Словами «Там є вибито і твоє наймено. Не бійси, є і моє, і твоє…» Іван Дідух звертається до

Слова «Ми вас усе будемо нагадувати, раз назавше. Були-сте порєдний чоловік, не лізли-сте натарапом на нікого, нікому-сте не переорали, ані пересіяли, чужого зеренця-сте не порунтали. Ой, ні! Муть вас люди нагадувати та й хреста вашого на світу неділю не минуть…» належать

У словах «Не договорював і не пив до нікого, лиш тупо глядів на-вперед себе і хитав головою, як би молитву говорив і на кожне її слово головою потакував…» ідеться про

Не бажаючи залишати рідного помешкання, Іван Дідух востаннє

У творі «Камінний хрест» порушено проблему