ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Через дефіс треба писати прислівники, які

• мають префікс по- та суфікси -ому, -єму, -е, -є, -и (по-нашому, по-сучасному, по-друге, по-третє та виняток по-латині);
• утворені повтором однакових, схожих, протилежних прислівників (ледве-ледве, сяк-так, врешті-решт, вряди-годи, мало-помалу, десь-інколи, віч-на-віч);
• утворені за допомогою часток казна-, хтозна-, будь-, - небудь (хтозна-куди, будь-коли, як-небудь);
• утворені за допомогою часток -бо, -но, -то, -от, -таки (десь-то).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис частки НЕ з різними частинами мови.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Прислівник не високо, а низько потрібно писати окремо, бо тут є протиставлення.

Не надано, не відчув, не сказавши потрібно писати окремо, адже дієслова з часткою НЕ пишемо саме так.

У словосполученні невже ми зустрілися частку невже потрібно писати разом.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх за допомогою правил.

У слові осінній подвоєння відбувається на межі частин слова (кореня та суфікса).

В іменниках ІІ відміни середнього роду відбувається подвоєння приголосних д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш у позиції між двома голосними. Отже, натхнеННі, горіННі, риштоваННях. У слові радісно подвоєння не відбувається.

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Слово повчальний в українській мові має значення «той, який містить у собі повчання, служить уроком, збагачує знаннями, досвідом». Отже, лексично правильне словосполучення утворить прикметник повчальний з іменником досвід.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Фонетика. Позначення звуків мовлення на письмі.

Завдання перевіряє вміння визначати звукове значення букв у слові.

Букви я, ю, є позначають два звуки в таких випадках: на початку слова, після голосного, після апострофа та м’якого знака. У решті випадків букви я, ю, є передають м’якість попередніх приголосних та звуки [а], [у], [е]. Буква ї завжди передає два звуки. Отже, у словах Юшечка, бджолосім’Я, розмаЇтість, Єднання, сором’Язливість, рум’Янець букви я, ю, є, ї позначатимуть два звуки.

М’який знак не передає звук, а лише позначає м’якість попереднього приголосного. Отже, у словах із м’яким знаком звуків зажди менше.

Африкати ДЖ та ДЗ також передають один звук (надзьобувати, бджолосім’я, джерельце, дзеркальце).

Буква Щ завжди передає два звуки – ШЧ (щасливець, щирість, щільний).

Подвоєні приголосні завжди передають один звук (обличчя, єднання).

А тепер застосуємо цей матеріал до нашого завдання.

У рядку А у слові надзьобувати на два звуки менше, у слові юшечка на один звук більше, у слові щасливець – однакова кількість.

У рядку Б у словах бджолосім’я, розмаїтість однакова кількість букв і звуків, а у слові обличчя – на один звук менше.

У рядку В у всіх словах однакова кількість букв і звуків.

У рядку Г у слові джерельце на два звуки менше, у слові льодовий на один звук менше, у слові щільний – однакова кількість букв і звуків.

У рядку Д однакова кількість звуків і букв у словах зшивати, рум’янець, а у слові дзеркальце – на два звуки менше.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в складному реченні.

Це завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати види речення, ставити правильні розділові знаки на межі частин складного речення.

Речення (4) – це складне складнопідрядне речення. На межі частин такого речення завжди потрібно ставити кому.

Отже, правильні розділові знаки в (4) реченні такі: Уранці листя без упину опадало на землю, лягало покорченими долоньками, наче все ще просило хоч краплиночку тепла.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їх значення.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати значення вставних слів.

Вставні слова виражають особисте ставлення мовця до свого повідомлення. Вони не є членами речення.

Є різні групи вставних слів, а саме: вказівка на джерело повідомлення, зв’язок з попередньою думкою, невпевненість, припущення, емоційне ставлення до змісту висловленого.

Вставне слово значить пов’язує речення в тексті, передає зв’язок між ними.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Написання прислівників разом та окремо.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до тексту, оскільки написання цих слів залежить від контексту.

Слова надвечір та уранці – це прислівники, які означають час, тому їх потрібно писати разом.

Прислівник догори теж потрібно писати разом, адже він указує напрямок.

А от прислівник без упину – це прислівник, який завжди потрібно писати окремо.

Відповідь – В.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати лексичне значення слів; добирати доречні слова в тексті.

Уважно перегляньте весь мікротекст, оскільки розуміння тексту, його стилю дозволить вам правильно підібрати відповідне за змістом слово.

Проаналізуймо лексичні значення запропонованих слів.

Слова потрудився, похазяйнував, попорався – синоніми, адже вони означають одну дію з різними відтінками (виконувати якусь певну роботу, упорядковувати щось). Слово полаявся має значення посварився, посперечався. Отже, це слово не можна використати на місці пропуску.

Відповідь – Г.