ТЕМА: Фонетика. Орфографія. Основні випадки чергування у-в

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (чергування у/в) та пояснювати їх за допомогою правил.

Українська мова досягає милозвучності зокрема тим, що уникає насамперед збігу голосних, а потім – приголосних.

Найпоширенішим засобом милозвучності є чергування у/в.

Між голосним і приголосним традиційно вживають прийменник в. Отже, переконана в цьому, квіти в руках. У словах, де можливе чергування, перед наступним голосним теж пишемо в: зайшла вранці, також і між голосними – прочитала в афіші.

Лише у вживаємо перед в, ф, лв, св, тв, нв, хв. Отже, у свободу віримо, пішли у світлицю, була у Сваляві, дивилася у віконечко, приходила у формі. Префікс у також пишемо у слові увійшли, бо далі приголосний в.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Лексикологія. Антоніми

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови, правильне слововживання, уміння добирати до слів антоніми та вживати їх у мові.

Антоніми – це слова з протилежним значенням. Характерною рисою пари антонімів є спільність їхнього лексичного значення, тому антонімічна пара – це завжди слова однієї частини мови. Антоніми широко використовують у художній літературі як стилістичний засіб.

Проаналізуймо значення запропонованих слів:

експорт – вивіз із країни;

імпорт – ввезення в країну;

егоїзм – морально-етичний принцип, що характеризує поведінку людини, яка прагне до задоволення лише власних потреб;

альтруїзм – етичний принцип, що полягає в безкорисливому піклуванні про благо інших людей при ігноруванні власних інтересів;

іммігрант – чужоземець, який прибув в іншу державу;

мігрант – переселенець у межах однієї країни;

прогрес – розвиток;

регрес – занепад, перехід до нижчих форм;

адресат – одержувач;

адресант – відправник.

Отже, слова іммігрант та мігрант не є антонімами.

Відповідь – В.

ТЕМА: Фонетика. Позначення звуків мовлення на письмі

Завдання перевіряє вміння визначати звукове значення букв у слові.

Букви я, ю, є позначають два звуки в таких випадках: на початку слова, після голосного, після апострофа та м’якого знака. У решті випадків вони передають м’якість попередніх приголосних та звуки [а], [у], [е]. 

Буква ї завжди передає два звуки.

М’який знак не передає звук, а лише позначає м’якість попереднього приголосного. Отже, у словах із м’яким знаком звуків зажди менше.

Африкати дж та дз також передають один звук.

Буква щ завжди передає два звуки – [шч].

Подвоєні приголосні завжди передають один звук.

А тепер застосуємо цей матеріал до нашого завдання.

У рядку А в словах боєць та щирість однакова кількість звуків, а в слові зраджений на один звук менше.

У рядку Б в словах озброєння та воїнський однакова кількість звуків, а в слові дзвінок на один звук менше.

У рядку В у словах подвоєння та надзвуковий однакова кількість звуків, а в слові мрія на один звук більше.

У рядку Г в словах євробачення, гущавінь, осяяння однакова кількість звуків.

У рядку Д в слові виявлення на один звук менше, в слові відзвітувати однакова кількість букв і звуків, у слові мелодія – на один звук більше.

Правильна відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в ускладненому реченні. Вставні слова

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості ускладнені речення зі вставними словами.

Вставні слова виражають особисте ставлення мовця до свого повідомлення. Вони не є членами речення. Вставні слова можуть виражати оцінку повідомлюваного (буває, сподіваюся), упевненість або невпевненість (мабуть), джерело повідомлення (кажуть).

У третьому реченні слова на думку деяких науковців передають джерело повідомлення, від них не можна поставити питання до інших слів. Отже, ці слова є вставним, тому їх треба виділяти комами.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Види речень у сучасній українській мові

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості та складні речення.

Просте речення – це речення, яке має одну граматичну основу або її частину.

Щоб правильно виконати запропоноване завдання, необхідно підкреслити в реченнях граматичні основи.

Друге речення має три граматичні основи (відомо, немає, кожен із нас неповторний). Це складнопідрядне речення.

Третє речення має дві граматичні основи (людина формується , розвивається та оточення відіграє роль). Це складносурядне речення.

Четверте речення має одну граматичну основу (учені вважають). Це просте речення.

П’яте речення має дві граматичні основи (науковці переконані та людина не народжується особистістю, стає). Це складне безсполучникове речення.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінки іменників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту. Проаналізуймо його.

Також виконуючи це завдання, необхідно ставити подвійне відмінкове питання.

Основою кого?чого? пізнання – родовий відмінок.

Відіграє хто?що? оточення – називний відмінок.

Відіграє кого?що? роль – знахідний відмінок.

Уважають кого?що? особистість – знахідний відмінок.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Фразеологія. Фразеологізми

Завдання перевіряє ваше вміння правильно пояснювати значення фразеологізмів.

Запропоновані фразеологізми мають такі значення:

наріжний камінь – основа, найсуттєвіша частина чогось;

підводний камінь – прихована небезпека;

камінь на шиї – тягар, зайві, обтяжливі турботи;

пробний камінь – суть, ознака чогось.

Отже, замість слова основа в тексті можна використати фразеологізм наріжний камінь.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Просте ускладнене речення. Відокремлені обставини

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами, використовувати в мовленні різноманітні синтаксичні конструкції.

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, яка означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот передає додаткову дію підмета.

У запропонованих складнопідрядних речень основна і додаткова дія стосуються одного діяча тільки в рядку А. Отже, саме тут підрядне речення можна замінити відокремленою обставиною, вираженою дієприслівниковим зворотом: Журавлі прощально курличуть, відлітаючи в теплі краї.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Ступені порівняння прикметників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати форми ступенів порівняння якісних прикметників.

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою слів більш, менш, які додаються до звичайного прикметника: більш цікавий, більш потрібний. Отже, додавання під час творення складеної форми вищого ступеня прикметника у простій формі вищого ступеня не є нормативним. Правильною є форма більш низький.

Словосполучення, запропоновані в рядках А, Б, В, не мають граматичних помилок.

Відповідь – Г.