ТЕМА: Література XX ст. Микола Куліш. «Мина Мазайло»

Змінити прізвище мав намір Мина Мазайло – герой однойменної п’єси М. Куліша. Застерігає брата від такого вчинку Тарас Мазайло.

У сюжетах інших творів про зміну прізвища не йдеться.

Відповідь – В.

ТЕМА: Література XX ст. Микола Хвильовий. «Я (Романтика)»

Автором твору «Я (Романтика)» є Микола Хвильовий, справжнє прізвище якого – Фітільов.

Косач – це Леся Українка, Лозов’ягін – Іван Багряний, Тобілевич – Карпенко-Карий, Кандиба – Олександр Олесь.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Література XX ст. Павло Тичина. «Арфами, арфами…».

Провідним художнім засобом в уривку є персоніфікація – художній засіб, який ґрунтується на перенесенні дій з людини на явище, предмет.

Згадаймо, що паралелізм – це зіставлення картин з різних сфер життя (природа – людина), анафора – це єдинопочаток, оксиморон – це поєднання непоєднуваного (дзвінка тиша), у порівнянні певний предмет (явище) порівнюється з іншим на основі схожості, подібності. 

Відповідь – Д.

ТЕМА: Література XX ст. Юрій Яновський. «Подвійне коло», «Шаланда в морі»

В умові завдання читаємо: «Його романи та повісті складаються з окремих цілком закінчених новел..». Отже, ідеться про своєрідний літературний жанр – роман у новелах, який наявний у творчості лише Ю. Яновського (роман у новелах «Вершники»).

У творчості інших згаданих письменників є просто окремі новели.

Відповідь – А.

ТЕМА: Література XX ст. Михайло Коцюбинський. «Тіні забутих предків»

Карпатськими Ромео і Джульєттою називають героїв повісті М Коцюбинського «Тіні забутих предків» Івана й Марічку, оскільки автор використав мандрівний сюжет про закоханих із ворогуючих родів і трагічну історію їхнього кохання.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Література XX ст. Ольга Кобилянська. «Земля»

На Буковині, недалеко від ріки Серету, відбуваються події в повісті О. Кобилянської «Земля».

Місце подій у повісті «Тіні забутих предків» – Гуцульщина, у новелі «Камінний хрест» – Покуття. В оповіданні «Максим Гримач» і в новелі «Момент» про конкретні місця подій не йдеться.

Відповідь – А.

ТЕМА: Література XX ст. Леся Українка. «Contra spem spero!»

На рисунку зображено одного з персонажів античної міфології – Сізіфа, який викочує на гору камінь. Образ Сізіфа переосмислила Леся Українка в поезії «Contra spem spero!» (Без надії сподіваюсь!):

                 Я на гору круту кам’яную

                Буду камінь важкий підіймать…

У поемі «Кавказ» Т. Шевченко використав образ Прометея. В інших творах (варіанти А, Б, Г) античних образів немає.

Відповідь – В.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Іван Карпенко-Карий. «Мартин Боруля»

Поновити втрачене дворянство прагне лише один із перерахованих героїв – Мартин Боруля з однойменної комедії І. Карпенка-Карого. Після безглуздих тривалих клопотань герой зізнається: «Чую, як мені легше робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала».

Відповідь – В.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Іван Франко. «Чого являєшся мені у сні»

Дорікає коханій ліричний герой поезії І. Франка «Чого являєшся мені у сні?», яка входить до збірки «Зів’яле листя».

Із запропонованого уривка неважко здогадатися, що це інтимна лірика, тому варіанти А і Г одразу відкинемо як неправильні (Микола Вороний «Блакитна панна» – пейзажна лірика, М. Рильський «Молюсь і вірю» – філософська). Поезії П. Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить» та «О панно Інно», Олександра Олеся «Чари ночі» мають інші мотиви та стиль написання, хоч теж належать до інтимної лірики.

Відповідь – Д.