А«Господи, гніву пречистого / благаю – не май за зле. / Де не стоятиму – вистою. / Спасибі за те, що мале / людське життя, хоч надією / довжу його в віки».
Б«Він бігав наввипередки з вітром, / Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці, / І купався коло млина, і лежав у піску, / І стріляв горобців з рогатки».
В«Вклякніть, белетристи, / Від Благої Вісти, – / Ми не просто Хтось Там, / – Ми є бубабісти. / Вас навколо Себе / Будем гуртувати».
Г«Все повторялось: і краса, й потворність. / Усе було: асфальти й спориші. Поезія – це завжди неповторність, / якийсь безсмертний дотик до душі»
Д«Рідко, нене, згадую про тебе, / Дні занадто куці та малі, / Ще не всі чорти живуть на небі, / Ходить їх до біса на землі».
