, шепочемо шепочуть.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема складні прикметники.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Через дефіс потрібно писати слова світло-сірий, біло-золотистий, ясно-блакитний, темно-вишневий, (відтінок + колір). А от прикметник білосніжний потрібно писати разом, тому що тут є поєднання кольору та матеріалу.

Разом потрібно писати прикметники світлонепроникний, світлостійкий, білокам’яний, ясноокий, ясноголовий, темнобарвний, темноводний, ніжнотонний, ніжноколірний, ніжношкірий, тому що від усіх цих прикметників можна утворити підрядні словосполучення (біле каміння, ніжна шкіра, ясні очі тощо).

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Правопис слів іншомовного походження. Подвоєння.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння в іншомовних словах) та пояснювати їх за допомогою правил.

У загальних іншомовних назвах букви звичайно не подвоюються: алегорія, анотація, ілюмінація, апеляція. Подвоєння зберігається в словах-винятках: алло, мадонна, брутто тощо. Відбувається подвоєння на межі префікса-кореня: імміграція, сюрреалізм.

У багатьох власних назвах подвоєння зберігається: Брюссель, Дарданелли, Аполлон.

Також зберігається подвоєння в похідних від власних назв словах: Голландія – голландець.

Традиційно з подвоєнням пишемо імена Геннадій, Стелла.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Сполучник як службова частина мови. Правопис сполучників.

Сполучники, що пишуть одним словом, відрізняються від однозвучних поєднань інших частин мови, які пишуть двома словами, тим, що сполучники членами речення не бувають і не відповідають на питання. Сполучник також можна замінити синонімічним сполучником, а з однозвучними поєднаннями інших частин мови цього зробити не можна. У цьому випадку можлива така синонімічна заміна сполучника: якби – коли б, якщо б.

Якби (коли б, якщо б) ви прокинулися раніше, то не запізнилися б.

Сполуки про те, за те то – це прийменник + займенник, тут можна поставити питання.

 Відповідь – В.

ТЕМА: Фразеологія. Фразеологізми.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати значення фразеологізмів.

З’ясуймо значення кожного фразеологізму:

Ловити ґав – нічого не робити.

Ловити кожне слово – уважно слухати.

Ловити кожну мить – цінувати час.

Ловити момент – скористатися нагодою.

Відповідь: ДГВБ.

ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати головні та другорядні члени речення.

Проаналізуймо запропоновані речення.

До слів не снідавши, не обідавши можна поставити питання як?, слова вказують на спосіб дії. Отже, це однорідні обставини, виражені особливою формою дієслова – дієприслівниками.

До слів дивитися та питати можна постави питання що?, хто?, також можна уявно замінити словами дії та питання. Отже, це однорідні підмети.

До слів іншим, а не собі можна поставити питання чому?, кому?, слова означають предмети, на які переходить дія підмета. Отже, це однорідні додатки.

Слова копітка, складна, але цікава характеризують підмет, до них можна поставити питання який є підмет? Отже, це однорідні іменні частини складеного іменного присудка.

Слова солодкий, смачний відповідають на питання який? і вказують на ознаку предмета (підмета). Це однорідні означення.

Відповідь: АВБД.

ТЕМА: Синтаксис. Типи односкладних речень

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти види односкладних речень.

Для визначення виду односкладного речення вам потрібно з’ясувати, яким головним членом представлена граматична основа в тому чи іншому реченні. Пам’ятаймо, що односкладні речення – це такі прості речення, де граматична основа виражена лише одним головним членом речення, а другий – не потрібний для розуміння змісту.

У реченні Решетом води не наносиш граматична основа виражена присудками не наносиш. Уявний підмет ти, але зміст речення стосується загалу людей. Це прислів’я. Отже, це односкладне узагальнено-особове речення.

У реченні І все на світі треба пережити граматична основа виражена присудком треба пережити. У цьому реченні не можна поставити уявний підмет, дія мислиться як незалежна від будь-якого діяча. Отже, це односкладне безособове речення.

У реченні Припливайте до колиски, лебеді, як мрії граматична основа виражена присудком у формі ІІ множини – припливайте. Це односкладне означено-особове речення.

У реченні Навесні на розпутті викопали криницю граматична основа виражена дієсловом викопали у формі множини в минулому часі. Отже, це односкладне неозначено-особове речення.

У реченні В Олешківських пісках тополя бовваніє граматична основа виражена підметом і присудком – тополя бовваніє. Отже, це двоскладне речення.

Відповідь: ДГАБ.