ТЕМА: Постмодернізм як літературне явище 

Завдання перевіряє вміння орієнтуватися в основних тенденціях розвитку сучасної літератури.

У літературознавстві період 80–90-х років ХХ століття називають постмодернізмом, характерними ознаками якого є поєднання й органічне співіснування різних художніх систем, синтез мистецтва й антимистецтва, гра зі словом, образом, «чужим текстом», поєднання різнорідних і несумісних елементів, наскрізна іронічність тощо. Зверніть увагу, що такі самі ознаки постмодерного твору є в уривку, поданому у варіанті А.

У цій епіграмі Олександр Ірванець використовує послідовну зміну чужого тексту – він обігрує загальновідомий вірш Василя Симоненка «Ти знаєш, що ти – людина». 

Відповідь – А.

ТЕМА: Аналіз літературного твору

Завдання перевіряє знання основних теоретико-літературних понять.

За способом зображення життя художні твори поділяють на три літературні роди – лірику, епос і драму. Твори кожного літературного роду можуть бути різних жанрів.

Лірика виражає почуття, переживання, роздуми людини. Основними жанрами лірики є вірш, послання, пісня, сонет.

Поєднанням лірики та епосу утворено проміжний жанр мішаної форми – ліро-епос (балада, дума, поема та ін.).

Запропонований для аналізу твір – це сонет – ліричний вірш, що складається з 14 рядків п’ятистопного або шестистопного ямба: двох чотиривіршів з перехресним римуванням і двох тривіршів тернарного римування.

Основна схема сонета абаб абаб ввд еед, хоча можливі й інші варіанти. У такій же віршовій формі написано поезію Максима Рильського «У теплі дні збирання винограду…».

Відповідь – Д.

ТЕМА: Аналіз літературного твору

Завдання перевіряє ваше знання тематики художніх творів.

Цим твором автор висловлює моральну підтримку в нерівному протистоянні з тоталітарною системою Василю Стусу, адже митець у всіх своїх життєвих перипетіях, у всіх випробуваннях долі ніколи не обирав зручність. На компроміс із «моральним законом» він не йшов.

Відповідь – В.

ТЕМА: Аналіз літературного твору 

Завдання перевіряє знання основних теоретико-літературних понять і вміння визначати художні засоби в поезіях.

В останній строфі твору використано метонімію, тобто заміну одного слова іншим на основі суміжності: «Крізь всі мордовії й сибіри…».

Згадаймо, тавтологія – спеціальне або непередбачене повторення тих самих, спільнокореневих або близьких за значенням слів; порівняння – троп, який полягає в поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою компаративної зв'язки, тобто єднальних сполучників як, мов, немов, наче, ніби; паралелізм – стилістична фігура, змістом якої є зображення паралельних явищ із різних сфер життя; анафора – єдинопочаток, одна зі стилістичних фігур, яка утворюється повтором слів або словосполучень на початку суміжних мовних одиниць.

Відповідь – А.

ТЕМА: Аналіз літературного твору

Завдання перевіряє вміння визначати тему, ідею, мотив літературного твору.

Ідею вірша виражено в рядках «Нестимеш гордо світло віри / В свою незраджену любов».

Відповідь – Д.

ТЕМА: Аналіз літературного твору

Завдання перевіряє ваше знання проблематики, тематики й настрою художнього твору.

Життєву позицію ліричного героя найкраще передано висловом, наведеним у рядку В.

Вірш присвячений Василю Стусу, який свідомо обрав свій життєвий шлях, упевнено торував його без нарікань і гніву:

Господи, гніву пречистого
благаю – не май за зле.
Де не стоятиму – вистою.

Відповідь – В.

ТЕМА: Література XX ст.

Завдання перевіряє ваше знання художніх образів літературних творів. 

У вірші «Contra spem spero!» Леся Українка запевняє: якщо вірити в добро, коли навіть немає віри, світ змінюється на краще і всі негаразди легше пережити, коли знайти останню краплю надії. «Хмари осінні; весна золота; молодії літа; гора крута крем’яная» – це образи із твору «Contra spem spero!».

