ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в різних видах речення

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібний правильний розділовий знак у складносурядному реченні.

Якщо дві частини складносурядного речення мають спільний другорядний член речення, кому між ним ставити не потрібно. Саме такими спільними обставинами є слова удалині (А), знову (Б), тільки (В), повсюди (Д).

А от у реченні Я йду до гаю, й серце моє пташкою співає про весну спільного члена речення немає, тому кому поставити потрібно.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Основні види підрядних речень

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати складнопідрядні речення, визначати види складнопідрядних речень.

Від головної частини до частини, запропонованої в рядку Г, можна поставити питання з якої причини? Отже, це складнопідрядне речення з підрядним обставинним причини.

Від головної частини до частини, запропонованої в рядку В, можна поставити питання незважаючи на що?, усупереч чого? Отже, тут утвориться складнопідрядне речення з підрядним обставинним допустовим.

Від головної частини до частини, запропонованої в рядку Д, можна поставити питання навіщо?, з якою метою? Отже, тут утвориться складнопідрядне речення з підрядним обставинним мети.

Якщо до частини «На вікні в моїй кімнаті повісили жалюзі» додати частину «і тепер стало дуже затишно», утвориться складносурядне речення. А коли до запропонованої частини додати «незважаючи на їхню вартість», то матимемо просте ускладнене речення.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Речення з вставними словами, словосполученнями, реченнями, їхнє значення

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості ускладнені речення зі вставними словами.

Вставні слова, словосполучення, речення виражають особисте ставлення мовця до свого повідомлення. Вони не є членами речення. Вставні конструкції можуть виражати оцінку повідомлюваного (буває, сподіваюся), упевненість або невпевненість (мабуть), джерело повідомлення (кажуть). Слова принаймні, навіть ніколи не бувають вставними. Слово традиційно виконує в реченні роль обставини. А слово здається є частиною присудка (правда здається неправдоподібною).

У рядку Д слово звичайно виражає впевненість. Отже, це вставне слово.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Особливості узгодження присудка з підметом

Це завдання перевіряє ваше вміння визначати правильність узгодження підмета з присудком.

При підметі-іменнику присудок стоїть у формі третьої особи однини (журі оголосило, гала-концерт був затьмарений). Якщо підмет виражений поєднанням слів багато, мало тощо з іменником у родовому відмінку множини, то присудок теж найчастіше має форму одними (багато хто погодився).

Відповідь –А.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Творення умовного та наказового способів дієслів

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення форм дієслів, зокрема форм наказового способу.

Дієслова наказового способу в І особі множини (ми) мають закінчення -імо (якщо основа закінчується на голосний) або -мо (якщо основа закінчується на приголосний). Отже, правильною буде форма працюймо.

Дієслова переходимо, пишемо – теперішнього часу, дієслово попросимо – майбутнього, а почали виконувати – це поєднання минулого часу та інфінітива.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Типи відмінювання кількісних числівників. Поєднання числівника з іменником

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників, правильно поєднувати числівники з іменниками.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до речення.

Числівник півтора поєднується з іменниками в родовому відмінку однини (півтора місяця), числівник сто є частиною складеного підмета і поєднується з іменником у родовому відмінку множини (сто каналів), а іменник рекламодавцями вимагає орудного відмінка (тисячею двомастами).

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати відмінкові форми іменників.

Проаналізуймо запропоновані слова. У формі орудного відмінка однини в іменниках ІІІ відміни відбувається подовження приголосних д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш, якщо вони стоять між двома голосними.

Отже, потрібно писати подорожжю, миттю, печаллю, зустріччю, гущавінню, поміччю. Слова продаж і тюль чоловічого роду, тому подовження в них немає. А в словах вірність і мисль є збіг приголосних, тому подовження теж не відбувається.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення в групах приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема слова, у яких позначається спрощення в групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, яке забезпечує милозвучність.

У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- відбувається спрощення, тобто приголосні [д] та [т] випадають. Отже, спрощення відбуватиметься в словах тижневий, швидкісний, доблесний, обласний, злісний.

Правильно написано слово серцевий (бо серце).

Є винятки, де спрощення не відбувається (зап’ястний).

Не відбувається також спрощення в іншомовних словах: форпостний, компостний, туристський, аванпостний, агентство.

Групи приголосних -скн-, -стц- не змінюються (тоскно, у пустці).

А от у написанні слова проїздний допущено помилку, адже група приголосних -здн- спрощується.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. НЕ з різними частинами мови

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова:

прикметник невідомий треба писати разом, бо до нього можна підібрати синонім таємничий;

дієприкметник недобудований потрібно писати разом, тому що він не має пояснювального слова;

немає потрібно писати разом, тому що це прислівник, а не дієслово з часткою;

недаремно традиційно пишуть разом, бо цей прислівник означає одне поняття.

А от дієприслівник виконавши з часткою не потрібно писати окремо, адже дієприслівники зберігають орфограму дієслова: не виконати – не виконавши.

Відповідь – В.