ТЕМА: Література XX ст.

Виконати це завдання допоможе знання головних персонажів програмових творів. 

В уривку В головний герой новели Василя Стефаника «Камінний хрест» Іван Дідух розповідає дружині й дітям випадок, після якого він «ходив усе зібганий у поясі, а люди прозвали його Переломаний».

Цитата «Темним волохатим силуетом стоїть на сході княжий маєток, тепер – чорний трибунал комуни. Я повертаюсь і дивлюсь туди, і тоді раптом згадую, що шість на моїй совісті... Шість на моїй совісті? Ні, це неправда. Шість сотень, шість тисяч, шість мільйонів – тьма на моїй совісті!!!» належить Я – головному героєві новели Миколи Хвильового «Я (Романтика)».

«Я не приверженець ні старого села, ні старих людей, ні старовини в цілому. Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої пив колись воду, і до моєї білої привітної хатини і посилаю їм у далеке минуле своє благословення, я роблю ту лише "помилку", яку роблять і робитимуть, скільки й світ стоятиме, душі народні живі всіх епох і народів, згадуючи про незабутні чари дитинства», – роздумує головний герой кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна». В її основі – спогади письменника про дитинство в рідному селі на Чернігівщині.

Мина Мазайло, головний герой драми Миколи Куліша, заявляє: «Оце саме "ге" і є моє лихо віковічне. Прокляття, якесь каїнове тавро, що по ньому мене впізнаватимуть навіть тоді, коли я возговорю не те що чистою руською, а небесною, ангельською мовою».

Відповідь: 1–В, 2–Д, 3–Б, 4–А.

ТЕМА: Література XX ст.

Завдання перевіряє ваше знання художніх образів літературних творів. 

Ідея поезії Василя Симоненка «Лебеді материнства» – возвеличення любові до дитини і до рідної землі, у творі є образи-символи  зорі сургучеві; мавки чорноброві; верби і тополі; білява хата.

Запорозька кров; гармати революцій; дикий вихор гопака; козацький Буг – це символічні образи поезії Євгена Маланюка «Уривок з поеми».

У «Пісні про рушник» Андрія Малишка уславлено шанобливе ставлення до матері-святині.

Художні образи-символи твору: слухові – тихий шелест трав; щебетання дібров; зорові – росяниста доріжка; материнська ласкава усмішка.

У вірші «Чари ночі» Олександр Олесь використовує яскраві ме­тафори й епітети. Одухотворена природа перебуває у гармонії до почуттів ліричного героя: «Поглянь, уся земля тремтить / В палких обіймах ночі». Поет закликає цінувати кожну мить.

Відповідь: 1–В, 2–А, 3–Б, 4–Г.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Завдання перевіряє вміння орієнтуватися у творчості письменників, визначати тематику й художні особливості їхніх творів. Виконуючи це завдання, уважно прочитайте висловлювання і знайдіть у ньому так звані «маркери», які допоможуть визначити, про який твір ідеться.

Уривок, позначений літерою Д, описує Михайла Коцюбинського і його новелу «Intermezzo», дійовими особами якої є ниви в червні, сонце, зозуля, жайворонки та інші.

Висловлювання у варіанті Г стосується поеми Івана Франка «Мойсей», а саме прологу до твору, який був написаний після закінчення поеми, і в ньому поет закликав сучасників і потомків до духовної єдності. 

Неважко здогадатися, що висловлювання в рядку А стосується видатного новеліста Василя Стефаника, адже саме він прищепив експресіонізм на український ґрунт і втілив його в українську народну тематику. 

Про поему Івана Котляревського «Енеїда» йдеться в рядку Б. Твір є першою пам’яткою українського письменства, укладеною розмов­ною українською мовою; перша поема нової української літератури. І. Кот­ляревський перелицьовує на український лад сюжет твору давньоримського класика Вергілія.

Відповідь: 1–Д, 2–Г, 3–А, 4–Б.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Завдання перевіряє знання сюжету художніх творів. 

Згадаймо драму Івана Котляревського «Наталка Полтавка»: Петро, повертаючись із заробітків, розповідає про театр; у цьому ж творі є епізод, коли удова Горпина Терпилиха вмовляє дочку Наталку одружитися із заможним паном – возним Тетерваковським.

У повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» кульмінаційним моментом є сутичка Мотрі з Марусею, внаслідок якої Маруся втратила око; Карпо – старший син Омелька Кайдаша та Марусі Кайдашихи, на селі його обрали десяцьким.

Роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» зображує життя й еволюцію Чіпки Варениченка. У творі є розповідь про те, як Чіпку найняли до діда Уласа пасти громадську отару. Там хлопець подружився зі своїм однолітком, сиротою Грицьком Чупруненком, полюбив діда. У кінці роману мати хлопця дізнається, що той перетворився на страшного злочинця, очолив банду, убив сторожа, вирізав мирну сім’ю хуторян, саме тоді жінка повідомила у волость про злочин сина.

Героїня драми Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля» Марися Боруля відмовляється від шлюбу з колезьким реєстратором Націєвським, а Мартин збирається стати дворянином, він планує розводити собак та їздити на полювання.

Відповідь: 1–В, 2–Д, 3–А, 4–Б. 

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення. У заданні запропоновано речення, в окремих словах яких підкреслено певні звуки.

Розгляньмо рядок з такими слова: рельєфна, модель, людям. Підкреслені букви в цих словах позначають однаковий звук – це [л′], адже далі відповідно бачимо м’який знак та букву я, яка в цій позиції передає пом’якшення попереднього приголосного. 

Підкреслені букви в словах слабозорих, Софійського, собору позначають різні звуки: у слові слабозорих та собору це [с], а в слові Софійського це [с′] (далі м’який знак).

У рядку зі словами цей, соціальний, місць підкреслені літери теж позначають різні звуки: у слові цей це звук [ц]; у словах соціальний та місць це звук [ц′], адже далі відповідно бачимо м’який знак та букву і.

У рядку зі словами сайті, конструкцію, кошти підкреслені літери теж позначають різні звуки: у словах конструкцію та кошти це звук [т]; у слові сайті це звук [т′], адже далі звук і.

 Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Учасникам ЗНО рекомендовано перелік таких слів з наголосами.

У запропонованому реченні неправильно підкреслено літери на позначення наголошених голосних у таких словах: відгомін, чорноземі, ознаки (правильні наголоси такі: відгомін, чорноземі, ознаки)

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях і суфіксах слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у буквосполученнях -ере-, -еле- (шелестіння);
• у словах, що перевіряють наголосом (черговий – черга, постелити – стелить, відгриміти – гримати).

И пишемо в небагатьох дієслівних коренях, якщо далі з’являється суфікс  -а-, тобто -ер-переходить в -ира-: бЕру – забирати.

Також И пишемо, якщо при зміні слова цей звук не зникає: кошичок – кошик, вогнище – вогник.

И пишемо в суфіксі іменників на позначення конкретних предметів (печиво).

И також пишемо в суфіксах -иц-, -ін: власниця, височина.

Також и пишемо традиційно в корені слова після р (дрижати, тривожний).

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

М’який знак пишемо у слові слизький у прикметниковому суфіксі -зьк-.

М’який знак не потрібно писати у слові чотирма, адже після р його не пишемо.

Також м’який знак не потрібно писати в словах камінчик, повінчати, адже перед шиплячими його не вживають, крім винятків (саме тому женьшеньовий).

М’який знак не пишемо перед прикметниковими суфіксами -ськ-, -зьк-, -цьк, крім л. Саме тому в слові учительський його потрібно писати.

Зазвичай не пишемо м’який знак перед губними, але в слові вирізьблений його потрібно писати. Правопис необхідно запам’ятати, адже це виняток.

Потрібно написати м’який знак у словах портьєрний, каньйоон, адже ці слова іншомовні. М’який знак тут передає роздільну вимову.

Із м’яким знаком потрібно писати слово жменьці (бо м’який знак є в прикінцевому буквосполученні іменника, що стоїть у називному відмінку – жменька). Також завжди пишемо м’який знак у ться в дієсловах (одягається).

Пишемо м’який знак і в зменшувально-пестливих суфіксах -еньк-, -есеньк- (малесенький).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Запропоновані слова – це іменники жіночого роду ІІІ відміни. Подовження відбувається в орудному відмінку в позиції між двома голосними. Подовжуватися будуть такі звуки: д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш. Саме тому в словах любов’ю, чесністю, радістю не потрібно писати подвоєні приголосні.

Відповідь – В.