ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Синонімія речень.

Завдання перевіряє ваше вміння читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціюючи в ньому головне та другорядне.

Діалогу, запропонованому в завданні, відповідає за змістом речення Тато емоційно нагадав Марічці роздрукувати пакет потрібних документів, але донька сказала, що не зможе через використаний картридж.

Саме тут змальовано ситуацію із запропонованого діалогу.

У реченні А йдеться про скарги Марічки на тата, у реченні Б – про образу тата на Марічку, у реченні Г – про ставлення тата до вагомих, на думку Марічки, причин, а в речення Д – про повторну відмову Марічки.

Відповідь – В. 

ТЕМА: Дієслово. Наказовий спосіб дієслів.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати форму наказового способу й особові форми дієслів.

Форму наказового способу ІІ особи множини утворюємо, додаючи до форми ІІ особи однини закінчення -іть (якщо закінчується на голосний) або -те (якщо закінчується на приголосний): економити – ти – економ, ви – економте.

Дієслово продовжити належить до ІІ дієвідміни: продовжити – продовжать. Отже, у особових закінченнях цього дієслова потрібно писати и. Форма майбутнього часу – продовжите.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Рід іменників

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, а також визначати їхній рід.

Закінчення іменників ІІ відміни в родовому відмінку залежить від того, яке лексичне значення має те чи інше слово. Іменники на позначення назв речовин, матеріалів мають закінчення -у (-ю). Отже, сиру.

Незмінний іншомовний іменник салямі жіночого роду. Отже, потрібно обрати варіант нарізану. Рід таких слів необхідно запам’ятовувати. 

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Уживання прийменникових форм

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, правильно добирати форми слів і поєднання їх у словосполучення. 

Під час виконання цього завдання нам обов’язково потрібно ставити подвійне відмінкове запитання.

У родовому відмінку множини іменники, у яких немає суфікса -ин-, зазвичай мають закінчення -ів: секрети – секретів. Займенники в родовому відмінку множини мають закінчення -іх: усі – усіх. Нормативним також є поєднання дієслова навчати з відмінковою формою родового відмінка: навчати кого? чого? 

Якщо ми вживаємо слово в орудному відмінку й говоримо про обєкт, на який переходить дія, то нормативним є вживання прийменника за: за ким? чим? – за матеріалами.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Рід іменників. Форми ступенів порівняння якісних прикметників. 

Завдання перевіряє ваше вміння визначати рід іменників, а також правильно утворювати ступені порівняння якісних прикметників.

Рід іменників, утворених словоскладанням, визначаємо за першим словом, якщо обидві частини складного слова є змінюваними. Отже, запропоноване слово робот-газонокосарка чоловічого роду і його потрібно поєднати з дієсловом став.

Серед запропонованих варіантів прикметників необхідно обрати слово найбільшу. Під час творення ступенів порівняння прикметників не використовують слів сама, самий, саме, адже це скалькована форма.

Форму вищого ступеня порівняння від слова великий утворюємо від іншої основи: великий – більший, відповідно – найбільший (найвищий ступінь, проста форма).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання числівників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати порядкові та кількісні числівники.

Проаналізуймо запропоновані варіанти.

У складених порядкових числівниках відмінюємо лише останнє слово. Отже, необхідно обрати форму тисяча дев’ятсот двадцятого.

У кількісному числівнику п’ятдесят два відмінюємо два слова: у складному числівнику п’ятдесят потрібно відмінювати лише другу частину. Отже, потрібний варіант – п’ятдесяти двох. Форма двух є скалькованою з російської мови. Останній запропонований числівник ужитий у родовому відмінку. Отже, правильними є форми дев’ятнадцяти, дев’ятнадцятьох. 

Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.

Відповідь – А.

ТЕМА: Розвиток мовлення. Текст. Основні ознаки тексту. Логічна послідовність. Зв’язність і точність мовлення.

Це робота з так званим деформованим текстом, яка перевіряє ваше вміння читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціювати в ньому головне та другорядне, критично оцінювати, логічно мислити, установлювати зв’язки між фактами й думками, відновлювати початкову послідовність і далі працювати з таким текстом, досліджувати його. 

Обов’язково звертайтеся до тексту, виконуючи це завдання.

Потрібно проаналізувати, які засоби міжфразового зв’язку використано в тексті (займенники, лексичний повтор, прислівники, граматичні засоби, вставні слова тощо).

Проаналізуймо запропоновані рядки.

Речення з позначкою-ромбом  є початковим реченням запропонованого деформованого тексту. Це визначення поняття «ізоляція».

Наступні речення мають поглиблювати цю інформацію, розширювати чи конкретизувати її. Речення із символом-кружечком  буде другим у тексті, адже продовжує думку, що ізоляція – це захід, який не має альтернативи, та стверджує, що людині необхідна громада.

Наступним є речення, позначене символом-квадратом  : воно пояснює, конкретизує почуття тих, хто усамітнений, їхню необхідність перебувати в спільноті.

Відсутність громади руйнує людину – і вона починає боротися із самотністю, телефонуючи друзям. Про це йдеться в реченні, позначеному символом-трикутником .

Речення, позначене символом-трапецією , є своєрідним висновком: автор тексту продовжує попередню думку, апелює до уявного співрозмовника, стверджуючи, що навіть така телефонна розмова – це певний засіб протидії наслідкам ізоляції.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки при відокремлених членах речення

Вам потрібно продемонструвати свої знання про головні й другорядні члени речення, уміння визначати їх у реченні, правильно розставляти розділові знаки, пояснювати їх.

Відокремлена обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, є в реченні, позначеному символом  (лише перебуваючи в ній).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в ускладненому реченні. Вставні слова.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості ускладнені речення із вставними словами.

Вставні слова виражають особисте ставлення мовця до свого повідомлення. Вони не є членами речення. Вставні слова можуть виражати оцінку повідомлюваного (буває, сподіваюся), упевненість або невпевненість (мабуть), джерело повідомлення (кажуть).

Встане слово на позначення активізації уваги співрозмовника є в реченні, позначеному символом .

Відповідь – Д.