Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання
Народна медицина
(1-4) Оскільки медицина як наука виникла досить пізно (у ХVІІІ ст.), а люди
хворіли завжди, кожен народ виробив власні знання про лікування. В основі
цих знань лежать спостереження й напрацьовані багатьма поколіннями навички
цілительства.
(5-12) Ще в незбагненно далекі часи люди помітили, що нетравоїдні тварини
час від часу користуються послугами «зеленої аптеки». Коти та собаки в разі
захворювання їдять траву. Про тонізувальні властивості зерен кавового дерева люди
теж дізналися, спостерігаючи за тваринами. За легендою, пастух помітив, що кози,
об'їдаючи гілочки з плодами цього дерева, стають прудкими, грайливими, причому
такий настрій у них зберігається дуже довго. Від природи допитливий пастух теж
пожував кавових плодів і був вельми здивований: куди й поділася втома, звідкись
узялися сили. Нині результати цього відкриття відомі всьому світові.
(13-18) Відомості про використання цілющих властивостей рослин у давнину
можна отримати, вивчаючи дані археології та етнографії. Народні цілителі мали
досить добре уявлення про вплив того чи іншого зілля на організм, ну а дози
випробовувалися на людях. Дуже часто приготування ліків і лікування ними
супроводжувалися магічними діями, що надавало всьому процесу загадковості,
таємничості.
(19-22) Археологічні знахідки підтверджують давність лікування травами:
у різних куточках світу часто знаходять спеціальний посуд для розтирання
лікарських трав. Іноді цей посуд прикрашено якимись символами, що вказує на
використання його в магічних обрядах.
(23-27) На найдавніших писемних пам'ятках – глиняних табличках,
віднайдених в Ассирії, теж є дані про лікарські рослини. З папірусів відомо, що
єгиптяни добре зналися на цілющому зіллі і навіть склали його список. Крім того,
на стінах єгипетських пірамід існують численні зображення лікарських рослин,
які й зараз використовуються у фармації.
(28-33) Вправно лікували травами і в давньому Китаї. Перший китайський
трактат про зцілювальні властивості дев'ятисот рослин датований 2 500 роком
до н.е.; добре зналися на лікуванні травами й стародавні греки Гіппократ і Діоскорид
(у праці «Лікарські рослини», писаній на початку нашої ери, він подає шістсот назв
лікарської флори). Авіценна описав понад 800 ліків рослинного походження, а
давньоримський учений Пліній - близько тисячі рослин, переважно лікарських.
(34-38) Наші предки ще за часів Київської Русі користувалися дарами «зеленої
аптеки». Так, застуду ефективно лікували відваром з кори білої верби й таволги,
а виразки - банною пліснявою, хоча пеніцилін учений Флемінг відкрив набагато
пізніше. Ще у ХІІ столітті онука Мономаха Євпраксія написала трактат «Мазі»,
який мав двадцять дев'ять розділів.
(39-46) Особливу популярність у народі в давнину мало татарське зілля
(аїр тростинний), яке, за однією з версій, було завезено в Україну кримськими
татарами. Вони вважали, що аїр очищає водойми, і брали його, коли йшли в походи
в Україну, там кидали в озера й ставки, знезаражуючи воду, а потім спокійно пили.
Пізніше медики з'ясували, що кореневища аїру виділяють фітонциди - речовини,
які вбивають мікроби. Густий аромат і знезаражувальні властивості зробили цю
рослину популярною в народі: нею посипали на свята долівки, пучечки клали за
образи.
(47-50) Народна медицина - одна з найстаріших галузей людських знань. Її
початки сягають доісторичних часів, але й через багато тисячоліть вона залишилася
такою самою, як і раніше, відфільтрувавши та відшліфувавши досвід і знання про
засоби й методи лікування.
За Т. Лепехою
Загальну ідею тексту найкраще окреслює прислів'я
АНа всяку хворість зілля росте.
БЗі злої трави лихе і сіно.
ВХто здоров, той ліків не потребує.
ГБарвінок на вінок, а полин на віник.
