ТЕМА: Синтаксис. Види речень у сучасній українській мові.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості та складні речення.

Просте речення – це речення, що має одну граматичну основу або її частину.

Щоб правильно виконати запропоноване завдання, необхідно підкреслити в реченнях граматичні основи.

Перше речення має одну граматичну основу (роботи стали зразками). Це просте речення.

Друге речення має дві граматичні основи. Це складнопідрядне речення.

Третє речення має три граматичні основи. Це складне речення з різними видами зв’язку.

Четверте речення має три граматичні основи . Це складне речення з різними видами зв’язку.

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати лексичні значення слів; добирати доречні слова в тексті.

Уважно перегляньте ввесь мікротекст, оскільки розуміння тексту, його стилю дозволить вам правильно дібрати відповідне за змістом слово.

Проаналізуймо лексичні значення запропонованих слів.

Слова погляди, переконання, світогляд передають почуття людини, що визначають її ставлення до дійсності.

А слово звичка використовують на позначення певного способу життя, манери поведінки, що стали традиційними, постійними для когось. Отже, це слово не є синонімом до слів погляди, переконання, світогляд.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Фонетика. Орфографія. Основні випадки чергування у–в.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (чергування у/в) та пояснювати їх за допомогою правил.

Українська мова досягає милозвучності зокрема тим, що уникає насамперед збігу голосних, а потім – приголосних.

Найпоширенішим засобом милозвучності є чергування у–в. Між голосним та приголосним традиційно вживають прийменник в. Отже, прем’єра в театрі. Лише у вживаємо перед в, ф, лв, св, тв, нв, хв. Отже, замовити у фотоательє «Сяйво», затишні готелі у Святогірську. У також пишемо перед в та між двома приголосноми. Отже, пришний прийом у Парижі, У «Всесвіті» з'явилася публікація.

Відповідь – А.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

Розглянемо рядок з такими слова: каш[..]ан, [..]вірний, боро[..]ьба.

У словах каштан та твірний вимовляємо звук [т], а от у слові боротьба – це звук [д′], адже глухий перед дзвінким асимілює.

У рядку журя[..]ься, зіпсу[..]ий, [..]ихенький у словах зіпсутий та тихенький вимовляємо звук [т], а у слові журяться ться – це [ц′:а].

У рядку факульта[..]ив, моло[..]ьба, субо[..]а у словах факультатив та субота вимовляємо звук [т]; а молотьба є звук [д′], адже глухий перед дзвінким асимілює.

У рядку лісництво, розпитати, третій у всіх слова потрібно вимовляти звук [т].

У рядку [..]еатральний, турис[..]сякий, лауреа[..] у словах театральний та лауреат вимовляємо звук [т].

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання знака м’якшення.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

У слові уманський ь після н не пишемо, бо знак м’якшення не вживаємо перед прикметниковими суфіксами -ськ-, -зьк-, -цьк, крім л. Саме тому в слові ковальський його потрібно писати.

У словах миш’як, прес-пап’є потрібно ставити апостроф, адже це іншомовні слова (після г, ґ,  к, х, ж, ч, ш, б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї).

Потрібно писати без знака м’якшення слово жовчю, адже перед шиплячими в українській мові його не вживають, окрім після л (стільчик). Не пишемо також знака м’якшення в слові переллється, адже в українських словах він не вживається після л перед голосними.

Традиційно без знака м’якшення пишемо слово Уляна. Знак м’якшення не пишемо також у слові харківський. Після р його потрібно писати лише перед наступним о (трьох, чотирьох тощо). Знак м’якшення не пишемо також перед губними приголосними, крім винятків (різьбяр, тьмяний, ганьба).

Знак м’якшення не потрібно писати в словах хустинці, матінчин, рибалці, Галинчин, бо його немає в прикінцевому буквосполученні іменника, що стоїть у називному відмінку – матінка, рибалка, хустинка, Галинка.

Отже, узагальнивши попередній матеріал, робимо висновок, що без знака м’якшення потрібно писати слова в рядку миш’як, хустинці, Галинчин.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Числівник.

Завдання перевіряє ваше вміння добирати правильні відмінкові форми числівників, правильно використовувати числівники на позначення часу.

В українській мові для позначення часу використовують порядкові числівники. Їх уживають у поєднанні з певними прийменниками, а саме: на, по, до, за. Конструкція на позначення часу п’ять годин сорок п’ять хвилин є хибною.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в простому ускладненому реченні.

Речення перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки в простому ускладненому реченні, зокрема в реченні з однорідними членами.

У реченні Сучасну вишивку можна використовувати для прикрашання побутових речей: серветок, килимків, сумок слова серветок, килимків, сумок – це однорідні члени речення, перед якими стоїть узагальнювальне слово побутових речей. Отже, після узагальнювального слова потрібно ставити двокрапку.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Ступені порівняння прикметників.

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати форми ступенів порівняння якісних прикметників.

Просту форму ступеня порівняння утворюють за допомогою суфіксів -ш-, -іш- (цікавішими, ретельніше, впевненіший).

Складену форму вищого ступеня порівняння утворюють за допомогою слів більш, менш (більш переконливі, більш яскраві).

Просту форму найвищого ступеня порівняння утворюють за допомогою префіксів най-, як-, що- (найефективніше, найкомпетентніші).

Складену форму найвищого ступеня порівняння утворюють за допомогою слів найбільш, найменш, що додають до прикметника: найбільш складне, найбільш потрібний.

Отже, вживання під час творення складеної форми найвищого ступеня прикметника у формі вищого ступеня не є нормативним. Правильною є форма найбільш вимогливий.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Дієслівні форми.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення форм дієслів.

Дієслова, що належать до І дієвідміни, мають у ІІІ особі множини (вони) закінчення -уть, -ють, а в інших особових закінченнях пишемо е.

Дієслова, що належать до ІІ дієвідміни, мають у ІІІ особі множини (вони) закінчення -ать, -ять, а в інших особових закінченнях пишемо и.

Також до І дієвідміни належать слова, у яких в основі є буквосполучення -оло-, -оро-. Отже, молоти – мелють.

При зміні дієслова відбувається характерне для української мови чергування певних приголосних. Отже, проводжати – проводжають.

Дієслова з суфіксом -отіти належать до ІІ відміни. Але в слові хотіти корінь хот-, тому потрібно запам’ятати, що це дієслово І дієвідміни. Отже, хотіти – хочуть.

Також до ІІ дієвідміни належать дієслова, що мають в основі суфікси і (ї), и та після шиплячих – а, що зникають у дієсловах у формі І особи однини (я). Отже, гоЇти – гою, гоять, кричАти – кричу, кричать.

Саме форма ІІІ особи множини кричать від інфінітива кричати утворена правильно.

Відповідь – Д.