Поезія Євгена Маланюка «Уривок з поеми» слугує яскравим прикладом «козацької лірики». Перед чи­тачем з’являються імена Б. Хмельницького, І. Мазепи, М. Залізняка, І. Гонти, а також образи «волі державної; запорозької крові; свяченого ножа; херсонських прерій».

Ліричний герой поезії Василя Симоненка «Задивляюсь у твої зіниці…» в монолозі передає лю­бов до України, ненависть до ворогів, яких він називає «недругами». Художні епітети «мамо, горда і вродлива», «святе синівське право», «люта битва», «священне знамено» змальовують тривожний світ, у якому ми живемо.

Вірш Дмитра Павличка «Два кольори» написаний у формі монологу сина, у якому він вислов­лює свою любов до матері й подяку за її любов і турботу. Художні образи «незнані шляхи; мамине шиття; сумні і радісні дороги; згорточок старого полотна» є в цій колисковій.

Відповідь: 1–Д, 2–А, 3–Б, 4–В.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Завдання перевіряє ваше знання персонажів художніх творів. 

Висловлювання Наталки Сірко є в рядку Б, її кохання до Григорія Многогрішного виявилося настільки сильним, що дівчина наважилася покинути батьків і ризикнути власним життя заради коханого: «Як уб'ють мене – то я не вернусь. А як судилося мені щастя... то нехай же я буду, мамо, щаслива! І ви, тату!.. Благословіть!..».

Марися Боруля, героїня драми Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля», не прагнула стати дворянкою, у неї тече селянська кров. Марися вправна хазяйка, не може сидіти без роботи: «Я проста дівчина, мужичка, нічого не вмію; я умію жать у полі, громадить, мазать, корів доїть, свиней годувать...».

Новела Ольги Кобилянської «Valse melancolique» зображує долі талановитих жінок-інтелігенток, які присвятили своє життя служінню мистецтву. Софія Дорошенко – творчо обдарована особистість, лірична й емоційна. Мистецтво стає засобом саморозкриття, віддушиною для духовних сил героїні: «Я потребую спокою, що випливає з замилування до музики й гармонії в відносинах, передусім – гармонії…».

Рина Мазайло, героїня твору Миколи Куліша «Мина Мазайло», так характеризує свого брата Мокія: «Як стане коло української афіші: читає-читає, думає-думає, чи справжньою мовою написано, чи фальшивою...».

Відповідь: 1–Б, 2–Г, 3–А, 4–В.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Завдання перевіряє ваше знання персонажів художніх творів.

Вислів «Брехнею світ пройдеш, та назад не вернеш» характеризує Івана Брюховецького, персонажа роману Пантелеймона Куліша «Чорна рада», адже це лукава, підступна, хитра й підла людина.

У повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» зображено повсякденне життя родини Кайдашів у найрізноманітніших побутових обставинах. Згадаймо образ Омелька Кайдаша. Він був працьовитою людиною, але схильним до пияцтва. Вислів «Збувся тато клопоту: жито змолотив, а гроші пропив» найбільш влучно характеризує цього персонажа.

Згадаймо головного героя драми Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля». У недалекому минулому Мартин Боруля жив здоровим трудовим життям, але внаслідок конфлікту з дворянином Красовським пройнявся фантастичним бажанням довести, що він також «уродзоний шляхтич». Вислів рядка В характеризує Мартина. 

«Сміливі завжди мають щастя» – цей вислів стосується Максима Беркута, персонажа повісті Івана Франка «Захар Беркут». Максим – красивий і мужній хлопець. Він не побоявся рятувати Мирославу від величезної ведмедиці, сміливо боровся з монголами. Тяжко поранений, юнак потрапив у полон до монголів, але навіть там думав про те, як врятувати односельців. Саме йому належить ідея загнати монголів у котловину й потопити їх там.

Відповідь: 1–Б, 2–Д, 3–В, 4–А.