ТЕМА: Основні теоретико-літературні поняття: епос, новела, оповідання, повість, роман, різновиди повісті та роману; драма, комедія, трагікомедія, власне драма, містерія, драма-феєрія; різновиди роману (роман у новелах, роман у віршах).

Завдання перевіряє вміння визначати жанр (жанровий різновид) художнього твору. Ураховуючи певні особливості літературного твору, ми визначаємо його жанр. Щоб виконати це завдання, потрібно спочатку з’ясувати, з якого твору герой, а тоді – до якого жанру належить твір.

Уля Розсоха – це персонаж комедії «Мина Мазайло», Катря Гримач – персонаж оповідання «Максим Гримач», Мотря Довбиш – персонаж повісті «Кайдашева сім’я», Галя Ґудзь – персонаж роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», Іван Дідух – персонаж новели «Камінний хрест».

Відповідь: 1 – В, 2 – А, 3 – Г, 4 – Б.

ТЕМА: Сучасний літературний процес. Творчість О. Забужко.

Завдання перевіряє вміння орієнтуватися в основних тенденціях розвитку сучасної літератури, знати найвизначніших представників постмодерного письменства.

Варто зауважити, що в літературознавстві період, що почався від 80-х – 90-х рр. ХХ століття, прийнято називати постмодернізмом, для якого характерні такі ознаки: поєднання й органічне співіснування різних художніх систем, синтез мистецтва й антимистецтва, елітарної та масової культури, іронічно-сміхове та серйозне ставлення до дійсності; епатажність, абсурдизм, комічність як основні засоби зображення тощо.

Представником постмодерного письменства можна назвати, зокрема, Оксану Забужко.

Відповідь – В.

ТЕМА: Твори українських письменників-емігрантів. Іван Багряний «Тигролови».

Завдання перевіряє ваше знання тематики й проблематики художнього твору, уміння зіставляти літературний твір з відповідною історичною епохою.

Життя українських поселенців на Далекому Сході – важливі сторінки нашої історії. На прикладі родини Сірків із твору Івана Багряного «Тигролови» ми знайомимось з людьми, які утворили в кінці XIX – на початку XX століття Зелений Клин. Таких сімей було тисячі. Переселенці принесли з собою прадавні українські традиції, звичаї, обряди. Містам давали такі назви, які були в Україні.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Література XX ст. Василь Стус.

Завдання перевіряє розуміння образу ліричного героя поезії Василя Стуса «Як добре те, що смерті не боюсь я», який звертається до народу із запевненням єдності з ним хоча б по смерті.

Виконати це завдання допоможе також уміння відчути стиль мислення і фарби поетичного слова Василя Стуса.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Література XX ст. Андрій Малишко.

Завдання перевіряє вміння визначати провідні мотиви поезій, їх символічні образи.

Рушник у творі Андрія Малишка «Пісня про рушник» – це народний символ, що уособлює і долю, і материнську любов, і синівську вдячність, і життєвий шлях тощо.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Література XX ст. Василь Симоненко.

Завдання перевіряє вміння визначати провідні мотиви поезій, їх символічні образи.

Рядки «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину» виражають основну думку поезії Василя Симоненка «Лебеді материнства».

Відповідь – В.

ТЕМА: Література XX ст. Богдан-Ігор Антонич.

Завдання перевіряє вміння визначати провідні мотиви поезій, їх символічні образи.

Богдан-Ігор Антонич у вірші «Різдво» переосмислив факт народження Христа як події, що відбувається в кожному місті й селі; уславлення народження життя й радості. Кожен образ у творі є своєрідним символом.

Відповідь – А.

ТЕМА: Література XX ст. Остап Вишня. «Моя автобіографія».

Це завдання передбачає перевірити знання не лише авторів творів, а й відповідностей між псевдонімами письменників та їхніми справжніми прізвищами. Автором твору «Моя автобіографія» є Остап Вишня, справжнє прізвище якого – Губенко.

Кандиба –  це Олександр Олесь, Косач – Леся Українка, Лозов’ягін – Іван Багряний, Тобілевич – Карпенко-Карий.

Відповідь – В.

ТЕМА: Література XX ст. Ліна Костенко. «Маруся Чурай».

Завдання перевіряє знання основних теоретико-літературних понять і вміння визначати художні засоби в поезіях. Провідним художнім засобом у запропонованих рядках є антитеза – стилістична фігура, яка полягає в зіставленні протилежних понять, характеристик предметів і явищ тощо.

Згадаймо, анафора – це єдинопочаток, протилежна їй риторична фігура – епіфора.

Тавтологія – синтаксичний прийом, сутність якого полягає в тому, що в реченні спеціально або випадково повторюються спільнокореневі, близькі за значенням однієї або різних частин мови слова.

Епітет – це художній троп, виражений переважно прикметниками, що образно наголошує на характерній ознаці, рисі чи одиничній якості предмета.

Відповідь – А.